Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №420/15095/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №420/15095/26

Суддя: Радчук А.А.

Справа № 420/15095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , викладену у листі № 7130 від 23.12.2025 року, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” згідно з висновком військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проходження військово-лікарської комісії відповідно до свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 29.01.2024 позивач звернувся із допомогою поштового кур`єра до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” разом зі свідоцтвом про хворобу від 24.01.2024 №334 та медичними документами. Також, позивач зазначив про повторне направлення рапорту та медичних документів.

Не отримавши відповідь по суті питання, позивач оскаржив бездіяльність відповідача до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року по справі № 420/16567/24 визнано протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача та зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

На виконання вказаного судового рішення відповідачем було повторно розглянуто рапорт, за результатами якого 23.12.2025 року Командиром Військової частини НОМЕР_2 було прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 , оформлене листом №7130 від 23.12.2025 року.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, позивач зазначає, що висновком військово-лікарської комісії підтверджено його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що відповідно до положень підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є підставою для звільнення з військової служби за станом здоров`я. При цьому, обов`язок направлення затвердженої постанови ВЛК до військової частини покладено на відповідний орган, який проводив військово-лікарську експертизу, а відсутність позивача за місцем проходження військової служби та неможливість його особистого прибуття не є передбаченими законом підставами для відмови у звільненні.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, а саме: зазначивши у позові вірне ім`я позивача та поштовий індекс позивача та представника позивача; подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.

12.06.2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву у новій редакції та клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.07.2026 року відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 08.02.2024 самовільно залишив військову службу та до місця її проходження не повернувся.

Відповідач зазначає, що до військової частини не надходили медичні документи позивача у Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901, зокрема оригінал свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334, що виключає його розгляд з огляду на порушення законодавчо визначеної процедури. Крім того, позивачем не дотримано встановленого порядку звільнення з військової служби, який передбачає подання рапорту за підпорядкованістю з відповідними документами, здачу посади та військового майна, проведення необхідних розрахунків, адже останній подав рапорт від 29.01.2024 щодо звільнення через адвокатський запит, а не особисто, хоча він вже не перебував ні на лікуванні, ні у відпустці. На переконання відповідача, відсутність належним чином поданого рапорту, оригіналів або засвідчених належним чином документів, які мають підстави для звільнення, а також неперебування позивача у військовій частині без поважних причин унеможливлює здійснення відповідних процедур, які передбачені вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170 та прийняття рішення про його звільнення з військової служби.

28.07.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача про неможливість його звільнення через самовільне залишення військової частини, оскільки постанова військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового огляду прийнята в січні 2024 року, як і направлення рапорту про звільнення, тобто, до проведення службового розслідування.

Щодо ненадходження оригіналу свідоцтва про хворобу до військової частини позивач звертає увагу, що відповідач сам посилається на нього у листі, крім того, саме військова частина направила позивача на проходження ВЛК. А твердження відповідача про те, що позивач на момент звернення із відповідним рапортом вже не перебував на лікуванні, спростовується, зокрема, виписним епікризом, зі змісту якого вбачається перебування позивача у лікувальному закладі до 31.01.2024 року.

Стосовно твердження відповідача про недотримання позивачем встановленого порядку звільнення з військової служби, який передбачає особисту присутність позивача, останнім зазначено, що ОСОБА_1 страждає на тяжке психічне захворювання та потребує постійного догляду, про що вказано у відповідних медичних документах, що унеможливлює особисте прибуття до військової частини задля виконання формальної процедури звільнення.

Також позивач звертає увагу, що заперечення позивача, які стосуються необхідності надання судом оцінки рапорту на предмет його відповідності Положенню №1153/2008 та Інструкції №170, є безпідставними та не відповідають предмету спору, крім того, питання подання, отримання та розгляду рапорту вже було предметом судового розгляду у справі №420/16567/24, яким було встановлено факт звернення позивача із рапортом про звільнення, його розгляду відповідачем та обов`язок останнього прийняти відповідне рішення, при цьому сам лист №7130 від 23.12.2025 року не містить висновку про невідповідність рапорту вимогам Положення №1153/2008 чи Інструкції №170.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації та з 11.03.2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 .

Позивача було направлено у відпуску згідно відпускного квитка №1027 від 26.08.2023 року.

Надалі, командиром в/ч НОМЕР_5 відповідно направлення №247 від 05.09.2023 року, направлено позивача на стаціонарне лікування за невідкладними показниками у КНП «ООМЦПЗ» ООР (виписка №5295 від 22.01.2024 року) з діагнозом: стійкий, різко виражений ПТСР у вигляду тривожно-депресивного стану з інсомнією та стійкими суїцидальними тенденціями, резистентний до лікування. Командиром в/ч НОМЕР_2 спрямований на огляд військово-лікарської комісії розпорядженням №63 від 11.01.2024 року.

24.01.2024 року Військово-лікарською комісією психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням командира А4576 №63 від 11.01.2024 року проведено медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби, за висновком якого складено Свідоцтво про хворобу №334 від 24.01.2024 року.

Пунктами 12-13 цього Свідоцтва постановлено: Діагноз: стійкий, різко виражений ПТСР у вигляду тривожно-депресивного стану з дисомнією та стійкими суїцидальними тенденціями, резистентний до лікування. Постанова ВЛК про придатність до військової служби: На підставі статті 17 - А, графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Потребує переведенню до психіатричної лікарні за місцем проживання. Такий висновок обов`язково в одному екземплярі надається військовослужбовцю, а другий екземпляр надсилається до військової частини.

29.01.2024 року за допомогою медпрацівника та рідних ОСОБА_1 склав рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби за станом здоров`я, з проханням направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із неможливістю за станом здоров`я прибути до військової частини особисто, оскільки як визначено у висновку ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, рапорти разом із висновком ВЛК №334 від 24.01.2024 свідоцтва про хворобу та виписку із амбулторної карти ОСОБА_1 надіслав 29.01.2024 року до ВЧ НОМЕР_2 кур`єром. Проте, військовою частиною було відмовлено кур' єру в отриманні листа, рапорт повернувся ОСОБА_1 без доставлення до військової частини. В подальшому цей лист з рапортом було направлено до ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” та ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”. Вже після цього було отримано повідомлення про вручення. Проте командиром військової частини не було прийнято до уваги цього листа та не було розглянуто заяву про звільнення ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапорту, позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року по справі № 420/16567/24 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК та зобов`язати вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 , поданого на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зобов`язано Військову службу НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

На виконання рішення суду, розглянувши рапорт пр. звільнення з військової служби, відповідачем надана відповідь від 23.12.2025 року №7130, якою відмовлено у задоволенні рапорту від 29.01.2024 про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно з пп. «б» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки військовою частиною НОМЕР_2 не отримувались документи щодо ОСОБА_1 відповідно до Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901, що виключає їх розгляд з огляду на порушення законодавчо визначеної процедури. Відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин (самовільне залишення частини) перешкоджає вирішенню питання щодо його звільнення з військової служби, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, зокрема, проведення співбесіди, здача посади та військового майна тощо.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У свою чергу, згідно з пунктом 7 Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Отже, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир Військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.

Предметом спору у даній справі є правомірність відмови відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з поданим рапортом від 29.01.2024 року.

Відповідач відмовив у задоволенні рапорту на звільнення, вказуючи на те, що військовою частиною НОМЕР_2 не отримувались документи щодо ОСОБА_1 відповідно до Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901. Також, відповідач вказує, що позивач є відсутнім на службі без поважних причин (самовільне залишення території), що перешкоджає вирішенню питання звільнення з військової служби, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, зокрема, проведення співбесіди, здача посади та військового майна тощо.

Позивач зазначає, що відповідач у листі від 23.12.2025р. №7130 сам посилається на свідоцтво про хворобу від 24.01.2024 №334, виданого військово-лікарською комісією психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Північного регіону щодо солдата ОСОБА_2 , на підставі ст. 17-а графи II Розкладу хвороб, який непридатний до військової служби з виключенням з військового огляду. Обов`язок направлення рішення військово-лікарської комісії покладено на орган, що проходить ВЛК та врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МОУ № 402. Позивач не зобов`язаний направляти рішення ВЛК до частини, проте неодноразово його надсилав разом з іншими копіями медичних документів. Факт відсутності перебування позивача за місцем проходження військової служби та неможливість його особистого прибуття не є передбаченою законом підставою для відмови у звільненні.

Позивачем не було додано до позовної заяви копії рапорту. Однак, звертає увагу, що вказаний рапорт був предметом розгляду у справі № 420/16567/24.

Щодо правомірності підстав цієї відмови суд зазначає наступне.

Механізм реалізації та порядок організації виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (далі — Положення) у Міністерстві оборони України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.09 Інструкції № 170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення, зокрема, за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Відповідно до п. 12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби).

Так, у пункті 3 Додатку № 19 Інструкції № 170 «ПЕРЕЛІК документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я подаються такі документи:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

висновок (постанова) військово-лікарської комісії;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Відповідно до п.22.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджений наказом МОУ від 14.08.2008 № 402, порядок передачі документів з постановами ВЛК, довідок про обставини травми, та інших медичних документів військовослужбовців, які перебували (перебувають) на лікуванні в закладах охорони здоров`я державної та комунальної форм власності та державних установах Національної академії медичних наук, до військових частин та/або ТЦК та СП визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року № 901 «Про затвердження Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки».

Пунктом 2 Порядку №901 визначено, що для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров`я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - системи електронного документообігу).

Відповідно до пункту 4 Порядку №901 заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі:

іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, із зазначенням найменування закладу охорони здоров`я, військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (у разі наявності), дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) або особистого номера військовослужбовця, умовного найменування військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу, дати госпіталізації, дати виписки, потреби в наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії;

довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;

рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

У рапорті військовослужбовця зазначається умовне найменування військової частини і повне найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки або закладу охорони здоров`я, до яких необхідно передати медичні та інші документи, адреса місця перебування під час відпустки або місця проживання (перебування);

витягу з наказу по особовому складу командира (керівника) військової частини;

витягу з наказу по стройовій частині командира (керівника) військової частини;

відпускного квитка;

згоди військовослужбовця на збір та обробку персональних даних.

У разі потреби заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки можуть здійснювати обмін іншими документами.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №901 медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються:

закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров`я - постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров`я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку №901 у разі відсутності більше одного дня технічної можливості для надсилання документів, зазначених в абзацах другому - шостому пункту 5 цього Порядку, в електронній формі через систему електронного документообігу такі документи протягом одного дня надсилаються в такому порядку:

документи, зазначені в абзаці шостому пункту 5 цього Порядку, надсилаються закладом охорони здоров`я у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого перебуває заклад охорони здоров`я, з метою подальшої передачі в електронній формі до військової частини і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначено в рапорті військовослужбовця.

У разі неможливості надсилання медичних та інших документів в електронній формі обов`язок щодо надсилання документів у паперовій формі покладається на заклад охорони здоров`я, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або військову частину.

Згідно абзацу 1 пункту 7 Порядку №901 за згодою військовослужбовця у разі відсутності технічної можливості для надсилання документів в електронній формі через систему електронного документообігу такий військовослужбовець в день виписки із закладу охорони здоров`я може отримати особисто медичні та інші документи і подати їх до:

військової частини, в якій він проходить військову службу;

територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого військовослужбовець направляється для взяття на військовий облік (виключення з військового обліку) у зв`язку із звільненням з військової служби за станом здоров`я;

територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи місцем перебування на час звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово-лікарської комісії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Однією із підстав відмови у звільненні позивача з військової служби відповідач вказав ненадходження оригіналу свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334 щодо ОСОБА_1 відповідно до Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901, що виключає його розгляд з огляду на порушення законодавчо визначеної процедури.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд зазначає, що Порядком здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901 передбачено перелік документів, надсилання та обмін яких здійснюють в електронній формі заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед якого, зокрема, визначено постанову військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії. Крім того, цим самим Порядком покладено обов`язок у разі неможливості надсилання медичних та інших документів в електронній формі щодо надсилання документів у паперовій формі на заклад охорони здоров`я, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або військову частину.

Суд вважає, що ненадходження оригіналу свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334 відповідно до Порядку №901 не є підставою для відмови у задоволенні рапорту. Крім того, матеріалами справами підтверджується та не заперечується у відзиві відповідачем, що позивач неодноразово направляв копію постанови висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку разом з іншими медичними документами.

Також, суд враховує, що відомості про постанову ВЛК були наявні у відповідача, оскільки останній у листі від 23.12.2025р. №7130 сам зазначив про те, що відповідно до свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334, виданого військово-лікарською комісією психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, солдат ОСОБА_2 , на підставі ст. 17-а графи II Розкладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового огляду.

Вказане свідчить про те, що відповідачем не ставиться під сумнів дійсність наявного висновку ВЛК, що виданий у відповідності до свідоцтва про хворобу від 24.01.2024 №334.

Зазначена постанова військово-лікарської комісії в установленому порядку не скасована та не змінена; іншої постанови військово-лікарської комісії щодо позивача не існує.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину, що перешкоджає вирішенню питання звільнення з військової служби, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, зокрема, проведення співбесіди, здача посади та військового майна тощо, судом встановлено таке.

Рапорт про звільнення за станом здоров`я поданий позивачем 29.01.2024 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з 08.02.2024 року позивач є таким, що самовільно залишив частину, тобто, вже після подання відповідного рапорту.

Доводи відповідача про те, що на момент звернення із рапортом позивач вже не перебував ані на лікуванні, ані у відпустці, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, епікризом, виписаним 31.01.2024.

Згідно з абзацом 1 пункту 144-1 Положення №1153/2008 (у редакції, чинній на час подання відповідачем відомостей про самовільне залишення частини позивачем) для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Пунктом 144-2 Положення № 1153/2008 визначено, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 144-3 Положення № 1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Відповідно до норм пункту 144-5 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час подання відповідачем відомостей про самовільне залишення частини позивачем) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Суд звертає увагу, що вказані норми законодавства не містять заборони командиру військової частини щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у разі його відсутності на військовій службі, тобто, зупинення проходження військової служби. Тому доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з самовільним залишенням частини судом не беруться до уваги, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Окрім того, твердження відповідача спростовуються приписами пункту 229 Положення №1153/2008, яким передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

Суд звертає увагу, що в розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (пункт 12.1).

У пункті 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Судом вище встановлено, що відповідно до пункту 3 Додатку № 19 Інструкції № 170, для звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я подаються такі документи: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Сторонами не заперечується подання позивачем копії рапорту разом із копією постанови військово-лікарської комісії №334 від 24.01.2024р.

Відповідно до абзацу другого підпункту 5 пункту 12.7 розділу XII Інструкції № 170 з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед направленням документів на їх звільнення за всіма підставами проводиться бесіда із складанням аркуша бесіди. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці служб персоналу, юридичних, фінансових служб тощо.

Отже, вказане положення стосується військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, тоді як позивач проходив службу за призовом під час мобілізації. А тому проведення співбесіди з останнім не є обов`язковим.

Також, абзацом 1 пункту 12.8 розділу XII Інструкції № 170 передбачено, що посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт.

У пункті 12.8 розділу XII Інструкції № 170 зазначено, що командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

У пункті 237 Положення №1153/2008 вказано, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином, дії, що передбачені вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, невчинення яких, на думку відповідача, перешкоджають звільненню ОСОБА_1 з військової служби, не стосуються військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим наведені заперечення відповідача судом відхиляються.

З приводу заперечень відповідача щодо подання рапорту не по команді в порядку підпорядкованості, а засобами поштового зв`язку, суд зазначає, що Інструкцією № 170 не заборонено військовослужбовцю звертатися із рапортами засобами поштового зв`язку.

Крім того, обов`язок відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 29.01.2024 року встановлений рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року по справі № 420/16567/24.

Згідно з частиною 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд повторно не надає оцінку встановленим у рішенні суду по справі №420/16567/24 обставинам щодо порядку направлення рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Даючи оцінку поведінці відповідача при розгляді рапорту позивача від 29.01.2024, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оформлене листом від 23.12.2025 №7130, не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, вимогам Закону №2232-ХІІ, Інструкції №170 та Положенню № 1153/2008 у спірних правовідносинах, тому ефективним способом порушеного права позивача є визнання такої відмови протиправною.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме: щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18, від 16.11.2020 у справі №640/5615/19, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, задля забезпечення гарантій остаточного вирішення спору, з метою ефективного захисту прав позивача, друга позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно з висновком військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд зауважує, що пунктом 234 розділу XII Положення № 1153/2008 передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Із наведених положень пункту 234 Положення № 1153/2008 вбачається, що виданню наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби передує здійснення відповідних заходів щодо уточнення даних про проходження військової служби, документального підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги років, та проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Таким чином, видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби є підставою для його виключення зі списків особового складу та проведення остаточного розрахунку, зокрема, в частині належних виплат.

Рішення суду, яким встановлено наявність правових підстав для звільнення позивача з військової служби, підлягає виконанню відповідачем з дотриманням передбаченої законодавством процедури звільнення.

Водночас, видання наказу про звільнення має здійснюватися після виконання відповідних заходів, зокрема, проведення розрахунку вислуги років військової служби, та є наслідком виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем рішення, у разі набрання ним законної сили, не буде виконане та відповідач буде ухилятися від видання такого наказу за наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача з військової служби.

Тому, суд дійшов висновку, що така вимога позивача є передчасною та задоволенню не підлягає.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , викладену у листі № 7130 від 23.12.2025 року, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” згідно з висновком військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua