Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №447/2205/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Суд: Миколаївський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №447/2205/26

Суддя: Друзюк М. М.

Провадження №2/447/1587/26

Справа №447/2205/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12.11.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9388763 від 12.09.2020.

В обґрунтування позову покликається на те, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9388763 від 12.09.2020, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8 200 грн, строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,6 % в день.

Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 23 944 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 744 грн – сума заборгованості за відсотками.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» 01.04.2021 укладено договір факторингу №016-010421, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №9388763 від 12.09.2020.

Між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Деал фінанс груп» 05.12.2025 укладено договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №9388763 від 12.09.2020.

Таким чином, до позивача надійшло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9388763 від 12.09.2020.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити. Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

На адресу суду 18.06.2026 надійшов лист від АТ КБ «Приватбанк», в якому повідомили, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта № НОМЕР_1 . Додатково надали виписку про рух коштів, з якої вбачається, що 12.09.2020 на вищевказану банківську карту було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 8 200 грн.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово було відкладено.

Через систему «Електронний суд» 23.10.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 11 939,20 грн, з яких: 8 200 грн - основний борг та 3 739,20 грн - відсотки за користування позикою протягом 30 днів. В обґрунтування зазначає, що строк кредитування становив 30 днів, а відповідно до паспорту споживчого кредиту процентна ставка за цей період становила 1,52% на день, у зв`язку з чим сума заборгованості за відсотками становить 3 739,20 грн. Вважає безпідставним нарахування позивачем 15 744 грн заборгованості за відсотками, оскільки така сума включає період користування позикою як у межах, так і поза межами строку кредитування. Сторона відповідача заперечує доводи позивача щодо пролонгації строку кредитування, оскільки доказів її оформлення, внесення відповідних платежів чи укладення додаткової угоди позивачем не надано. Крім того, не погоджується за вимогою позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, вважаючи їх розмір завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити частково в розмірі 11 939,20 грн, з яких: 8 200 грн - основний борг та 3 739,20 грн - відсотки за користування позикою протягом 30 днів.

Через систему «Електронний суд» 23.10.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, договором позики передбачено базову фіксовану процентну ставку в розмірі 1,6 % на день, тоді як знижена ставка 1,52 % застосовувалася в межах програми лояльності за умови належного виконання позичальником зобов`язань. Пунктом 9.7 Правил надання грошових коштів у позику передбачено, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, відсотки за користування кредитом підлягали перерахунку за базовою ставкою 1,6% за весь період дії договору. Також представник позивача зазначає, що умови договору та Правил були відомі відповідачу на момент його укладення, а встановлена договором процентна ставка відповідає положенням статті 1056-1 ЦК України. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказує, що їх фактичне понесення, обсяг та вартість підтверджуються поданими до суду документами, а заявлена сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом. Вважає, що відповідач не надав доказів надмірності таких витрат, а тому підстав для їх зменшення немає. Враховуючи наведене, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 28.10.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На адресу суду 10.11.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 12.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9388763, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 8 200 грн, строк кредитування – 30 днів, дата повернення кредиту – 12.10.2020, фіксована процентна ставка – 1,6% на день, знижена процентна ставка – 1,52% на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,7% на день. Відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором qXsIeJ6Vbj.

В паспорті споживчого кредиту визначено основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі аспекти.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора qXsIeJ6Vbj.

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінеспрес» № КД-000135771/ТНПП від 17.03.2026, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 12.09.2020 здійснило переказ грошових коштів у розмірі 8 200 грн, отримувач: Кіндій Михайло - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Відповідно до наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості за договором №9388763 від 12.09.2020, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.04.2021 становить 23 944 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 744 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з договором факторингу № 016-010421 від 01.04.2021, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №9388763 від 12.09.2020.

Згідно з витягом з реєстру боржників №30/04/21 від 30.04.2021 до договору факторингу №016-010421 від 01.04.2021, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №9388763 від 12.09.2020 у розмірі 23 944 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 744 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, укладеного між ТОВ «Деал фінанс груп» та ТОВ «Сіроко Фінанс», ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «Деал фінанс груп» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №9388763 від 12.09.2020.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №05/12/25, ТОВ «Деал фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №9388763 від 12.09.2020 у розмірі 23 944 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 744 грн – заборгованість за відсотками.

Норми права, які застосував суд.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено сторонами не спростовано, що 12.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9388763, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 8 200 грн, строк кредитування – 30 днів, дата повернення кредиту – 12.10.2020, фіксована процентна ставка – 1,6% на день, знижена процентна ставка – 1,52% на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,7% на день.

Відповідно до пункту 4.2 договору позичальник до моменту його підписання ознайомився з договором та Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на вебсайті позикодавця, їх змістом, суттю, обсягом зобов`язань сторін і наслідками укладення договору, а також із передбаченими Правилами процедурою та наслідками продовження строку користування позикою шляхом пролонгації.

Згідно з пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику в редакції, чинній на час укладення договору, у разі неповернення позики в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати проценти в розмірі, визначеному договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою до дня її повернення, але не більше ніж за 90 календарних днів.

Отже, кредитним договором встановлено строк кредитування, який становить 30 днів, тоді як можливість нарахування процентів протягом наступних 90 календарних днів пов`язана з неповерненням кредиту та процентів після закінчення погодженого умовами договору строку кредитування.

Із системного аналізу наведених положень кредитного договору та Правил надання грошових коштів у позику вбачається, що умовами договору визначено строк правомірного користування кредитом тривалістю 30 днів. Водночас нарахування процентів протягом наступних 90 календарних днів пов`язане з неповерненням позичальником кредиту та процентів після закінчення визначеного договором строку, тобто з порушенням ним грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №9388763 від 12.09.2020, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.04.2021 становить 23 944 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 15 744 грн – сума заборгованості за відсотками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 звернула увагу, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов договору позики №9388763 від 12.09.2020, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , сума кредиту становила 8 200 грн, строк позики - 30 днів, фіксована процентна ставка – 1,6% на день, знижена процентна ставка – 1,52% на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,7% на день.

Відповідно до пункту 4.2 договору позичальник до моменту його підписання ознайомився з договором та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі з передбаченими ними порядком продовження строку користування позикою шляхом пролонгації.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 з заявою про продовження строку користування кредитом, укладення між первісним кредитором та відповідачем відповідної додаткової угоди чи вчинення відповідачем іншого окремого волевиявлення, спрямованого на пролонгацію договору після закінчення погодженого тридцятиденного строку позики.

Разом із тим пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику передбачено, що в разі неповернення позики в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати проценти в розмірі, визначеному договором, за кожний день понадстрокового користування позикою до дня її повернення, але не більше ніж за 90 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Зазначена норма розміщена законодавцем в Главі 16 «Правочини» Розділі 1 «Загальні положення про правочини».

З наведених вище умов кредитного договору та Правил надання грошових коштів у позику вбачається, що пункт 6.5 Правил одночасно містить конструкцію, характерну для положень статті 212 ЦК України, якою врегульовано умовні правочини, у цьому випадку - правочин під відкладальною умовою. Такою умовою є порушення позичальником кредитного зобов`язання, а саме неповернення кредиту та процентів після закінчення погодженого умовами договору тридцятиденного строку кредитування, що визначено підставою для продовження нарахування процентів за користування кредитом, але не більше ніж протягом 90 календарних днів.

Однак за наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду сплата процентів, передбачених договором, за користування кредитними коштами може випливати лише з правомірного їх користування, а відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами знаходиться у сфері охоронних відносин, зокрема, статті 625 ЦК України.

Пов`язавши продовження строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитом із порушенням позичальником кредитного зобов`язання, первісний кредитор і позичальник фактично визначили договірні проценти як плату за неправомірне користування кредитними коштами, що не відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У цій частині колегія суддів доходить висновку, що невиконання позичальником умов щодо повернення кредиту та сплати процентів у передбачений договором тридцятиденний строк, не може бути одночасно правомірним та неправомірним та мати наслідком продовження строку кредитування, оскільки в даному випадку строк виконання зобов`язання вже настав.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 908/2187/21.

Оскільки договором позики №9388763 від 12.09.2020 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки тривалістю 30 днів.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 8 200 грн, узгодженої процентної ставки у розмірі 1,6% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за відсотками за договором позики №9388763 від 12.09.2020 становить 3 936 грн (8 200 грн х 1,6% х 30 днів).

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №9388763 від 12.09.2020 у розмірі 12 136 грн, з яких: 8 200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 3 936 грн – заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «Деал Фінанс Груп» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту №8-ДІЛ приймання передачі наданої правничої допомоги, який містять перелік виконаних послуг, кількість затрачених годин та їх вартість. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн, з огляду на складність справи, ціну позову, зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності представника позивача на підставі його клопотання, а також реальність адвокатських послуг (їх необхідність) та розумність вартості цих послуг, є завищеним, оскільки справа не є складною, у спірних правовідносинах судова практика є сталою, об`єм позовної заяви та зібраних у справі доказів не вимагав затрати зазначеного у заявці та акті, а відтак обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 349,44 грн.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, cуд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість у розмірі 12 136 (дванадцять тисяч сто тридцять шість) грн, з яких:

8 200 (вісім тисяч двісті) грн – заборгованість за основною сумою боргу,

3 936 (три тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн – заборгованість за відсотками.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» судовий збір у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев`ять) грн 44 (сорок чотири) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.Повне найменування сторін:

Повні найменування та ім`я сторін

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Друзюк М.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua