Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №400/4318/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №400/4318/26

Суддя: Дерев'янко Л.Л.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р.№ 400/4318/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

до відповідача за зустрічним позовом доОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 Головного правління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005

простягнення податкового боргу у сумі 44 293,18 грн,

визнання протиправним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Миколаївській області (далі також - ГУ ДПС) до ОСОБА_1 , в якому просить:

стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідного місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 44 293,18 грн., а саме з:

земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 415,66 грн. на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ;

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) у сумі 34 926,32 грн. на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ;

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200) у сумі 8 951,20 грн. на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ.

Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2024 №0660382-2412-1415-UA48040050000011284, від 23.06.2025 №0678999-2409-1406 та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом по цій справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із зустрічним позовом, відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Миколаївській області про залишення зустрічного позову без розгляду.

Ухвалою від 15.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ОСОБА_1 , представник ГУ ДПС зазначив, що платник податків станом на дату подання позову відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, наявна податкова заборгованість у розмірі 44 293,18 грн, а саме: з земельного податку з фізичних осіб; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Податкові зобов`язання визначені контролюючим органом у відповідних податкових повідомленнях - рішеннях. Податковим органом направлена на адресу боржника податкова вимога від 12.10.2020 №2700-13. ГУ ДПС вважає, що наявні підстави для стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Відповідач за первісним позовом у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов.

Разом з тим, ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ГУ ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024 №0660382-2412-1415-UA48040050000011284, від 23.06.2025 №0678999-2409-1406 та зазначив, що про наявність зазначених рішень він дізнався після отримання позову в цій справі. В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказав, що зазначив, що об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля - ангар, загальною площею 447,2 кв. м призначена для використання у сільськогосподарській діяльності та безпосередньо використовується позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності, а отже вказаний вище об`єкт нежитлових будівель підпадає під дію положень п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та не є об`єктом оподаткування. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що він є сільськогосподарським виробником .

Представник ГУ ДПС надав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити посилаючись на те, що до фізичних осіб-сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб-підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання. За інформацією баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області, ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець, декларацій про отримання доходів від ведення сільськогосподарської діяльності, як фізична особа, не подавав. Тож взявши до уваги зазначене, у Головного управління ДПС у Миколаївської області відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ до об`єкту нежитлової нерухомості, що належить ОСОБА_1 на правах власності.

В судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. В судовому засідання 15.06.2026 суд заслухав позицію ГУ ДПС, перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлова будівля - ангар, загальною площею 447,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,25 га, якій присвоєно кадастровий номер 4821785000:12:002:0011, з цільовим призначенням; для ведення селянського господарства, рілля, яка знаходиться в його приватній власності, що підтверджується: витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 119737740 від 05.04.2018р. та № 169178328 від 04.06.2019р., копією технічного паспорту від 06.12.2017р.

Відповідно до довідки Ставківського старостинського округу Веселинівської селищної ради від 23.04.2026 № 66-13-10/19 ОСОБА_1 має в власності нежитлову будівлю-ангар, яка використовується для сільськогосподарської діяльності.

Головним управління ДПС у Миколаївській області визначені податкові зобов`язання:

з земельного податок з фізичних осіб у сумі 415,66 грн відповідно до податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') N 216300-2409-1408- UA48040050000011284 вiд 30.04.2025 у сумі 2 327,66 грн., часткова сплата – 1 912,00 грн., залишок несплаченого зобов`язання – 415,66 грн. за період 2025 року, строк сплати – 17.10.2025;

з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами , які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) у сумі 34 926,32 грн відповідно до податкового повідомлення - рiшення (форма 'Ф') N 0678999-2409-1406 вiд 23.06.2025 у сумі 34 926,32 грн. за період 2024 року;

з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200) у сумі 8 951,20 грн відповідно до податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') N 0660382-2412-1415- UA48040050000011284 вiд 19.06.2024 у сумі 8 951,20 грн. за період 2023 року.

На адресу ОСОБА_1 Головним управління ДПС у Миколаївській області податкову вимогу форми «Ф» від 12.10.2020 №2700-13, однак борг не погашено, у зв`язку з чим ГУ ДПС звернулося до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу як з фізичної особи-підприємця.

Позивач, дізнавшись про прийняті контролюючим органом ППР та звернення до суду про стягнення боргу подав до суду зустрічний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, ОСОБА_1 не заперечив проти податкового повідомлення-рішення N 216300-2409-1408- UA48040050000011284 вiд 30.04.2025, яким визначено податкові зобов`язання з земельного податку.

Судом встановлено, що зазначене повідомлення-рішення платником податків отримано і виконано в частині. Сума несплаченого зобов`язання становить 415,66 грн, що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків.

Суд враховує, що силу п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Суд приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.04.2019 по справі №813/2092/15, за якими: «Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо». «При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз».

Оскільки відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу оскарження, скасування чи відкликання податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначено податкові зобов`язання відповідача з земельного податку, а також не надано доказів сплати грошового зобов`язання, нарахованого вказаним податковим повідомленням-рішенням, зобов`язання з цього податку перетворилось на податковий борг.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом була сформована податкова вимога форми «Ф» від 12.10.2020 №2700-13, яка направлена на адресу відповідача.

Позивач стверджує, що податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 12.10.2020 не переривався і не був погашений повністю. Відповідач за первісним позовом це твердження не спростував.

Отже, суд доходить висновку, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Отже, первісний позов в частині стягнення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у сумі 415,66 грн на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ підлягає задоволенню.

Що стосується правомірності визначення податкових зобов`язань Кравчука В.В. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд дійшов таких висновків.

Підпунктом 265.1.1 п.265.1 ст.265 ПКУ визначено, що податок на майно складається, у тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є, зокрема, фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПКУ).

Підпунктом 266.2.2 п.266.1 ст.266 ПКУ визначені об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За пп. "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ (в редакції Закону України від 23.02.2024 року) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Оскільки вказана редакція норми діє з 16.03.2024 вона не може бути застосована до правовідносин, які пов`язані з нарахуванням ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за 2023 рік податковим повiдомленням-рiшенням (форма 'Ф') N 0660382-2412-1415- UA48040050000011284 вiд 19.06.2024.

У період до 16.03.2024 підпунктом "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз застосування вказаної пільги та відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, якій в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує при вирішенні спірних правовідносин в цій справі.

Верховний Суд зазначив, що за змістом пункту «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 року №2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацію видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ.

Застосування підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ (в редакції чинній в податковий період 2023 року) передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23 зробив висновок, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573, який набув чинності 01.01.2024 року, до групи за кодом 127 «Інші нежитлові будівлі» належить клас за кодом 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», який включає, зокрема, ангари.

Отже, належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлова будівля, ангар загальною площею 447,2 кв.м. відноситься до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271.

Враховуючи, що ГУ ДПС не надано доказів того, що ОСОБА_1 здавав як власник зазначений об`єкт нерухомості в оренду, лізинг, позичку, він як фізична особа, у податковий період 2023 року мав обов`язкові ознаки наявності підстав для звільнення від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 згідно пп. «ж» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ.

Відтак, визначення податкових зобов`язань податковим повiдомленням-рiшенням (форма 'Ф') N 0660382-2412-1415- UA48040050000011284 вiд 19.06.2024 є протиправним.

Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням N 0678999-2409-1406 вiд 23.06.2025 визначено податкові зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік. Суд повторює, що пп. "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ зазнав змін і з 23.02.2024 має таку редакцію «не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати згідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є одночасна наявність таких умов: належність будівлі, споруди сільськогосподарському товаровиробнику; віднесення відповідного об`єкта нерухомості до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; використання такого об`єкта за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання; невикористання об`єкта для передачі його власником в оренду, лізинг або позичку.

Отже, на відміну від правового регулювання, яке діяло до 16.03.2024, законодавець доповнив умови застосування відповідної пільги новою обов`язковою ознакою: фактичним використанням будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Як вже установлено судом, нежитлова будівля, які належить позивачу за зустрічним позовом на праві власності (ангар), за вимогами НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд» віднесена до класу (код 1271) «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (ангар), що передбачає застосування пільги згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Водночас для застосування пільги за 2024 рік позивач повинен довести не лише належність об`єкта до відповідної категорії нерухомості та відсутність передачі його в оренду, лізинг чи позичку, а й факт використання такого об`єкта за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

При цьому, суд встановив, що позивач не є ні фізичною особою підприємцем, ні засновником або учасником юридичної особи, видом діяльності якого є сільськогосподарське товаровиробництво.

Позивач також не надав жодного доказу використання будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Надана позивачем за зустрічним позовом довідка Ставківського старостинського округу Веселинівської селищної ради від 23.04.2026 № 66-13-10/19 ОСОБА_1 має в власності нежитлову будівлю-ангар, яка використовується для сільськогосподарської діяльності також не є належним доказом того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання або що об`єкт використовується у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Посилання позивачу за зустрічним позовом на висновки Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи стосовно податкового повідомлення-рішення N 0678999-2409-1406 вiд 23.06.2025, оскільки стосуються правозастосування пп. "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ в редакції до змін, які набрали чинності 23.02.2024.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх передбачених пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України умов для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно за 2024 рік, оскільки відсутні належні та допустимі докази використання будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Сам по собі факт належності позивачу такої будівлі, її класифікація як будівлі сільськогосподарського призначення та відсутність передачі в оренду, лізинг чи позичку не є достатньою підставою для звільнення від оподаткування у 2024 році, оскільки після внесення змін Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX законодавець встановив додаткову обов`язкову умову щодо фактичного використання такого об`єкта у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення N 0660382-2412-1415- UA48040050000011284 вiд 19.06.2024, яким позивачу за зустрічним позовом визначено податкові зобов`язання за 2023 рік, прийняті відповідачем без урахування передбаченого пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України звільнення від оподаткування, оскільки спірний об`єкт нерухомості у відповідних податкових періодах відповідав установленим цією нормою умовам для звільнення від оподаткування. У зв`язку з цим зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас податкове повідомлення-рішення від N 0678999-2409-1406 вiд 23.06.2025, яким визначено податкове зобов`язання за 2024 рік, прийняте відповідачем правомірно, оскільки позивач не довів наявності усіх передбачених чинною редакцією пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України умов для застосування пільги, зокрема факту використання спірної будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання. Отже правові підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, первісний позов і зустрічний позов підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з Головного управління ДПС в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь відповідного місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 35341,98 грн., а саме з: земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 415,66 грн. на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) у сумі 34 926,32 грн. на користь місцевого бюджету Веселинівської ТГ.

3. В іншій частині позову Головного управління ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 відмовити.

4. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Миколаївській області N 0660382-2412-1415- UA48040050000011284 вiд 19.06.2024.

6. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Миколаївській області відмовити

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн.( одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua