Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №460/17017/26
Суддя: К.М. Недашківська
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2026 рокум. Рівне№460/17017/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі іменується – Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується – Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 172650010148 від 04.05.2026;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 27 квітня 2026 року, дня звернення мною до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення мені пенсії,
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 , пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 27.04.2026, дня звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з приводу призначення мені пенсії.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки період проживання останньої у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає менше 3 років. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Відповідача 1.
Відповідач 1 – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову. Зазначив, що підтверджена тривалість проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 5 днів замість необхідних 3 років. Просить відмовити у позовних вимогах повністю.
Ухвалою суду від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 13.11.1990.
27.04.2026 Позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України №796-XII.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке 04.05.2026 прийняло рішення №172650010148 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідної тривалості проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993.
У рішенні зазначено, що тривалість проживання станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 5 днів, а страховий стаж – 35 років 7 місяців 1 день. Пенсійним органом не враховано періоди навчання та роботи на території Республіки Білорусь.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, Позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.
Починаючи з 01.01.2026 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 33 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, а також умови їх соціального захисту визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-XII).
Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Зокрема, до категорії 3 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, пенсійний вік знижується на три роки та додатково на один рік за два роки проживання або роботи, але не більше шести років.
При цьому приміткою до статті 55 Закону №796-XII передбачено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796-XII, якщо не обумовлено інше. Призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям громадян провадяться відповідно до Закону №1058-IV і Закону №796-XII.
З аналізу наведених правових норм слідує, що право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII законодавець пов`язує з фактом постійного проживання або роботи особи на радіоактивно забрудненій території протягом визначеного законом періоду.
При цьому застосування початкової величини зниження пенсійного віку на три роки пов`язується із постійним проживанням або роботою особи у відповідній зоні в період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31.07.1986.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII та іншими актами законодавства.
Разом з тим документи, які подаються до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії, у тому числі зі зниженням пенсійного віку, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено подання документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема документів про періоди проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, наявність у особи посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує її відповідний статус, однак сама по собі не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку без підтвердження передбачених статтею 55 Закону №796-XII умов.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 20.08.1994.
Згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради від 15.05.2026 №03/23-110 Позивач проживала в с. Костянтинівка Сарненського району Рівненської області з 1971 року по 31.08.1985 та з 27.08.1990 по теперішній час.
Водночас період проживання Позивача в с. Костянтинівка з 01.09.1985 по 26.08.1990 зазначеною довідкою не підтверджено.
Як встановлено судом, відповідно до диплома та довідки Брестського державного музичного коледжу імені Григорія Ширми від 21.02.2023 №42 Позивач з 01.09.1985 по 27.06.1989 навчалася за денною формою навчання у Брестському музичному училищі (Білоруська РСР).
Згідно з довідкою навчального закладу тривалість зимових канікул становила два тижні, а літніх — дев`ять тижнів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Позивач у період з 28.08.1989 по 16.08.1990 здійснювала трудову діяльність на території Білоруської РСР.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено перебування Позивача на навчанні, а в подальшому — здійснення трудової діяльності за межами території радіоактивного забруднення.
Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Закону №796-XII виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує саме з фактом постійного проживання або роботи на радіоактивно забрудненій території, а не лише з наявністю реєстрації місця проживання в такому населеному пункті.
Аналогічні висновки щодо необхідності підтвердження фактичного проживання або роботи на відповідній території викладені Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.
Крім того, у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 Верховний Суд зазначив, що для реалізації права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку необхідним є підтвердження фактичного постійного проживання або роботи на території радіоактивного забруднення, а не лише реєстрації місця проживання.
При цьому періоди навчання, роботи або проходження військової служби поза межами відповідної зони не можуть автоматично враховуватися до періоду постійного проживання чи роботи на радіоактивно забрудненій території.
Судом також враховано, що Позивачем долучено письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо її перебування у с. Костянтинівка під час навчання у Брестському музичному училищі.
Зокрема, ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначила, що Позивач під час навчання проживала у гуртожитку, проте регулярно поверталася до батьків на вихідні, святкові дні та канікули.
ОСОБА_3 у письмових поясненнях також повідомила про регулярні приїзди Позивача до с. Костянтинівка, де остання перебувала разом із сім`єю та брала участь у житті населеного пункту.
Оцінюючи зазначені пояснення, суд враховує, що вони підтверджують обставини періодичного повернення Позивача до місця проживання батьків, однак не містять конкретних відомостей щодо дат початку та закінчення відповідних періодів перебування, їх тривалості та характеру проживання.
При цьому засвідчення справжності підписів осіб на письмових поясненнях не є підтвердженням достовірності викладених у них обставин.
Суд зазначає, що тимчасове перебування особи за місцем проживання батьків під час вихідних, святкових днів та канікул саме по собі не є безумовним підтвердженням її постійного проживання на відповідній території.
При цьому сам факт навчання за межами зони радіоактивного забруднення не виключає необхідності оцінки інших доказів фактичного проживання, однак такі докази повинні містити достатні відомості для встановлення юридично значущих обставин.
У постанові від 28.05.2025 у справі №460/658/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінки сукупності доказів фактичного проживання, зокрема документів органів місцевого самоврядування та інших матеріалів, які підтверджують відповідні періоди.
Водночас у цій справі надані Позивачем документи та письмові пояснення не дозволяють встановити конкретні періоди її постійного проживання у с. Костянтинівка під час навчання у Бресті, які могли б бути враховані для визначення права на зниження пенсійного віку.
Отже, підстав для зарахування всього періоду навчання Позивача з 01.09.1985 по 27.06.1989 до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення суд не встановив.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.05.2026 №172650010148, підтверджена тривалість проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 5 днів.
Судом не встановлено належних та достатніх підстав для зарахування додаткових періодів постійного проживання або роботи, необхідних для досягнення трирічного періоду, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII.
Крім того, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів постійного проживання або роботи Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31.07.1986, що є необхідною умовою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на три роки.
Таким чином, наявність у Позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) сама по собі не підтверджує виконання умов, передбачених статтею 55 Закону №796-XII, для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 листопада 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл.,58002, ЄДРПОУ/РНОКПП 40329345) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя К.М. Недашківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua