Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №420/14739/26
Суддя: Пекний А.С.
Справа № 420/14739/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2025 №1623191-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623192-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623193-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623189-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623190-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623188-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623186-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623187-2409-1553-UA51100090000094901, від 24.10.2025 №1623185-2409-1553-UA51100090000094901.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що йому на праві власності належать нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_1 , загальною площею 577,30 кв.м; АДРЕСА_2 , загальною площею 334,60 кв.м; АДРЕСА_3 , загальною площею 24,80 кв.м, які є сховищами для зерна, що підтверджується технічними паспортами та експертним висновком державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 21.08.2023 № 2323301, яким зазначені об`єкти віднесено до коду 1271.3 Державного класифікатора будівель та споруд. Позивач, як фізична особа - підприємець, займається вирощуванням зернових культур (КВЕД 01.11), у 2021, 2022 та 2023 роках отримував дохід саме від сільськогосподарської діяльності, використовує спірні будівлі виключно для зберігання вирощеної ним сільськогосподарської продукції та не здає їх в оренду, лізинг чи позичку, у зв`язку з чим відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України такі будівлі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 - 2023 роки, прийняті без урахування наведених обставин, а тому є протиправними.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26.05.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю доплати судового збору у сумі 120,43 грн.
28.05.2026 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з документом про доплату судового збору.
Ухвалою від 04.06.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати до суду засвідчені належним чином копії усіх документів, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
10.06.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Відповідач зазначає, що позивач з 03.02.2003 перебуває на обліку як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку другої групи з основним видом діяльності 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», однак у поданих ним податкових деклараціях платника єдиного податку за 2021 - 2024 роки відсутні додатки з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання, а у повідомленні за формою № 20-ОПП відсутня інформація щодо використання у підприємницькій діяльності земельних ділянок. На момент формування податкових повідомлень-рішень у відповідача були відсутні підтвердження того, що спірні об`єкти нерухомого майна не здаються в оренду, лізинг, позичку, а також відсутня можливість встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури. Крім того, відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 819/2191/17, вказує, що платник податку з метою запобігання невірному обчисленню бази оподаткування повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, і отримати висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу та надати його податковому органу. Також відповідач зазначає, що скаргу позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державною податковою службою України залишено без задоволення.
10.06.2026 відповідачем також подано до суду заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просить зменшити розмір таких витрат, вважаючи обґрунтованим розмір витрат 4500 грн.
15.06.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач підтримує позовні вимоги, зазначає, що відповідач не спростував висновків експертного висновку від 21.08.2023 № 2323301 щодо віднесення спірних будівель до коду 1271.3, а покладення на платника податків обов`язку доводити негативний факт ненадання майна в оренду є неприпустимим, оскільки обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.
19.06.2026 представником позивача подано до суду заперечення щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач з 03.02.2003 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку другої групи, з основним видом економічної діяльності 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу на праві власності належать: нежитлова будівля (будівля колишньої школи) загальною площею 577,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2002; нежитлова будівля загальною площею 334,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності САЕ № 703393 від 24.12.2012; 1/9 частка у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю загальною площею 24,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.12.2012.
Експертним висновком державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 21.08.2023 АС3 № 2323301 щодо вірності віднесення ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, комплекс будівель та споруд № 1 буд. 8 та АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 , за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000, зазначені нежитлові будівлі за функціональним призначенням (використанням) визначено як «будівля для зберігання зерна» з кодом об`єкта 1271.3.
18.09.2023 позивач звернувся до ГУ ДПС в Одеській області із заявою (вх. від 19.09.2023 № 71429/6), в якій просив провести звірку щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірні об`єкти нежитлової нерухомості з урахуванням підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, додавши до неї, зокрема, експертний висновок від 21.08.2023 АС3 № 2323301. 30.07.2025 позивач повторно звертався до відповідача із заявою щодо проведення звірки з метою визначення об`єктів оподаткування (вх. від 30.07.2025 № 76623/6).
24.10.2025 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості:
за 2021 рік: № 1623191-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 17 319,00 грн; № 1623192-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 10 038,00 грн; № 1623193-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , на суму 82,67 грн;
за 2022 рік: № 1623189-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 37 524,50 грн; № 1623190-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 21 749,00 грн; № 1623188-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , на суму 179,11 грн;
за 2023 рік: № 1623186-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 38 679,10 грн; № 1623187-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 22 418,20 грн; № 1623185-2409-1553-UA51100090000094901 щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , на суму 184,62 грн.
30.12.2025 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на зазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням Державної податкової служби України від 13.01.2026 № 1042/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення від 24.10.2025 залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення з тих мотивів, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо віднесення зазначених нежитлових будівель до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000.
Згідно з поданими позивачем податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021, 2022 та 2023 роки позивачем задекларовано дохід від здійснення діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур у сумі 735 000 грн, 580 000 грн та 750 000 грн відповідно.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо, зокрема, права на користування пільгою із сплати податку та нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII, чинній у спірні податкові періоди 2021 - 2023 років) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У чинній редакції підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Відповідно до цього класифікатора клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і спрямована на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 500/6132/23 зазначив, що споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
У постановах від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 та від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20 Верховний Суд зазначив, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000, а правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. При цьому норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018-2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість (постанова Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20).
У постанові від 06.10.2026 у справі № 160/33995/24 Верховний Суд наголосив, що встановлення законодавцем податкової пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на зменшення податкового навантаження на тих платників податків, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення, а функціональне призначення об`єкта є фактично визначальною родовою ознакою.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо першої умови застосування пільги суд зазначає, що позивач з 2003 року зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», у спірні податкові періоди задекларував дохід саме від цього виду діяльності, а відповідач у відзиві не заперечує, що у поданих податкових деклараціях за 2021 - 2024 роки позивачем задекларовано здійснення сільськогосподарської діяльності. Відсутність у деклараціях додатків з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання та відсутність у повідомленні за формою № 20-ОПП відомостей про використання земельних ділянок, на які посилається відповідач, можуть свідчити про недоліки звітування позивача, однак не спростовують сам факт здійснення ним виробництва сільськогосподарської продукції та не є підставою для висновку про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Доказів того, що позивач у спірні періоди здійснював інший вид діяльності, ніж задекларований, відповідачем не надано.
Щодо другої умови суд зазначає, що в документах, що підтверджують право власності позивача на спірні нежитлові будівлі, відсутні дані щодо віднесення будівель до певного класу відповідно до ДК 018-2000. Водночас позивачем надано експертний висновок державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 21.08.2023 АС3 № 2323301, яким усі три спірні нежитлові будівлі за функціональним призначенням визначено як «будівля для зберігання зерна» з кодом 1271.3, тобто віднесено до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Зерносховища прямо зазначені у переліку будівель, що включаються до цього класу за ДК 018-2000.
Зазначений експертний висновок відповідачем не спростовано, доказів його недостовірності або віднесення спірних будівель до іншого класу суду не надано. Більше того, такий висновок був наданий позивачем відповідачу ще 19.09.2023, тобто задовго до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 819/2191/17 щодо необхідності отримання платником висновку про віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу та надання його податковому органу свідчить саме на користь позивача, який такий висновок отримав і надав податковому органу.
Сама по собі відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про код будівлі за ДК 018-2000, на яку послалася Державна податкова служба України в рішенні за результатами розгляду скарги, та зазначення у реєстрових відомостях щодо однієї з будівель її первісного призначення («будівля колишньої школи») не спростовують встановленого експертним висновком функціонального призначення будівель, оскільки визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2026 у справі № 580/11949/24, однак зазначає, що у вказаній справі відсутньою була саме офіційна класифікація об`єкта нерухомості до класу 1271, а позивач посилалася лише на фактичне використання приміщення, тоді як у цій справі віднесення спірних будівель до коду 1271.3 підтверджено експертним висновком спеціалізованої установи, який відповідачем не спростований.
Щодо третьої умови застосування пільги суд зазначає, що позивач стверджує, що спірні будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку, а використовуються ним для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції. Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує правомірність оскаржуваних рішень лише тим, що на момент їх формування у нього були відсутні підтвердження того, що об`єкти не здаються в оренду, лізинг, позичку. Проте жодних доказів, які б свідчили про передання позивачем спірних будівель в оренду, лізинг, позичку іншим особам, отримання ним доходу від такого передання чи використання будівель іншими особами, відповідачем суду не надано, а податкові декларації позивача за спірні періоди відомостей про такі доходи не містять.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак саме відповідач, приймаючи рішення про визначення податкового зобов`язання, мав встановити та довести наявність обставин, які виключають застосування пільги, а не покладати на платника податків обов`язок доводити негативний факт ненадання майна в оренду.
Суд також звертає увагу, що відповідно до підпунктів 266.3.2 пункту 266.3, 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом, зокрема, на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, а платник податку має право звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо права на користування пільгою. Позивач скористався цим правом, звернувшись до відповідача із заявою про проведення звірки від 18.09.2023, до якої додав експертний висновок від 21.08.2023 АС3 № 2323301, та повторно із заявою від 30.07.2025, однак наведені позивачем обставини при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином враховані не були.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні нежитлові будівлі, які належать позивачу як сільськогосподарському товаровиробнику, віднесені до класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 і не здаються ним в оренду, лізинг, позичку, у силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень і не довів правомірність прийнятих ним рішень, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1185,39 грн (1064,96 грн та 120,43 грн), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2026, відповідно до якого адвокатом надано послуги загальною вартістю 26 500 грн, а саме: первинна консультація (3500 грн), ознайомлення з документами та розробка правової позиції (4000 грн), складання двох адвокатських запитів (5000 грн), складання та направлення позовної заяви, супровід судової справи (14 000 грн).
Відповідач у запереченнях просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлений розмір неспівмірним зі складністю справи.
Оцінюючи заявлений розмір витрат, суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не потребувала вивчення значного обсягу доказів та проведення судових засідань, а спірні правовідносини є типовими та врегульовані нормами, щодо застосування яких існує усталена судова практика. При цьому окремі послуги, зазначені в акті (первинна консультація, ознайомлення з документами, розробка правової позиції та складання адвокатських запитів), мають підготовчий характер, нерозривно пов`язані зі складанням позовної заяви та з огляду на типовість спору не потребували значного часу, а тому їх окрема вартість не відповідає критерію співмірності.
З урахуванням наведеного, критеріїв реальності, розумності та співмірності витрат, а також клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 5000 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.10.2025 № 1623191-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623192-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623193-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623189-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623190-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623188-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623186-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623187-2409-1553-UA51100090000094901, № 1623185-2409-1553-UA51100090000094901.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua