Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №380/19499/26
Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 рокусправа № 380/19499/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюка Віталія Ярославовича, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльностіь, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 22.11.2024 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
зобов?язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення) за період з 20.05.2023 по 22.11.2024 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що У римуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позову зазначає, що грошове забезпечення за період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 виплачувалося не у повному обсязі. Відповідач не перерахував основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 22.11.2024 включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024.
Відповідач у відзиві вказав, що починаючи з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481, розрахункова величина для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями була прямо визначена Кабінетом Міністрів України у фіксованому розмірі 1762 гривні. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 було залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року, яким визнано нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Проте, Верховний Суд постановою від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовував рішення попередніх інстанцій та відмовив у позові щодо скасування постанови Кабінет Міністрів України №481. На момент розгляду цієї справи пункт 4 постанови № 704 у редакції, сформованій постановою Кабінету Міністрів України № 481, є чинним нормативним регулюванням, яке підлягає застосуванню при визначенні розмірів грошового забезпечення військовослужбовців.
Ухвалою суду від 18.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.
На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №339 від 22.11.2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Зі змісту наявних матеріалів справи вбачається, що позивачу грошове забезпечення за вказаний період розраховувалось з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, що відповідачем не заперечується.
Змістом спірних правовідносин є бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 22.11.2024 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року.
Вирішуючи спір по суті, суд застосував наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей..
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Зміст частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII, вказує на те, що законодавцем делеговано Уряду України повноваження щодо визначення Порядку виплати грошового забезпечення.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Даним пунктом визначено сталий розмір - 1762 гривні - для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
За наслідками оскарження в судовому порядку цього пункту, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, у тому числі, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовлено.
Наведене вказує на те, що за наслідками процедури судового контролю, пункт другий постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яким визначено сталий розмір - 1762 гривні - для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, є чинний та таким, що підлягає до застосування.
Відтак з 19 травня 2023 року для визначення грошового забезпечення та всіх похідних виплат, нормами чинного законодавства встановлено сталу величину - 1762 гривні.
Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 22.11.2024 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року.
Тобто, просить застосувати для визначення посадового окладу прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.
Враховуючи те, що чинною постановою Уряду України від 12 травня 2023 року № 481, яка пройшла процедуру судового контролю, для визначення грошового забезпечення та всіх похідних виплат, встановлено сталу величину - 1762 гривні, застосування інших величин - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року - не відповідатиме наведеним нормам.
З огляду на викладене позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua