Суд: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №173/3008/26
Суддя: Кожевник О. А.
Справа № 173/3008/26
Провадження №2/173/2392/2026
ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05 листопада 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ “Мілоан” уклали кредитний договір № 100972069, згідно з умовами якого відповідач отримав 20578 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ “Мілоан” умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Проте відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору: грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.
26.11.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т від 26.11.2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Кредит Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100972069.
Заборгованість відповідача становить 117121,71 грн:
-20166,44 грн. – за тілом кредиту;
-85154,27 грн.- за відсотками;
-1512 грн - за комісією,
-10289 грн. – неустойка.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 117121,71 грн, а також понесені судові витрати: 2662,40 грн - сплачений судовий збір та 8000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 26 серпня 2026 року відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача разом з позовною заявою заявив клопотання про розгляд справи без його участі та не заперечував щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками до неї, однак поштова кореспонденція повернулась до суду без отримання з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В судові засідання призначені на 16 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року, 16 год. 30 хв. 05 листопада 2026 року відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підстав наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100972069, на умовах п. 1.2. 1.3. Договору сума кредиту становить 20578 грн., строком на 345 днів. Повернення кредиту, оплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку 1 до договору. Дата повернення кредиту, сплати комісії та процентів 23.05.2025 (п. 1.4 договору). Денна процентна ставка 1,12 %, річна процентна ставка 8724,87 %.
Загальні витрати Позичальника за кредитом 79786,50 грн., орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредиту (тіло кредиту, відсотки, комісія тв. Інші платежі) 100364,50 грн.
Проценти за користування кредитом протягом розрахункового періоду: нараховується за ставкою 357,70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. (п. 1.5.2)
1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховується за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів Нараховані згідно з п. 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 78130,50 грн. (п.1.5.3).
Також умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту – 1656 грн, яка нараховується за ставкою 8,05 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Судом встановлено, що первісний кредитор виконав умови договору та перерахував відповідачу суму кредиту у розмірі 20578 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 90814366 від 12.06.2024.
Заява на отримання кредиту № 100972069 містить основні умови договору та персональні дані відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 23.05.2025 заборгованість за договором становила 117121,71 грн:
-20166,44 грн. за тілом кредиту;
-85154,27 грн. за відсотками;
-1512 грн - прострочена заборгованість за комісією,
-10289 грн. - неустойка.
Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитними коштами в сумі 85154,27 грн нараховано за період з 12.06.2024 до 23.05.2025 - тобто в межах строку кредитування та з урахуванням відсоткової ставки, передбачено умовами договору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за комісією в розмірі 1512 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1656 грн, одноразово.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за надання кредиту у розмірі 1512 грн. не підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по неустойці в сумі 10289 грн.
Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.
17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.
Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 суми неустойки в розмірі 10289 грн. задоволенню не підлягає.
Також суд встановив, що 26.11.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Кредит Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100972069 від 12.06.2024, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, судом встановлено, що до позивача, як до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача за договором № 100972069 від 12.06.2024, а тому вимоги позивача є законними та обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 91160,54 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених судових витрат позивач надав платіжну інструкцію № 54160 від 21.08.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладено між ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” та Адвокатським об?єднанням “Апологет”, акт № Д/32031 наданих послуг від 10.08.2026.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2072 грн. 25 коп. (91160,54 * 100% : 117121,71 * 2662,40) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6226 грн. 72 коп. (91160,54 * 100% : 117121,71* 8000).
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх заборгованість за кредитним договором № 100972069 від 12.06.2024 року у розмірі 91160,54 (дев`яносто одна тисяча сто шістдесят) грн. 54 коп. з яких: 20166,44 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 70994,10 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 25 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6226,72 (шість тисяч двісті двадцять шість) грн. 72 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 11.11.2026 р.
Суддя О.А. Кожевник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua