Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №420/27973/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №420/27973/25

Суддя: Потоцька Н.В.

Справа № 420/27973/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нінель ПОТОЦЬКОЇ

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправною відмови та зобов`язання внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову, що викладена у листі №3/6330-25 від 31.07.2025 Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо відсутності порушення з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» вказати «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти відображена недостовірна інформація про порушення послідовності здобуття освіти. При цьому зауважено, що у позивача наявний лише закінчений рівень освіти «бакалавр» і наразі він є студентом денної форми навчання за рівнем «магістр». Проте, на звернення позивача відповідач зазначив, що ОСОБА_1 здобуває освіту у непослідовному порядку.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.08.2025 року за вхід.№ЕС/8905/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Таким чином, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує». Зауважує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, а також надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 №1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відтак, вимога позивача не може бути задоволена. Наголошує, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС фахового молодшого бакалавра, а попереднє за ОКР молодшого спеціаліста, або поточне навчання за ОС бакалавра (на основі ПЗСО), а попереднє за ОС магістра (на основі ПЗСО)). Позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти. Таким чином, твердження позивача про те, що відомості в Єдиній державній електронній базі з питань освіти є недостовірними, не відповідає дійсності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 02.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобуває другий (магістерський) рівень вищої освіти в Навчально-науковому інституті штучного інтелекту та робототехніки Національного університету «Одеська політехніка», на денній формі навчання за спеціальністю « 123 Комп`ютерна інженерія».

Позивач звернувся до Навчально-наукового інституту штучного інтелекту та робототехніки Національного університету «Одеська політехніка» із запитом про надання йому Довідки ЄДЕБО.

Із Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №652322 від 29.05.2025 року вбачається, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття Позивачем освіти порушує послідовність його здобуття, визначене ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зарахований на І курс до Навчально-наукового інституту штучного інтелекту та робототехніки і навчається на денній формі для отримання освітнього ступеня «Магістр», за спеціальністю « 123 Комп`ютерна інженерія» з 02.09.2024 року.

Позивачем та Національним університетом «Одеська політехніка», укладено Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №регпк9109224/03-24000 від 04.09.2024 року.

На звернення Позивача до Національного університету «Одеська політехніка» було надано наступні документи:

Довідка №479 від 30.09.2024 року, про те, що ОСОБА_1 дійсно є студентом 1 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти, денної форми здобуття вищої освіти Навчально-наукового інституту штучного інтелекту робототехніки Національного університету «Одеська політехніка», закінчення планується 31.05.2026 року»;

Довідка №3165 від 01.10.2024 року «видана ОСОБА_1 , 1998 року народження про те, що він у 2024 році вступив до Національного університету «Одеська політехніка» і зараз навчається на 1 курсі (магістерського рівня) денної (очної) форми навчання в Навчально-науковому інституті штучного інтелекту та робототехніки, строк закінчення закладу освіти 31.05.2026»;

Довідка №07/26 від 01.10.2024 року, про те, що « ОСОБА_1 поновлений з 02.09.2024 року студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту штучного інтелекту та робототехніки наказом №992-с від 02.09.2024 року денної форми здобуття освіти на другий (магістерський) освітній рівень за спеціальністю « 123 Комп`ютерна інженерія» за кошти фізичних та/або юридичних осіб наказом №992-с від 02.09.2024. Наразі ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти на другому (магістерському) освітньому рівні».

Відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має наступні документи про освіту:

Свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , видане Комунальним закладом «Рішельєвський ліцей» від 11.06.2013 року;

Атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , виданий Комунальним закладом «Рішельєвський ліцей» від 31.05.2015 року;

Диплом бакалавра серії НОМЕР_3 , виданий Одеським національним політехнічним університетом від 12.07.2019 року;

також в графі «Інформація про навчання» Виписки з ЄДЕБО Позивача містяться дані про: завершення навчання у Одеському національному політехнічному університеті за освітнім рівнем «Бакалавр» від 12.07.2019 року;

відрахування із Одеського національного політехнічного університету за освітнім рівнем «Магістр» від 08.07.2020 року;

зарахування до Національного університету «Одеська політехніка» за освітнім рівнем «Магістр» від 02.09.2024 року.

З метою внесення відповідних даних до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, Позивачем було направлено заяву до Міністерства освіти науки України та ДП «ІНФОРЕСУРС».

МОН України надало відповідь №3/6330-25 від 31.07.2025, де повідомило, що згідно з інформацією, що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 15.09.2019 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Одеського національного політехнічного університету, відрахований 08.07.2020 за невиконання вимог навчального плану. 02.09.2024 року повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Національного університету «Одеська політехніка». Таким чином, ОСОБА_2 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України (частина перша статті 3 Закону №2145-VIII).

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону №2145-VIII).

При цьому право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак (частина друга статті 3 Закону №2145-VIII).

З огляду на частину дев`яту статті 3 Закону №2145-VIII таке право не може бути обмежене законом, але закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до 12 вересня 2025 року), передбачалося, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За визначеннями, наведеними у пунктах 5, 19 частини першої статті 1 Закону №1556-VII, вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону №1556-VII).

Для молодшого бакалавра - це успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС; для бакалавра - успішне виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС (частини третя та четверта статті 5 Закону №1556-VII).

Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою; обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС (абзац перший частини п`ятої статті 5 Закону №1556-VII).

Таким чином, право на освіту, зокрема вищу освіту, є конституційним правом, гарантованим статтею 53 Конституції України та конкретизованим у статті 3 Закону №2145-VIII і статті 4 Закону №1556-VII. Зазначене право реалізується через здобуття особою освіти на послідовних рівнях, перелік яких вичерпно визначений частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII та частиною другою статті 5 Закону №1556-VII, і може бути обмежене лише у випадках, прямо передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на абзац третій частини другої статті 6 Закону №1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Суд також враховує положення статті 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої) «Право на професійну підготовку» (The right to vocational training), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V як обов`язкової у повному обсязі. Згідно з пунктами 1 та 5 статті 10 зазначеної Хартії держави-учасниці зобов`язалися створити умови для доступу до вищої технічної та університетської освіти виключно на основі особистих здібностей та заохочувати повне використання існуючих програм професійної підготовки шляхом вжиття належних заходів.

Зазначені положення Хартії передбачають позитивне зобов`язання держави створювати реальні умови для безперешкодного завершення розпочатого навчання.

Частиною першою та другою статті 7 Закону №1556-VII визначено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою є підставою для відрахування відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону №1556-VII.

Тобто рівень вищої освіти характеризує етап освітнього процесу та визначає складність освітньої програми (початковий, перший бакалаврський, другий магістерський, третій освітньо-науковий/освітньо-творчий), тоді як ступінь вищої освіти (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва) присуджується закладом вищої освіти особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму.

Водночас до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту - навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем вищої освіти не може розглядатись як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти у розумінні законодавства про освіту.

Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII.

Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку №560 визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.59. За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до Порядку №560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», - так/ні.

Формулювання «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту положень частини другої статті 10 Закону №2145-VIII можна дійти висновку, що другий (магістерський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

З огляду на викладене, при тлумаченні положень пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII у взаємозв`язку із частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII та статтями 5-7 Закону №1556-VII суд виходить з того, що критерій послідовності здобуття рівнів освіти має освітньо-правову природу та відображає рух особи від раніше здобутого нижчого рівня освіти до вищого. Тому попереднє незавершене навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти не може прирівнюватися до здобуття такого рівня та саме по собі свідчити про порушення послідовності здобуття освіти. Інше тлумачення спотворює достовірність інформації у ЄДЕБО, створює непропорційні перешкоди для реалізації пов`язаних з освітнім статусом прав і законних інтересів особи та суперечить взятим Україною на себе міжнародним зобов`язанням за статтею 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Передбачена пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації для здобувачів освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, є одним з механізмів реалізації державою зазначеного зобов`язання.

У справі, що розглядається, суд встановив, що відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має наступні документи про освіту:

Свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , видане Комунальним закладом «Рішельєвський ліцей» від 11.06.2013 року;

Атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , виданий Комунальним закладом «Рішельєвський ліцей» від 31.05.2015 року;

Диплом бакалавра серії НОМЕР_3 , виданий Одеським національним політехнічним університетом від 12.07.2019 року;

також в графі «Інформація про навчання» Виписки з ЄДЕБО Позивача містяться дані про: завершення навчання у Одеському національному політехнічному університеті за освітнім рівнем «Бакалавр» від 12.07.2019 року;

відрахування із Одеського національного політехнічного університету за освітнім рівнем «Магістр» від 08.07.2020 року;

зарахування до Національного університету «Одеська політехніка» за освітнім рівнем «Магістр» від 02.09.2024 року.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що для формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, немає правових та фактичних підстав.

Те, що позивач раніше вже навчався у закладі вищої освіти за освітнім ступенем «магістр» та був з нього відрахований без отримання диплома магістра, не прирівнює його до особи, яка здобула вищу освіту ступеня «магістр» й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому закладі вищої освіти за тим самим освітнім ступенем, ОСОБА_1 здобуває освіту рівня, який раніше ним не був здобутий.

Таким чином, формування та видача ОСОБА_1 довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 29.05.2025 №652322 із зазначенням відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти порушили його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Суд наголошує, що такий висновок відповідає принципу правової визначеності як складовій верховенства права. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Report on the Rule of Law» («Доповідь про верховенство права»), Study No. 512/2009, CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні Венеційської комісії 25- 26 березня 2011 року у Венеції, юридичну визначеність (legal certainty) визначено як один з необхідних елементів верховенства права (пункт 41 Доповіді).

У пункті 46 цієї ж Доповіді Венеційська комісія наголосила, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки.

Аналогічні вимоги слідують із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо критерію «якості закону». У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» («Serkov v. Ukraine»), заява № 39766/05, ЄСПЛ зазначив, що можливість різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства, спричинена неналежним станом національного законодавства, яке надає необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення сфери його застосування та значення його вимог, призводить до суперечливого тлумачення законодавства та порушує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо «якості закону» (пункти 41, 42 рішення).

При цьому у пункті 43 зазначеного рішення ЄСПЛ дійшов принципового висновку про те, що за наявності у національному законодавстві норм, які дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи та компетентного державного органу, рішення має прийматися на користь особи; натомість обрання державними органами тлумачення національного законодавства, менш сприятливого для особи, було визнано Європейським судом з прав людини несумісним з вимогами Конвенції.

Суд звертає увагу на «Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року №620 (далі - Положення про ЄДЕБО), яке втратило чинність на підставі наказу Міносвіти від 22 жовтня 2025 року №1384), яке розроблено відповідно до статті 74 Закону №2145-VIII з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб (абзац перший пункту 1 розділу I зазначеного Положення).

В абзаці четвертому пункту 2 розділу I Положення про ЄДЕБО наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством..

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про ЄДЕБО).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО, ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, зокрема вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про ЄДЕБО.

Відповідно до підпунктів 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Аналогічний підхід до вирішення справ у подібних правовідносинах застосований у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі №160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі №280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі №620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі №160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі №160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі №300/2794/25 та від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24.

Формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень, це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.

Зазначений підхід узгоджується з європейським стандартом належного адміністрування, закріпленим у статті 41 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union, 2012/C 326/02) - «Право на належне адміністрування» (Right to good administration).

Згідно з частиною першою статті 41 зазначеної Хартії кожна особа має право на те, щоб її справи розглядалися неупереджено, справедливо та протягом розумного терміну установами, органами, службами та агентствами Союзу. Частиною другою цієї статті визначено, що зазначене право включає, зокрема: право кожної особи бути вислуханою до вжиття будь-якого індивідуального заходу, який може негативно вплинути на неї; право кожної особи на доступ до своєї справи, поважаючи при цьому законні інтереси конфіденційності та професійної і ділової таємниці; обов`язок адміністрації обґрунтовувати свої рішення.

У цьому ж контексті суд також враховує Висновок №26 (2023) Консультативної ради європейських суддів «Рух уперед: використання допоміжних технологій у судовій владі» («Opinion No. 26 (2023) of the Consultative Council of European Judges "Moving forward: the use of assistive technology in the judiciary"»), схвалений 01 грудня 2023 року, який зводиться до того, що цифрові технології мають підтримувати, а не замінювати ухвалення рішень людиною, а їх використання не повинно усувати відповідальність судового органу за кінцевий результат.

Такий підхід може бути застосованим до використання цифрових технологій у будь-якій сфері публічної влади до вироблення на національному рівні загального правового регулювання у цій сфері.

Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.

Водночас ДП «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Слід також враховувати, що з набранням чинності Законом України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX) діяльність органів виконавчої влади та інших суб`єктів, уповноважених здійснювати функції публічної адміністрації, підпорядкована, зокрема, принципам верховенства права, законності, юридичної визначеності, обґрунтованості, безсторонності, пропорційності, офіційності та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Зазначені принципи поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.

З огляду на частини першу та третю статті 8 Закону №2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи; під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи; при цьому не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом (частини перша та друга статті 16 Закону №2073-ІХ).

Натомість запроваджений Міносвіти алгоритм автоматичного формування довідки про здобувача освіти ґрунтується виключно на формальному факті повторного зарахування особи на навчання за тим самим рівнем вищої освіти, без врахування обставини щодо відсутності у такої особи раніше виданого документа про вищу освіту відповідного ступеня.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При розгляді даної справи судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №280/9417/24.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №5504-5105-0635-1105 від 14.08.2025 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправною відмови та зобов`язання внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову, що викладена у листі №3/6330-25 від 31.07.2025 Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо відсутності порушення з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» вказати «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Міністерство освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185, E-mail: ez@mon.gov.ua)

Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, буд. 3, ЄДРПОУ 37533381, E-mail: info@inforesurs.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua