Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №520/32724/26
Суддя: Смагар С.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 листопада 2026 року № 520/32724/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/32724/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУГМЕНТУМ» (просп. Аерокосмічний, буд. 43/1, офіс 6, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 45980351) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АУГМЕНТУМ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2026/000187/2 від 23.07.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000300.
Аргументуючи ці вимоги зазначило, що митну вартість імпортованих за зовнішньоекономічним контрактом від 17 березня 2026 року № 26-03/17 харчових добавок, парфумерних і косметичних товарів воно визначило за основним методом - за ціною договору, подавши до митного оформлення контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист і транспортну накладну, які узгоджуються між собою щодо продавця, найменування, кількості та вартості товару. Умовами поставки CPT Харків усі витрати на транспортування покладено на продавця і включено до ціни товару, тому документи про організацію і оплату перевезення у покупця відсутні і на митну вартість не впливають. На думку позивача, відповідач не навів обставин, які б зумовлювали обґрунтований сумнів у заявленій митній вартості, безпідставно витребував додаткові документи, а застосувавши резервний метод, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів і товарів, ціна яких узята за основу коригування; різниця з ціновою інформацією автоматизованої системи митних органів не свідчить про заниження митної вартості.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/32724/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою у відповідача витребувано копії митної декларації № 26UA807200010697U0 від 23 липня 2026 року з усіма документами, поданими декларантом, запитів митниці про надання додаткових документів і відповідей декларанта, оскаржених рішення і картки відмови з доказами їх доведення до декларанта, документів і відомостей, використаних для визначення скоригованої митної вартості, та митної декларації № 26UA807200010743U9 від 23 липня 2026 року.
Відповідач подав відзив від 23 жовтня 2026 року, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що під час митного контролю за митною декларацією № 26UA807200010697U0 спрацювали профілі ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості всіх десяти товарів, а рівень заявленої митної вартості виявився значно нижчим за рівень митної вартості подібних товарів, раніше оформлених митними органами. Подані документи, на думку відповідача, містили розбіжності в частині платіжних реквізитів продавця та посилання на інший контракт і не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а витребуваних додаткових документів (договору продавця з відправником товару, рахунків про платежі третім особам і комісійні, прайс-листів виробника, експортної декларації країни відправлення, документів про вартість перевезення) декларант не надав, тому митна вартість правомірно визначена за резервним методом. Щодо картки відмови відповідач вказує, що вона вичерпала свою дію, оскільки товари оформлено і випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією, а отже вимога про її скасування є неналежним способом захисту.
Відповіді на відзив до суду не надходило.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2026 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
17 березня 2026 року між Lazagroup GmbH (Швейцарія) як постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю «АУГМЕНТУМ» як покупцем укладено контракт № 26-03/17 про поставку парфумних, косметичних товарів та біологічно активних добавок. Пунктом 3.1 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється партіями на умовах CPT Харків, Україна (Інкотермс 2020), а пунктом 3.6 - що всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до пункту призначення - Україна, Харків, несе постачальник. Додатковою угодою сторони погодили строк оплати 60 днів з моменту поставки товару.
Специфікацією від 10 липня 2026 року № 3-1 сторони погодили поставку партії товару на загальну суму 40 135,96 євро на умовах CPT Харків. Рахунок-фактура (інвойс) від 10 липня 2026 року № 61202/273 виставлений із зазначенням «Contract No: 26-03/17 DD 17.03.2026», умов поставки «CPT - Kharkiv», країни походження Ізраїль і загальної суми 40 135,96 євро; поряд із рахунком у Zьrcher Kantonalbank у ньому зазначено рахунок продавця в UBS Switzerland AG IBAN НОМЕР_1 , тобто той самий рахунок, що визначений у контракті. Товар перевезено автомобільним транспортом за міжнародною товарно-транспортною накладною від 17 липня 2026 року № LV-1707 з Риги (відправник - SIA «ILIOR», Латвія) до Харкова.
23 липня 2026 року для митного оформлення товарів позивач через митного брокера подав митну декларацію № 26UA807200010697U0, у якій заявив митну вартість десяти товарів за основним методом - за ціною договору, і додав, зокрема, контракт, специфікацію, рахунок-фактуру, пакувальний лист, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару та сертифікати якості.
Того самого дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 23 липня 2026 року № UA807000/2026/000187/2, яким митну вартість усіх товарів скориговано за резервним методом, та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 липня 2026 року № UA807200/2026/000300 з причини «Неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про визначення вартості товарів № UA807000/2026/000187/2 від 23.07.2026».
У графі 33 рішення про коригування відповідач зазначив, що подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; що наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству; що декларант не надав експортну митну декларацію країни відправлення, договір між Lazagroup GmbH і відправником SIA «ILIOR», рахунки про здійснення платежів третім особам і про сплату комісійних, посередницьких послуг, каталоги та прайс-листи виробника, документи про вартість перевезення та їх оплату; а також що в контракті і в інвойсі та пакувальному листі різняться платіжні реквізити продавця. Як джерела цінової інформації відповідач навів по одній митній декларації 2026 року на кожен товар із зазначенням коду товару, загальної назви, країни походження (ЄС, Швеція), ваги нетто та умов поставки (FCA або EXW).
Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 23 липня 2026 року № 26UA807200010743U9 з наданням гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Різниця митних платежів між митною вартістю, заявленою позивачем, і митною вартістю, визначеною відповідачем, становить 1 445 910,55 грн.
Платіжною інструкцією від 01 вересня 2026 року № 4JBKLQ9 позивач сплатив Lazagroup GmbH 40 135,96 євро на рахунок CH280020220214934960M із призначенням платежу за контрактом № 26-03/17 від 17.03.2026 та посиланням на митну декларацію № 26UA807200010743U9.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин 6, 7 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частини 3, 4 статті 64 Митного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 804/7882/16 та від 26 червня 2025 року у справі № 520/13182/2020.
Надаючи оцінку підставам, наведеним у рішенні про коригування, суд зазначає таке.
Подані позивачем основні документи - контракт, специфікація, рахунок-фактура та пакувальний лист - узгоджуються між собою щодо сторін, найменування, кількості та ціни товару, умов поставки CPT Харків і посилання на контракт № 26-03/17 від 17.03.2026. Розбіжності в платіжних реквізитах продавця, на які посилається відповідач, суд не вважає такими, що впливають на числове значення митної вартості. Рахунок-фактура від 10 липня 2026 року № 61202/273 поряд з іншим рахунком містить і рахунок продавця в UBS Switzerland AG IBAN CH28 0020 НОМЕР_2 , визначений контрактом, а платіжні реквізити самі по собі не є складовою митної вартості. Зазначення в рахунку-фактурі поряд із реквізитами рахунку в Zьrcher Kantonalbank відмітки «Reference: Contract 22-08/03 / Date: 03.08.2022» стосується саме цих платіжних реквізитів і не спростовує того, що рахунок-фактуру виставлено за контрактом № 26-03/17 від 17.03.2026, на який у ньому прямо зазначено, а оплату товару фактично здійснено на рахунок в UBS Switzerland AG, визначений контрактом. Ціна товару в усіх документах однакова - 40 135,96 євро; розбіжностей щодо вартості товару відповідач не встановив. Подальша оплата позивачем саме цієї суми на рахунок, визначений контрактом, із посиланням на контракт № 26-03/17 підтверджує, що ціна, яка підлягала сплаті за товар, відповідає заявленій.
Умовами поставки CPT Харків за контрактом витрати на транспортування товару до місця призначення покладено на продавця і включено до ціни товару. Пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України транспортні (перевізні) документи та документи про вартість перевезення віднесено до документів, що підтверджують митну вартість, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Отже, відсутність у позивача документів про оплату перевезення, яке за умовами контракту організовує і оплачує продавець, не свідчить про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Обставин, які б свідчили про сплату покупцем на користь продавця чи третіх осіб будь-яких інших платежів, комісійних або посередницьких винагород, відповідач не навів.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків: воно може тягнути відмову в митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та коригування митної вартості лише тоді, коли у митниці є обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2025 року у справі № 280/7653/23. Ненадання каталогів, специфікацій і прайс-листів виробника не свідчить про недобросовісність декларанта і не позбавляє його можливості декларувати товар на підставі інших документів, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товару.
Посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та на нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби суд також відхиляє. Відомості автоматизованої системи аналізу та управління ризиками мають допоміжний інформаційний характер і не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 804/1779/16). Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методом (постанови Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 та від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24). Згадка в рішенні про наявність інших рішень про визначення митної вартості щодо подібних товарів позивача без їх конкретизації жодних обставин щодо цієї поставки не підтверджує.
Крім того, застосувавши резервний метод, відповідач обмежився зазначенням по одній митній декларації на кожен товар із загальною назвою, кодом товару, країною походження, вагою нетто та умовами поставки, однак не навів жодного порівняння характеристик оцінюваних товарів і товарів, ціна яких узята за основу коригування, - виробника, торговельної марки, складу, обсягу партії, комерційних умов - і не пояснив, яких коригувань зроблено з урахуванням відмінностей у цих умовах. Між тим оцінювані товари мають походження з Ізраїлю і поставлені на умовах CPT Харків, тоді як товари, взяті за основу, мають походження з Європейського Союзу або Швеції і оформлені на умовах FCA чи EXW; зокрема, для товару № 1 (харчова добавка «Шокосин») за основу взято митну вартість товару виробництва Luigi Lavazza S.p.A. під торговельною маркою «Lavazza». За таких обставин наведене відповідачем числове значення скоригованої митної вартості не можна вважати обґрунтованим у розумінні статті 55 Митного кодексу України, а зазначені джерела - такими, що ґрунтуються на митній вартості ідентичних чи подібних товарів.
Таким чином, відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав вважати, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, і неможливості визначення митної вартості за основним методом, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 23 липня 2026 року № UA807000/2026/000187/2 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо картки відмови суд зазначає, що її оформлено виключно з підстави прийняття рішення про коригування митної вартості, вона похідна від цього рішення і разом із ним визначала обов`язок позивача задекларувати товар за митною вартістю, визначеною митницею. Як зазначає і сам відповідач у відзиві, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Випуск товару у вільний обіг за іншою митною декларацією з наданням гарантії не свідчить про відновлення прав позивача, оскільки саме з цими актами пов`язується обов`язок сплати митних платежів за скоригованою митною вартістю. Тому доводи відповідача про вичерпання карткою своєї дії суд відхиляє, а картка відмови підлягає скасуванню разом із рішенням про коригування митної вартості.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач у позовній заяві повідомив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тому питання про розподіл цих витрат буде вирішено після надходження таких доказів у порядку, визначеному статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АУГМЕНТУМ» (просп. Аерокосмічний, буд. 43/1, офіс 6, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 45980351) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) про коригування митної вартості товарів від 23 липня 2026 року № UA807000/2026/000187/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 липня 2026 року № UA807200/2026/000300.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУГМЕНТУМ» (ЄДРПОУ 45980351) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) судовий збір у сумі 17 350 (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 44 коп.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua