Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №520/18020/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №520/18020/26

Суддя: Горшкова О.О.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 р. № 520/18020/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 152651.58 грн, у тому числі: по єдиний податок з фізичних осiб 18050400 149411,58 грн на розрахунковий рахунок: UA238999980314070699000020649, одержувач: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв 18050400, код одержувача: 37874947, банк одержувача: Казначейство України. податок на доходи фiз осiб, що спл фiз особами за результатами рiчного декларування 11010500 3240,00 грн на розрахунковий рахунок: UA148999980333189341000020649, одержувач: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв, код одержувача: 37874947, банк одержувача: Казначейство України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду податковий борг виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом по наступним податкам, а саме:

по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 149 411,58 гривень, згідно:

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9051900802 від 10.05.2022 з терміном сплати

20.05.2022, нараховано - 77 433,00 грн., сплачено - 41 566,42 грн., до стягнення - 35 866,58 грн.;

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9151358963 від 08.08.2022 з терміном сплати 19.08.2022,нараховано - 63 547,50 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 63 547,50 гривень;

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9314861872 від 28.06.2024 з терміном сплати 28.06.2024 року, сплачено – 0 грн. 00 коп., до стягнення 26 384 грн. 00 коп.;

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9387153311 від 30.08.2024 з терміном сплати

20.05.2023, нараховано - 19 647,75 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 19 647,75 гривень;

пеня у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України на податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9051900802 від 10.05.2022 ( нараховано - 3 965,75 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 3 965,75 гривень).

По податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 3 240,00 гривень, згідно:

податкова декларація про майновий стан і доходи № 9387256350 від 26.09.2024 з терміном сплати 26.09.2024, нараховано - 3 240,00 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 3 240,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що в силу вимог п. 56.11 ст. 56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, тобто факт існування податкового обов`язку визначений самим платником податків та не є спірним.

У зв`язку з несплатою відповідачем сум податкового боргу, відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, сформовано податкову вимогу №0002462-1312-2040 від 26.04.2023 року, яка була направлена засобами поштового зв`язку на адресу платника податків. У зв`язку з тим, що вказана податкова заборгованість погашена не була, дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на адміністративний позов.

Так, представником відповідача через систему "Електронний суд" 15.07.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому останній, зокрема, заявив клопотання про закриття провадження у справі № 520/18020/26 у частині позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 99 414,08 грн. податкового боргу за деклараціями платника єдиного податку № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, представник відповідача зазначив, що Головне управління ДПС у Харківській області у 2023 році вже зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу за деклараціями № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року в межах справи № 520/30088/23. У цій справі позивач просив стягнути 119 061,78 грн, з яких 55 514,28 грн становив заявлений залишок зобов`язання за декларацією № 9051900802, а 63 547,50 грн - зобов`язання за декларацією № 9151358963.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позов було задоволено, проте постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Харківській області відмовлено. Постанова набрала законної сили в день її ухвалення. Головне управління ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, однак ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2026 року у відкритті касаційного провадження відмовлено з процесуальних підстав, пов`язаних із розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження та відсутністю належного обґрунтування передбачених законом винятків для касаційного перегляду. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 16 березня 2026 року - у день її ухвалення, а ухвала Верховного Суду від 31 березня 2026 року унеможливила її касаційний перегляд у цій справі.

Отже, станом на день подання позову 25 червня 2026 року існувало судове рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні вимоги ДПС про стягнення податкового боргу за деклараціями № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року було відмовлено.

Представник відповідача зазначив, що у справі № 520/18020/26 вимоги щодо декларацій за 2022 рік фактично стосуються того самого спору, який уже розглядався судом, оскільки йдеться про ті самі правовідносини між сторонами. Предметом позову в обох справах у частині вимог щодо декларацій №9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року є одна й та сама матеріально-правова вимога - примусове стягнення з відповідача грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, сформованого саме за цими деклараціями. На переконання відповідача уточнення позивачем формулювання позовної вимоги або зазначення інших бюджетних реквізитів не створює нового спору, якщо матеріально-правова вимога, джерело виникнення податкового боргу та юридичні факти, на яких вона ґрунтується, залишилися незмінними. Уточнення позивачем реквізитів місцевого бюджету та зменшення залишку однієї з декларацій не змінює джерела виникнення зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення решти адміністративного позову, представник відповідача зауважив на наступному. По-перше, надані позивачем документи за декларацією № 9314861872 не дозволяють однозначно встановити, що паперова копія декларації, у якій зазначено дату 08 серпня 2022 року, є достовірним відтворенням саме того електронного документа за звітний 2022 рік, який був прийнятий контролюючим органом 28 червня 2024 року та якому присвоєно реєстраційний номер № 9314861872. Позивачем не надано пояснень або доказів, які дозволяли б установити: коли саме було сформовано декларацію, яка дата подання містилася в первинному електронному документі, чи відповідає паперова копія декларації змісту прийнятого електронного документа, ким саме та з використанням якого електронного підпису було підписано відповідний документ, на підставі яких норм 28 червня 2024 року визначено строком сплати, з якої конкретно дати сума 26 384,00 грн. була відображена як податковий борг, чи залишалася ця сума непогашеною станом на день звернення до суду. Представник відповідача вважає, що вимога про стягнення 26 384,00 грн. ґрунтується на документах, які містять істотні не усунуті суперечності, а тому за наявного обсягу доказів не може вважатися належним чином обґрунтованою та доведеною.

По-друге, щодо вимоги про стягнення 19 647,75 грн. за декларацією № 9387153311, представник відповідача зазначив про неправильне визначення позивачем строку сплати грошового зобов`язання. Позивач не надав належного, узгодженого та достатнього комплексу доказів, який дозволяв би встановити законну дату виникнення податкового боргу, послідовність його формування та наявність непогашеної заборгованості в розмірі 19 647,75 грн. станом на дату звернення до суду.

По-третє, щодо вимоги про стягнення 3 240,00 грн. ПДФО, яка містить аналогічну помилку щодо строку сплати, представник відповідача вважає, що позивач мав пояснити, з яких правових підстав у позові строком сплати визначено саме 26 вересня 2024 року, хоча ця дата за квитанцією є датою фактичного прийняття прострочено поданої декларації.

Також у відзиві на позовну заву представник відповідача звернув увагу суду на те, що відповідач не заперечує щодо застосування загального правила пункту 59.5 статті 59 ПК України, щодо направлена вимоги, однак зазначає, що надані позивачем відомості інтегрованої картки відображають залишок боргу та операцію із зарахування 19 647,70 грн. у порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України, а чинність податкової вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести точний розмір кожної складової боргу, законні дати виникнення відповідних зобов`язань, правильність їх відображення в ІКП та розрахунок пені.

Щодо пені в розмірі 3 965,75 грн., представник відповідача зауважує на тому, що не надання позивачем підтвердженого розрахунку, не дає змоги суду перевірити, чи дотримано дев`яностоденний строк, із якої саме частини основного боргу нараховувалася пеня, як зміна залишку вплинула на її розмір та чому кінцевою датою відповідної операції визначено 26 вересня 2024 року.

Витяги з інтегрованої картки у цій справі № 520/18020/26 підтверджують, що позивач відображав відповідні суми податкового боргу у своєму обліку, однак не усувають виявлених суперечностей, зокрема щодо того, чому за декларацією № 9314861872 дата фактичного прийняття визначена позивачем як строк сплати, чому аналогічний підхід застосовано до декларації № 9387153311, чому датою сплати ПДФО зазначено дату фактичного прийняття простроченої декларації та яким чином розраховано 3 965,75 грн. пені. Щодо операції на суму 19 647,70 грн. ІКП відображає дату та напрям зарахування, однак не містить розрахунку, який дозволив би встановити, як ця операція вплинула на базу та період нарахування пені.

Окрему увагу суду звернуто представником відповідача на те, що самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення податкового боргу за деклараціями № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року є сплив установленого Податковим кодексом України строку, протягом якого контролюючий орган мав право вживати заходів щодо примусового стягнення цього боргу. Повний 1095-денний строк для вжиття заходів зі стягнення відповідного податкового боргу обчислювався з 24 листопада 2022 року. Останнім, 1095-м, календарним днем цього строку було 22 листопада 2025 року. Із 23 листопада 2025 податковий борг за деклараціями № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року набув статусу безнадійного та підлягав списанню у порядку, визначеному статтею 101 ПК України. Перебування спору на розгляді судів у справі № 520/30088/23, включно з апеляційним переглядом і поданням касаційної скарги, не впливало на перебіг 1095-денного строку, оскільки Податковий кодекс України не передбачає його зупинення чи переривання з цих підстав. Відмова Верховного Суду у відкритті касаційного провадження у березні 2026 року лише засвідчила остаточність рішення у попередній справі та не могла змінити правові наслідки строку, який сплив.

Також, з посиланням на ст. 139 КАС України, представник відповідача зазначив про те, що у зв`язку з тим, що Головне управління ДПС у Харківській області повторно звернулося до суду з позовом, ФОП ОСОБА_1 був змушений звернутися за професійною правничою допомогою та залучити адвоката для захисту своїх прав та інтересів. У разі закриття провадження в частині повторно заявлених вимог застосуванню підлягає також частина десята статті 139 КАС України, відповідно до якої відповідач має право заявити вимоги про компенсацію витрат, орієнтовний розмір яких становить 80 000 грн. 00 коп.

Проаналізувавши розрахунок податкового боргу, який зазначено позивачем в адміністративному позові та дані облікової картки платника податків, суд, з метою з`ясування залишків несплачених податкових зобов`язань, а відтак і наявності податкового боргу у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, та з метою вирішення питання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року по справі № 520/18020/26 витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум податкового боргу, з урахуванням обставин встановлених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 по справі № 520/30088/23.

На виконання вимог суду через систему 07.08.2026 року “Електронний суд” від позивача надійшли витребувані судом докази та додаткові письмові пояснення (у формі клопотання Вх. № 01-26/10/933/26), відповідно до яких представник позивача звернув увагу суду на те, що Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 520/30088/23 апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі № 520/30088/23 скасовано, ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні позовної заяви ГУ ДПС. Однак, таке рішення суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що на переконання останнього, суд першої інстанції при задоволенні позовної вимоги ГУ ДПС про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 на користь бюджету України податкового боргу дійшов помилкового висновку, оскільки ГУ ДПС нібито просить стягнути податковий борг за єдиним податком на користь бюджету України, а не до бюджету відповідної територіальної громади, як то передбачено п. п. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Представник позивача зауважує на тому, що Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.03.2026 у справі № 520/30088/23 зауважив, що правомірним є висновок суду першої інстанції щодо правомірності податкової вимоги ГУ ДПС від 26.04.2023 № 0002462-1312-2040 та податкового боргу в цілому, оскільки ГУ ДПС надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а в свою чергу відповідач не надав суду доказів погашення вищевказаної суми податкового боргу. Прийняте Другим апеляційним адміністративним судом рішення не припиняє податкового обов`язку відповідача, не свідчить про відсутність податкового боргу та не позбавляє контролюючий орган права звернутися до суду із належним способом захисту порушеного права, оскільки інше тлумачення призвело б до фактичного звільнення платника від виконання конституційного обов`язку зі сплати податків, встановленого ст. 67 Конституції України.

16.08.2026 року через систему “Електронний суд” від позивача надійшли заперечення на вищевказане клопотання (Вх. № 01-26/10/933/26 від 07.08.2026 року), згідно якого представник відповідача підтримав свою правову позицію щодо закриття провадження у справі № 520/18020/26 у частині позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 99 414,08 грн податкового боргу за деклараціями платника єдиного податку № 9051900802 від 10 травня 2022 року та № 9151358963 від 08 серпня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Заперечуючи проти задоволення позову по суті, представник відповідача фактично підтримав свою правову позицію по справі, викладену у відзиві на позов, додаткового звернувши увагу на відсутність розрахунку заявленого до стягнення податкового боргу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2026 року задоволено клопотання представника Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, закрито провадження у справі № 520/18020/26 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу за податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи № 9051900802 від 10.05.2022 на суму - 77 433,00 грн, з урахуванням сплати у розмірі 41 566 грн.42 коп., сума, що підлягає стягненню становить 35 866 грн. 58 коп. та податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи № 9151358963 від 08.08.2022 на суму - 63 547,50 грн.

Розгляд справи відбувається відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, з урахуванням днів перебування судді у відпустці та надмірного навантаження у Харківському окружному адміністративно судді.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 пункт 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідач – ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид діяльності за КВЕД: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку з фізичних осіб третьої групи.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має податковий борг у загальній сумі 53 147 грн. 50 коп. (з урахуванням ухвали про закриття провадження у справі від 11.11.2026 року в частині позовних вимог), який виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов`язань з єдиного податку фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб, а саме:

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9314861872 від 28.06.2024 з терміном сплати 28.06.2024 року, сплачено – 0 грн. 00 коп., до стягнення 26 384 грн. 00 коп.;

податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9387153311 від 30.08.2024 з терміном сплати 20.05.2023, нараховано - 19 647,75 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 19 647,75 гривень;

пеня у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України на податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) № 9051900802 від 10.05.2022 (нараховано - 3 965,75 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 3 965,75 гривень);

податкова декларація про майновий стан і доходи № 9387256350 від 26.09.2024 з терміном сплати 26.09.2024, нараховано - 3 240,00 грн., сплачено - 0,00 грн., до стягнення - 3 240,00 гривень.

Вказані податкові декларації направлені в електронний кабінет ДПС України, що підтверджується відповідними квитанціями.

У зв`язку з несплатою відповідачем сум податкового боргу, відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу № 0002462-1312-2040 від 26.04.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що вказана податкова заборгованість погашена не була, дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача. Вказану суму грошового зобов`язання позивач вважає узгодженою та заявленою до стягнення у цій справі як податковий борг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно із п. 293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.3 статті 293 ПК України встановлено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно із п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п.п.168.4.8. п. 168.4 ст. 168 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Так, п. 179. 7 ПК України передбачено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно із п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом з метою погашення заборгованості сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 26.04.2023 № 0002462-1312-2040, яка направлялася на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , яка вказана у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця та інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 року по справі № 520/30088/23, на яку посилається й сам відповідач в обґрунтування свої правової позиції, встановлені обставини, які в силу вимог ч. 5 ст. 77 КАС України, не потребують доказуванню в даній справі, а саме щодо надіслання податковим органом податкової вимоги форми "Ф" від 26.04.2023 № 0002462-1312-2040 на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку встановленому Податковим кодексом України, Порядком № 610. Доказів спростування зазначених обставин відповідачем до суду не надано.

Доводи представника відповідача у відзиві на адміністративний позов, що чинність податкової вимоги форми "Ф" від 26.04.2023 № 0002462-1312-2040 не спростовують обов`язок позивача довести точний розмір кожної складової борги, є лише припущеннями сторони. Доказів того, що зазначена вимога є відкликаною, скасованою чи оскарженою в судовому порядку, матеріали справи не містять та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Тобто, позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Доводи представника відповідача щодо основного боргу в загальному розмірі 49 271,75 грн за деклараціями № 9314861872, № 9387153311 та № 9387256350, які зводяться, на переконання відповідача, про не надання позивачем належного, узгодженого та достатнього комплексу доказів, який дозволяв би встановити походження відповідних документів, їх подання саме від імені відповідача, законні дати виникнення податкового боргу, рух кожної заявленої суми та її непогашений залишок станом на день звернення до суду, а саме щодо декларації № 9314861872 матеріали додатково містять істотну неузгодженість між звітним періодом, датою, зазначеною у паперовій копії, та датою фактичного прийняття електронного документа, помилкове ототожнення дати фактичного прийняття документів зі строками сплати, судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та квитанції про їх надіслання до податкового органу, які спростовують вказані доводи відповідача, а саме:

податкова декларація № 9314861872 (дата подання 08.08.2022), загальна сума єдиного податку – 26 384 грн.; квитанція № 2 про прийняття ГУ ДПС у Харківській області поданого пакету 28.06.2024 року;

податкова декларація № 938715334 (дата подання 30.08.2022), загальна сума єдиного податку – 19 647, 75 грн.; квитанція № 2 про прийняття ГУ ДПС у Харківській області поданого пакету 30.08.2024 року;

податкова декларація № 9387256350 (дата подання 26.09.2024), загальна сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного періоду – 3240 грн.; квитанція № 2 про прийняття ГУ ДПС у Харківській області поданого пакету 26.09.2024 року.

Відповідно дост.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені представником відповідача доводи не звільняють платника податків від обов`язку щодо сплати, як єдиного податку протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, так і самостійної сплати суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яка зазначена в поданій ним податковій декларації.

Визначення поняття інтегрованої картки платника (далі - ІКП) надано в п. 2 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ № 5 від 12.01.2021 року.

Так, ІКН - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).

Метою такого обліку є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень. До ІКП вноситься в тому числі інформація щодо початку/продовження адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, під час якої нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

Також до ІКП вноситься інформація про результати адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення і встановлено порядок дій контролюючого органу в залежності від результату відповідного оскарження.

Нарахування грошових зобов`язань, в тому числі за податковим повідомленням-рішенням, є підставою для відображення такої інформації в ІКП, їх облік здійснюється з певними особливостями, а несплата у встановлений законодавством строк грошових зобов`язань після їх узгодження є підставою для формування і направлення податкової вимоги.

Згідно з Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 (далі - Порядок №610), така вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів, не змінює того, що у справах щодо правомірності податкових вимог предметом доказування є обставини об`єктивної і дійсної наявності у платника податків податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою таким платником у встановлений строк узгоджених грошових зобов`язань, визначених в тому числі податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, відомості ІКП в обов`язковому порядку мають відповідати реальному стану розрахунків платника податків з бюджетом, в тому числі й щодо суми податкового боргу та підстав його виникнення, предмет доказування у таких справах охоплює фактичні дані, які свідчать про наявність/відсутність у позивача на час формування податкової вимоги узгоджених грошових зобов`язань, не сплачених у встановлений ПК України строк. Відповідно, з`ясуванню підлягають підстави виникнення грошових зобов`язань, момент їх узгодженості, чи були вони сплачені у встановлений законом строк, що, як наслідок, дає змогу перевірити правомірність обліку цих сум в ІКП як податкового боргу та підстав для формування податкової вимоги.

Аналогічне правозастосування викладено Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2022 року (справа №6477/21) та від 28 квітня 2023 року (справа №240/24164/21).

На підтвердження безперервного існування податкового боргу з моменту його утворення до повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів, позивач надав витяги з інтегрованої картки платника податків, з якої судом вбачається, що сума податкового боргу не переривалася. Інформація щодо початку/продовження адміністративного або судового оскарження податкових повідомлень-рішень, за якими утворився податковий борг, відсутня в інтегрованій картці.

Доказів того, що відповідач скористався своїм правом адміністративного або судового оскарження податкової вимоги або доказів самостійної сплати податкового боргу, який є предметом даної справи, матеріали справи також містять, а відтак сума заборгованості перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані грошові зобов`язання за податковими деклараціями № 9314861872, № 9387153311, № 9387256350 набули статусу податкового боргу.

Щодо доводів представника відповідача відносно того, що заявлена до стягнення пеня в сумі 3 965 грн. 75 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язань щодо сплати єдиного податку за декларацією № 9051900802 є необґрунтованою, у зв`язку з відсутністю детального розрахунку, судом до уваги не приймається, оскільки, по-перше, судом апеляційної інстанції в постанові від 16.03.2026 року по справі № 520/30088/23 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий перед місцевим бюджетом борг зі сплати єдиного податку, зокрема й за декламацією №9051900802 від 10.05.2022, який станом на час розгляду справи Другим апеляційним адміністративним судом справи № 520/30088/26 сплачений не був.

По-друге, доказів сплати боргу з єдиного податку за декларацією №9051900802 від 10.05.2022 представником відповідача до матеріалів справи даної справи також надано не було.

Суд звертає увагу представника відповідача, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/30088/26 від 16.03.2026 року встановлено та зазначено в тексті постанови, що сума несплаченого грошового зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за податковими деклараціями платника єдиного податку третьої групи №9051900802 від 10.05.2022 та № 9151358963 від 08.08.2022 становила 119 061,78 грн. Встановлено про відсутність доказів переривання боргу після виставлення податкової вимоги форми "Ф" від 26.04.2023 № 0002462-1312-2040 та підтвердження суми податкового боргу даними облікової картки; дотримання податковим органом вимог щодо направлення податкової вимоги в порядку встановленому Податковим кодексом України, Порядком № 610 та про наявність підстав про стягнення податкового боргу. Спірним було лише питання помилкового стягнення існуючого податкового боргу до бюджету України, замість місцевого бюджету.

Доказів погашення документально підтвердженої позивачем суми податкового боргу матеріли справи не містять.

Відповідно до п.п 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

А відтак, представником відповідача не спростовано обов`язку платника податків щодо сплати нарахованої пені за неналежне виконання податкового зобов`язання по сплаті єдиного податку.

Згідно з підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Пунктом 10.5 статті 10 ПК України передбачено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пунктів 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Таким чином, єдиний податок, як місцевий податок, належать до доходів загального фонду бюджетів територіальних громад, а тому єдиний податок підлягає стягненню на користь відповідної територіальної громади (місцевого бюджету), а не на користь держави (Державного бюджету України), про що просить позивач.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі самостійності Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, викладено в постановах від 21 березня 2024 року у справі № 300/2859/22, від 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21, від 22 травня 2025 року у справі № 320/23543/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 240/9272/23), за якої предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 53 238 грн. 00 коп., яка складається з суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному податковим законодавством.

Ухвалюючи це судове рішення, суд враховує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід державного та місцевих бюджетів податковий борг з податку на доходи фізичних осіб (код КДБ 11010500) та єдиного податку (код КБД 18050400) у сумі 53 238 (п`ятдесят три тисячі двісті тридцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua