Суд: Сумський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №480/9619/24
Суддя: О.А. Прилипчук
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Справа № 480/9619/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гупало Т.О.,
представника позивача - Архипенка О.І. (поза межами суду),
представника відповідача – Перезва Т.В. (у залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9619/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування наказу,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 03.10.2024 №193 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , а саме:
1) абзац 12 пункту 1 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи – начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 направити встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935 114,50 грн.;
2) абзац 7 пункту 1 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи – начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 направити командиру військової частини НОМЕР_2 копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про результати службового розслідування” та матеріали службового розслідування за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , з метою притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 294 732,46 (двісті дев`яносто чотири тисячі сімсот тридцять дві гривні) 46 копійок, який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 і на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є старшим солдатом Збройних Сил України, проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймала безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії військ російської федерації. Протягом своєї служби в лавах Збройних Сил України неодноразово перебувала у зонах активних бойових дій на Сумському та Запорізькому напрямках.
Наразі, позивач продовжує перебувати на військовій службі лавах Збройних Сил України.
15.10.2024 позивачу стало відомо про те, що 03.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ (з основної діяльності) №193 “Про результати службового розслідування”.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що в ході проведеного службового розслідування встановлено, що рядом посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог керівних документів, було здійснено переплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , що заподіяло збитків державі (незаконного використання державних коштів) на загальну суму 3935114,50 грн, зокрема, нібито внаслідок неналежного виконання позивачем обов`язків військової служби (посадових обов`язків), недодержання нею вимог керівних документів, призведено до незаконної виплати грошової винагороди у розмірі 100000 грн військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 , необґрунтовано включено до рапортів на виплату додаткової винагороди підлеглий особовий склад, який не був прописаний в бойових розпорядженнях та фактично не брав участі в бойових діях, тим самим своїми діями нанесено шкоду державі на суму 294732,46 грн.
У зв`язку з цим начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у Наказі №193 (в частині, що стосується позивача) наказано:
1) направити встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3935114,50 грн. (пункт 1 наказової частини Наказу №193);
2) направити командиру військової частини НОМЕР_2 копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про результати службового розслідування" та матеріали службового розслідування за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , з метою притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 294732,46 грн, яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 і на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (абз. 7 п. 1 наказової частини Наказу №193).
Позивач не погоджується із оскаржуваним Наказом №193, в частині яка її стосується, оскільки вона діяла в межах, спосіб та засобами, які передбачені її посадовими обов`язками, а також нормативно-правовими актами та керівними документами, які застосовувались до неї і якими вона була зобов`язана керуватись під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , а службове розслідування проведено з грубим порушенням встановленого порядку та неналежним чином, що призвело до формування хибних висновків про протиправність дій позивача та інших осіб, яких стосувалось службове розслідування.
Так позивач зазначає, що вона не була обізнаною про сам факт проведення службового розслідування, протиправно була позбавлена можливості надати не лише свої пояснення по суті розслідування, а і надати комісії заперечення, заяви та клопотання.
Наголошує, що відповідачем порушено порядок призначення службового розслідування, оскільки відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 визначено випадки у яких службове розслідування не призначається. До таких випадків, серед іншого, віднесено випадки, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Другим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проводився аудит за наслідками якого складено аудиторський звіт від 21.03.2024 №535/31/1, який стосувався тих самих обставин, які були предметом службового розслідування. Таким чином, з урахуванням положень п. 2 розділу ІІ Порядку №608, у відповідача були відсутні підстави для призначення службового розслідування.
Крім того, зазначає, що аналізуючи рапорт ТВО начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 27.07.2024 який став підставою для проведення службового розслідування вбачається, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено аудит, результати якого вказані у аудиторському звіті №535/31/1 від 21.03.2024. За результатами аудиту, посадовими особами відповідача проведено службову перевірку та службове розслідування за фактом переплати додаткової винагороди військовослужбовцям ВЧ № НОМЕР_1 на загальну суму 3935,11 тис. грн. За результатами службової перевірки, суму незаконних витрат коштів, допущених внаслідок переплат грошового забезпечення було зменшено на 2466498,33 грн. По решті коштів, у розмірі 1468616,17 грн, проведено службове розслідування, за результатами якого вже були встановлені винні посадові особи, чиї дії чи бездіяльність призвели до незаконного нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям ВЧ № НОМЕР_1 .
Разом із цим, особа яка підписала рапорт, не погоджуючись з результатами службової перевірки та службового розслідування не наводячи жодного обґрунтування своєї незгоди, звернулась із рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із проханням скасувати результати службового розслідування та службової перевірки та призначити повторне службове розслідування.
У свою чергу матеріали повторного службового розслідування не містять жодних посилань на вищевказані факти, так само як і не надано позивачу документів, які містять відомості про скасування результатів попередньої перевірки та розслідування. Якщо такі документи відсутні, то наразі існує ситуація за якої за одне й те саме порушення притягуються до відповідальності декілька осіб і тим більше, нібито неправомірно виплачені кошти повинні бути стягнуті двічі, що є неприпустимим.
Більше того, Порядок №608 не передбачає можливість призначення та проведення повторного службового розслідування, так само як і не містить норм, які б надавали право скасувати результати службового розслідування, яке проводилось комісією, на підставі суб`єктивної думки однієї посадової особи.
Також позивач вважає, що відповідачем допущено порядок проведення службового розслідування, оскільки:
- позивача не було проінформовано про факт та підстави проведення службового розслідування (порушення абз. 1 п. 3 розділу ІV Порядку №608);
- позивача не було ознайомлено з його правами та обов`язками, якими він був наділений на етапі проведення службового розслідування (порушення абз. 2 п. 3 розділу ІV Порядку №608);
- позивач був позбавлений права надати усні чи письмові пояснення, надати документи, вимагати проведення опитування осіб (порушення абз. 3 п. 1 розділу ІІІ та абз. 6 п. 3 розділу ІV Порядку №608);
- позивача було позбавлено права подавати на етапі проведення службового розслідування заяви, клопотання та зауваження (порушення абз. 3 п. 1 розділу ІІІ та абз. 7 п. 3 розділу ІV Порядку №608);
- позивача не було ознайомлено з актом службового розслідування (до моменту видачі оскаржуваного Наказу №193) та з самим Наказом №193 (до моменту отримання відповіді на адвокатський запит), що призвело до іншого порушення – позбавлення права позивача на оскарження результатів службового розслідування (порушення абз. 8 та абз. 9 п. 3 розділу ІV Порядку №608);
- до службового розслідування не залучався безпосередній керівник позивача (порушення абз. 2 п. 12 розділу ІІІ Порядку №608).
Указані вище обставини вказують на грубе порушення особами, які проводили службове розслідування, порядку його проведення, що по-перше призвело до грубого порушення прав позивача, як особи, відносно якої проводилось службове розслідування, а по друге така протиправна поведінка комісії призвела до хибних висновків відносно позивача, викладених в акті службового розслідування, що у свою чергу призвело до видачі начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправного Наказу №193.
Позивач вважає упередженими висновки комісії про те, що окремі військовослужбовці не були включені до бойових розпоряджень, що виключає можливість нарахування їм додаткової винагороди оскільки, такими бойовими розпорядженнями є бойові розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.04.2022 №38т та від 16.04.2024 №1дск.
Наголошує, що всі бойові розпорядження, які видавались військовослужбовцям підлягали обов`язковій реєстрації у відповідному журналі, однак, матеріали службового розслідування та акт, жодних посилань та такі журнали не містить.
Також позивач зазначає, що відсутність журналу бойових дій, само по собі не може бути підставою для відмови у виплаті військовослужбовцю додаткової винагороди, за наявності іншого документа, вказаного у абз. 2 п. 3 Телеграми №284/1398 до яких, серед іншого, віднесені бойові донесення. Тому є хибним висновок комісії щодо неправомірні виплати винагороди за відсутності журналу бойових дій.
Крім того позивач не погоджується з позицією комісії щодо неправомірності своїх дій, сформованої виключно на тому, що на окремих рапортах відсутня резолюція командира ВЧ НОМЕР_1 , оскільки комісія не зазначає, який негативний наслідок викликаний таким дефектом рапорту.
Разом із цим, комісія не вказує, яким нормативно-правовим актом передбачено обов`язок позивача забезпечити зберігання рапортів, яким нормативно - правовим актом передбачено, що виплата винагороди здійснюється саме на підставі рапорту, а не на підставі наказу про виплату. Більше того, не зрозумілою є позиція комісії щодо винності дій позивача щодо відсутності рапортів після розформування ВЧ НОМЕР_1 , оскільки, комісія не наводить дійсну відсутність указаного рапорту, а не можливу його втрату після розформування військової частини НОМЕР_1 .
Щодо події та складу інкримінованого правопорушення позивач зауважує, що на сторінці 63 акта службового розслідування, комісія вказує, що підготовку проектів наказів на виплату додаткової винагороди готувала позивач (про що наприклад зазначено у додатку №1 до наказу №98 від 28.06.2022). Разом із цим, на сторінках 62-63 акту службового розслідування комісією вказано про те, що проекти наказів готував інший військовослужбовець - ОСОБА_4 .
Окрім цього, на аркушах 78-79 акту службового розслідування комісія вказує на тому, що позивач, перебуваючи на посаді діловода штабу ВЧ НОМЕР_1 допустив порушення, пов`язані із недодержанням вимог чинного законодавства, неналежним виконанням своїх службових обов`язків, які призвели до незаконної виплати грошової допомоги у розмірі 100000 грн військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 , а саме не здійснювала перевірку відповідності зазначення військовослужбовців в бойових розпорядженнях фактичному їх знаходженню та включала в наказ на виплату додаткової винагороди військовослужбовців з рапортів командирів підрозділів, на яких не стояла резолюція командира батальйону, включала особовий склад, який був відсутній в рапортах командирів підрозділів та тих, хто не мав підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях. З точки зору комісії до нібито вчинених позивачем порушень призвело недбале ставлення позивачем до своїх службових обов`язків та прорахунки в службовій діяльності.
Проте, комісія замовчує про те, а які ж саме дії входили в коло обов`язків позивача, чим такі обов`язки передбачені та чи доводились такі обов`язки позивачу під підпис. Посилання комісії на додаток №1 до наказу №98 від 28.06.2022 не може свідчити, що вказаний документ підготовлено позивачем лише через те, що там вказані її прізвище та ініціали, оскільки на такому додатку відсутній підпис позивача, а її особисті дані в додатку до наказу міг вказати будь-хто інший. Інших доказів, що саме позивач готувала проекти наказів, або що це був її обов`язок матеріали службового розслідування не містять.
Також позивач не погоджується з розрахунком шкоди державі на суму 294732,46 грн, оскільки довідку - розрахунок склали не особи, які проводили службове розслідування, а посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , які прямо зацікавлені в результатах службового розслідування, зокрема, ОСОБА_5 , який був ініціатором скасування попередніх службової перевірки та розслідування та призначення цього службового розслідування. Матеріали службового розслідування не містять жодних розрахунків нібито спричиненої державі шкоди, а відтак, висновок про те, що особами, відносно яких проводилось службове розслідування, нанесено шкоду державі на загальну суму 3935114,50 грн, зокрема, позивачем на суму 294732,46 грн є документально не підтвердженим, неправомірним та таким, що не відповідає дійсності, а відтак, результати службового розслідування не можуть вважатись законними.
Враховуючи вищевикладене, вважає, оскаржуваний наказ в частини що стосується її обов`язків протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у відповідача витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.
Згідно директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.03.2022 № Д-6/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Сухопутних військах Збройних Сил України в 2022 році”, розпорядження начальника Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.03.2022 № 116/14/1/40, військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У період з 22.01.2024 по 15.03.2024 Другим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено перевірку діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом чого складено Аудиторський звіт від 21.03.2024 № 535/31/1 (вх. № 6201/1 від 21.03.2024), з якого вбачається, що аудиторською перевіркою, крім іншого, досліджувалося питання дотримання вимог чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів на виплату військовослужбовцям грошового забезпечення та прирівняних до нього грошових виплат, а саме додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану.
Перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2022 по 01.01.2023 частині військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (представникам фінансово-економічної служби, їдальні, лазні, клубу, капелану та іншим), які відповідно до Бойового Статуту не є підрозділами бойового порядку, була безпідставно виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100000 гривень на місяць, на загальну суму 3935114,50 грн.
Бойові розпорядження для не бойових підрозділів формувались таким чином, щоб забезпечити впродовж всіх календарних днів місяця (місяців) стовідсоткове залучення особового складу військової частини до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. При цьому, формулювання завдань для певної частини особового складу не бойових підрозділів відображало виконання ними функціональних обов`язків або питань життєдіяльності військової частини, які не пов`язані з підготовкою та веденням воєнних (бойових) дій.
В журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 інформація про ведення бойових дій підрозділами частини з підрозділами противника відсутня, проте відображено нанесення противником вогневих уражень по місцях розташування підрозділів першого ешелону оборони у період з 01.08.2022 по 07.12.2022.
Другим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено тільки шкоду завдану державі під час використання бюджетних коштів щодо виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , проте не встановлено винних осіб у вчиненні даного правопорушення.
Листом внутрішнього аудиту НОМЕР_3 територіального управління Міністерства оборони України від 01.07.2024 №535/093 було зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 після проведення аудиту в порушення вимог розділів ХІ, ХІІ Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.10.2020 № 475 був проведений аналіз бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 та надана оцінка правомірності виплаченої додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн та своїм рішенням, наказом від 28.05.2024 № 105 безпідставно зменшено суму незаконних витрат коштів внаслідок переплат грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на 2 466498,33 грн
ІНФОРМАЦІЯ_7 було прийнято рішення скасувати матеріали службової перевірки (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.05.2024 №105) та матеріали службового розслідування (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.07.2024 № 149).
29.07.2024 до групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшов рапорт ТВО начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_7 старшого солдата ОСОБА_3 , що містить відповідні реєстраційні знаки з проханням скасувати результати службової перевірки (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.05.2024 №105) та результати службового розслідування (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.07.2024 № 149) у зв`язку з тим, що жоден зазначений комісією факт правомірного нарахування додаткової винагороди не підтверджений документально (відсутні документи, які слугують підставою для видачі наказів на виплату додаткової винагороди, зокрема, бойові розпорядження (накази), журнали бойових дій) та визначити комісію для проведення службового розслідування по встановленню винних посадових осіб, чиї дій чи бездіяльність призвели до незаконного нарахування виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 та подальшого їх притягнення до матеріальної відповідальності на загальну суму 3935, 11 тис. грн
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.08.2024 № 611, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 3935114,50 грн, було призначено проведення службового розслідування.
За результатом проведення службового розслідування встановлено факт неправомірних дій старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього діловода штабу військової частини НОМЕР_1 , яка на даний час переведена до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Комісією було встановлено, проекти наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та відпрацювання рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань здійснювали помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини старший лейтенант ОСОБА_4 та діловод штабу старший солдат ОСОБА_6 , про що, наприклад, зазначено в Додатку № 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 № 98.
Також вищезазначеними посадовими особами здійснювалось відпрацювання рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань, котрі не містили резолюції командира військової частини НОМЕР_1 та підпису виконавців.
Виявлено факти зазначення в наказі командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн військовослужбовців, які фактично не набули підстав для даної виплати, оскільки були відсутні в рапортах командирів підрозділів, крім того у 80 % випадках в рапортах були виявлені незаповнені графи щодо дати і номеру журналу бойових дій (бойового донесення).
У витягах із наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди виявлено факти посилання на рапорти, які відсутні у справах військової частини, чи взагалі не зазначено рапорти, бойові донесення або журнали бойових дій, які є документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, старшим лейтенантом ОСОБА_7 та старшим солдатом ОСОБА_6 готувалися проекти наказів про виплату додаткової винагороди в порушення приписів пункту 3 Телеграми № 248/1298 та Окремого доручення № 912/з/29 в частині документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме:
- рапорти (донесення) командирів підрозділів про участь кожного військовослужбовця у бойових діях не містять відомостей про виконання військовослужбовцями конкретно поставлених бойових (спеціальних) завдань, результати їх виконання;
- відсутність рапортів на військовослужбовців, яким здійснювалась виплата додаткової винагороди, або здійснення виплати військовослужбовцям, на яких командирами підрозділів рапорти не подавалися, - 21 випадок;
- відсутність резолюції командира військової частини НОМЕР_1 на рапортах про виплату
додаткової винагороди - 9 випадків;
- відсутність журналу бойових дій, згідно якого проводились виплати (64 випадки), що
є підтвердженням незаконності виплат додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 № 28дск).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не здійснювала перевірку відповідності залучення військовослужбовців зазначених у бойових розпорядженнях фактичному їхньому знаходженні, включала в наказ на виплату додаткової винагороди військовослужбовців з рапортів командирів підрозділів, на яких не стояла резолюція командира, та включала особовий склад, який був відсутній в рапортах командирів підрозділів та тих, хто не мав підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, чим порушила вимоги чинного законодавства, що призвело до завдання матеріальних збитків державі.
Відповідно до п 3 Розділу VIII Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Матеріали оскаржуваного службового розслідування містять довідку розрахунок щодо неправомірності виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, з розрахунку 100 тис.грн військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням кожного колишнього військовослужбовця, де визначено що ОСОБА_1 заподіяно шкоду державі у сумі 294732,46 грн.
За результатами службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено повідомлення до нового місця служби позивача військової частини за вих. № 957/5356 від 09.10.2024 та за вих.№1843/16136 від 25.10.2024 з проханням притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі завданої шкоди державі 294732,46 грн.
Також, враховуючи суму збитку та у зв`язку з вже відкритим кримінальним провадженням від 04.04.2024 № 62024170040000249 для надання правової оцінки і долучення до матеріалів кримінального провадження або виокремлення в окреме провадження матеріали службового розслідування направлені встановленим порядком до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві (лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.10.2024 № 12/1960).
Щодо посилання позивача на відсутність акту прийому-передачі документів військової частини, зазначає, що це питання досліджувалась в межах наявної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки при розформуванні військової частини передача здійснювалась як до правонаступника ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) так і до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України напряму, то комісія при проведенні службового розслідування керувалась відповідно до наявних документів саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З матеріалів службового розслідування вбачається, що досліджувались наявні документи в ІНФОРМАЦІЯ_5 та відправлявся запит до архіву з метою надання документів для повного дослідження виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .
Документи тривалістю зберігання від 1 до 10 років передавалися від військової частини НОМЕР_1 напряму до ІНФОРМАЦІЯ_7 (акт приймання передачі справ (документів), термін зберігання яких становить від 1 до 10 років включно, з військової частини НОМЕР_1 , що розформовується, до ІНФОРМАЦІЯ_1 від липня 2023 року (за вимогою суду завірена належним чином копія може бути долучена до матеріалів справи).
Документи тривалого зберігання передавалися напряму з військової частини НОМЕР_1 до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, тому посилання позивача про передачу документів військової частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та втрачена їх певна частина не відповідає дійсності.
Разом з тим, представник відповідача зазначає, що витребування пояснень при проведенні службового розслідування, так і ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування з метою забезпечення права особи на участь в процесі та прийняття рішення за результатом проведення службового розслідування, не є обов`язком для особи, що проводить його (а.с. 183-193).
Ухвалою суду від 14.04.2025 вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.05.2025 року о 13:00 год.
В судовому засіданні 01.05.2025 оголошено перерву до 27.05.2025.
Ухвалою суду від 01.05.2025 зобов`язано Галузевий Державний архів Міністерства оборони України надати суду: 1) документальне підтвердження (у разі його наявності) факту підготовки та/або перевірки ОСОБА_1 (наявність підписів, резолюцій ОСОБА_1 , або інших відомостей які про це вказують) наступних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 98 від 28.06.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 250 від 24.10.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 229 від 03.10.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 269 від 05.11.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 279 від 18.11.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 303 від 04.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 5 від 04.01.2023; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 309 від 09.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 322 від 30.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 307 від 05.12.2022. 2) документальне підтвердження (у разі його наявності) факту відпрацювання ОСОБА_1 (наявність підписів, резолюцій ОСОБА_1 , або інших відомостей які про це вказують) рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань, на підставі яких видано наступні накази командира військової частини НОМЕР_1 : наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №98 від 28.06.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №250 від 24.10.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №229 від 03.10.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №269 від 05.11.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №279 від 18.11.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №303 від 04.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №5 від 04.01.2023; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №309 від 09.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №322 від 30.12.2022; наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №307 від 05.12.2022; 3) копії документів, в яких закріплені посадові (службові) обов`язки старшого солдата ОСОБА_1 та копії документів, які підтверджують факт її ознайомлення із указаними документами. 4) копії документів (у разі їх наявності), на підставі яких на старшого солдата ОСОБА_1 були покладені обов`язки з підготовки та/або перевірки проектів наказів командира ВЧ НОМЕР_1 та обов`язки з відпрацювання рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань, на підставі яких видано накази командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00 грн. на місяць.
У зв`язку з оголошенням 27.05.2025 о 10:11 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 05.06.2025.
У зв`язку з оголошенням 05.06.2025 о 08:41 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 24.06.2025.
У зв`язку з оголошенням 24.06.2025 о 07:21 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 01.07.2025.
Ухвалою суду від 01.07.2025 розгляд справи відкладено на 14.07.2025.
У зв`язку з оголошенням 14.07.2025 о 09:09 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 21.08.2025.
У зв`язку з оголошенням 21.08.2025 о 15:48 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 09.09.2025.
У зв`язку з оголошенням 09.09.2025 о 12:36 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 25.09.2025.
У зв`язку з оголошенням 25.09.2025 о 09:00 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 16.10.2025.
У зв`язку з оголошенням 16.10.25 о 15:28 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 06.11.2025.
У зв`язку з оголошенням 06.11.2025 о 12:50 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 25.11.2025.
У зв`язку з оголошенням 25.11.25 о 10:31 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 16.12.2025.
Ухвалою суду від 16.12.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 15.01.2026.
У зв`язку з оголошенням 15.01.2026 о 11:59 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 03.02.2026.
У зв`язку з оголошенням 03.02.2026 о 08:41 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 26.02.2026.
У зв`язку з оголошенням 26.02.2026 о 15:05 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 17.03.2026.
У зв`язку з оголошенням 17.03.2026 о 14:23 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 02.04.2026.
У зв`язку з оголошенням 02.04.2026 о 14:17 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 23.04.2026.
У зв`язку з оголошенням 23.04.2026 о 15:37 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 14.05.2026.
У зв`язку з оголошенням 14.05.2026 о 15:17 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 18.06.2026.
У зв`язку з оголошенням 18.06.2026 о 14:51 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 09.07.2026.
У зв`язку з оголошенням 09.07.2026 о 14:44 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, розгляд справи перенесено на 20.08.2026.
Ухвалою суду від 17.08.2026 заяву представника ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/9619/24 – задоволено. Ухвалено розглядати справу № 480/9619/24 у судовому засіданні на 20.08.2026 о 15:00 год. і наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю ОСОБА_2 .
У зв`язку з оголошенням 20.08.2026 о 14:35 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, що унеможливило проведення судового засідання, розгляд справи перенесено на 17.09.2026 14:00.
У зв`язку з оголошенням 17.09.2026 о 14:28 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, що унеможливило проведення судового засідання, розгляд справи перенесено на 07.10.2026 14:00.
У зв`язку з оголошенням 07.10.2026 о 11:06 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, що унеможливило проведення судового засідання, розгляд справи перенесено на 28.10.2026 15:00.
У зв`язку з оголошенням 28.10.2026 о 12:02 у м. Суми "Повітряної тривоги", яка на момент початку судового засідання не закінчилась, що унеможливило проведення судового засідання, розгляд справи перенесено на 05.11.2026 13:00.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги заперечувала, просила в задоволенні позовних вимогах відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.03.2022 по 13.01.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Військова частина НОМЕР_1 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 17.12.2022 №85 “Про розформування військової частини НОМЕР_1 ”, була розформована 31.01.2023, в зв`язку з чим позивача було переведено до нового місця несення служби – ВЧ НОМЕР_2 (а.с. 14-15 том 1).
У період з 22.01.2024 по 15.03.2024 Другим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено перевірку діяльності ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатом чого складено Аудиторський звіт від 21.03.2024 №535/31/1 (вх. №6201/1 від 21.03.2024), з якого вбачається, що аудиторською перевіркою, крім іншого, досліджувалося питання дотримання вимог чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів на виплату військовослужбовцям грошового забезпечення та прирівняних до нього грошових виплат, а саме додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2022 по 01.01.2023 частині військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (представникам фінансово-економічної служби, їдальні, лазні, клубу, капелану та іншим), які відповідно до Бойового Статуту не є підрозділами бойового порядку, була безпідставно виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100 000 гривень на місяць, на загальну суму 3 935 114,50 грн.
Пропозицією № 1 Аудиторського звіту визначено завдання керівнику ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо забезпечення відображення в обліку незаконних витрат коштів, допущених внаслідок переплат грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 на загальну суму 3 935 114,50 грн., що була не облікована та не відшкодована в процесі аудиту, забезпечення їх відшкодування.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.08.2024 №611, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 3 935 114,50 грн., було призначено проведення службового розслідування.
В ході проведення службового розслідування комісією встановлено факт неправомірної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , серед яких: начальник їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_8 , інструктор їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_9 , старший кухар взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_10 , кухар взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_11 , кухар взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_12 , кухар взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_13 , кухар взводу матеріального забезпечення ОСОБА_14 , начальник польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення молодшого сержант ОСОБА_15 , водій-електрик взводу матеріально-технічного забезпечення сержант ОСОБА_16 та водій лазні польової взводу матеріально- технічного забезпечення солдата ОСОБА_17 .
За результатом проведення службового розслідування комісія дійшла висновку про порушення старшим солдатом ОСОБА_1 вимог: ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби, абз. 4 п. 1.3, п. 2.8.20.8 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України від 07.04.2017 № 124, п. 3 Телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та п. 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, що призвело до безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , чим завдано шкоди на суму 294732,46 грн. (а. с. 60 том 1).
Встановлені факти та обставини були викладені в Акті службового розслідування від 30.09.2024 № 19768.
На підставі зазначеного акту службового розслідування начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнято наказ (з основної діяльності) від 03.10.2024 №193 “Про результати службового розслідування”, яким зокрема, доручено: помічнику начальника центру з правової роботи – начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 направити командиру військової частини НОМЕР_2 копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про результати службового розслідування” та матеріали службового розслідування за фактом безпідставної виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , з метою притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 294 732,46 грн, яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 і на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Також абз. 12 п. 1 наказу доручено помічнику начальника центру з правової роботи – начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 в термін до 08.10.2024 направити встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935114,50 грн. (а.с. 198-202 том 1).
Не погодившись із зазначеними пунктами наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03.10.2024 №193, позивачка звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. ст. 26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (в подальшому Порядок № 608).
Пунктом 7 Розділу І Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку № 608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п. 3 Розділу VIІІ Порядку № 608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п. 3 Розділу VIІІ Порядку №608).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (в подальшому Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 160-IX:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Частиною 3 статті 3 Закону №160-IX встановлено, що притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Частиною 1 ст.5 Закону № 160-IX визначено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону № 160-IX, за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Згідно ст. 7 Закону №160 ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Статтею 8 Закону №160-ІХ, визначено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів (ч.1 ст.8).
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (ч.2 ст.8).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч.4 ст.8).
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (ч.6 ст.8).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч.7 ст.8).
Також ст. 9 Закону №160-ІХ, передбачені обставини, що виключають матеріальну відповідальність, так завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною 1 статті 12 цього Закону (ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст.10 Закону №160-ІХ, у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Також ст. 11 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.13 Закону №160-ІХ).
З матеріалів справи судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного наказу (03.10.2024) позивач була переведена для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , що також підтверджується сторонами у справі, відтак питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності повинен вирішувати командир (начальник) за новим місцем служби.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до інформації з КП ДСС «Діловодство» в провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа 480/4933/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 20.05.2025 №4951 “Про притягнення до матеріальної відповідальності” в частині, яка стосується ОСОБА_1 .
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправним та скасування наказу №4951 від 20.05.2025.
Так, зі змісту оскаржуваного позивачем наказу, командиром Військової частини НОМЕР_4 наказано притягнути до повної матеріальної відповідальності санітарного інструктора медичного пункту НОМЕР_5 механізованого батальйону, старшого солдата ОСОБА_1 за шкоду, завдану державі в розмірі 294 732 (двісті дев`яносто чотири тисячі сімсот тридцять дві) гривні 46 копійок, у відповідності до статті 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (п. 1 наказової частини Наказ №4951).
При цьому, суд зауважує, що позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності саме наказом командира ВЧ НОМЕР_4 №4951 від 20.05.2025.
Таким чином, направлення командиру військової частини НОМЕР_2 копії наказу “Про результати службового розслідування” та матеріалів службового розслідування є обов`язком відповідача, передбаченим ст. 11 Закону №160-ІХ і оскаржуваний позивачем пункту 1 наказу від 03.10.2024 №193 - лише підготовчий етап для вирішення питання щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Сам по собі пункт 1 наказу від 03.10.2024 №193 не порушує безпосередніх прав позивача не створює для нього нових обов`язків, оскільки обов`язки щодо відшкодування матеріальної шкоди виникають у позивача внаслідок прийняття наказу командира ВЧ НОМЕР_4 №4951 від 20.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
При цьому, факт заподіяння позивачем матеріальної шкоди, наявність вини щодо такої шкоди та її розмір є предметом дослідження та оцінки судом у справі 480/4933/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправним та скасування наказу №4951 від 20.05.2025.
Щодо абзацу 12 пункту 1 наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 направити копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань, у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 Дисциплінарного статуту, п. 6 Розділу VI Порядку № 608, якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Отже, оскільки службовим розслідуванням було встановлено заподіяння матеріальної шкоди державі, що має ознаки кримінального правопорушення, відповідно у відповідача виник обов`язок повідомити орган досудового розслідування, що і було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_8 .
При цьому, належну оцінку отриманим матеріалам на предмет наявності складу кримінального правопорушення в діях в тому числі і позивача буде надавати саме орган досудового розслідування, а не відповідач. В даному випадку відповідач лише виконав свій обов`язок щодо повідомлення орган досудового розслідування про встановлені службовим розслідуванням факти, які на його думку містять ознаки кримінального правопорушення.
За таких обставин, вказане повідомлення ніяким чином само по собі не порушує права позивача та не створює для нього будь – яких обов`язків, а у разі незгоди позивача із діями Територіального управління Державного бюро розслідувань, він не позбавлений права оскаржити їх в порядку КПК України.
За приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, що міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оскаржувані пункти наказу порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. В даному випадку оскаржувані позивачем пункти наказу від 03.10.2024 №193 , самі по собі не породжують обов`язкових юридичних наслідків для позивача.
Отже, за заявленими позовними вимогами у даному спорі, вбачається неправильно обраний спосіб захисту, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, адже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства, повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відтак, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позову отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено та підписано 12.11.2026.
Суддя О.А. Прилипчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua