Суд: Сколівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №453/2060/26
Суддя: Микитин В. Я.
ЄУНСС: 453/2060/26
НП: 3/453/745/26
ПОСТАНОВА
іменем України
12 листопада 2026 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , та його законної представниці – матері ОСОБА_2 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Тухолька Сколівського району Львівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , студента другого курсу відділення «електрогазозварювання» ДНЗ «Вище професійне училище № 34 м. Стрий», встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності притягався, -
за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
в с т а н о в и в:
Протоколом про адміністративне правопорушення на бланку серії ЕПР 1 № 794373, складеним 11.10.2026 року о 13:45 год. інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Кривецьким О.І. відносно неповнолітнього на той час ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, стверджується, що останній 11.10.2026 року о 13:08 год. по вул. Т. Шевченка у с. Хітар Стрийського району Львівської області, повторно протягом року після вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, керував належним ОСОБА_3 транспортним засобом марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи посвідчення на право керування відповідної категорії, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, будучи належно та завчасно повідомленим про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання з`явився, після роз`яснення йому прав та обов`язків, визначених у ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, обставини, котрі викладені у складеному відносно нього вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, заперечив повністю. Висловив позицію про відсутність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на те, що у матеріалах цієї справи відсутній запис з нагрудної камери поліцейських або ж з відеореєстратора патрульного автомобіля, на котрому було б видно, що він керував транспортним засобом та був зупиненим працівниками поліції в силу порушення Правил дорожнього руху саме ним як водієм. Це пов`язано з тим, що він в описаній поліцейським ситуації не був водієм, та й, взагалі транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , не був учасником дорожнього руху, а був припаркованим на узбіччі дороги с. Хітар неподалік місцевої церкви та кладовища, він у цей час разом із своєю дівчиною сиділи в автомобілі та грілися, очікуючи його матір, яка орієнтовно за півтори години до цього прибула разом з ним на вказаному транспортному засобі до церкви на службу, й саме матір була водієм, натомість опісля служби, матір ще ви рішила по дорозі зайти на кладовище, а він після служби зустрів подругу та вирішив з нею піти погрітися в автомобілі, очікуючи матір. У підсумку, просив не накладати на нього адміністративного стягнення, а провадження у цій справі про адміністративне правопорушення закрити.
ОСОБА_2 , яка є законною представницею ОСОБА_1 , який на час інкримінованого йому правопорушення був неповнолітнім, будучи належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання з`явилась, після роз`яснення їй прав та обов`язків, визначених у ст. 63 Конституції України та статтями 270, 272 КУпАП, обставин, котрі викладені у складеному відносно її сина протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, заперечила, просила не накладати на сина жодного адміністративного стягнення, а провадження у цій справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Надала пояснення в якості свідка, за змістом котрих вона 11.10.2026 року разом із неповнолітнім на той час сином ОСОБА_1 перед обідом поїхала транспортним засобом марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , у с. Хітар до церкви, а опісля служби вирішила відвідати ще кладовище біля церкви, натомість її неповнолітній на той час син ОСОБА_1 біля церкви зустрів свою подругу й вони вирішили почекати її в автомобілі та погрітися. Вона була на кладовищі близько пів години, натомість у це час до вказаного припаркованого автомобіля під`їхав патрульний автомобіль, а працівники поліції почали стверджувати що її син ОСОБА_1 керував автомобілем, що не відповідає дійсності та є лише вигадкою працівників поліції. Вона на місці, опісля повернення з кладовища до автомобіля, намагалася це пояснити працівникам поліції, проте такі її пояснення залишилися поза їх увагою.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши присутніх учасників судового провадження, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно з ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, у тому числі й за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або особою, позбавленою права керування транспортними засобами, встановлена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Слід зазначити, що суб`єктом вказаного правопорушення є водій транспортного засобу.
Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Об`єктивна сторона вказаного правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами, які не мають права керування такими, або особами, позбавленими права керування такими, при умові повторності протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, одним із ключових елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є те, що правопорушник має керувати транспортним засобом.
Проте, зібрані матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджують у цілому ту обставину, що особа, який притягається до адміністративної відповідальності, у вказаній дорожній обстановці, не дотримався вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, тобто будучи учасником дорожнього руху (водієм транспортного засобу), керував ним та не мав при цьому права такого керування.
Так, за змістом пунктів 4 та 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Згідно з пунктами 1 і 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Натомість, у пункті 10 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення зазначаєся технічний засіб відеозапису – 912618, водночас, вказується, що до протоколу додається відеозапис. Однак, до матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення долучено оптичний носій – DVD-R з трьома файлами на ньому, один з котрих неможливо ідентифікувати, а два інші свідчать про те, що відеозйомка не велася безперервно, як того вимагає чинне законодавство. Окрім того, на вказаних трьох файлах відсутній факт керування транспортним засобом, натомість доводиться лише перебування неповнолітнього на той час ОСОБА_1 у припаркованому на узбіччі дороги поблизу церкви та кладовища транспортному засобі марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , котрий не здійснював рух, а, відтак, можна констатувати відсутність події адміністративного правопорушення через призму ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Слід також зазначити, що відсутність самої події адміністративного правопорушення – це діяльність особи, яка не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення. Склад правопорушення – це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Щодо фіксації факту керування неповнолітнім на той час ОСОБА_1 транспортним засобом, то належить додатково вказати, що на сьогодні Закон України «Про дорожній рух», який у цьому випадку є основоположним нормативно-правовим актом, згадує лише про водіїв. Згідно з дефініціями, визначеними Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху», водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Поряд з цим, під час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення знайшла своє підтвердження та викладена ОСОБА_1 та його законною представницею/свідком ОСОБА_2 обставина, що на долученому оптичному носії відсутній належний відеозапис на підтвердження факту керування будь-ким будь-яким транспортним засобом, що, поза розумним сумнівом, може свідчити про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, суддя вважає, що працівники поліції у першу чергу не довели, що неповнолітній на той час ОСОБА_1 у наведеній вище обстановці був учасником дорожнього руху, зокрема водієм транспортного засобу, а висновок працівників поліції про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, й оформлення відносно нього даних матеріалів справи, є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними засобами доказування.
Відтак суддя, при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області матеріали відносно неповнолітнього на той час ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та їх аргументація в цілому не підтверджують події зазначеного адміністративного правопорушення, являються сумнівними.
Своєю чергою, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява № 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно з пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United · Kingdom), рішення від 27 жовтня 2004 року, заява № 46477/99, Європейський Суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain), рішення від 06 грудня 1998 року, заява № 10590/83, Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї об`єднаної справи в їх сукупності, вважає, що відсутні подія і склад інкримінованого неповнолітньому на той час ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, який не має права керування транспортними засобами, потворно протягом року, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття розпочатого провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись статтями 8-9, 40-1, 126, 221, 245, 247, 251-252, 268, 270, 272, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и в:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Володимир МИКИТИН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua