Суд: Солонянський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №192/1854/26
Суддя: Ковальчук Н. В.
Справа № 192/1854/26
Провадження № 2/192/1661/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2026 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зибцевої Д.С.,
представника позивача – адвоката Ратушного В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Дніпровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 на грошові кошти в розмірі 184 256,58 грн, з яких: 128 478,00 грн – сума заборгованості за борговою розпискою, 21 778,30 грн – пеня, 25 695,60 грн штрафу, 8 304,68 грн – інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ОСОБА_1 (за розпискою – позикодавець) та ОСОБА_2 (за розпискою - позичальник) було укладено боргову розписка від 24.05.2025 (далі – розписка), відповідно до якої 24 травня 2025 року відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 348 276,00 грн, що еквівалентно 8 392 доларам США та взяв на себе зобов`язання повернути їх у строк до 15.10.2025 в порядку та на умовах передбачених розпискою.
Розписку було укладено в пристойності двох свідків: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Мелітопольським МВ ГУ МВС України в Запорізькій області 01.02.2011 року, зареєстрований: АДРЕСА_1 , який підтверджує факт передачі грошових, ОСОБА_4 , паспорт громадянина України, паспорт НОМЕР_3 , виданий 10 лютого 2000 року Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований: АДРЕСА_2 .
На момент звернення до суду з позовною заявою, взяті на себе зобов`язання відповідачем виконані не в повному обсязі, грошові кошти повернуті частково, у зв`язку з чим за розпискою обліковується заборгованість у розмірі: 128 478,00 грн.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18, постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 596/1123/19.
Розпискою передбачено, що у разі прострочення повернення грошових коштів за цією розпискою, починаючи з 15 жовтня 2025 року відповідач зобов`язується сплатити суму боргу та 0,067% за кожний день (що дорівнює 2% в місяць) користування.
Також за порушення строку повернення позики сплачується штраф у розмірі 20% від суми боргу.
Зобов`язання за розпискою не були виконані в строк, що є підставою для отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відсотків за користування грошовими коштами та нарахуванням неустойки від простроченої суми заборгованості.
З метою досудового регулювання та отримання заборгованості за розпискою з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та неустойки позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.06.2026, направленої на всі відомі месенджери відповідача та засобами поштового зв`язку згідно поштового відправлення № 4900500333320 з описом вкладення, що було вручена одержувачу 19.06.2026.
У встановлений строк зобов`язання за розпискою відповідачем виконані не були, що є підставою для стягнення з нього суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних, що на момент подання позову складає 184 256,58 грн.
У позовній заяві зазначається, що позивач заявляє, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті справи.
Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, судова повістка була направлена йому Укрпоштою, за інформацією на сайті Укрпошти поштове відправлення вручене одержувачу.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з викладених у позовній заяві підстав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Суд установив, що 24 травня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за змістом якого ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 348 276 грн, що еквівалентно 8393 доларам США за курсом продажу на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання боргової розписки, та ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 отримані ним грошові кошти в повному обсязі до 15 жовтня 2026 року.
Окрім того, згідно з вказаною розпискою ОСОБА_2 зобов`язався у разі прострочення повернення грошових коштів за цією розпискою, сплатити ОСОБА_1 суму боргу та відсотків за користування грошовими коштами, які дорівнюють 0,067% за кожний день (що дорівнює 2% в місяць) користування. Також, при порушенні термінів оплати сплатити єдиноразовий штраф у розмірі 20% від суми боргу.
Позивач посилається на те, що на момент звернення до суду з позовною заявою, взяті на себе зобов`язання відповідачем виконані не в повному обсязі, грошові кошти повернуті частково, у зв`язку з чим за розпискою обліковується заборгованість станом на 25 червня 2026 року у розмірі 128 478,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості пеня в розмірі 0,067% за користування грошовими коштами за кожний день прострочення (що дорівнює 2% в місяць) розрахована в такому порядку та складає:
21 778,30 = 128 478 x 0,067 x 253 : 100, де 128 478,00 - сума заборгованості; 0,067% - розмір пені, зазначений в розписці; 253 - кількість днів прострочення починаючи з 16.10.2025 р.
Штраф в розмірі 20% від суми боргу:
25 695,60 = 128 478 x 20 : 100, де 128 478,00 - сума заборгованості; 20% - розмір штрафу, зазначений в розписці.
Розрахунок інфляційних втрат:
ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 10 ) x (ІІ3 : 100) x ... (ІІZ : 100), ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Індекси інфляції для розрахунку з публічного доступу сайту: https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/
IIС (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,70 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,90 : 100) = 1.06463895
З огляду на зазначене інфляційне збільшення складає:
8 304,68 = 128 478,00 x 1.06463895 - 128 478,00
Виходячи з зазначених розрахунків загальна сума до стягнення складає:
184 256,58 грн., з яких 128 478,00 грн - сума заборгованості, 21 778,30 грн - сума пені, 25 695,60 грн - сума штрафу та 8 304,68 грн інфляційних втрат.
Суд зазначає, що за змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (Ч. 1 ст. 612).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За змістом ч.ч. 1 – 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.ч. 1, 2ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 596/1123/19 вказав на те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як встановлено судом, що 24 травня 2025 року відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 348276 грн, що підтверджується борговою розпискою від 24.05.2025.
Зі змісту зазначеної розписки вбачається, що відповідач зобов`язався повернути вказані кошти до 15 жовтня 2025 року.
Досліджена судом розписка містить відомості про особу позикодавця та позичальника, розмір отриманих коштів, факт їх передання у борг та зобов`язання щодо повернення позики.
Строк повернення грошових коштів, визначений розпискою, настав.
Позивач посилається на те, що відповідач узятого на себе зобов`язання не виконав, повернув лише частину позичених грошових коштів.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів на умовах позики та виникнення у відповідача обов`язку повернути їх у визначений строк.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем доведені обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, натомість відповідач обґрунтованості позовних вимог, в тому числі розрахунку заявлених до стягнення сум не спростував, доказів виконання зобов`язання у повному обсязі не надав, а тому суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати зі сплаті судового збору у сумі у сумі 1474,05 грн.
У позовній заяві вказано, що згідно зі ст. 141 ЦПК України позивач заявляє, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті справи та відповідну заяву зробив представник позивача у судовому засідання стосовно судових витрат в частині витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76 - 81, 83, 95, 137, 141, 158, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 травня 2025 року у загальному розмірі 184256 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) гривень 58 (п`ятдесят вісім копійок), з яких: 128 478 (сто двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 00 копійок - основна сума позики, 21 778 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят вісім) гривень 30 (тридцять) копійок – пеня, 25 695 (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок – штраф, 8 304 (вісім тисяч триста чотири) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок – інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) гривні 05 (п`ять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 11 листопада 2026 року.
Інформація про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Н.В. Ковальчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua