Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №460/15777/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №460/15777/26

Суддя: О.Р. Гресько

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2026 рокум. Рівне№460/15777/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВиконавчого комітету Дубенської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Дубенської міської ради (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

Визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 26.03.2026 №126 «Про розгляд матеріалів з житлових питань» в частині відмови позивачу у зарахуванні на квартирний облік.

Зобов`язати відповідача прийняти позивача на квартирний облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов та включити його до списку осіб, які мають право першочергового забезпечення житлом, як учасника бойових дій та особу з інвалідністю внаслідок війни, на підставі п.18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 N3551-XII.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у взятті його на позачерговий квартирний облік як учасника бойових дій та особу з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, який потребує поліпшення житлових умов.

Ухвалою суду від 19.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою від 21.08.2026 відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.08.2026 продовжено розгляд справи №460/15777/26.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що з поданої ОСОБА_1 заяви від 04.03.2026 вбачається, що він проживає в будинку АДРЕСА_1 житлова площа якого становить 70,7кв.м. При цьому, відповідно до інформаційної довідки про зареєстрованих у зазначеному будинку в ньому включно із заявником проживає шість осіб, а тому на одного члена сім`ї припадає понад 11кв.м. житлової площі. За таких умов, у відповідача були відсутні підстави для визнання позивача таким, що потребує поліпшення житлових умов з підстав забезпечення останнього жилою площею нижче за встановлений рівень. Вказує, що про існування договору оренди житлового приміщення від 29.12.2021 відповідач дізнався лише 17.06.2026 коли до нього звернувся представник позивача в якій просив повторно здійснити розгляд заяви від 04.03.2026.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема, у цій відповіді на відзив вказано, що належність позивача до кола осіб, які потребують поліпшення житлових умов, обґрунтовується передусім підпунктом 1 пункту 13 Правил №470 - забезпеченістю житловою площею нижче встановленого нормативу, а необхідні для цього документи (копія рішення суду про розірвання шлюбу, довідка про відсутність у власності житла) були подані позивачем разом із первісною заявою від 04.03.2026 і перебували в розпорядженні відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення. Відтак момент подання договору оренди не впливає на обґрунтованість позовних вимог і не спростовує протиправності рішення, ухваленого без належної оцінки документів, що вже перебували в розпорядженні відповідача.

Відповідач подав заперечення, у яких зазначив, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення в ОСОБА_2 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 був договір купівлі-продажу від 02.04.2002 номер 679. Таким чином, він був придбаний в період перебування у шлюбі з позивачем. Стаття 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який був чинний станом на 02.04.2002 момент придбання будинку) передбачала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. ОСОБА_1 зареєстрований у зазначеному будинку з 08.04.2002, крім того будинок є його спільною сумісною власністю з колишньою дружиною, а тому він має законне право користування ним. Відтак, позивач забезпечений житловою площею в розумінні підпункту 1 пункту 13 Правил №470 та пункту 2 постанови виконкому Рівненської обласної ради народних депутатів від 26.12.1984 №346. Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.12.2023, посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.11.2025 (дійсне до 01.12.2028).

Позивач зареєстрований з 08.04.2002 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 19.02.2026 № 2026/002656890.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок загальною площею 114,2 (кв.м.), житловою площею 70,7 (кв.м) належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15.04.2020 у справі № 559/2671/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Також між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір оренди житлового приміщення, за умовами якого позивачу було надано в користування кімнату загальною площею 14,7кв.м. за адресою АДРЕСА_1 строком на 3 роки.

04.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Дубенської міської ради із заявою про взяття на квартирний облік громадян які потребують поліпшення житлових умов для першочергового забезпечення житлом, як учасника бойових дій та особу з інвалідністю внаслідок війни.

Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 26.03.2026 №126 «Про розгляд матеріалів з житлових питань» позивачу відмовлено у прийнятті на квартирний облік на підставі п.2 Постанови виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 26.12.1984 №346 та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.

Листом від 31.03.2026 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, якщо вони забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Пункт 2 постанови виконкому Рівненської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 26.12.1984 №346 передбачає, що на квартирний облік приймаються громадяни, які мають житлову площу менше 6 м2 на кожного члена сім`ї. Враховуючи, що житлова площа будинку на АДРЕСА_1 становить 70,7 м2, а в ньому зареєстровано 6 осіб, підстави для постави на квартирний облік відсутні. Інших обставин, які б могли бути підставою для взяття на квартирний облік виконавчим комітетом не встановлено.

16.06.2026 представником позивача було подано повторно заяву про взяття позивача на квартирний облік. До такої заяви було подано: копію договору оренди житла, ордера на надання правничої допомоги, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Листом від 01.07.2026 за №2592/05-02-29/25 щодо повторного вирішення питання про взяття позивача на квартирний облік з урахуванням договору оренди житла, який не був наданий під час первинного звернення відповідач повідомив, що розгляд питання про взяття на квартирний облік можливий за умови нового адміністративного провадження за умови подання нової заяви та повного пакета документів, визначеного чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Закон, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII ( далі - Закон № 3551- XII).

Згідно ч. 4 Закону № 3551- XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. (п. 19 ч. 6 Закону № 3551- XII).

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону № 3551-XII визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Право на отримання житла поза чергою особами з числа учасників бойових дій також закріплено у пункті 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн протягом року.

Відповідно до статті 31 Житлового кодексу України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 36 Житлового кодексу України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 Житлового кодексу України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності 6) які проживають у гуртожитках.

Згідно статті 47 Житлового кодексу України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила №470).

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 14 Правил №470 тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.12.2023, посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.11.2025 (дійсне до 01.12.2028).

Таким чином, позивач має право на позачергове забезпечення житлом, як учасник бойових дій та особа з інвалідністю внаслідок війни.

Суд зазначає, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни надає позивачу вищий обсяг соціальних гарантій порівняно зі статусом учасника бойових дій, зокрема право саме на позачергове забезпечення житлом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідач відмовив позивачу у взятті на облік виключно з тієї підстави, що в будинку на АДРЕСА_1 (житловою площею 70,7 кв. м) зареєстровано 6 осіб, у зв`язку з чим на одну особу припадає понад 6 кв. м житлової площі, встановлених пунктом 2 постанови виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 26.12.1984 № 346.

Однак, як встановлено судом, станом на дату подання заяви про взяття на квартирний облік (04.03.2026) власником зазначеного житлового будинку є ОСОБА_2 . Шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15.04.2020 у справі № 559/2671/19 (набрало законної сили 07.08.2020).

Позивач надав відповідачу копію зазначеного судового рішення про розірвання шлюбу разом із заявою від 04.03.2026, що й визнається останнім за змістом відзиву та підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частини другої статті 64 ЖК України до членів сім`ї наймача (власника) належать дружина, їх діти і батьки.

Відповідно до частини першої статті 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Отже, з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (07.08.2020) ОСОБА_2 втратила статус члена сім`ї позивача, а позивач набув статусу колишнього члена сім`ї власника житлового будинку.

Відтак, у розпорядженні виконавчого комітету на момент прийняття оскаржуваного рішення від 26.03.2026 № 126 були достовірні відомості про те, що позивач не є ані власником будинку, ані членом сім`ї власниці житла.

Той факт, що під час первинного звернення 04.03.2026 позивач не долучив до заяви договір оренди кімнати площею 14,7 кв. м, не спростовує протиправності дій відповідача. Відповідно до пункту 19 Правил № 470, саме на громадську комісію з житлових питань при виконавчому комітеті покладено обов`язок перевірити житлові умови заявника та скласти акт обстеження. Маючи інформацію про те, що заявник не є власником будинку і розлучений із власницею житла з 2020 року, комісія та виконавчий комітет не з`ясували реальних правових підстав його проживання у будинку та фактичного розміру площі, якою він користується, обмежившись формальним підрахунком площі за даними реєстрації місця проживання. Долучений до матеріалів справи договір оренди лише додатково підтверджує, що позивач проживає у приватному житловому фонді іншої особи на умовах найму (оренди) окремої кімнати, а не користується всім будинком.

Таким чином, станом на 04.03.2026 позивач не був забезпечений житлом у встановленому законом порядку та мав право на взяття на квартирний облік як особа, що потребує поліпшення житлових умов.

Щодо обсягу соціальних гарантій позивача як ветерана війни та способу захисту його права суд зазначає таке.

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на квартирний облік за місцем проживання рішенням виконавчого комітету місцевої ради. Згідно зі статтями 45, 46 ЖК України та пунктами 44, 46 Правил № 470, громадяни, які мають право на першочергове або позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремих списків.

Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право учасників бойових дій на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Водночас пунктом 18 частини першої статті 13 Закону № 3551-XII встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни надається пільга щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Оскільки позивач станом на дату звернення із заявою (04.03.2026) мав статус як учасника бойових дій (посвідчення від 13.12.2023), так і особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (посвідчення від 06.11.2025), він має право на пільги, встановлені Законом № 3551-XII. Оскільки право на позачергове забезпечення житлом за п. 18 ст. 13 Закону № 3551-XII поглинає та перевищує за обсягом право на першочергове забезпечення житлом, позовні вимоги в межах заявленого позивачем обсягу підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 26.03.2026 № 126 «Про розгляд матеріалів з житлових питань» в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача прийняти позивача на квартирний облік з дати звернення із заявою (04.03.2026) та включити його до відповідного пільгового списку.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору та, відповідно, його не сплачував.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Істина», в особі старшого партнера адвоката Ляшка Дмитра Володимировича укладено договір про надання правничої допомоги від 07.05.2026.

На підтвердження доказу понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання правничої допомоги від 07.05.2026, додаткову угоду до договору від 16.06.2026, акт здачі-прийняття послуг від 17.08.2026.

Відповідно до умов договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі, що визначається у додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги та акту здачі прийняття послуг гонорар за надання правничої допомоги становить 10000,00грн.

Однак, зі змісту акту здачі-прийняття наданих послуг вбачається, що такий не містить детальної вказівки та обґрунтування часу, витраченого адвокатом за кожну надану послугу правової допомоги, тому заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн не підтверджується належними доказами та є завищеним.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.

Крім того, суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що дана справа відноситься до справ незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не є резонансною, чи такою, що може мати значне репутаційне значення для позивача, не пов`язана з необхідністю збирати і досліджувати значний обсяг доказів. Суд враховує, що справу було вирішено без проведення судових засідань у спрощеному провадженні.

Проаналізувавши складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, а відтак судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесені позивачем у зв`язку із розглядом даної справи, підлягають відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 26 березня 2026 року № 126 «Про розгляд матеріалів з житлових питань» в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік.

Зобов`язати Виконавчий комітет Дубенської міської ради Рівненської області прийняти ОСОБА_1 на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 04 березня 2026 року та включити його до списку осіб, які мають право першочергового забезпечення житлом, як учасника бойових дій та особу з інвалідністю внаслідок війни, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Виконавчий комітет Дубенської міської ради (вул. Замкова, 4,м. Дубно,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603. ЄДРПОУ/РНОКПП 35799884)

Повний текст рішення складений 12.11.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua