Суд: Соборний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №201/9388/26
Суддя: Куць О. О.
Справа № 201/9388/26
Провадження № 2/201/5628/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
02 листопада 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання — Рясної А.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (нині – Соборний районний суд м. Дніпра) від 28.02.2023 року у цивільній справі №201/1443/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 03.02.2023 року.
На підставі вищевказаного наказу було відкрите виконавче провадження №71266646.
З моменту ухвалення вищевказаного судового наказу у позивача змінився матеріальний та сімейний стан, зокрема 28.06.2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 від вказаного шлюбу у них народився син – ОСОБА_5
19.02.2026 року рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08.09.2025 року.
У зв`язку зі зміною сімейного стану позивачу важко матеріально виплачувати аліменти на утримання першої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначеному судовим наказом розмірі. У зв`язку з чим звернувся з позовом до суду про зменшення розміру аліментів.
З урахуванням викладеного просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (нині – Соборний районний суд м. Дніпра) від 28.02.2023 року у цивільній справі №201/1443/23; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 року вищевказану позовну заяву розподілено судді Куць О.О.
Ухвалою судді від 24.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, відзиву на позовну заяву не надала.
Представник третьої особи – адвокат Татарко О.О. надав суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи та її представника, позовні вимоги просив задовольнити.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Судом встановлено, 28.02.2023 року у цивільній справі №201/1443/23 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (нині – Соборний районний суд м. Дніпра) видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 03 лютого 2023 року.
Позивач вказував, що на підставі вищевказаного судового наказу Бахмутським ВДВС у Бахмутському районі Донецької області відкрито виконавче провадження №71266646.
15.03.2023 року головним державним виконавцем Бахмутського ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – Моргуль В.С. у виконавчому провадженні №71266646 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
28.06.2022 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище на « ОСОБА_7 » що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 мають сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 08 вересня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що підставою його позовних вимог є зміна сімейного та матеріального стану, що настала після видачі судового наказу Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (нині – Соборний районний суд міста Дніпра) від 28.02.2023 року у справі № 201/1443/23. Після видачі зазначеного судового наказу він перебуває у зареєстрованому шлюбі, у нього народилася друга дитина.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи по суті даний спір, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустими доказами погіршення його майнового становища, зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме її інтересам.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, зокрема, зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.
Відтак позов задовленню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя О.О. Куць
Оригінал: reyestr.court.gov.ua