Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №303/734/26
Суддя: Мирошниченко Ю. М.
Справа № 303/734/26
Провадження № 2/303/276/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Мирошниченка Ю. М., за участю секретаря судового засідання Легези Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про добровільне відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 117 759,61 грн невідшкодованої матеріальної шкоди.
На обґрунтування позову зазначено, що під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у структурному підрозділі «Мукачево» виявлено нестачу на загальну суму 217 759,61 грн, що підтверджується актом інвентаризації № 1 від 29 травня 2025 року.
02 червня 2025 року між товариством як кредитором (роботодавцем) та ОСОБА_1 як боржником (працівником) укладено нотаріально посвідчений договір про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, зареєстрований у реєстрі за № 1046.
Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач визнав факт заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 217 759,61 грн та зобов`язався її відшкодувати. Пунктом 3.1 договору передбачено погашення заборгованості рівними щомісячними платежами по 36 293,27 грн, починаючи з 02 червня 2025 року, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а пунктом 3.2 визначено кінцевий строк погашення - 31 грудня 2025 року.
Згідно з платіжною інструкцією № 73404 від 03 червня 2025 року на рахунок позивача перераховано 100 000,00 грн із зазначенням призначення платежу як погашення шкоди за ОСОБА_1 . Позивач зарахував цю суму в рахунок виконання договору. Таким чином, невідшкодованою залишилася сума 117 759,61 грн.
З наданого наказу про припинення трудового договору вбачається, що відповідача звільнено 03 червня 2025 року з посади менеджера (управителя) структурного підрозділу «Мукачево» за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Позивач також просив стягнути судові витрати. Платіжною інструкцією № 14089 від 30 січня 2026 року підтверджено сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн. У позовній заяві наведено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
25 вересня 2026 року представник позивача адвокат Стецьків Н. І. подала заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. На підтвердження заявлених витрат надано договір про надання правових послуг від 05 лютого 2024 року № 01/02/24, додаткову угоду № 1 від 03 лютого 2025 року, акт приймання-передачі послуг від 17 вересня 2026 року, рахунок № 03/09 від 17 вересня 2026 року та платіжну інструкцію № 15576 від 23 вересня 2026 року.
Згідно з наведеним у заяві описом виконаних робіт адвокатом надавалися послуги з аналізу документів і судової практики, підготовки позовної заяви, клопотань про проведення судових засідань у режимі відеоконференції та заяви щодо строків розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування матеріальної шкоди, яка, за твердженням позивача, була заподіяна відповідачем під час виконання трудових обов`язків. Тому правове регулювання цих відносин визначається насамперед нормами трудового законодавства, зокрема главою IX КЗпП України.
Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
Статтею 132 КЗпП України встановлено загальне правило обмеженої матеріальної відповідальності працівників, а випадки повної матеріальної відповідальності визначені статтею 134 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України.
Водночас частиною п`ятою статті 130 КЗпП України передбачено право працівника, який заподіяв шкоду, добровільно покрити її повністю або частково.
Отже, трудове законодавство допускає добровільне відшкодування працівником заподіяної роботодавцю шкоди в повному обсязі. Такий спосіб відшкодування ґрунтується на волевиявленні працівника та не потребує примусового покладення на нього обов`язку в межах процедури притягнення до матеріальної відповідальності.
У цій справі матеріали підтверджують, що 02 червня 2025 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, за умовами якого відповідач визнав суму шкоди в розмірі 217 759,61 грн та взяв на себе зобов`язання її відшкодувати.
Таким чином, правове значення цього договору полягає не лише у фіксації розміру шкоди, а й у добровільному прийнятті відповідачем конкретного майнового зобов`язання щодо її відшкодування.
Саме по собі укладення такого договору не звільняє суд від перевірки його змісту, дійсності та відповідності імперативним приписам трудового законодавства. Водночас за відсутності доказів, які б спростовували добровільність волевиявлення відповідача або свідчили про незаконність погодженого способу відшкодування, підстави не враховувати взяте ним зобов`язання відсутні.
Факт часткового виконання договору підтверджується платіжною інструкцією № 73404 від 03 червня 2025 року, відповідно до якої на рахунок позивача перераховано 100 000,00 грн у рахунок погашення шкоди за ОСОБА_1 .
З огляду на це, зарахування зазначеної суми в рахунок виконання зобов`язання узгоджується з фактичними діями сторін щодо добровільного відшкодування шкоди.
За таких обставин сума невідшкодованого зобов`язання становить 117 759,61 грн, що визначається шляхом віднімання сплачених 100 000,00 грн від погодженої сторонами суми 217 759,61 грн.
Відповідно до статей 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки погоджений сторонами кінцевий строк відшкодування шкоди - 31 грудня 2025 року - настав, а доказів повного виконання взятого на себе зобов`язання відповідачем не надано, позивач має право вимагати стягнення невідшкодованої суми.
При цьому суд враховує, що неподання відповідачем відзиву та нез`явлення в судове засідання самі по собі не є безумовною підставою для задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на досліджених доказах, які підтверджують укладення договору, погоджений розмір зобов`язання, часткове його виконання та наявність невідшкодованого залишку.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду, суд враховує положення статті 233 КЗпП України, відповідно до якої для звернення роботодавця до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної працівником, встановлено річний строк із дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
У цій справі факт нестачі товарно-матеріальних цінностей зафіксовано актом інвентаризації № 1 від 29 травня 2025 року. Позов подано до суду [зазначити дату подання позову].
З огляду на наведене суд доходить висновку про дотримання позивачем установленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Отже, досліджені докази в їх сукупності підтверджують наявність у відповідача невиконаного зобов`язання з добровільного відшкодування матеріальної шкоди в сумі 117 759,61 грн, а тому позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтями 133, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Для їх розподілу між сторонами необхідно встановити факт понесення таких витрат, їх зв`язок із розглядом справи та визначити розмір відповідно до умов договору про надання правничої допомоги і доказів щодо обсягу виконаних робіт та їх вартості.
На підтвердження витрат у сумі 15 000,00 грн представник позивача надала договір про надання правових послуг, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі послуг, рахунок та платіжну інструкцію про оплату.
Наведені документи підтверджують договірні підстави надання правничої допомоги, обсяг виконаних адвокатом робіт та фактичне понесення позивачем витрат у заявленому розмірі.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, необхідного для їх виконання, а також значення справи для сторони суд вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Заяву про відшкодування витрат подано до ухвалення рішення, а заявлений розмір не перевищує попередньо визначеної позивачем суми судових витрат.
За таких обставин із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265, 268, 274, 279–284 ЦПК України, статтями 130, 132, 134, 138, 233 КЗпП України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про добровільне відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (код ЄДРПОУ 38487310; Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Д. Лукіяновича, буд. 1) 117 759 (сто сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 61 копійку заборгованості за договором від 02 червня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням правил статті 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс», місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Д. Лукіяновича, буд. 1, код ЄДРПОУ 38487310.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2026 року.
Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua