Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №380/675/26
Суддя: Грень Наталія Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 рокусправа № 380/675/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, в якому просить:
- Визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вчинену під час перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилась у не прийнятті до уваги суми заробітної плати, що вказано у довідці про заробітну плату № 2 від 18.03.2025 року за період роботи з грудня 1988 року по березень 1993 року, виданій ТОВ «НДІ Амфітон», довідці про заробітну плату № 9 від 09.04.2025 року за період роботи з квітня 1993 року по серпень 1996 року, виданій ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, методологій та сертифікації», та довідці про заробітну плату № 10 від 09.04.2025 року за період роботи з вересня 1996 року по червень 1998 року, виданій ДП «Львівський науково- виробничий центр стандартизації, методологій та сертифікації»;
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перерахунок пенсії за віком від 24.04.2025 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду;
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області під час перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятті до уваги суму заробітної плати, що вказано у довідці про заробітну плату № 2 від 18.03.2025 року за період роботи з грудня 1988 року по березень 1993 року, виданій ТОВ «НДІ Амфітон», довідці про заробітну плату № 9 від 09.04.2025 року за період роботи з квітня 1993 року по серпень 1996 року, виданій ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, методологій та сертифікації», та довідці про заробітну плату № 10 від 09.04.2025 року за період роботи з вересня 1996 року по червень 1998 року, виданій ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, методологій та сертифікації».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З метою збільшення коефіцієнта заробітної плати позивач 24.04.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням заробітку за період роботи до 01.07.2000 на підставі наданих довідок про заробітну плату: виданої ТДВ «НДІ Амфітон» за період 1988– 1993 рр. та довідок ДП «Львівстандартметрологія» за період роботи в ДЦСУ «Електронсерт» з 1993 по 1998 роки. Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області за принципом екстериторіальності позивачу було відмовлено у перерахунку у зв`язку з ненаданням копій первинних документів та проведенням їх перевірки. Позивач вважає оскаржувані дії пенсійного органу протиправними, оскільки подані ним довідки видані на підставі особових рахунків, нарахування страхових внесків підтверджено, а факт ненадання первинних документів підприємствами або неналежне оформлення правонаступництва не може позбавляти громадянина конституційного права на належне пенсійне забезпечення. У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 19.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 04.02.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі — відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області) та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву(вх.№8229 від 02.02.2026), в якому зазначено, що за принципом екстериторіальності рішення про відмову у перерахунку пенсії № 134650020387 приймалося ГУ ПФУ в Сумській області. Крім того, відділом контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ у Львівській області проведено перевірку первинних документів довідок про заробітну плату, за наслідками якої складено акти від 13.05.2025 та 14.05.2025. Перевіркою встановлено: щодо довідки ТОВ «НДІ Амфітон» — її врахування є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсії; щодо довідок ДП «Львівстандартметрологія» — перевірку первинних документів провести неможливо, оскільки зазначене державне підприємство не є юридичним правонаступником ліквідованого ДЦСУ «Електронсерт». З посиланням на правову позицію Верховного Суду пенсійний орган стверджує, що заробітна плата за період до 01.07.2000 підлягає врахуванню виключно за умови підтвердження її нарахування первинними документами, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 01.07.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
24.04.2025 позивач через відділ обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області звернувся із заявою встановленого зразка № 2922 про здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу до 01.07.2000.
До заяви про перерахунок пенсії позивачем було додано:
довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 2 від 18.03.2025, видану ТДВ «НДІ Амфітон» за період роботи з грудня 1988 року по березень 1993 року (видану на підставі особових рахунків);
довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 9 від 09.04.2025 за період роботи з квітня 1993 року по серпень 1996 року, видану ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі особових рахунків;
довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 10 від 09.04.2025 за період роботи з вересня 1996 року по червень 1998 року, видану ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі особових рахунків;
довідку про підтвердження трудового стажу № 10 від 16.04.2025, видану ДП «Львівстандартметрологія».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом, визначеним для розгляду заяви, виступило Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 134650020387 від 30.01.2025 (фактично винесеним за результатами реєстрації заяви позивача) позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що подані довідки № 2 від 18.03.2025 та № 9 від 09.04.2025 передані для перевірки первинних документів до контрольно-перевірочного відділу ГУ ПФУ у Львівській області, а до самої заяви про перерахунок пенсії копії первинних документів не надано.
У травні 2025 року посадовими особами ГУ ПФУ у Львівській області складено:
Акт перевірки № 1300-5902-1/5157 від 14.05.2025 щодо довідки № 2 від 18.03.2025 (ТДВ «НДІ Амфітон»), відповідно до якого дані довідки підтверджено особовими рахунками, однак за розрахунком пенсійного органу врахування довідки зменшує індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, у зв`язку з чим визнано недоцільним;
Акти перевірки № 1300-59-1/5124 від 13.05.2025 та № 1300-5902-1/5125 від 13.05.2025 щодо довідок № 9 та № 10 від 09.04.2025 (ДП «Львівстандартметрологія»), у яких зазначено про неможливість підтвердження первинних документів у зв`язку з тим, що ДП «Львівстандартметрологія» не є юридичним правонаступником ліквідованого в 1998 році ДЦСУ «Електронсерт». Листом від 13.05.2025 № 14-10/517 ДП «Львівстандартметрологія» повідомило пенсійний орган про відкликання виданих довідок у зв`язку з відсутністю підтвердження правонаступництва.
Після надходження матеріалів перевірки ГУ ПФУ у Львівській області 11.06.2025 проведено перерахунок пенсії без врахування заробітної плати за зазначеними довідками до 01.07.2000.
Вважаючи дії відповідачів щодо неприйняття поданих довідок та відмову у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).
Згідно з абзацами 1– 3 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року — за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі — Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено екстериторіальний механізм опрацювання заяв: після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, незалежно від місця проживання чи перебування заявника.
Як встановлено судом, підставою для відмови рішенням ГУ ПФУ в Сумській області № 134650020387 від 30.01.2025 слугувало те, що копії первинних документів заявником не додано, а самі довідки направлено на перевірку.
Суд звертає увагу, що ані приписами статті 40 Закону № 1058-IV, ані нормами Порядку № 22-1 на пенсіонера (застраховану особу) не покладено обов`язку особисто витребовувати та надавати органу ПФУ первинні бухгалтерські документи (особові рахунки, платіжні відомості, книги обліку тощо), які зберігаються на підприємствах або в архівних установах.
Обов`язок пенсіонера полягає у поданні належно оформленої довідки про заробітну плату встановленої форми (Додаток 5 до Порядку № 22-1), яка повинна містити реквізити первинних документів, на підставі яких вона сформована, та зазначення місцезнаходження таких документів.
Повноваження ж щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі зазначених довідок та перевірки первинних бухгалтерських документів прямо покладені на органи Пенсійного фонду відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.02.2018 у справі № 236/1664/17, від 13.02.2020 у справі № 522/8893/17 та від 22.01.2021 у справі № 560/1302/17, згідно з якою сам по собі факт непроведення перевірки первинних документів на момент звернення або необхідність такої перевірки органом Пенсійного фонду не є правомірною підставою для відмови у реалізації особою права на перерахунок пенсії, оскільки контрольні функції покладено саме на пенсійний орган.
Відтак, прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії виключно з мотивів ненадання заявником первинних документів одночасно з направленням довідок на перевірку є протиправним.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та змісту складених актів перевірки № 1300-59-1/5124 та № 1300-5902-1/5125 від 13.05.2025, посадові особи ГУ ПФУ у Львівській області не змогли підтвердити суми заробітку первинними документами через відсутність правонаступництва ДП «Львівстандартметрологія» щодо ліквідованого ДЦСУ «Електронсерт» та відкликання вказаних довідок підприємством.
Суд бере до уваги досліджені докази, зокрема довідку про трудовий стаж від 16.04.2025 № 10, наказ ДЦСУ «Електронсерт» № 12 від 10.02.1998, з яких беззаперечно вбачається, що вся документація (включно з кадровими та бухгалтерськими документами) ліквідованого Державного центру сертифікації України «Електронсерт» на виконання наказів Держстандарту України № 77 від 10.02.1998 та № 270 від 15.04.1998 була передана на збереження до Львівського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації (на даний час — ДП «Львівстандартметрологія»).
Згідно з відкликаним листом генерального директора ДП «Львівстандартметрологія» від 13.05.2025 № 14-10/517 вказана документація ДЦСУ «Електронсерт» фактично перебуває в архіві підприємства до теперішнього часу.
Довідки № 9 та № 10 від 09.04.2025 були складені за встановленою формою, підписані генеральним директором та головним бухгалтером ДП «Львівстандартметрологія», завірені печаткою, та містять пряму вказівку на те, що нараховані суми заробітної плати виписані саме з архівних особових рахунків за 1993– 1998 роки.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) неодноразово підкреслював принцип «належного урядування», відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний спосіб, а наслідки будь-яких організаційних, процедурних чи архівних проблем не можуть покладатись на особу.
Аналогічний підхід підтримує Верховний Суд: згідно з усталеною практикою (зокрема, постанови ВС від 21.02.2020 у справі № 295/10778/16-а, від 27.02.2020 у справі №428/8662/17), працівник не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення чи обмеження пенсійних прав через незбереження первинних документів ліквідованим підприємством, неможливість юридичного оформлення архівних фондів або відсутність у статуті підприємства, якому передано архів, прямої вказівки на правонаступництво.
Якщо архівні первинні документи існують в наявності у розпорядника, пенсійний орган зобов`язаний безпосередньо здійснити їх дослідження та звірку сум, а не формально відмовляти з процедурних мотивів передачі фондів.
Відкликання довідок ДП «Львівстандартметрологія» виключно через формальну відсутність нормативного акта про універсальне правонаступництво (за наявності самих особових рахунків) не спростовує факту реального нарахування заробітної плати та сплати встановлених внесків за період роботи позивача.
Щодо довідки № 2 від 18.03.2025, виданої ТДВ «НДІ Амфітон» органом Пенсійного фонду не заперечується достовірність нарахування заробітної плати, оскільки актом перевірки № 1300-5902-1/5157 від 14.05.2025 факт нарахування підтверджено даними особових рахунків підприємства. Єдиною підставою її неврахування пенсійний орган називає «недоцільність», посилаючись на те, що залучення вказаного заробітку призведе до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати.
Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 40 Закону № 1058-IV вибір періоду заробітної плати для обчислення пенсії (зокрема, за будь-які 60 місяців підряд до 01.07.2000) здійснюється саме «за бажанням пенсіонера».
Разом з тим, як випливає зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач просив врахувати в сукупності подані довідки як за 1988– 1993 роки (ТОВ «НДІ Амфітон»), так і за 1993– 1998 роки (ДП «Львівстандартметрологія»), що складає суцільний період трудової діяльності. Відповідно, висновок про недоцільність довідки № 2 пенсійний орган зробив ізольовано, попередньо виключивши з розрахунку довідки № 9 та № 10.
Остаточний висновок щодо доцільності чи недоцільності врахування заробітної плати за довідками до 01.07.2000 та визначення найбільш вигідного для пенсіонера варіанту обчислення може бути зроблений лише після повного та всебічного дослідження первинних документів за всіма поданими довідками.
Відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 08.02.2024 у справі № 420/12558/23, від 18.07.2024 у справі № 260/2436/23 щодо застосування принципу екстериторіальності):
орган Пенсійного фонду, визначений за принципом екстериторіальності (у даній справі — ГУ ПФУ в Сумській області), є належним відповідачем щодо вимог про оскарження рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії;
територіальний орган Пенсійного фонду, в якому особа перебуває на обліку та який виплачує пенсію (у даній справі — ГУ ПФУ у Львівській області), є суб`єктом, на який покладається обов`язок виконання дій щодо перерахунку та виплати пенсії на підставі прийнятого рішення.
Позивач заявив вимогу про визнання протиправною дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо неприйняття до уваги довідок про заробітну плату, однак безпосереднім рішенням суб`єкта владних повноважень, яким відмовлено у здійсненні такого перерахунку, є Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 134650020387 від 30.01.2025.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки права позивача порушені саме прийняттям відмовного рішення за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії від 24.04.2025, для належного і повного захисту порушеного права суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 134650020387 від 30.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Стосовно вимоги позивача про безпосереднє зобов`язання врахувати довідки № 2, № 9 та № 10 при проведенні перерахунку суд виходить з того, що перевірка первинних документів ДП «Львівстандартметрологія» органом Пенсійного фонду по суті проведена не була (обмежившись посиланням на відсутність правонаступництва та відкликання довідок), а розрахунок доцільності заробітної плати за довідкою ТДВ «НДІ Амфітон» проводився без врахування інших довідок.
Суд не може підміняти орган пенсійного забезпечення та перебирати на себе дискреційні повноваження щодо безпосереднього нарахування сум пенсії за відсутності закінченої перевірки всіх показників.
Водночас, за приписами статті 245 КАС України ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наданих довідок про заробітну плату № 2 від 18.03.2025, № 9 від 09.04.2025 та № 10 від 09.04.2025, провівши перевірку первинних документів за місцем їх фактичного знаходження, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд встановив, що між ОСОБА_1 та Центром правової допомоги в особі адвоката Маїк Івана Степановича укладено договір про надання правової допомоги № 28082503 від 05.09.2025 року.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплатити Виконавцю вартість правової допомоги (Гонорар), а також відшкодувати реальні витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.
Пунктом 3Договору передбачено, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору оплачується відповідно згідно акту виконаних робіт.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 28082503 від 05.09.2025, договір про надання правничої допомоги № 28082504 від 28.08.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Маїка І.С., ордери.
Згідно з наданим позивачем розрахунком до складу витрат включено: підготовку позовної заяви та запитів в архіви — 7 000,00 грн, а також «контроль над розглядом позовної заяви» — 10 000,00 грн.
Необхідно звернути увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.
Щодо цього суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 17000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Оцінюючи розмір витрат, суд зазначає, що вказана справа є справою незначної складності, типовою для адміністративного судочинства у сфері пенсійних спорів, розглядалася в порядку письмового провадження без проведення судових засідань.
Така послуга як «контроль над розглядом позовної заяви» у розмірі 10 000,00 грн не містить деталізації фактично виконаних адвокатом процесуальних дій після відкриття провадження та не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності витрат, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України та постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Враховуючи обсяг підготовлених документів, складність справи та критерій розумної співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим, пропорційним та співмірним розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, у сумі 4 000,00 грн, який підлягає стягненню в рівних частинах з обох управлінь Пенсійного фонду (по 2 000,00 грн з кожного).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, якщо суд захищає право іншим способом (зобов`язанням повторно розглянути заяву), позов за своєю суттю вважається задоволеним на користь позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (квитанція наявна у матеріалах справи). З огляду на те, що протиправне рішення винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме цього органу в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72– 77, 90, 134, 139, 241– 246, 255, 257– 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016; ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області ( адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії — задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 134650020387 від 30 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2025 року про перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням відомостей довідки про заробітну плату № 2 від 18.03.2025, виданої ТДВ «НДІ Амфітон», довідки № 9 від 09.04.2025 та довідки № 10 від 09.04.2025, виданих Державним підприємством «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», провівши належну перевірку первинних документів, на підставі яких вони видані, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013).
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885).
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua