Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: публічної житлової політики
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №380/7080/26
Суддя: Морська Галина Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 рокусправа № 380/7080/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить (мовою оригіналу):
"1. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, яка виявилась у ненаданні повної та достовірної інформації на мій запит №3-В-ЗПІ-285-001 від 10.03.2026 року.
2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення мене житлом та тривалого нерозгляду питання про поліпшення моїх житлових умов з урахуванням 50-річного перебування у черзі.
3. Зобов`язати Львівську міську раду розглянути мій інформаційний запит від 09.03.2026 року та прийняти в межах чинного законодавства в розумний строк мотивоване рішення про надання мені житлового приміщення, врахувавши статус медичного працівника та право на першочерговість, або можливість приватизувати приміщення за адресою: м.Львів, вул. Городницька, 22-24, 79019".
Ухвалою від 17.04.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.
Ухвалою від 17.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою від 30.04.2026 заяву про забезпечення позову повернуто ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою від 30.04.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 10.06.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.
Ухвалою від 14.08.2026 зобов`язано Львівську міську раду у строк до 21.08.2026 надіслати копію відзиву та доданих до нього документів на адресу позивачки - АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка понад 50 років перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді, а саме з 28.05.1974 за № 1157, однак за цей час житлом не забезпечена. Зазначає, що працює лікарем, у зв`язку з чим, на її переконання, має право на першочергове одержання жилого приміщення. Крім того, позивачка проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який, за її твердженням, раніше перебував у комунальній власності санітарно-епідеміологічної служби м. Львова. У зв`язку з тривалим невирішенням житлового питання позивачка неодноразово зверталася до Львівської міської ради щодо забезпечення її житлом та з`ясування обставин стосовно правового статусу зазначеної будівлі.
З метою отримання інформації про вжиті органами місцевого самоврядування заходи щодо вирішення її житлового питання позивачка 09.03.2026 звернулася до Львівської міської ради з інформаційним запитом, зареєстрованим 10.03.2026 за № З-В-ЗПІ-285-001. У запиті просила повідомити, чи надходила до виконавчого комітету Львівської міської ради інформація від Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров`я України щодо сприяння у виділенні коштів на забезпечення житлом її сім`ї; чи надходили до юридичного департаменту Львівської міської ради відповіді органів прокуратури щодо відповідності законодавству України рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.10.2008 № 1147 «Про оформлення права державної власності на будівлі на АДРЕСА_3 »; а також чи зверталася Львівська міська рада до суду з позовом щодо повернення у комунальну власність Львівської міської територіальної громади будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами розгляду запиту юридичний департамент Львівської міської ради листом від 23.03.2026 № 2901-вих-39467 повідомив позивачку про відсутність у міській раді інформації щодо виділення коштів з державного бюджету для забезпечення її житлом, а також зазначив, що до юридичного департаменту не надходили відповіді органів прокуратури щодо відповідності законодавству рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.10.2008 № 1147 та що міська рада не зверталася до суду з позовом про повернення зазначеної будівлі у комунальну власність територіальної громади.
Водночас у цій відповіді відповідач підтвердив, що позивачка перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді з 28.05.1974 за № 1157 у загальній черзі, однак відповідна інформація наявна у квартирній черговій справі лише станом на 2011 рік. Також зазначено, що за даними реєстру територіальної громади м. Львова позивачка на території Львівської міської територіальної громади не зареєстрована. У зв`язку з цим їй роз`яснено необхідність проведення перереєстрації квартирної справи та подання до управління житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради документів для актуалізації облікових даних. Зазначену відповідь позивачка отримала на електронну пошту 31.03.2026.
Позивачка вважає надану відповідь неповною та такою, що не вирішує порушених нею питань, оскільки відповідач, на її думку, не надав належної інформації щодо обставин, пов`язаних із правовим статусом будівлі на АДРЕСА_2 , та не забезпечив належного розгляду питання про реалізацію її права на житло. Крім того, позивачка наголошує, що тривале перебування на квартирному обліку без забезпечення житлом, а також неврахування її статусу медичного працівника та права на першочергове одержання жилого приміщення свідчать про протиправну бездіяльність Львівської міської ради.
Не погоджуючись із наданою відповіддю та вважаючи, що Львівською міською радою не вжито належних заходів для вирішення її житлового питання, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
25.06.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що юридичний департамент Львівської міської ради належним чином розглянув інформаційний запит позивачки від 09.03.2026 та листом від 23.03.2026 № 2901-вих-39467 надав відповіді на всі поставлені питання в межах наявної інформації. При цьому відповідач зазначив, що за своїм змістом запит позивачки передбачав не отримання вже створеної та задокументованої публічної інформації, а формування нової інформації та встановлення додаткових обставин, що не охоплюється правовим регулюванням доступу до публічної інформації. На підтвердження своєї позиції послався на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/11/24.
Щодо перебування позивачки на квартирному обліку відповідач пояснив, що наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 06.12.2011 № 640 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 квартирну чергову справу переоформлено на його доньку — ОСОБА_1 , яка перебуває на квартирному обліку з 28.05.1974 за № 1157 у загальній черзі. Водночас зазначив, що відповідні відомості наявні у квартирній справі лише станом на 2011 рік, оскільки з цього часу позивачка не поновлювала облікових документів та не проходила щорічної перереєстрації квартирної справи, передбаченої пунктом 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні. Крім того, за даними реєстру територіальної громади м. Львова позивачка на території громади не зареєстрована. У зв`язку з цим відповідач наголосив на необхідності подання нею документів для актуалізації облікових даних та вирішення питання щодо подальшого перебування на квартирному обліку.
Заперечуючи проти доводів позивачки щодо права на першочергове забезпечення житлом, відповідач послався на статті 43, 45 Житлового кодексу України, зазначивши, що жилі приміщення надаються громадянам у порядку черговості, а право на першочергове їх одержання належить лише особам, які віднесені законом до відповідних пільгових категорій. При цьому відповідач вказав, що сам по собі статус медичного працівника не є підставою для виникнення такого права, оскільки статтею 45 Житлового кодексу України передбачено відповідну пільгу лише для медичних працівників, заражених вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов`язків. Наголосив, що після переоформлення квартирної справи у 2011 році позивачка не подавала документів на підтвердження належності до категорій осіб, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень.
Також відповідач зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 43 Житлового кодексу України черговість надання житла визначається за часом взяття на квартирний облік або включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, а тому тривалість перебування позивачки на загальній квартирній черзі сама по собі не є підставою для надання їй житла у першочерговому порядку. На переконання відповідача, задоволення вимог позивачки без дотримання встановленої черговості призвело б до порушення прав інших громадян, які також перебувають на квартирному обліку.
Відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень, належним чином розглянув звернення позивачки, а правові підстави для визнання його бездіяльності протиправною, включення позивачки до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, та задоволення інших позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
15.09.2026 позивачка надіслала суду відповідь на відзив в якій зазначила, що будівля за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 22 перебуває у державній власності та на балансі Львівської обласної військової адміністрації, а приміщення, у якому вона проживає, є аварійним та непридатним для проживання, що підтверджується висновком Шевченківської СЕС від 12.12.1996 № 1869/01 та технічними висновками ДНД ВП «ДІпроектреконструкція» за 2010 рік. Також зазначила, що ще у 2011–2012 роках Львівська міська рада повідомляла її про підготовку позову щодо повернення будівлі у комунальну власність та подальше вирішення питання поліпшення житлових умов її сім`ї, однак протягом наступних 15 років відповідних заходів не вжито, а її житлове питання залишилося невирішеним.
Крім того, позивачка зазначила, що має понад 20 років стажу роботи лікарем-терапевтом та онкологічне захворювання, а тому вважає, що з огляду на аварійний стан займаного приміщення та стан здоров`я має право на позачергове забезпечення іншим упорядкованим житлом відповідно до статей 45, 49, 110, 112 Житлового кодексу України та статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я. На підтвердження своєї позиції послалася на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, наголосивши, що відсутність вільного житла чи бюджетних коштів не звільняє органи влади від виконання встановлених законом обов`язків.
З огляду на викладене позивачка просила відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
22.09.2026 відповідач надіслав суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначив, що Львівська міська рада не приймала рішень щодо технічного стану будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а ні його власник — Міністерство охорони здоров`я України, а ні установа, яка користується будівлею на праві господарського відання, не зверталися до міської ради щодо визнання будинку аварійним та таким, що загрожує обвалом. За таких обставин відповідач вважає, що відсутні правові підстави для застосування положень статей 110, 112 Житлового кодексу України щодо позачергового відселення позивачки.
Також відповідач заперечив наявність у позивачки права на першочергове забезпечення житлом у зв`язку з онкологічним захворюванням, посилаючись на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 20.03.2024 № 478, яким затверджено перелік хронічних захворювань, за наявності яких особи не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. За твердженням відповідача, онкологічні захворювання до зазначеного переліку не включені.
29.09.2026 позивачка надіслала суду додаткові пояснення в яких зазначила, що відсутність у неї правовстановлюючих документів на приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , зумовлена тим, що сама Львівська міська рада обліковує його як нежитлове, що унеможливлює оформлення ордера, технічного паспорта та інших документів, на які посилається відповідач. Водночас позивачка наголосила, що не припиняла звертатися до органів місцевого самоврядування з питань реалізації своїх житлових прав, а міська рада, попри попередні обіцянки провести обстеження будинку та вжити заходів щодо вирішення питання його аварійності, відповідних дій не здійснила. Крім того, зазначила, що фактичне використання будівлі для потреб державних установ позбавляє її можливості повноцінно користуватися приміщенням, а у травні 2026 року в неї було діагностовано онкологічне захворювання молочної залози, у зв`язку з чим вона проходить лікування. На підтвердження наведеного позивачка долучила відповіді Шевченківської районної адміністрації та медичні документи, наполягаючи на необхідності забезпечення її іншим благоустроєним житловим приміщенням.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
28.05.1974 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді за № 1157 у загальній черзі. Відомості про перебування позивачки на квартирному обліку підтверджуються, зокрема, листом Юридичного департаменту Львівської міської ради від 23.03.2026 № 2901-вих-39467.
Оскільки у листі Юридичного департаменту Львівської міської ради від 23.03.2026 №2901-вих-39467 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді з 28.05.1974 за №1157 у загальній черзі, то суд вважає, що відповідач підтвердив перебування позивачки на квартирному обліку з указаною датою та номером.
12.12.1996 Шевченківською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Львова складено висновок №1869/01 щодо санітарного стану приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно з цим висновком приміщення складається з кімнати площею 12,1 кв. м та кухні площею 7,6 кв. м, не обладнане водопроводом і каналізацією, має пічне опалення, стіни уражені вологістю та грибком. У приміщенні проживали чотири особи, на кожну з яких припадало близько 3 кв. м житлової площі. За результатами обстеження санітарно-епідеміологічна станція дійшла висновку про невідповідність приміщення санітарно-гігієнічним та протиепідемічним вимогам і небезпеку проживання в ньому для здоров`я та життя людей.
31.10.2008 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1147 «Про оформлення права державної власності на будівлі на АДРЕСА_3 ». Зазначене рішення надалі стало предметом листування позивачки з органами місцевого самоврядування, а також її інформаційного запиту до Львівської міської ради у 2026 році.
20.12.2010 Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у цивільній справі №2-3785/10 за позовом державного закладу «Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третіх осіб, про виселення, звільнення гаража та зняття з реєстрації. Зазначеним рішенням позов задоволено частково, зокрема вирішено питання про виселення відповідачів із двох самовільно зайнятих приміщень будинку АДРЕСА_3 , які були приєднані до квартири, в якій вони проживали.
У подальшому, 08.02.2011 Львівський міський голова листом №1104/вих-260 звернувся до Головного державного санітарного лікаря України з питання сприяння у вирішенні житлового питання сім`ї Вук. У листі зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають у будинку на АДРЕСА_3 з 1967 року, іншого житла у м. Львові не мають та перебувають на квартирному обліку з 28.05.1974. Також міський голова послався на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2010, висновок Шевченківської районної санітарно-епідеміологічної станції від 12.12.1996 №1869/01 та технічні звіти за результатами обстеження будівель на вул. Городницькій, 22 та 24, виконані у 2010 році ДНД ВП «ДіПроектреконструкція». У цьому ж листі порушено питання щодо сприяння у виділенні коштів для забезпечення сім`ї належним житлом. До листа, як зазначено в ньому, додавалися копії відповідних документів, зокрема судового рішення, санітарного висновку, технічних звітів та листа Першої міської клінічної лікарні імені князя Лева від 20.08.2010 №727.
22.07.2011 Львівський міський голова листом №1104/вих-2195 повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду її звернення щодо надання допомоги у вирішенні житлового питання. У листі підтверджено перебування сім`ї на квартирному обліку з 28.05.1974, наведено відомості про приміщення, у якому вона проживала, та зазначено про його незадовільний санітарно-технічний стан із посиланням на висновок санітарно-епідеміологічної станції та технічні матеріали обстеження. Також повідомлено, що Львівською міською радою готується позов до суду щодо оскарження оформлення права державної власності на будівлі на АДРЕСА_3 та повернення їх у комунальну власність. Вирішення питання щодо поліпшення житлових умов сім`ї, як зазначено у листі, пов`язувалося з попереднім врегулюванням питання права власності на будівлю. Одночасно повідомлено про відсутність на той час можливості надати сім`ї інше житлове приміщення.
19.01.2012 Юридичним департаментом Львівської міської ради надано ОСОБА_1 лист №1104-7, у якому повідомлено про вжиття заходів щодо перевірки законності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.10.2008 №1147. Зокрема, зазначено про звернення до органів прокуратури з метою перевірки відповідних обставин та розгляд питання щодо звернення до суду з позовом про скасування рішення і повернення будівлі у комунальну власність.
04.05.2023 ОСОБА_1 звернулася через Центр надання адміністративних послуг із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованою за №3-В-25379-Ш-36.
Листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.05.2023 №36-вих-57779 позивачку повідомлено про неможливість внесення відомостей щодо реєстрації місця проживання за вказаною адресою, оскільки відповідне приміщення не обліковується в реєстрі як житлове.
17.02.2026 Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальне медичне об`єднання “Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги”» видано довідку про те, що ОСОБА_1 працює у цьому закладі з 03.08.1992 року по теперішній час на посаді завідувача приймального відділення, лікаря-терапевта відокремленого підрозділу «5-а Лікарня». Підставою прийняття на роботу у довідці зазначено наказ від 03.08.1992 №121-к.
09.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради з інформаційним запитом, який зареєстровано 10.03.2026 за №3-В-ЗПІ-285-001. У запиті позивачка просила повідомити, чи надходили до виконавчого комітету Львівської міської ради відповіді Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров`я України щодо сприяння у виділенні коштів на забезпечення житлом її сім`ї; чи надходили до Юридичного департаменту Львівської міської ради відповіді органів прокуратури щодо відповідності законодавству України рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.10.2008 №1147 «Про оформлення права державної власності на будівлі на АДРЕСА_3 »; а також чи зверталася Львівська міська рада до суду з позовом про повернення у комунальну власність Львівської міської територіальної громади будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .
19.03.2026 ОСОБА_1 повторно звернулася до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованою за №3-В-17769-ШЛ-36.
23.03.2026 Юридичним департаментом Львівської міської ради за результатами розгляду інформаційного запиту позивачки надано відповідь №2901-вих-39467. У ній повідомлено, що у Львівській міській раді відсутня інформація щодо виділення коштів із державного бюджету для забезпечення ОСОБА_1 житлом; до Юридичного департаменту не надходили відповіді органів прокуратури щодо відповідності законодавству України рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.10.2008 №1147; Львівська міська рада не зверталася до суду з позовом про повернення будівлі на АДРЕСА_3 у комунальну власність територіальної громади.
У цьому ж листі відповідач зазначив, що позивачка перебуває на квартирному обліку з 28.05.1974 за №1157 у загальній черзі, однак відомості у квартирній черговій справі наявні лише станом на 2011 рік. Також повідомлено, що за даними реєстру територіальної громади м. Львова позивачка не зареєстрована на території Львівської міської територіальної громади. У зв`язку з цим їй роз`яснено порядок щорічної перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку, та запропоновано подати до Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради документи для актуалізації облікових даних, зокрема витяги з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації членів сім`ї, документи на житлове приміщення у разі зміни місця реєстрації та копії паспортів або ID-карток. Зазначену відповідь позивачка отримала електронною поштою 31.03.2026.
03.04.2026 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради листом №36-вих-46158 повторно повідомила ОСОБА_1 про неможливість реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки відповідне приміщення не обліковується як житлове.
Не погодившись із відповіддю Львівської міської ради на інформаційний запит та вважаючи, що питання щодо поліпшення її житлових умов не вирішено, попри тривале перебування на квартирному обліку, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що спір у цій справі стосується двох обставин:
1. розгляду відповідачем запиту позивачки №3-В-ЗПІ-285-001 від 10.03.2026 .
2. бездіяльності Львівської міської ради щодо незабезпечення позивачки житлом.
Щодо позовних вимог: "... 1. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, яка виявилась у ненаданні повної та достовірної інформації на мій запит №3-В-ЗПІ-285-001 від 10.03.2026 року.
3. Зобов`язати Львівську міську раду розглянути мій інформаційний запит від 09.03.2026 року та прийняти в межах чинного законодавства в розумний строк мотивоване рішення про надання мені житлового приміщення, врахувавши статус медичного працівника та право на першочерговість, або можливість приватизувати приміщення за адресою: м.Львів, вул. Городницька, 22-24, 79019"...", суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у їх володінні.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 14 цього Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону запит на інформацію є проханням особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. При цьому запитувач має право звернутися із таким запитом незалежно від того, стосується інформація його особисто чи ні, та без пояснення причин подання запиту.
Частиною першою статті 20 Закону встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом. Водночас відповідно до частини другої цієї статті відповідь розпорядника про те, що інформація може бути одержана із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
За змістом пунктів 4, 5 частини другої статті 23 Закону запитувач має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації, а також несвоєчасне її надання.
Отже, для вирішення цієї позовної вимоги суд має встановити, чи стосувався запит позивачки інформації, яка перебувала у володінні відповідача, та чи надав останній повну, точну і достовірну відповідь на кожне з поставлених у ньому питань.
Як встановлено судом, запитом від 10.03.2026 №3-В-ЗПІ-285-001 позивачка просила надати інформацію щодо отримання Львівською міською радою відповідей Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров`я України стосовно фінансування, наявності відповіді органів прокуратури щодо законності рішення виконавчого комітету від 31.10.2008 №1147, а також вжиття міською радою заходів судового захисту з метою повернення будівлі на вул. Городницькій, 22 у комунальну власність.
Листом від 23.03.2026 №2901-вих-39467 Львівська міська рада повідомила позивачку про відсутність інформації щодо надходження відповідей Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров`я України, зазначила, що відповідь органів прокуратури не надходила, а позов щодо повернення зазначеного об`єкта у комунальну власність міською радою не подавався.
Оцінюючи наведене, суд враховує, що запит позивачки стосувався передусім наявності або відсутності у відповідача конкретних відомостей та документів, а не зобов`язання міської ради провести нову перевірку, звернутися до інших органів чи вчинити певні дії для отримання бажаної позивачкою інформації.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» гарантує доступ до вже створеної та задокументованої інформації, яка перебуває у володінні розпорядника, однак не покладає на нього обов`язку створювати нову інформацію, проводити додаткове дослідження обставин або формувати відповідь шляхом вчинення дій, не передбачених предметом інформаційного запиту.
Водночас саме по собі повідомлення про відсутність запитуваної інформації не може розцінюватися як неповна чи недостовірна відповідь. Визначальним є те, чи відповідає таке повідомлення фактичним відомостям і документам, які перебували у володінні відповідача на момент розгляду запиту.
У цій справі відповідач надав відповідь щодо кожного з поставлених позивачкою питань. Матеріали справи не містять належних доказів того, що на момент надання відповіді міська рада фактично володіла відповідями Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України чи органів прокуратури, але не повідомила про них позивачку, або що міською радою було подано позов щодо повернення будівлі у комунальну власність, про що у відповіді не зазначено.
Отже, доводи позивачки про неповноту та недостовірність наданої інформації не підтверджені належними доказами. Саме лише незадоволення змістом відповіді або відсутність у ній інформації, яку позивачка розраховувала отримати, не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на предмет заявленої позовної вимоги, яка стосується саме ненадання повної та достовірної інформації, а також з урахуванням того, що доказів приховування відповідачем наявної у нього інформації чи надання недостовірних відомостей судом не встановлено, підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині немає.
Відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо ненадання повної та достовірної інформації на запит №3-В-ЗПІ-285-001 від 10.03.2026 належить відмовити.
Щодо позовних вимог "... 2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення мене житлом та тривалого нерозгляду питання про поліпшення моїх житлових умов з урахуванням 50-річного перебування у черзі....", суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини другої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Частиною першої статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Відповідно до статті 31 ЖК України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Згідно статті 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.
Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі Правила №470).
Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим-восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, зокрема, особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 14 Правил №470).
Відповідно до пункту 15 Правил №470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Виконавчі комітети разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік.
Згідно абзацу 2 пункту 15 Правил №470 громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Щодо наявності у позивачки права на поліпшення житлових умов , суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивачка перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді з 28.05.1974 за №1157 у загальній черзі. Зазначена обставина підтверджується листом Юридичного департаменту Львівської міської ради від 23.03.2026 №2901-вих-39467 та довідкою Управління житлового господарства від 17.06.2026 №2501/725.
Відповідач не заперечує факту перебування позивачки на квартирному обліку, однак зазначає, що відомості у квартирній черговій справі наявні лише станом на 2011 рік, а після переоформлення справи на позивачку вона не подавала документів для актуалізації облікових даних та не проходила щорічної перереєстрації.
Оцінюючи такі доводи, суд враховує, що відповідно до пункту 25 Правил №470 щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводиться перереєстрація громадян, які перебувають на квартирному обліку, під час якої перевіряються їх облікові дані та вносяться відповідні зміни до облікових справ.
Водночас пунктом 26 Правил №470 визначено підстави зняття громадян з квартирного обліку, а пунктом 28 цих Правил — порядок прийняття відповідного рішення та повідомлення громадянина про зняття з обліку із зазначенням підстав такого рішення.
Отже, непроведення щорічної перереєстрації або неоновлення документів квартирної справи саме по собі не свідчить про автоматичне припинення перебування особи на квартирному обліку. Для зняття з такого обліку необхідне відповідне рішення уповноваженого органу, прийняте з підстав та у порядку, визначених законодавством.
Матеріали справи не містять доказів прийняття Львівською міською радою або іншим уповноваженим органом рішення про зняття позивачки з квартирного обліку. Навпаки, у листі від 23.03.2026 №2901-вих-39467 та довідці від 17.06.2026 №2501/725 відповідач підтвердив її перебування на квартирному обліку з 28.05.1974.
Посилання відповідача на відсутність реєстрації місця проживання позивачки на території Львівської міської територіальної громади також не є достатнім для висновку про припинення її квартирного обліку, оскільки доказів прийняття відповідного рішення з цієї підстави суду не надано. Крім того, матеріали справи містять відомості про звернення позивачки у 2023 та 2026 роках щодо реєстрації місця проживання у приміщенні на АДРЕСА_5 , у задоволенні яких було відмовлено з огляду на те, що це приміщення не обліковується як житлове. Отже, обставини відсутності реєстрації місця проживання суд оцінює з урахуванням причин, які перешкоджали її здійсненню, а не окремо від інших встановлених обставин.
Разом з тим суд звертає увагу, що перебування на квартирному обліку не означає виникнення безумовного права на негайне одержання житлового приміщення. За загальним правилом, установленим статтею 43 Житлового кодексу України, жилі приміщення надаються громадянам у порядку черговості, водночас із числа осіб, взятих на квартирний облік, формуються списки тих, хто користується правом першочергового одержання житла.
Частиною четвертою статті 43 Житлового кодексу України передбачено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на квартирний облік або включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Таким чином, суд вважає, що тривалість перебування позивачки на квартирному обліку, яка становить понад 50 років, є істотною обставиною, що підлягає врахуванню під час вирішення питання про поліпшення її житлових умов. Водночас сам по собі цей строк не є передбаченою законом підставою для автоматичного переведення позивачки із загальної черги до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житла.
Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про те, що статус медичного працівника не може бути підставою для реалізації позивачкою права на пільгове забезпечення житлом.
Так, пунктом «і» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено право медичних і фармацевтичних працівників на пільгове надання житла. При цьому наведена норма не обмежує відповідну гарантію виключно медичними працівниками, які заразилися ВІЛ-інфекцією внаслідок виконання службових обов`язків.
Згідно з довідкою від 17.02.2026 позивачка працює у закладі охорони здоров`я з 03.08.1992 та обіймає посаду завідувача приймального відділення — лікаря-терапевта. Отже, її належність до категорії медичних працівників та тривалий стаж роботи у сфері охорони здоров`я підтверджені належним письмовим доказом.
Натомість у відзиві відповідач, обґрунтовуючи відсутність у позивачки права на першочергове одержання житла, фактично зосередився на тому, що вона не належить до категорії медичних працівників, заражених ВІЛ-інфекцією внаслідок виконання службових обов`язків, яка окремо передбачена статтею 45 Житлового кодексу України. Однак такий аргумент не спростовує необхідності врахування іншої законодавчої гарантії — права медичних працівників на пільгове надання житла, передбаченого статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я.
Крім того, обґрунтовуючи необхідність поліпшення житлових умов, позивачка посилається на неналежний стан приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 22–24, у якому вона проживає.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Житлового кодексу України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема, громадяни, які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
На підтвердження зазначених обставин позивачка посилається на висновок Шевченківської районної санітарно-епідеміологічної станції від 12.12.1996 №1869/01, відповідно до якого приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 24, кв. 1, не відповідало санітарно-гігієнічним та протиепідемічним вимогам, а проживання в ньому створювало небезпеку для здоров`я та життя мешканців.
Суд враховує, що зазначений висновок підтверджує неналежний санітарний стан приміщення на момент його складення. Водночас з огляду на дату оформлення цього документа він сам по собі не дає можливості встановити фактичний технічний та санітарний стан приміщення станом на час розгляду справи.
Позивачка також посилається на технічні висновки ДНД ВП «ДІпроектреконструкція» за 2010 рік. Суд вважає, що такі документи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо технічного стану будівель та можливості їх подальшої експлуатації.
Окремо суд враховує доводи позивачки про наявність у неї онкологічного захворювання, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено медичні документи, зокрема результати гістологічного дослідження, комп`ютерної томографії та документи щодо проведеного лікування.
Разом з тим пункт 3 частини першої статті 34 Житлового кодексу України пов`язує визнання громадянина таким, що потребує поліпшення житлових умов, не з будь-яким захворюванням, а з тяжкими формами хронічних захворювань, у зв`язку з якими особа не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік таких захворювань визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.
Отже, суд вважає, що сам факт встановлення позивачці онкологічного діагнозу не є достатнім для автоматичного віднесення її до цієї категорії.
Водночас суд бере до уваги, що стан здоров`я позивачки та характер її захворювання є істотними обставинами, які мають бути враховані під час оцінки її житлового становища, зокрема в контексті доводів про неналежний санітарний стан приміщення та необхідність поліпшення умов проживання.
Таким чином, суд вважає, що матеріали справи підтверджують тривале перебування позивачки на квартирному обліку, значний стаж її роботи медичним працівником, наявність документів щодо неналежного санітарного стану приміщення, а також захворювання, яке потребує тривалого лікування.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачка підтвердила факт перебування на квартирному обліку з 28.05.1974 та наявність обставин, які потребують врахування під час вирішення питання про поліпшення її житлових умов.
При цьому суд вважає необґрунтованою позицію відповідача в тій частині, у якій відсутність щорічної перереєстрації, неподання документів після 2011 року та неналежність позивачки до окремої категорії медичних працівників, визначеної статтею 45 Житлового кодексу України, фактично використані як достатні підстави для неврахування інших обставин, на які вона посилається.
Суд наголошує, що підтверджене перебування позивачки на квартирному обліку, її тривалий стаж роботи медичним працівником та подані документи щодо стану житлового приміщення зобов`язували відповідача надати цим обставинам належну правову оцінку, зокрема перевірити можливість застосування гарантії, передбаченої статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, та з`ясувати актуальний стан приміщення, у якому проживає позивачка.
Водночас суд не вбачає підстав для підміни компетентного органу та безпосереднього вирішення замість нього питань про включення позивачки до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житла, надання їй конкретного житлового приміщення або його приватизацію, оскільки для цього необхідне встановлення додаткових юридично значущих обставин та перевірка передбачених законодавством умов.
Разом з тим вимога щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині неналежного розгляду питання про поліпшення житлових умов позивачки підлягає окремій оцінці.
Суд вважає, що відповідач не може вважати таке питання вирішеним лише шляхом посилання на відсутність актуалізованих документів квартирної справи та відсутність у позивачки статусу окремої категорії "першочерговиків".
Відтак ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо тривалого нерозгляду питання про поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача розглянути питання поліпшення житлових умов ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду щодо тривалого перебування позивачки на квартирному обліку, стажу її роботи медичним працівником та наявності документів щодо неналежного санітарного стану займаного приміщення .
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, буд. 1) щодо неналежного розгляду питання поліпшення житлових умов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) з урахуванням тривалого перебування на квартирному обліку, статусу медичного працівника та неналежного санітарно-технічного стану займаного житлового приміщення.
Зобов`язати Львівську міську раду (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, буд. 1) розглянути питання поліпшення житлових умов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) з урахуванням висновків суду щодо дати взяття її на квартирний облік — 28.05.1974, положень статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, незадовільного санітарно-технічного стану займаного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 –24.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 75 коп за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua