Суд: Тернівський міський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №205/8650/26
Суддя: Хоменко Д. Є.
Справа № 205/8650/26
Номер провадження № 2/194/1595/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Хоменко Д.Є., за участю секретаря судового засідання – Клімової Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (Київська обл. м. Бровари вул. Симона Петлюри буд 21/1) до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 51824872 від 16.12.2021 року, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 26950,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС»» та ОСОБА_1 укладений Договір № 51824872 в електронному вигляді на суму 7700,00 грн. 01.09.2025 р. Відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 51824872. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «ПОЗИКА»» становить 26950,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7700,00 грн.; заборгованість за відсотками – 19250,00 грн.
13.07.2026 р. Новокойдацький районний Дніпропетровської області направив дану справу до Тернівського міського суду Дніпропетровської області за підсудністю.
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.08.2026 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить розглядати справу за відсутністю представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач не з`явився у судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Отже, враховуючи приписи ст. 280 ЦПК України, неявку відповідача та неподання ним відзиву, суд приходить до висновку про проведення заочного розгляду справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС»» та ОСОБА_1 укладений Договір № 51824872 в електронному вигляді на суму 7700,00 грн.
Позивач посилається на те, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, зазначений позичальником під час оформлення кредиту.
Також позивач зазначає, що на підставі договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором відповідача.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 950 грн.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Такі докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Водночас суд зазначає, що для вирішення спору необхідним є встановлення не лише факту виникнення кредитного зобов`язання, а й обставин набуття саме позивачем права вимоги за таким зобов`язанням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом встановлено, що 01.092025 року між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС» укладено договір факторингу № 01092025/01.(а.с.39-43)
Відповідно до умов зазначеного договору Клієнт відступає Фактору права вимоги до боржників, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити за них грошові кошти.
При цьому відповідно до пункту 4.1 договору факторингу перехід прав вимоги від Клієнта до Фактора відбувається з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеній у Додатку № 1 до договору.
Також пунктом 10.13 договору передбачено, що перехід права вимоги від Клієнта до Фактора здійснюється згідно з відповідним Реєстром прав вимог.
Таким чином, сторони договору факторингу погодили конкретний порядок переходу права вимоги, пов`язавши момент такого переходу з підписанням відповідного Реєстру прав вимог.
Разом із тим, на підтвердження переходу права вимоги до позивача матеріали справи містять акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року.
Зі змісту зазначеного акта вбачається, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимог за договором факторингу, складений за формою згідно з Додатком № 1 до договору.
В акті зазначено, що загальна кількість боржників становить 25 419 осіб, а загальна сума заборгованості — 213 674 446,94 грн.(а.с.16)
Однак сам Реєстр прав вимог, який відповідно до умов договору є документом, що визначає конкретний перелік боржників, до матеріалів справи не надано.
Акт приймання-передачі не містить відомостей щодо відповідача ОСОБА_1 , номера кредитного договору № 51824872 та суми заборгованості за таким договором.(а.с.16)
Отже, зі змісту акта неможливо встановити, чи була відповідач включена до переданого реєстру прав вимог та чи відбулося відступлення права вимоги саме за кредитним договором № 51824872 від 16.12.2021 року.
Акт приймання-передачі реєстру прав вимог підтверджує передачу певного реєстру як документа, однак за відсутності самого реєстру не дає можливості встановити його зміст та перевірити, які саме права вимоги були передані новому кредитору.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 4.1 договору факторингу саме підписання відповідного Реєстру прав вимог, а не лише акта його приймання-передачі, визначено сторонами як момент переходу права вимоги.
Таким чином, позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання погодженого сторонами договору факторингу порядку переходу права вимоги саме щодо відповідача.
Посилання позивача на укладення договору факторингу та наявність акта приймання-передачі не усувають необхідності доведення факту включення конкретного боржника до відповідного Реєстру прав вимог.
Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що на момент звернення до суду саме ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було кредитором відповідача за кредитним договором № 51824872 від 16.12.2021 року та мало право вимагати виконання зобов`язань за ним.
Суд наголошує, що обов`язок доказування факту переходу права вимоги покладається саме на позивача, який обґрунтовує свої позовні вимоги набуттям статусу нового кредитора.
Ненадання документа, з яким сторони договору факторингу безпосередньо пов`язали момент переходу права вимоги, унеможливлює встановлення належного процесуального та матеріально-правового зв`язку між позивачем і заявленою до стягнення заборгованістю.
Суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 51824872 від 16.12.2021 року.
Оскільки позивач не довів наявності у нього права вимоги до відповідача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 512, 514, 517, 525, 526, 1054 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 51824872 від 16.12.2021 року в розмірі 26 950 грн. — відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Д.Є. Хоменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua