Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №520/11624/26
Суддя: Бадюков Ю.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 листопада 2026 року № 520/11624/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Укргазавто») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далі по тексту – відповідач, митниця), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000146.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу надано усі документи, котрі свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000146 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як відповідачем порушено права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив про прамомірність рішення про коригування митної вартості товару вартості № № UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товару, вказавши про відсутність підстав для задоволення позову. Просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
20.03.2025 року між More Kreation TradingCompany Limited. з однієї сторони (іменоване – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» з іншої сторони (іменоване надалі – Покупець) укладено Контракт про те, що постачальник зобов`язується здійснити поставку автомобільних запчастин, а Покупець – прийняти та оплатити відповідну партію товару. Найменування, асортимент та кількість вказуються у специфікаціях, пакніг листі, інвойсах та інших товаросупровідних документах.
Пунктом 1.1. визначено умовами поставки FOB Китай (Нінбо або Шанхай).
Розділом 7 Контракту визначено, що Товар передається в тарі/упаковці Виробника. Тара поверненню виробнику не підлягає та включена у вартість товару. Строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації. Після підписання відповідної специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.
Пунктом 5.7. укладеного Контракту визначено, що одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товарно – супровідні документи: інвойс, пакувальний лист; сертифікат походження. Ціна Контракту визначається інвойсами залежно від кожної конкретної партії товару. Оплата товару здійснюється за фактом отримання товару.
Остаточна кількість товару, номенклатура конкретної партії поставки, його ціна та інші характеристики погоджені сторонами в інвойсі № 261712/1780 від 17.12.2025 року. Відповідно до умов наданого інвойсу, до поставки та оплати підлягала продукція у кількості 28 найменувань та на загальну суму 64 169, 83 доларів США.
Як вбачається із умов укладеного Контракту та наданого інвойсу, поставка відбувалась на умовах FOB, Китай (порт міста Нінбо).
З метою організації перевезення, між ТОВ «Укргазавто» та ТОВ «ТГЛ Україна» було укладено Договір транспортного експедирування № 01 – 08 – 25.
Відповідно до умов укладеного договору транспортуванню підлягав товар згідно контейнеру MSBU6771780 та по маршруту Китай (порт міста Нінбо) до порту міста Констанца, Румунія (морським транспортом), та в подальшому автомобільним транспортом за маршрутом Констанца до митної території України (м/п Орлівка).
30.03.2026 року до Харківської митниці ТОВ «УКРГАЗАВТО» (ЄДРПОУ 43334887) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № 26UA807200004468U4 на товари:
- товар №1 - код товару згідно з УКТЗЕД 7320101100, назва товару: « 1.Ресори листові пластинчасті виготовлені з чорних металів гарячим способом: Лист ресори №1 задній 2-х лист»;
- товар №2 - код товару згідно з УКТЗЕД 8483109590, назва товару: « 1.Вали привідні сталеві: Вал розподільний дв.402,4216,4215,4178 -80шт …»;
- товар №3 - код товару згідно з УКТЗЕД 8708509998, назва товару: « 1.Частини ведучих мостів легкових автомобілів: Шкворень (повний компл.) -900шт .…»;
-товар №4 - код товару згідно з УКТЗЕД 9032900000, назва товару: « 1. Частини до термостатів для транспортних засобів: Корпус термостата дв.406, 405 -100шт. Корпус…»; - товар №5 - код товару згідно з УКТЗЕД 8483308090, назва товару: « 1.Підшипники ковзання для валів: Втулка шкворня -2000шт»;
- товар №6 - код товару згідно з УКТЗЕД 8708913500, назва товару: «Радіатори до автомобілів: Радіатор охолодження -1190шт….»;
- товар №7 - код товару згідно з УКТЗЕД 8708999798, назва товару: «Частини автомобілів: Вал карданний 2121 задній -200шт. Вал карданний 2121 передній -200шт.…»; - товар №8 - код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708949998, назва товару: «1. Частини рульового керування до транспортних засобів, сталеві, не штамповані: Хрестовина рульового карданного валу верхня 3307 -540шт....»;
- товар №9 - код товару згідно з УКТ ЗЕД 8414900000, назва товару: «Частини вентиляторів : Крильчатка системи охолодження 11 лопатей (жовтий) -560шт. Крильчатка системи охолодження 10 лопатей (чорний) -110шт....»;
- товар №10 - код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708309998, назва товару: «Частини, які застосовуються і використовуються для моторних транспорних засобі в, частина гальмівної системи не для дискових гальм: Циліндр гальмівний»;
- товар №11 - код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708939098, назва товару: «Частини зчеплення до легкових автомобілів: Циліндр зчеплення робочий (порося)(штуцер прямо) -1000шт», що надійшли на адресу ТОВ «УКРГАЗАВТО» за зовнішньоекономічним контрактом з MORE CREATION TRADING COMPANY LIMITED, 23F B07 HOV IND BLDG NO26-38 KWAI CHEONG RD KWAI CHUNG KWAI CHUNG NT, CHINA.
На підтвердження транспортних витрат, декларантом разом з декларацією № 26UA807200004468U4 від 30.03.2026 до митного оформлення були надані наступні транспортні (перевізні) документи:
- коносамент № ZJSM25121371 від 22.12.2025 - CMR № 1780 від 18.03.2026;
- рахунок-фактура за (контейнером MSBU6771780) № СФ-48683 від 18.03.2026;
- рахунок-фактура за (контейнером MSBU6771780 № СФ-49192 від 30.03.2026;
- довідка про транспортно витрати з міжнародного перевезення № 24233 від 30.03.2026;
- договор транспортного експедирування № 01-08-25 від 01.08.2025 між експедитором «ТЛГ УКРАЇНА» та клієнтом ТОВ «УКРГАЗАВТО».
Під час здійснення співробітником підрозділу митного контролю і митного оформлення за декларацією № 26UA807200004468U4 від 30.03.2026 спрацювали ризики, згенеровані Автоматизованою системою управління ризиками (далі – АСАУР), щодо можливого заниження митної вартості товарів відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (в редакції наказу МФУ від 24.06.2024 № 305). АСУР були сформовані митні формальності, зокрема: за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
На запит митниці, декларант повідомив про те, що додаткові документи в рамках терміну, передбаченого ч. 3 ст. 53 МК України надаватись не будуть. Просив прийняти рішення про завершення митного оформлення на підставі документів, наданих під час митного оформлення до декларації № 26UA807200004468U4 від 30.03.2026.
За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом 31.03.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № UA 807000/2026/000099/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000146.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті;
2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.
В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, про:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству;
- декларантом не надано каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару,
- наявні розбіжності щодо умов здійснення оплати за товар, а саме: згідно п. 4.1.1 зовнішньоекономічного ного договору від 20.03.2025 №252003 «оплата здійснюється за фактом отримання товару», згідно п.5.3 цього договору «продавець зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця» (тобто 100% передплата), згідно комерційного інвойсу від 17 12.2025 № 261712/1780 оплата відбувається з відстрочкою 180 днів;
- згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2025 №252003 визначено, що ціни на товар встановлюються в дол. США і вказуються в інвойсах, які оформлюються на підставі угод, але до митного оформлення не надано додаткових угод або специфікацій до контракту на дану партію товарів;
- декларантом не надано декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів країни відправления;
- декларантом не надано транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту від 22.12.2025 №ZJSM25121371, відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат згідно рахунку на оплату транспортних послуг від 18.03.2026 №СФ-48683, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам, зазначеним в коносаменті № ZJSM25121371 «FREIGHT COLLECT»;
- транспортний рахунок від 30.03.2026 № СФ-49192 та транспортну довідку від 30.03.2026 № 24233 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR 1780, також в автотранспортній в гр. 23 відсутній підпис Перевізника;
- декларантом не надано транспорту довідку та транспортний договір між Експедитором та Перевізником, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»,
- декларантом не надано транспортно-експедиційну заявку згідно п. 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 №01-08-25;
- декларантом не заповнена графа 20 ДМВ, що суперечить вимогам наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599, а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст. 53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі МК України).
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Отже, за положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визнач
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19, 24.03.2026 по справі № 520/458/25.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган з посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України пов`язує з: 1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.
В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, про:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству;
- декларантом не надано каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- наявні розбіжності щодо умов здійснення оплати за товар, а саме: згідно п. 4.1.1 зовнішньоекономічного ного договору від 20.03.2025 №252003 «оплата здійснюється за фактом отримання товару», згідно п.5.3 цього договору «продавець зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця» (тобто 100% передплата), згідно комерційного інвойсу від 17 12.2025 № 261712/1780 оплата відбувається з відстрочкою 180 днів;
- згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2025 №252003 визначено, що ціни на товар встановлюються в дол. США і вказуються в інвойсах, які оформлюються на підставі угод, але до митного оформлення не надано додаткових угод або специфікацій до контракту на дану партію товарів;
- декларантом не надано декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів країни відправления;
- декларантом не надано транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту від 22.12.2025 №ZJSM25121371, відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат згідно рахунку на оплату транспортних послуг від 18.03.2026 №СФ-48683, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам, зазначеним в коносаменті № ZJSM25121371 «FREIGHT COLLECT»;
- транспортний рахунок від 30.03.2026 № СФ-49192 та транспортну довідку від 30.03.2026 № 24233 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR 1780, також в автотранспортній в гр. 23 відсутній підпис Перевізника;
- декларантом не надано транспорту довідку та транспортний договір між Експедитором та Перевізником, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»,
- декларантом не надано транспортно-експедиційну заявку згідно п. 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 №01-08-25;
- декларантом не заповнена графа 20 ДМВ, що суперечить вимогам наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599, а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст. 53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості.
Доводи відповідача щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству суд оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін з посиланням на митні декларації та зазначенням вартості товару на одну одиницю, що бралась для розрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів.
При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: назва товару, країна походження, умови поставки.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача щодо не надання декларантом каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару суд зазначає, що прайс-лист (каталоги, прейскуранти) - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Щодо доводів відповідача про розбіжності в умовах здійснення оплати за товар, визначених Контрактом та інвойсом, суд вказує наступне.
Судом встановлено, що відповідно до пункту згідно п. 4.1.1 Контракту оплата здійснюється за фактом отримання товару.
Згідно пункту 5.3 Контракту продавець зобов`язаний поставити товар на адресу покупця за даним контрактом протягом 40 днів від дати отримання оплати від покупця.
В свою чергу, інвойсом від 17 12.2025 № 261712/1780 визначені наступні умови оплати товару: 180 днів відстрочки платежу з моменту оформлення ВМД.
Тобто, умовами п. 4.1.1 Контракту та інвойсом передбачено поставку товару на умовах відстрочення платежу, тоді як п. 5.3 Контракту фактично визначено поставку на умовах передоплати.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.09.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
У постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відтак суд вважає, що наведені вище обставини щодо умов оплати товару не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про ненадання експортної декларації країни відправлення, суд зазначає, що вказаний документ не входить до переліку документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару. При цьому експортна декларація країни відправлення сама по собі не містить відомостей щодо фактичних комерційних умов поставки товару між сторонами зовнішньоекономічного контракту, не підтверджує ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а відтак не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості.
Документом, який підтверджує митну вартість товарів є інвойс, яким визначено вартість товару та Контракт, що містять умови його поставки, а не митна декларація країни відправлення.
Доводи відповідача про не надання позивачем до митного оформлення додаткових угод або специфікацій суд відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити ціни на товар з урахуванням інших наданих документів.
Надані декларантом супровідні документи підтверджують наявність усіх необхідних відомостей щодо ціни товару, включаючи складові (вартість товару, тари, упаковки, маркування, транспортні витрати, накладні витрати), а отже надані документи забезпечують належне визначення митної вартості товару, а доводи митного органу є безпідставними.
Водночас суд зауважує, що сама по собі відсутність чи наявність у банківських документах посилання на специфікацію або додаткових угод, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.
Щодо доводів відповідача про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат, суд зазначає.
Положеннями статті 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.
Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.
Так, організацію перевезення товару ТОВ «Укргазавто» здійснювало ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі договору транспортного експедирування від 01.08.2025 № 01-08-25, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що експедитор має право, зокрема: укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України для виконання своїх обов`язків за даним Договором; отримувати від клієнта доручення, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за Договором.
На виконання умов Договору експедитором ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» складено рахунок-фактуру СФ – 48683 від 18.03.2026 року на суму 209 150,00 грн за надання послуг з морського перевезення за маршрутом: порт Нінгбо, Китай-порт, Констанца, Румунія.
30.03.2026 року ТОВ «ТГЛ Україна» виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ – 49192 на суму 230 910,20 грн З ПДВ за надання наступних послуг:
- компенсація портовських послуг за межами України 73 012,50 грн;
- міжнародне автоперевезення вантажу a/M BH0845TB/BH0359XG зa маршрутом порт Констанца, Румуніям/п Орлівка, Україна 90 760,62 грн;
- Міжнародне автоперевезення вантажу а/м ВН0845TB/BH0359XG за маршрутом м/п Орлівка, Україна- грн. м. Харків, Україна 60 507,08 грн;
- транспортно-експедиторське обслуговування по території України 5 525,00 грн..
ТОВ «Укргазавто» сплачено експедитору кошти за надання транспортно-експедиторських послуг в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 04.04.2026 № 2474 та № 2475.
Крім того, ТОВ «ТГЛ Україна» складено довідку про транспортні витрати від 30.03.2026, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунках від 02.03.2026 № СФ-48542 та № СФ-48543.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Щодо тверджень відповідача про відсутність банківських платіжних документів, суд звертає увагу на те, що декларантом до митного оформлення були подані всі наявні документи, які підтверджують факт понесення витрат на транспортування товару, а також їх фактичну оплату. Зокрема, ТОВ «Укргазавто» сплачено експедитору кошти за надання транспортно-експедиторських послуг в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 04.04.2026 № 2474 та № 2475.
Суд зазначає, що надані декларантом документи в сукупності підтверджують як факт надання відповідних транспортно-експедиторських послуг, так і факт їх повної оплати, а тому доводи відповідача про відсутність документального підтвердження транспортних витрат є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Стосовно доводів відповідача про відсутність транспортно-експедиційних заявок на перевезення, суд зазначає, що сам по собі факт ненадання транспортно-експедиційних заявок не може свідчити про недоведеність заявленої митної вартості товару чи бути безумовною підставою для невизнання поданих декларантом документів. Вказані заявки є внутрішніми документами у взаємовідносинах між замовником та експедитором і не належать до документів, які відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України є обов`язковими для підтвердження митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17.
Суд зауважує, що транспортно-експедиційна заявка за своєю правовою природою має допоміжний організаційний характер та не є первинним бухгалтерським чи розрахунковим документом, який підтверджує фактичну вартість перевезення або здійснення оплати. Натомість саме рахунки, транспортні документи та банківські платіжні документи є належними доказами понесення відповідних витрат на транспортування товару.
Отже, відсутність транспортно-експедиційних заявок за наявності інших належних документів, які підтверджують транспортні витрати та їх оплату, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути підставою для її коригування.
Надані декларантом супровідні документи підтверджують наявність усіх необхідних відомостей щодо ціни товару, включаючи складові (вартість товару, тари, упаковки, маркування, транспортні витрати, накладні витрати), а отже надані документи забезпечують належне визначення митної вартості товару, а доводи митного органу є безпідставними.
Посилання відповідача на те, що декларантом не заповнена графа 20 ДМВ суд відхиляє, оскільки відповідачем не зазначено яким чином вказані недоліки впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Доводи відповідача як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками згенеровані АСАУР щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, суд вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Суд також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17 згідно якої, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення умов оплати товару, умов його поставки, деталей заповнення обов`язкових документів в частині зазначення номеру контейнера, тощо, що призвело до надмірного формалізму та прийняття необґрунтованих рішень.
Отже, митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000146, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000099/2 від 31.03.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000146.
Стягнути на користь ТОВ «Укргазавто» (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.5, м. Харків, 61012,Код ЄДРПОУ 43334887) сплачену суму судового збору в розмірі 11 686, 40 гривень (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Михайлівська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, Код ЄДРПОУ 44017626).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua