Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №208/3761/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №208/3761/26

Суддя: Похваліта С. М.

справа № 208/3761/26

провадження № 2/208/4074/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участі секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Трун О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам`янського матеріали позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що з 16.03.2005 року по 28.02.2024 року позивач працював на підприємстві відповідача, працюючи на посадах гірник очисного забою та машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті. 28 лютого 2024 року позивача звільнено з підприємства відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я.

Під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, основний діагноз (п.14): хронічна радикулопатія S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами (М 54.1). Хронічна двобічна сенсоневральна приглуговатість з легким ступенем зниження слуху (11 ст) (Н 90.3). Хронічний бронхіт 11 ст, фаза нестійкої ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН 1-11ст (J41.0), та супутній діагноз: Остеохондроз з протрузією дисків, грижі дисків в L4-5, LS-S7 з компресією дуального мішка, спондилоартрозу, спондильозу на рівні Th12-L1 сегментів (М42.1). Астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей. (Н52.2). Контактно-алергічний дерматит (L23), папіломи шкіри шиї, варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.01.2026 № 53/26/18/P та встановлено 65 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.

Обставинами виникнення професійного захворювання згідно п. 17 Акту за ф. П-4 є недосконалість технологічного процесу (зокрема виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, генерація виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації т а автоматизації певних видів робіт через складні гірничо- геологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевишував гранично допустимий.

Позивач працював у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, на підприємстві відповідача, 18 років 11 місяців 24 дні (п. 12 Акту за ф. П-4) де отримав хронічне професійне захворювання та йому 07 січня 2026 року вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи за професійним захворюваннями, тому саме відповідачем завдано позивачу втрат немайнового характеру які останній має компенсувати.

За таких обставин відповідачем має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана позивачу ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічних професійних захворювань.

Тому, просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від представника відповідача Баркова С.Є. надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю відповідача та завданою позивачу моральної шкоди, також зазначає щодо відсутності в позивача права на відшкодування моральної шкоди, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у її відсутність.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно до трудової книжки 16.03.2005 року по 28.02.2024 року позивач працював на підприємстві відповідача, працюючи на посадах гірник очисного забою та машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті, що відповідно до наданої суду трудової книжки.

28 лютого 2024 року позивача звільнено з підприємства відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я.

Під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 12 вересня 2025 року, згідно якому зазначений основний діагноз (п.14): хронічна радикулопатія S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами (М 54.1). Хронічна двобічна сенсоневральна приглуговатість з легким ступенем зниження слуху (11 ст) (Н 90.3); хронічний бронхіт 11 ст, фаза нестійкої ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН 1-11ст (J41.0), та супутній діагноз: Остеохондроз з протрузією дисків, грижі дисків в L4-5, LS-S7 з компресією дуального мішка, спондилоартрозу, спондильозу на рівні Th12-L1 сегментів (М42.1); астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей. (Н52.2); контактно-алергічний дерматит (L23), папіломи шкіри шиї, варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.01.2026 № 53/26/18/P, що відповідно до витягу № 53/26/18/ВП, де встановлено 65 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.

Обставинами виникнення професійного захворювання згідно п. 17 Акту за ф. П-4 є недосконалість технологічного процесу (зокрема виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, генерація виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами д о протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо- геологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму. еквівалентний рівень якого перевишував гранично допустимий.

У зв`язку з отриманням професійного захворювання та втратою працездатності, порушено звичайний, нормальний спосіб життя позивача. Через суттєве порушення здоров`я позивач потребує постійного спостереження у сімейного лікаря. Усе зазначене суттєво впливає на якість життя позивача.

Судом встановлено, що ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації нормального способу життя позивача, захворювання обмежили можливість позивача повноцінно приділяти час своїм близьким людям. Вказані негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які він міг би мати, за відсутності професійного захворювання.

Розуміння негативних наслідків професійного захворювання викликає у позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги за своє майбутнє.

Крім того, позивач відчуває моральні страждання та свою соціальну неповноцінність через порушення нормальних життєвих зв`язків, оскільки він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та звичний спосіб життя. Перелічені негативні явища у житті позивача доводять факт завдання йому немайнової (моральної шкоди) внаслідок отримання професійних захворювань та значної втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством-відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 65 % професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання позивачем третьої групи інвалідності та втрати ним 65 % працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також період роботи на підприємстві відповідача з 2005 року по 2024 рік, та, керуючись засадами розумності і справедливості, суд дійшов висновку про те, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, слід визначити на рівні 140 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 140 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 140 000,00 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1 064 грн. 96 коп., з урахуванням поданої заяви в електронній формі на час звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а.

Суддя Похваліта С. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua