Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №380/15186/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №380/15186/26

Суддя: Морська Галина Михайлівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 рокусправа № 380/15186/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2062-57-У від 08.04.2026.

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області вилучити з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по єдиному внеску у розмірі 37 788,74 гривні.

Ухвалою від 24.07.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою від 24.07.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №81467091, відкритому Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з примусового виконання виконавчого документа - вимоги ГУ ДПС у Львівській області № Ф-2062-57У від 08.04.2026 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 37788,74 гривень - до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2026 Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2062-57-У, відповідно до якої позивачу визначено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 37 788,74 грн.

Позивач зазначає, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець до 01.07.2004, однак сама по собі така реєстрація не свідчить про наявність у нього статусу фізичної особи-підприємця у спірний період та, відповідно, обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо позивача міститься відмітка про те, що свідоцтво про державну реєстрацію є недійсним. Зокрема, 30.12.2013 о 11:43:58 державним реєстратором Войтовичем Ю.Я. внесено запис № 24141750000012310 про включення відомостей щодо фізичної особи-підприємця із зазначенням недійсності свідоцтва про державну реєстрацію.

На переконання позивача, відповідач безпідставно ототожнив факт його реєстрації як фізичної особи-підприємця у 1994 році з наявністю такого статусу у період, за який нараховано єдиний внесок, та неправомірно сформував вимогу про сплату недоїмки.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 08.04.2026 № Ф-2062-57-У, а також зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 22.11.1994 року (дата державної реєстрації – 15.11.1994 року), а відомості з Єдиного державного реєстру про припинення його підприємницької діяльності до контролюючого органу не надходили. Відповідно до пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи-підприємця з податкового обліку є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. За даними інформаційної системи ДПС, позивач перебував на загальній системі оподаткування та обліковувався як фізична особа-підприємець до 22.07.2026 року.

Посилаючись на положення Закону України № 2464-VI, відповідач зазначив, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску та зобов`язані своєчасно і в повному обсязі його сплачувати. При цьому, з 01.01.2017 року, після набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 1774-VIII, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок навіть за відсутності доходу.

За даними інформаційної системи ДПС, позивачу нараховано єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн, за 2018 рік – 9 828,72 грн, за 2019 рік – 11 016,72 грн, за 2020 рік – 6 245,38 грн, а 19.01.2021 – 2 200,00 грн. Загальну суму недоїмки відповідач визначив у розмірі 37 788,74 грн. У зв`язку з її наявністю 08.04.2026 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2062-57-У на підставі статті 25 Закону № 2464-VI та Інструкції № 449.

Крім того, відповідач зазначив, що в реєстрі страхувальників інформаційної системи «Податковий блок» відсутні відомості про наявність у позивача пільги зі сплати єдиного внеску. Також наголосив, що припинення підприємницької діяльності не звільняє особу від виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску, які виникли під час її провадження.

Щодо направлення оскаржуваної вимоги відповідач пояснив, що її було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення за податковою адресою позивача, зазначеною в облікових даних контролюючого органу. Посилаючись на статті 42, 58 та 70 Податкового кодексу України, відповідач стверджував, що платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючий орган про зміну своїх облікових даних, а поштове відправлення вважається врученим і в разі неможливості його вручення з причин, зазначених поштовою службою. На підтвердження цієї позиції відповідач також послався на постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 420/26492/21.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

08 квітня 2026 року Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2062-57-У, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 37 788,74 грн. Зі змісту вимоги вбачається, що зазначена сума обліковувалася станом на 30.06.2026 року.

10 липня 2026 року Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області відкрито виконавче провадження № 81467091 з примусового виконання вказаної вимоги про стягнення з позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 37 788,74 грн.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу, позивач 22.07.2026 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати її протиправною та скасувати, а також зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості про заборгованість зі сплати єдиного внеску в зазначеному розмірі. 27.07.2026 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог у частині зазначення дати оскаржуваної вимоги.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2062-57-У від 08.04.2026. До суду позивач звернувся 22.07.2026, тобто із дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.

Відтак посилання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є не обгрунтованим та безпідставним.

По суті спору суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець до 01.07.2004 року. Водночас із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером облікової картки платника податків позивача вбачається, що 30.12.2013 о 11:43:58 державним реєстратором Войтовичем Ю.Я. внесено запис № 24141750000012310 про включення відомостей щодо фізичної особи-підприємця із відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, зазначає, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець до запровадження нового порядку державної реєстрації, однак не пройшов передбачених законодавством реєстраційних процедур для підтвердження такого статусу після 01.07.2004 року. На його переконання, наведені відомості Єдиного державного реєстру свідчать про відсутність належного підтвердження статусу фізичної особи-підприємця у спірний період, а тому підстави для нарахування йому єдиного внеску відсутні.

Натомість відповідач стверджує, що позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 22.11.1994 року, а відомості про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності до контролюючого органу не надходили. За даними інформаційної системи ДПС, позивач перебував на загальній системі оподаткування та обліковувався як фізична особа-підприємець до 22.07.2026 року, у зв`язку з чим відповідач вважав наявними підстави для нарахування єдиного внеску.

Як слідує з відзиву, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок проведених контролюючим органом нарахувань за 2017–2021 роки. Зокрема, за 2017 рік щоквартально проведено нарахування 19.04.2017, 19.07.2017, 19.10.2017 та 19.01.2018 по 2 112,00 грн, що загалом становить 8 448,00 грн. За 2018 рік проведено чотири нарахування по 2 457,18 грн, загалом 9 828,72 грн, а за 2019 рік — чотири нарахування по 2 754,18 грн, загалом 11 016,72 грн.

За 2020 рік, відповідно до відзиву, проведено нарахування 21.04.2020 у розмірі 2 028,20 грн, 20.07.2020 — 1 039,06 грн та 19.10.2020 — 3 178,12 грн. Крім того, 19.01.2021 проведено нарахування в сумі 2 200,00 грн. Відповідач зазначає, що загальна сума заборгованості позивача становить 37 788,74 грн.

Водночас із відповіді Головного управління ДПС у Львівській області на адвокатський запит від 27.07.2026 вбачається, що контролюючий орган навів інші відомості щодо окремих нарахувань: зокрема, за 2020 рік зазначено суму 2 078,12 грн замість 2 028,20 грн, а нарахування за 2017 рік відображено загальною сумою 8 448,00 грн від 09.02.2018. При цьому відповідач також повідомив, що за період з 09.02.2018 по 23.07.2026 єдиний внесок позивачем не сплачувався.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд враховує наступні правові норми.

1 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

1 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI,(надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19 травня 2011 року №3384-VI (надалі також - Закон N 3384-VI) викладено в наступній редакції:

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону№ 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за реєстраційним номером облікової картки платника податків позивача — НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.02.1994, тобто до 01.07.2004 року.

Розділ «Дані про хронологію реєстраційних дій» містить запис про включення відомостей щодо фізичної особи-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним, від 30.12.2013 о 11:43:58, номер запису 24141750000012310, державний реєстратор Войтович Ю.Я., Дрогобицьке міськрайонне управління юстиції Львівської області.

Отже, з 30.12.2013 у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про позивача як фізичну особу-підприємця з відміткою про недійсність свідоцтва про його державну реєстрацію, виданого за старим зразком.

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №160/3418/19, дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, виточеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», виключає можливість законної підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів та за відсутності фактичних доказів протилежного виключає й можливість формальної та фактичної участі особи в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідним статусом.

Разом із тим відповідач наполягає на тому, що позивач продовжував обліковуватися як фізична особа-підприємець та, відповідно, як платник єдиного внеску, у зв`язку з чим йому здійснювалися нарахування за період з 2017 року до січня 2021 року.

Однак, з огляду на встановлені судом обставини щодо реєстрації позивача до 01.07.2004 року, наявності в Єдиному державному реєстрі запису від 30.12.2013 про недійсність свідоцтва про його державну реєстрацію, а також з урахуванням наведених правових норм і правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 260/81/19, суд доходить висновку про відсутність належних підстав для нарахування позивачу єдиного внеску за спірний період.

За таких обставин суд вважає, що вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 08.04.2026 № Ф-2062-57-У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37 788,74 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 відомості про заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 37 788,74 грн, суд зазначає наступне.

Як убачається з вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2026 № Ф-2062-57-У, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 37 788,74 грн, яка, за даними відповідача, відображена в інтегрованій картці платника.

У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Як встановлено судом вище, відповідачем протиправно нараховано позивачу єдиний внесок за період, протягом якого відсутні належні правові підстави вважати його таким, що здійснював підприємницьку діяльність та мав статус платника єдиного внеску.

Відтак відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого без належних правових підстав, створює для позивача негативні правові наслідки та порушує його майнові інтереси. При цьому платник має законний інтерес у тому, щоб дані інтегрованої картки достовірно відображали фактичний стан його розрахунків із бюджетом.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про необхідність зобов`язання відповідача вчинити дії щодо коригування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн, нараховану без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2026 № Ф-2062-57-У.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: адреса: вул. Стрийська, 35, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79026) вилучити з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму боргу по єдиному внеску в розмірі 37 788,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, адреса: вул. Стрийська, 35,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79026).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua