Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №380/12623/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №380/12623/26

Суддя: Костецький Назар Володимирович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 рокусправа № 380/12623/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого мені – ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення та у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок і виплату мені – ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати довідку про нараховане та виплачене мені грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 28.02.2018 року з розбивкою на види виплат, із зазначенням в ній виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та надати довідку про розміри моєї грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 25.02.2020 року по 22.03.2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Вказує, що військовослужбовці, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_5 та у військовій частині НОМЕР_4 перебувають на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_2 нараховує та виплачує грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 та військової частини НОМЕР_4 ). Військова частина НОМЕР_2 в період з 2013 року по 2018 рік здійснювала нарахування і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової допомоги встановленої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» №889 від 22.09.2010 року.

30.04.2026 року позивач звернувся із заявою до командування військової частини НОМЕР_2 з проханням здійснити відповідний перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 року по 28.02.2018 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2013 року по 28.02.2018 року із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою №889. Також у заяві позивач просив надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 28.02.2018 року з розбивкою на види виплат (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, премія, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо), із зазначенням в ній виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889; надати довідку про розміри грошової допомоги на оздоровлення у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках, із зазначенням в ній склад сум місячного грошового забезпечення, з якого здійснювалась відповідна виплата та надати довідку про розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках, із зазначенням в ній склад сум місячного грошового забезпечення, з якого здійснювалась відповідна виплата.

Із наданої відповідачем довідки про нараховане та виплачене мені грошове забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 позивач встановив, що при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889

до складу місячного грошового забезпечення не включалася. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідно до якої документ доставлено до електронного кабінету 01.07.2026.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем.

Із довідки відповідача від 12.06.2026 №1280/486/200/2362 позивач встановив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 не була врахована при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ.

Згідно із положеннями п. п. 2 - 4 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294, яка була чинною до 01.03.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (01.03.2018).

При цьому розмір щомісячної додаткової грошової винагороди визначався у процентному відношенні до місячного грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи, вищевказана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення за 2013-2018 роки позивачу була виплачена без урахування в її складі щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таким чином, відповідач не включав додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Крім цього, суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що при нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки до суми місячного грошового забезпечення включено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:

До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувались та виплачувались у 2013-2018 роках грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, зобов`язавши відповідача провести перерахунок і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видати довідку про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018, довідку про розміри грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки, то такі задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до матеріалів справи, відповідач надав позивачу довідку від 12.06.2026 №1280/486/200/2362 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018, у наявні відомості про основні та додаткові види грошового забезпечення, розміри грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка була долучена позивачем до матеріалів справи.

Щодо позовних вимог в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає наступне.

Порядком №44 передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

У відповідності до абз.1 п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п.п. 4 та 5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відносяться до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались у 2013-2018 роках грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua