Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №202/13960/24 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №202/13960/24

Суддя: Доценко С. І.

Справа № 202/13960/24

Провадження № 2/202/325/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Доценко С.І, за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 22.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6293621, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 16 600,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, погашення заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим у ним утворилася заборгованість.

26.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

31.07.2024 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31.07/24-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023, заборгованість станом на 17.09.2024 року становить 46 330,60 грн., з яких: 16 600,00 грн. – заборгованість за кредитом; 29 730,60 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся з цією позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» зазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

07.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гончарука О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в повному обсязі.

07.02.2025 року від представника позивача Дідуха Є.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію що належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , та виписку по вказаному картковому рахунку.

05.12.2025 року на виконання ухвали від 02.10.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, відповідно до якої зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 та надану виписку по вказаному картковому рахунку за період з 22.01.2023 по 31.01.2023 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, натомість про розгляд справи справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду , суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що у справі сторонами подані заяви по суті справи, в яких сторони достатньо детально виклали свої аргументи та надано відповідні докази, судом розглянуто справу у відсутність сторін.

Суд, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ТОВ «Українські Фінансові Операції» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 22 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 6293621 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 16 600,00 грн., строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 16 600,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» за вих. № 20230929-2 від 29.09.2023 року та наданою інформацією АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-251117/57518-БТ від 20.11.2025 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт отримання 22.01.2023 року ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 16 600,00 грн. шляхом зарахування на емітовану йому платіжну картку № НОМЕР_2 грошових коштів у вказаній сумі.

Відповідно до картки обліку Договору № 6293621 від 22.01.2023 (розрахунок заборгованості), відповідач не здійснював оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту, тобто не виконувала обов`язків, покладених не нього кредитним договором, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 46 330,60 грн., з яких: 16 600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 730,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за ставкою 1,99% у період з 22.01.2023 року по 22.04.2023 року.

26.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

31.07.2024 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено Договір факторингу № 31.07.2024-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023 перейшло до ТОВ «Українські Фінансові Операції». Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31.07.2024 до Договору факторингу №31.07/24-Ф, ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6293621 від 22.01.2023 на суму 46 330,60 грн. з яких: 16 600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 730,60 грн. - заборгованість за відсотками.

Після отримання права вимоги ТОВ «Українські Фінансові Операції» не здійснювало жодних нарахувань не здійснювало, однак своїх зобов`язань за Договір № 6293621 про надання споживчого кредиту від 22.01.2023 року відповідач не виконав.

Виниклі спірні правовідносини між сторонами у справі, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписуючи Договір № 6293621 про надання споживчого кредиту від 22.01.2023 року відповідач визнав надані банком умови даного договору, тарифи та правила. Тобто, сторонами при укладенні договору були досягнути усі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач отримав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості.

Щодо стягнення заявленого позивачем розміру відсотків та доводів представника відповідача, суд зазначає наступне.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд їх визнає арифметично правильними. Проценти нараховані на залишок фактичної заборгованості за ставкою 1,99 % на день, в межах погодженого сторонами строку кредитування який визначений договором, а саме нарахування відсотків було здійснено за період з 22.01.2023 року по 22.04.2023 року, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12-ц.

Перевіряючи додержання обмеження максимального розміру денної процентної ставки (ч. 5 ст. 8, п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування»), суд виходить з того, що спірний договір укладено 22.01.2023, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX (24.12.2023). Строк кредитування після 24.12.2023 не продовжувався: договір не надавав споживачеві права його продовження (п. 1.4.1), а проценти нараховані в період з 22.01.2023 року по 22.04.2023 року. Тому, згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23, правила про максимальний розмір денної процентної ставки на цей договір не поширюються, і підстав для висновку про нікчемність умови про процентну ставку немає.

Умови договору щодо розміру процентів є чіткими та однозначними: стандартна ставка, умови застосування зниженої ставки, строк кредитування та загальна вартість кредиту однаково визначені в договорі та паспорті споживчого кредиту. Заявлена до стягнення сума процентів (29 730,60 грн.) не перевищує загальних витрат за кредитом, погоджених сторонами процентів (113 967,30 грн). Нечітких або двозначних положень, які відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» підлягали б тлумаченню на користь споживача, договір не містить.

Відповідач із зустрічним позовом про визнання недійсними умов кредитного договору чи договору в цілому або про його зміну не звертався. За таких обставин, згідно з наведеним висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами договору.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 6293621 про надання споживчого кредиту від 22.01.2023 року у загальному розмірі 46 330,60 грн. обгрунтованою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024-А року; акт отримання правової допомоги від 17.09.2024 року на суму 10 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до акт отримання правової допомоги від 17.09.2024 року було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 10 000,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог , що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 10 000,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість за Договором № 6293621 про надання споживчого кредиту від 22.01.2023 року у загальному розмірі 46 330 (сорок шість тисяч триста тридцять) грн. 60 коп., з яких: 16 600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 730,60 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень), а всього 5 422,40 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11.11.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua