Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №177/3164/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Суд: Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №177/3164/26

Суддя: Березюк М. В.

Справа № 177/3164/26

Провадження № 2/177/2400/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей», через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 66444,38 грн, а також понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначив про те, що 29.10.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ») та відповідачем укладено кредитний договір № 2001435690601 від 29.10.2019, за умовами якого АТ «ПУМБ» надало відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, поворотності та оплатності. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» 26.06.2026 укладено договір факторингу №1, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2001435690601 від 29.10.2019 року. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у неї утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 39820,44 грн, за відсотками в розмірі 26623,94 грн. Після отримання права вимоги, ТОВ «ФК «Смарт Пей» відповідачу за даним договором жодного нарахування не здійснював, однак відповідач продовжує ухилятися від сплати заборгованості, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач позов не визнала, залучила до участі у справі представника та подала відзив. Представник відповідача вказав про визнання відповідачем позовних вимог на суму 42623,82 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 39820,44 грн та заборгованості за відсотками в сумі 2803,38 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на те, що умовами договору можна вважати лише ті складові договору, які містять підпис позичальника, а саме заяву № 2001435690601 від 29.10.2019, що містить підпис позичальника. Правила кредитування, що на них посилається позивач, не можна вважати частиною договору через їх мінливість, залежність від сторони кредитора та відсутність на них підпису позичальника, що свідчила б ознайомленням та згоду з цими умовами. В заяві № 2001435690601 від 29.10.2019 сторони погодили строк кредитування тривалістю 12 місяців, тобто користування кредитним лімітом було можливим з 29.10.2019 по 29.10.2020. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов та переукладення договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, з видачею боржнику грошових коштів. Позивачем не надано доказів погодження між сторонами строку пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії. Зазначав, що остання фінансова транзакція за рахунком здійснена відповідачем 11.02.2022 року, після цього відповідач рахунком не користувалася, за ним проводилися внутрішньобанківські операції по нарахуванню та списанню відсотків, за рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту.

Представник зазначав, що з припиненням користуванням відповідачем рахунком, припинилася дія кредитної лінії – 11.02.2022, а тому після вказаної дати кредитор мав право нараховувати виключно відсотки за прострочення згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, а не договірні відсотки, але вимог про стягнення позадоговірних відсотків (відсотків за прострочення) позов не містить, нарахування таких відсотків за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, було б неправомірним.

Заперечуючи розмір витрат на правничу допомогу, представник відповідача вказав про їх необґрунтовану захищеність, адже позов не містить індивідуальності, є типовим та не потребує значного часу для його підготовки, відповідно є завищеними як час на правничу допомогу, так і вартість витрат на правничу допомогу. Справа є нескладною, а тому вважав за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача до 3000 грн. Заявив про витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., з яких ознайомлення з матеріалами справи – 1000 грн, складення відзиву 3000 грн.

Представник відповідача просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву, в обґрунтування якого вказав, що відповідач є юридично необізнаною, відповідно не могла самостійно підготувати відзив на позов, а уклавши договір з відповідачем на правничу допомогу 06.10.2026, представник без зволікань, 08.10.2026 склав відзив, який надіслав суду та позивачеві. Беручи до уваги наведені доводи та обґрунтування, керуючись ст. 127 ЦПК України, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, суд вважав за необхідне продовжити процесуальний строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, в тексті позовної заяви зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 2001435690601 від 29.10.2019 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала на банківську карту НОМЕР_1 кредит у виді кредитного ліміту в розмірі 20000 грн, з застосуванням реальної процентної ставки 47,88 % річних. За умовами договору, «строк дії кредитного ліміту встановлено відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки». Вказаний договір підписаний відповідачем власноручно. Доказів протилежного суду не надано (а.с. 7). Відповідач не заперечує факт укладення даного договору, підписання заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування та отримання кредитних коштів, користування ними.

Зміст вказаної заяви про приєднання, свідчить про погодження між сторонами умов кредитного договору, зокрема суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що будь-які інші документи, як то Правила кредитування на які посилався позивач, не можна розцінювати як умови кредитного договору, враховуючи їх мінливий характер та залежність від волі кредитора, за відсутності на них підпису позичальника. Доказів того, що відповідач погодила будь-які інші умови договору, ні ж ті, що вказані в заяві № 2001435690601 від 29.10.2019, суду в змагальному судовому процесі не надано.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що сторони обумовили строк кредитування саме в 12 місяців, а фактично кредитування припинилося 11.02.2022, тобто в день коли відповідач припинила користуватися кредитною карткою.

За змістом умов кредитного договору, що містить підпис позичальника ОСОБА_1 – заяви № 2001435690601 від 29.10.2019, ним не визначено чіткого строку кредитування, дати повернення кредиту, з відсиланням до умов ДКБО (в залежності від типу кредитної картки), яких сторони не надали суду в змагальному процесі.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ», відповідачу за договором № 2001435690601 від 29.10.2019 неодноразово змінювався розмір встановленого кредитного ліміту, востаннє кредитний ліміт збільшено до 39821 грн 15.06.2023 (а.с. 10).

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

В силу ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, аналіз умов кредитного договору погоджених між сторонами, свідчить про те, що відповідачу встановлено кредитний ліміт в 20000 грн, з обов`язком його повернення та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 47,88 % річних, при цьому кредитор має право вимагати виконання обов`язку ОСОБА_1 у будь-який час. Доказів протилежного суду не надано.

Зокрема суду не надано доказів того, в період з 29.10.2019 відповідач чи кредитор ініціювали припинення договору комплексного банківського обслуговування, закриття рахунку за договором, тощо. Натомість виписка по рахунку відповідача свідчить про те, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитним коштами в період з 29.10.2019 по 14.02.2022, розраховуючись за товари, знімаючи готівку, частково погашаючи заборгованість. Дані виписки по рахунку та довідки про збільшення кредитного ліміту, спростовують доводи відповідача про те, що сторони обумовили в договорі строк кредитування 12 місяців (положення по 12 міс вказано лише при розрахунку орієнтовної загальної вартості кредиту, тобто при формуванні приблизного, орієнтовного розрахунку, що не ґрунтувався на конкретних умовах договору щодо строку та суми кредиту), який нібито припинився 11.02.2022, адже кредитування та збільшення кредитного ліміту продовжувалося після цієї дати.

Суд критично оцінює й доводи відповідача про те, що пролонгація умов договору вимагає видачі нової суми кредиту.

В силу ст. 525 ЦПК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно, припинення користування відповідачем кредитним лімітом, припинення внесення платежів за кредитом, за наявності непогашеної заборгованості зі тілом кредиту та нарахованими відсотками, наявність яких станом на 11.02.2022 визнається відповідачем, не свідчить про припинення дії договору кредиту та права кредитора здійснювати нарахування відсотків за користування кредитними коштами, з урахуванням положень підписаного між сторонами договору та положень ч.1 ст. 530 ЦК України.

Оскільки сторони не погодили кінцевий строк користування кредитним лімітом, суду не надано доказів згоди сторін щодо припинення договірних відносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав вказувати про припинення договірних відносин кредитування 11.02.2022, відповідно відсутність підстав стверджувати про прострочення боржника та виникнення права на нарахування відсотків за прострочення (за ч.2 ст. 625 ЦК України). За даних умов договору та положень ч.2 ст. 530 ЦК України, є правомірним нарахування кредитором відсотків за користування кредитом, визначених договором 47,88 % річних.

Досліджуючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 30.05.2023 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитом у загальному розмірі 66444,38 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 39820,44 грн, за відсотками в розмірі 26623,94 грн (а.с. 9). Відповідач суму заборгованості за тілом кредиту не заперечила, визнала її. Доводи відповідача щодо безпідставності нарахування відсотків за користування кредитом після 11.02.2022, спростовані судом вище.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов`язання нести передбачену договором та/або законом відповідальність.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» 26.06.2026 укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» за плату отримав права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному їх сторонами реєстрі боржників, серед яких договір від № 2001435690601 від 29.10.2019, укладений з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 26.06.2026 №1, позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2001435690601 від 29.10.2019 року на загальну суму заборгованості 66444,38 грн (а.с. 7).

Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 66444,38 грн, з яких за тілом кредиту у розмірі 39820,44 грн, за відсотками в розмірі 26623,94 грн. В змагальному судовому процесі заявлена сума позовних вимог належно обґрунтована та доведена позивачем перед судом, відповідачем не спростована.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, із урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладений між ТОВ «ФК «Смарт Пей» та адвокатом Рудзей Ю.В, свідоцтво представника відповідача Рудзея Ю.В. про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 17.04.2026, якою ТОВ «ФК «Смарт Пей» уповноважило адвоката Рудзея Ю.В. представляти інтереси Товариства в суді, Акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026, де вказано види наданих адвокатом послуг (правовий аналіз та консультація, підготовка позовної заяви, супровід цивільної справи під час судового розгляду), витрачений адвокатом час та вартість послуг.

Суд, розглянувши вказані докази, беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову та не призведе до необґрунтованого збагачення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2001435690601 від 29.10.2019 року у загальному розмірі 66444 (шістдесят шість тисяч чотириста сорок чотири) гривні 38 копійок, витрати зі сплати судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 11.11.2026 року.

Суддя М.В.Березюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua