Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №380/1520/26
Суддя: Андрусів Уляна Богданівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 рокусправа № 380/1520/26 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікувальних закладах, а саме у: ВМКЦ Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно), КНП «МКЛ №30» ХМР в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно) пропорційно дням стаціонарного лікування та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікувальних закладах, а саме у: ВМКЦ Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно), КНП «МКЛ №30» ХМР в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно) пропорційно дням стаціонарного лікування та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме у: ВМКЦ Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно), КНП «МКЛ №30» ХМР в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме у: ВМКЦ Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно), КНП «МКЛ №30» ХМР в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 25.02.2022 проходить військову службу, прийнятий на неї за призовом під час мобілізації, та є учасником бойових дій. Зазначає, що 30.12.2022 внаслідок танкового обстрілу місцевості південно-східніше н.п. М`ясожарівка Луганської області отримав вибухову травму, акубаротравму та посттравматичну двобічну нейросенсорну приглухуватість, а 27.08.2023 внаслідок скиду ворожого вибухового пристрою з квадрокоптера в районі н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області - вибухову травму, струс головного мозку, акубаротравму та правобічну сенсоневральну приглухуватість. Стверджує, що обидві травми пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджено довідками про обставини травми від 10.01.2023 №40/4/1 та від 05.09.2023 №1484/40/4/49, а також довідками гарнізонної військово-лікарської комісії. Указує, що внаслідок цих травм перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону з 03.01.2023 до 09.01.2023 та в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради з 30.08.2023 до 06.09.2023, однак грошове забезпечення за останньою займаною посадою та додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, за ці періоди йому не нараховано та не виплачено. Наголошує, що для виплати такої винагороди необхідні лише дві умови - пов`язаність поранення (травми, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, а обмежень щодо періоду та кількості перебувань на стаціонарному лікуванні відповідне правове регулювання не встановлює. Повідомляє, що звертався до відповідача з рапортом про нарахування та виплату зазначених сум, проте відповіді не отримав, а виплат здійснено не було. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на своєчасне отримання грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
20.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що позивач з 25.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка 30.07.2025 ліквідована як окрема військова частина, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . Підтверджує, що в періоди з 03.01.2023 по 09.01.2023 та з 30.08.2023 по 06.09.2023 позивач перебував на лікуванні. Наводить положення ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо складу грошового забезпечення, положення постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам щодо розмірів додаткової винагороди і підстав її виплати на підставі наказів командирів (начальників). Зазначає, що відповідно до підп.13 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивача з 04.06.2024 зараховано в розпорядження командира військової частини, призупинено виплату грошового забезпечення та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилається на картку особового рахунку військовослужбовця №619 як на доказ здійснення позивачу відповідних нарахувань за спірні періоди. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №2 підтверджується, що позивач прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначений стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , з 25.02.2022 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення з посадовим окладом за 4 тарифним розрядом у розмірі 2730 гривень на місяць, шпк «солдат». Цим же наказом визначено виплачувати позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби і надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим командиром військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.01.2023 №40/4/1, складеної за формою додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира цієї військової частини від 03.01.2023 №10агд, позивач 30.12.2022 отримав вибухову травму, акубаротравму та посттравматичну двобічну нейросенсорну приглухуватість за таких обставин: після виконання бойового завдання на спостережному пункті особовий склад стрілецької роти рухався групами в напрямку чергового автомобіля для подальшого переїзду в н.п. Зелений Гай Харківської області; у проміжку часу між 06:30 та 07:00 ворог розпочав танковий обстріл місцевості, якою здійснював рух особовий склад стрілецької роти, південно-східніше н.п. М`ясожарівка Луганської області, у результаті чого позивач отримав вибухову травму під час ведення бойових дій. Під час обстрілу військовослужбовець не перебував під дією алкогольних та наркотичних речовин. У довідці зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.01.2023 №3 позивача з 03 січня 2023 року вважати таким, що вибув з Командного спостережного пункту н.п. Борівська Андріївка Харківської області на лікування до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (місто Харків) на підставі направлення начальника медичного пункту. Витягом з наказу командира тієї ж військової частини від 09.01.2023 №9 позивача з 09 січня 2023 року вважати таким, що прибув до Командного спостережного пункту з лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №21 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону позивач надійшов до стаціонару 03.01.2023 та виписаний 09.01.2023; основний клінічний діагноз - вибухова травма (30.12.2022), акубаротравма, посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватість.
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 25.04.2023 №3479 встановлено, що стан позивача є станом після вибухової травми (30.12.2022) у вигляді початкових проявів хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості; травма пов`язана із захистом Батьківщини; довідку про обставини травми №40/4/1 від 10.01.2023 видано командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про обставини травми від 05.09.2023 №1484/40/4/49, виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира цієї військової частини від 03.09.2023 №124од, позивач 27.08.2023 орієнтовно о 15:00 внаслідок скиду ворожого вибухового пристрою з квадрокоптера до взводного опорного пункту «ОПАЛ» у районі н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області отримав вибухову травму, струс головного мозку, акубаротравму, правобічну сенсоневральну приглухуватість та суб`єктивний вушний шум. Під час обстрілу військовослужбовець не перебував під дією алкогольних та наркотичних речовин. У довідці зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.08.2023 №317 позивача з 29 серпня 2023 року вважати таким, що вибув з Командного спостережного пункту н.п. Борівська Андріївка Харківської області у Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (місто Харків) на консультацію до отоларинголога на підставі скерування начальника медичної служби від 28.08.2023 №1484/18/1/2468. Витягом з наказу командира тієї ж військової частини від 07.09.2023 №331 позивача з 07 вересня 2023 року вважати таким, що прибув до Командного спостережного пункту з міської клінічної лікарні №30 (місто Харків); підстава - виписка із медичної карти стаціонарного хворого №6541 від 06.09.2023.
Згідно з випискою №6541 з медичної картки стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради датою госпіталізації позивача є 30.08.2023, датою виписки - 06.09.2023; повний діагноз - вибухова травма (27.08.2023), акубаротравма, початкові прояви двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості. У виписці зафіксовано, що перша травма отримана 30.12.2022, а друга - 27.08.2023 біля н.п. Стельмахівка Луганської області, коли позивач потрапив під ворожий обстріл.
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 17.10.2023 №8631 встановлено, що стан позивача є станом після вибухової травми (27.08.2023), акубаротравми у вигляді початкових проявів хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості, а також залишкових явищ перенесеної вибухової травми (27.08.2023) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді ангіодистонічного синдрому; травма пов`язана із захистом Батьківщини.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.06.2024 №180 позивача відповідно до підп.13 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 04 червня 2024 року зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 з утримуванням у списках особового складу, призупинено виплату грошового забезпечення та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу кримінального провадження у виді тримання під вартою.
У зв`язку з проведеними організаційними заходами військову частину НОМЕР_2 30.07.2025 ліквідовано як окрему військову частину, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . Ці обставини сторонами не заперечуються, а тому військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі.
03.10.2025 позивач засобами поштового зв`язку надіслав відповідачу рапорт, у якому просив нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою (пораненням) та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах, а також додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 03.01.2023 по 09.01.2023 та з 30.08.2023 по 06.09.2023 пропорційно часу перебування на лікуванні та з урахуванням раніше виплачених сум. Факт надіслання рапорту з додатками підтверджується описом вкладення у поштове відправлення №0100100794394 та поштовою накладною. Доказів розгляду цього рапорту, надання відповіді на нього або здійснення відповідних виплат відповідач до суду не подав.
З долученої відповідачем до відзиву картки особового рахунку військовослужбовця №619 суд установив, що за січень 2023 року позивачу нараховано 43732,80 грн, з яких додаткова винагорода становить 30000,00 грн, а решта 13732,80 грн - посадовий оклад (2730,00 грн), оклад за військовим званням (530,00 грн), щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія; за серпень 2023 року нараховано 111980,56 грн, з яких додаткова винагорода становить 90322,58 грн, а решта 21657,98 грн - посадовий оклад (2820,00 грн), оклад за військовим званням (530,00 грн), щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія; за вересень 2023 року нараховано 41657,98 грн, з яких додаткова винагорода становить 20000,00 грн, а решта 21657,98 грн - зазначені складові грошового забезпечення. Відомостей про те, за які саме дні відповідних місяців нараховано додаткову винагороду, картка особового рахунку не містить.
Не отримавши відповіді на рапорт та відповідних виплат, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є наявність або відсутність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою і додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, за дні перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини, у періоди з 03.01.2023 до 09.01.2023 та з 30.08.2023 до 06.09.2023.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до ч.2 ст.1-2 цього Закону у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За змістом ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Цим же пунктом Постанови №168 (у редакціях, чинних як у січні 2023 року, так і в серпні-вересні 2023 року) передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до ст.9 Закону №2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Абзацом 2 п.9 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, Порядок №260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Цей наказ застосовується з 01.02.2023, а тому до правовідносин щодо виплати додаткової винагороди за період з 03.01.2023 по 09.01.2023 він не застосовується. У січні 2023 року ці правовідносини врегульовувалися безпосередньо Постановою №168 та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, п.7 якого визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується, зокрема, у розмірі 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), у тому числі під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Згідно з п.8 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини та керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.9 розділу XXXIV Порядку №260).
Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
За приписами п.11 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 14 розділу XXXIV Порядку №260 визначено перелік випадків, у яких військовослужбовці до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються, зокрема самовільне залишення військової частини або місця служби (дезертирство), усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або від посади, відмова виконувати бойові накази (розпорядження), вживання алкогольних напоїв (наркотичних або психотропних речовин), вчинення інших дій (бездіяльності), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язується з одночасною наявністю двох умов: отриманням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебуванням військовослужбовця у зв`язку з таким пораненням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. Документом, який підтверджує обставини отримання поранення та є підставою для видання наказу про виплату винагороди, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою додатка 5 до Положення №402, видана командиром військової частини, де військовослужбовець проходить службу або перебуває у відрядженні.
Питання застосування наведених норм було предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові від 11.04.2024 у справі №340/5387/22 Верховний Суд виснував: «Виходячи зі змісту наведених норм, Суд указує, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення. Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. […] Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують».
У постанові від 01.04.2026 у справі №240/4897/24 Верховний Суд зазначив, що аналіз п.1 Постанови №168 та Окремого доручення №912/з/29, виданого на виконання цієї постанови Уряду, дає підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, здійснюється, зокрема, за такої умови: за наявності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення №402, виданої командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що додаткова винагорода, установлена Постановою №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, така винагорода не є тотожною щомісячним основним та додатковим видам грошового забезпечення, які виплачуються за останньою займаною посадою, а тому вимоги позивача щодо цих двох виплат підлягають окремій оцінці.
За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки є застосовними до обставин цієї справи.
Застосовуючи ці висновки, суд зазначає, що факт отримання позивачем травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, підтверджений довідками про обставини травми від 10.01.2023 №40/4/1 та від 05.09.2023 №1484/40/4/49, складеними за формою додатка 5 до Положення №402, виданими командиром військової частини НОМЕР_2 на підставі наказів цієї ж військової частини від 03.01.2023 №10агд та від 03.09.2023 №124од. В обох довідках зазначено конкретні обставини отримання травм під час виконання бойових завдань та вказано, що травма пов`язана із захистом Батьківщини. Ці обставини додатково підтверджені висновками гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 , викладеними у довідках від 25.04.2023 №3479 та від 17.10.2023 №8631, згідно з якими причинний зв`язок кожної з травм із захистом Батьківщини встановлено. Зміст і достовірність цих документів відповідачем не заперечується та не спростовано; доказів проведення повторного службового розслідування чи внесення змін до наказів, на підставі яких видано довідки, до суду не подано.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками цих травм підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №21 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (надходження 03.01.2023, виписка 09.01.2023, основний клінічний діагноз - вибухова травма від 30.12.2022, акубаротравма, посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватість) та випискою №6541 з медичної картки стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради (госпіталізація 30.08.2023, виписка 06.09.2023, повний діагноз - вибухова травма від 27.08.2023, акубаротравма, початкові прояви двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості). Вибуття позивача з військової частини та його повернення в ці періоди зафіксовані витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 03.01.2023 №3, від 09.01.2023 №9, від 29.08.2023 №317 та від 07.09.2023 №331. Перебування позивача на лікуванні у зазначені періоди визнав і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.
Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування Постанови №168 слідує, що в періоди з 03.01.2023 до 09.01.2023 та з 30.08.2023 до 06.09.2023 обидві умови, з якими правове регулювання пов`язує право військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, у позивача були наявні.
Суд також враховує, що до жодної з категорій військовослужбовців, які відповідно до п.14 розділу XXXIV Порядку №260 не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, позивач у спірні періоди не належав. Відомостей про самовільне залишення ним військової частини, усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від посади чи про притягнення його до відповідальності за ці періоди матеріали справи не містять, а відповідач на такі обставини не покликається.
Ані Постанова №168, ані Порядок №260 не містять обмежень щодо періоду та кількості перебувань військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, пов`язаному з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень додаткова винагорода. Навпаки, п.10 розділу XXXIV Порядку №260 та п.7 Окремого доручення №912/з/29 пов`язують виплату такої винагороди з днем отримання поранення та часом перебування на стаціонарному лікуванні, не обмежуючи ані кількості таких перебувань, ані їх безперервності. Не має значення для вирішення спору і та обставина, що стаціонарне лікування позивача проводилося не безпосередньо в дні отримання травм, а через певний час після них, оскільки в обох випадках медичні документи фіксують діагноз, який є наслідком саме тієї травми, обставини отримання якої відображені у довідці про обставини травми.
Позивач заявив вимоги про виплату додаткової винагороди лише за дні перебування на стаціонарному лікуванні, а згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відтак суд вирішує спір у межах заявлених позивачем періодів.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Водночас видання такого наказу є обов`язком командира військової частини за наявності визначених Постановою №168 і Порядком №260 умов, а не питанням його вільного розсуду. Відтак невидання наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцю, який відповідає цим умовам, не припиняє права такого військовослужбовця на відповідну виплату, а свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Суд відхиляє посилання відповідача на картку особового рахунку військовослужбовця №619 як на доказ здійснення позивачу належних виплат за спірні періоди. За січень 2023 року додаткову винагороду нараховано позивачу в розмірі 30000,00 грн, тобто у базовому розмірі, передбаченому абз.1 п.1 Постанови №168, а не у збільшеному до 100000 гривень розмірі, право на який позивач мав за дні перебування на стаціонарному лікуванні з 03.01.2023 по 09.01.2023. За серпень 2023 року додаткову винагороду нараховано в розмірі 90322,58 грн, за вересень 2023 року - 20000,00 грн, тобто у розмірах, менших за 100000,00 грн на місяць, при цьому картка особового рахунку не містить відомостей про те, за які саме дні цих місяців здійснено нарахування та чи охоплені ним дні перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 30.08.2023 по 06.09.2023.
Наказів командира військової частини про виплату позивачу додаткової винагороди за січень, серпень і вересень 2023 року, рапортів командирів підрозділів, розрахунків нарахованих сум або інших доказів, які підтверджували б нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за дні стаціонарного лікування у збільшеному до 100000 гривень розмірі, відповідач до суду не подав, хоча саме такі накази відповідно до п.8 розділу XXXIV Порядку №260 є документом, на підставі якого здійснюється ця виплата. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.
Суд відхиляє також покликання відповідача на витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.06.2024 №180. Цим наказом позивача зараховано в розпорядження командира та призупинено виплату йому грошового забезпечення з 04 червня 2024 року. Спірні ж періоди - січень 2023 року та серпень-вересень 2023 року - передують даті видання наказу, а призупинення виплати грошового забезпечення діє на майбутнє і не позбавляє військовослужбовця права на суми, право на які виникло до такого призупинення. Крім того, наказ №180 стосується призупинення виплат, а не позбавлення права на них, і не містить висновків про відсутність у позивача підстав для отримання додаткової винагороди за 2023 рік.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд висновує, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини, у періоди з 03.01.2023 до 09.01.2023 та з 30.08.2023 до 06.09.2023, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені періоди з урахуванням раніше виплачених сум. Застереження про врахування раніше виплачених сум унеможливлює повторну виплату тих сум додаткової винагороди, які позивачу вже нараховано та виплачено за відповідні місяці. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою за періоди звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні і про зобов`язання нарахувати та виплатити таке грошове забезпечення суд зазначає таке.
Абзац 2 п.9 розділу I Порядку №260 гарантує військовослужбовцю збереження грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах. Тобто ця норма спрямована на те, щоб перебування військовослужбовця на лікуванні не було підставою для зменшення або припинення виплати йому грошового забезпечення. Порушення цієї гарантії полягало б у невиплаті або виплаті у зменшеному розмірі складових грошового забезпечення за дні лікування.
Матеріали справи таких обставин не підтверджують. Із картки особового рахунку військовослужбовця №619 вбачається, що за січень 2023 року позивачу нараховано складові грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію) у загальній сумі 13732,80 грн, за серпень 2023 року - 21657,98 грн, за вересень 2023 року - 21657,98 грн. Розмір нарахованих позивачу за серпень і вересень 2023 року складових грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди є тотожним розміру відповідних нарахувань за інші місяці 2023 року, протягом яких позивач на лікуванні не перебував, зокрема за травень, червень, липень і листопад 2023 року. Отже, нарахування здійснювалися за останньою займаною позивачем посадою і без зменшення за дні перебування на лікуванні.
Позивач, у свою чергу, не зазначив, які саме складові грошового забезпечення за останньою займаною посадою йому не нараховані чи не виплачені за періоди перебування на лікуванні, відповідного розрахунку не навів. Доказів невиплати або зменшення грошового забезпечення за дні перебування позивача на стаціонарному лікуванні матеріали справи не містять. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача в цій частині не знайшла свого підтвердження, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою і про зобов`язання нарахувати та виплатити таке грошове забезпечення задоволенню не підлягають.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд виснує, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за дні перебування на стаціонарному лікуванні у спірні періоди не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат до суду не подано, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно) та в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно).
3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в період з 03.01.2023 до 09.01.2023 (включно) та в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради в період з 30.08.2023 до 06.09.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua