Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №188/1389/19 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №188/1389/19

Суддя: Курочкіна О. М.

Справа № 188/1389/19

Провадження № 2/188/1/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року с-ще.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/1389/19

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА "НІБАС",

Синельниківська районна державна адміністрація,

Петропавлівська селищна рада Дніпропетровської області,

Третя особа : Головне управління Держеокадастру у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості

про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Підставами для звернення до суду є наступні обставини. :

Позивачу, як члену КСП "Прогрес" на підставі Сертифікату належало право на земельну частку (пай).

На початку 1999 року до Позивача звернувся Відповідач по справі з пропозицією взяти у користування на 20 років земельну ділянку на яку він має право за Сертифікатом, а Відповідач по справі на протязі 20 років буде передавати щорічно по 1 тонні пшениці 3- го класу, або іншу сільськогосподарську продукцію.

Погодившись на пропозицію Відповідача по справі, Позивач маючи право на земельну частку 13 квітня 1999 року уклав з Відповідачем Договір міни, згідно якого він передав Відповідачу своє право на земельну ділянку, яке належало йому на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай), а Товариство згідно п.1 укладеного між ними договору зобов`язалося передавати йому щорічно за домовленістю сільськогосподарську продукцію.

Окрім того, для того, щоб відповідач по справі мав можливість користуватися земельною ділянкою, позивач за укладеним Договором уповноважив Відповідача по справі виділити земельну ділянку в натурі з одержанням Державного акту на право власності на землю на його ім`я

земельну ділянку в натурі з одержанням Державного акту на право власності на землю на ім`я позивача.

Користуватися належною Позивачу земельною ділянкою Відповідач по справі мав можливість 20 років з дня укладання цього договору.

Договір було укладено 13 квітня 1999 року та посвідчено приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л.В.

Враховуючи ту обставину, що Договір міни між сторонами було укладено 13 квітня 1999 року то строк користування Відповідачем по справі земельною ділянкою (паєм) закінчився 13 квітня 2019 року.

Більш того, так як в укладеному між ними Договорі міни Позивач уповноважив Відповідача по справі на виділ земельної ділянки в натурі з одержанням Державного акту на право власності на землю, то у Відповідача по справі на даний час на руках повинен бути й Державний акт на земельну ділянку оформлений на ім`я Позивача та технічна документація на

землю.

Так як на даний час, строк дії Договору міни сплинув, то Позивач звернувся до Відповідача по справі з письмовою заявою щодо повернення йому з цього користування належної Позивачу земельної ділянки, а також віддати оформлений на його ім`я Державний акт на земельну ділянку разом з усією технічною документацією на неї.

Заяву Відповідач по справі отримав 16.04.2019 року, однак по день звернення Позивача до суду з цим позовом, не вчинив жодної дії щодо повернення і земельної ділянки разом з документами що є підставою звернутися до суду з вимогою повернення майна з чужого незаконного володіння.

Позивач вважає, що укладений між сторонами Договір є багатостороннім, а також строковим крім того, в укладеному Договорі міни суттєвих умов договору не має, не вказані предмет договору, ціна договору, а тому вказаний договір, як вважає позивач відноситься до договору користування.

Позивач просить суд скасувати Розпорядження про передачу ТОВ АФ «НІБАС» земельної ділянки, визнати за ним право власності на земельну ділянку та витребувати її у ТОВ АФ «НІБАС».

ТОВ АФ «НІБАС» надано відзив на позовну , позовні вимоги не визнано.

В обґрунтування правової позиції зазначено, згідно до п. 1 договорів міни від 13 квітня 1999 року передбачалося, що фізична особа обміняла належне їй право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві «Прогрес», належне йому на підставі сертифікату, а ТОВ АФ «НІБАС» передає цьому громадянину щорічно 1 тону пшениці 3-го класу, або іншу сільськогосподарську продукцію на протязі 20 років з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 3 договорів міни право на земельну частку (пай) переходить до ТОВ АФ «НІБАС» з моменту підписання і нотаріального посвідчення цього договору. Предмет обміну вільний від претензій сторін і третіх осіб.

Отже право на земельну частку (пай) перейшло до ТОВ АФ «НІБАС» ще 14 квітня 1999 року той факт, що зустрічне зобов`язання відповідача відповідно до умов договору було, на думку позивача, реалізовано після спливу 20 років жодним чином не впливає на зміну чи припинення цього права власності.

Оскільки договори міни передбачали, що право на земельну частку (пай) переходить з моменту підписання договору, то виконання зустрічного зобов`язання з боку ТОВ АФ «НІБАС», а саме передача продукції, яка виступала предметом міни жодним чином не свідчить про те, шо договір припинив свою дію. По суті позивач стверджує, що належне виконання зобов`язання однією зі сторін призводить до втрати цією стороною того, що вона отримала за договором раніше. Такий . вочевидь не відповідає базовим поняттям цивільного права.

ТОВ АФ «НІБАС» також не погоджується з тим, що в договорі міни відсутні суттєві умови.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Твердження про необхідність зазначення у договору міні ціни у грошовому виразі, предметом обміну не відповідає дійсності, оскільки суперечить самій сутності договору міни і на момент укладання правочинк законодавством не вимагалося.

Петропавлівською районною державною адміністрацією надано до суду пояснення,

11.12.2019 року до Петропавлівської райдержадміністрації надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Одною із позовних вимог є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської райдержадміністранії від 06.06.2011 року № Р-251 «Про нередачу ТОВ АФ «Нібас» відповідно до договорів міни земельних ділянок замість сертифікатів на земельні частки (паї) колишнього КСИ КСП «Прогрес» Петропавлівської сслищної ради».

Заява від ТОВ «АФ Нібас» № 99 від 16.05.2011 року та зареєстрована за вх. № 18/20-1983.

Дана заява була розглянута на засіданні комісії з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівській адміністрації 19.05.2011 року.

Розпорядження голови було прийняте 06.06.2011 року.

Отже, в термінах надходження, розгляду заяви та прийняття до розгляду відсутні порушення.

Правонаступником, Синельниківською районною державною адміністрацією також надано пояснення із запереченнями проти задоволення позову.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку розміром 6,77 га, що розташована на території Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належить йому як, колишньому члену КСП «Прогрес» та витребування від ТОВ АФ «НІБАС» на його користь, зобов`язання повернути майно у вигляді земельної ділянки площею 6,77 га, що розташована на території Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належить йому як колишньому члену КСП «Прогрес» Синельниківська райдержадміністрація вважає дані вимоги також не можуть бути задоволені.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру Таке формування здійснюється у порядку відведення зем`єльних ділянок із земель державної та комунальної власності шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння кадастрового номера.

В свою чергу Позивачу належало право на земельну частку (пай) із земель КСП "Прогрес", без визначення меж. Земельна частка (пай) с правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Отже задоволення даної позовної вимоги буде суперечити чинному законодавству України.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, представник ТОВ«АГРОФІРМА "НІБАС" заперечив проти задоволення позову нпадавши пояснення зазначили про продовження розгляду справи у їх відсутність.

Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вивчивши позов, відзив, пояснення та надані сторонами докази суд приходить до висновку позов підлягає частковому задоволенню

Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 він побачив договора лише коли померла мати, він договір не підписував, є висновок поліції, що підпис не його.

В письмовій заяві до суду представник Романюка В.Д. зазначив, що раніше надати в якості доказу висновок експерта сторона позивача не мала можливості, оскільки ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою після звернення з позовом досуду.

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС №СЕ-19/104-23/13326-ПЧ від 26.04.2023 року підпис у графі (підписи 2. ОСОБА_1 ) договору міни від 13.04.1999 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Встановлена обставина є підставою для задоволення позовних вимог.

ТОВ АФ "Нібас" не був уповноваженим на отримання правовстановлюючих документів (державних актів) на земельну ділянку за сертифікатом позивача.

Згідно правового висновку Постанови у справі №6-577цс17 від 16.08.2017р., та відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, Розпорядження Петропавлівської райдержадміністрації, яким було передано ТОВ АФ "Нібас" земельні ділянки на підставі сертифікатів, до списку яких входить і сертифікат ДП № 0127171 було винесено набагато раніше, ніж була подана ТОВом АФ "Нібас" заява.

Заява від ТОВ АФ "Нібас" поступила 16.08.2011 р., а Розпорядження було винесено 06.06.2011р., а протокол засідання комісії відбувся 19.05.2011р.

Враховуючи встановлені обставини, розпорядження Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області стосовно передачі ТОВ АФ "Нібас" земельної ділянки за сертифікатом про право на земельну частку (пай) серії ДП № 0127171 є незаконним та підлягає скасуванню в цій частині.

16.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду (далі - ВП ВС) ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, з посиланням позивача на непідписання договорів та, відповідно, непогодження їх умов, в якій ВП ВС сформовано кілька суттєвих правових висновків, найважливішим з яких є висновок про необхідність відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, із тих мотивів, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним.

За таких умов ВП ВС дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц, на думку ВП ВС, є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції ВП ВС убачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого.

Також варто зауважити, що після формування ВП ВС зазначеного правового висновку щодо належного способу захисту прав особи, яка наполягає на непідписанні договору, Верховний Суд притримується цього висновку під час розгляду справ, що мають подібний предмет та фактичні обставини.

Наприклад, за результатами розгляду справи № 925/271/18 Верховний Суд, із посиланнями на наведену вище правову позицію ВП ВС, у постанові від 22.10.2020 констатував, що враховуючи непідписання позивачем спірного договору, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства, оскільки судами встановлено факт його не вчинення (не укладення).

Як підсумок слід зазначити, що для особи, яка зіткнулась із контрагентом, який, як виявилося, не підписував договір, не вкрай важливо чи буде цей договір визнано недійсним або неукладеним, адже наслідок такої ситуації один - повернення отриманого за договором.

Відповідно до змісту Постанови КЦС ВС від 15 березня 2018 року, справа № 616/137/16-ц Верховним Судом вважає необхідним надання належної правової оцінки тому факту, що договір, є юридично нікчемним. Під час ухвалення рішення Верховний Суд керувався положенням частини другої статті 215 ЦК України, в якій встановлено виняток із загального правила статті 11 ЦПК України 2004 року щодо розгляду справ судом в межах заявлених особами вимог. Визнання зазначеного договору судом недійсним відповідно до наведеного правила не вимагається у зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом. При цьому, суд також зобов`язаний за власною ініціативою застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України.

Постанова Верховного Суду України 31.10.12, (провадження № 6-53цс12), № у реєстрі 27595059 Реституція (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку договір міни , є юридично нікчемним, так як не підписувався позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір

покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів в рівних частинах.

Позивач надав суду документальне підтвердження сплати судового збору , а саме: квитанція №4680357905 від 30.09.2019 року на суму 768,00 грн., квитанцію №7823809905 на суму 0,40 грн, квитанцію № 5036568605 від 18.06.2020 року на суму 1063,90 грн, квитанцію №1 від 20.07.2020 на суму 766,10 грн., які суд вважає слід відшкодувати на користь позивача, стягнувши зазначені кошти в рівних частинах з відповідачів.

Що стосується витрат на проведення експертизи, то суд приходить до висновку, судова експертиза призначена і проведена в кримінальному провадженні, а тому відшкодуванню в цивільному провадженні не підлягає.

Керуючись практикою Верховного Суду, ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА "НІБАС", Синельниківської районної державної адміністрації, Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, 3 особа: Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06.06.2011 року №Р-251-11 в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нібас» розміром 6,77 га на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0127171 та договору міни серії АВА №522538 від 13.04.1999 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 6,77 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ДП №0127171 яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес».

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА "НІБАС" на користь ОСОБА_1 земельну ділянки розміром 6,77 га та правовстановлюючі документи на неї, що розташована на території Синельниківського району , яка належить йому на праві приватної власності як колишньому члену КСП «Прогрес» .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА "НІБАС" (юрид.адреса: вул.Польова 100-а с-ще Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 30010348) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 866 гривень 13 копійок за подання позову до суду.

Стягнути з Синельниківської районної державної адміністрації (юрид.адреса: вул.Богми 3 м.Синельникове Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052376) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 866 гривень 13 копійок за подання позову до суду.

Стягнути з Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (юрид.адреса: вул.Героїв України 62 с-ще Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338486) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 866 гривень 13 копійок за подання позову до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя О. М. Курочкіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua