Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №340/4823/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №340/4823/26

Суддя: А.В. САГУН

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4823/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум по день фактичних виплат;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум по день фактичної виплати.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 24.02.2022 по 08.04.2024 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини від 08.04.2024 № 99 був виключений зі списків особового складу. Водночас на день виключення зі списків особового складу відповідач не провів із ним повного розрахунку за всіма видами грошового забезпечення, чим, на переконання позивача, порушив вимоги пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Позивач вказує, що рішенням суду у справі № 340/1441/25 військову частину НОМЕР_1 було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату належних йому сум грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункових величин, визначених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання зазначеного рішення 25.06.2026 відповідач виплатив позивачу 118 957,60 грн, однак не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Звернення позивача від 25.06.2026 щодо виплати такої компенсації відповідач не задовольнив, письмової відповіді на нього не надав. Посилаючись на положення статей 1– 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, позивач стверджує, що несвоєчасна виплата грошового забезпечення породжує обов`язок відповідача компенсувати втрату частини доходів за весь період затримки незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, чи їх нарахування здійснено на виконання судового рішення. На підтвердження своєї позиції посилається на відповідну практику Верховного Суду. Вважаючи ненарахування та невиплату компенсації протиправною бездіяльністю, позивач просить суд захистити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну компенсацію за період з 24.02.2022 до дня фактичної виплати заборгованості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, водночас зазначивши про можливість їх часткового задоволення в межах шестимісячного періоду. Посилаючись на положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, відповідач визнає передбачений законодавством механізм компенсації втрати частини доходів у разі порушення строків їх виплати, а також зазначає, що відповідні нормативно-правові акти не встановлюють обмежень щодо періоду, за який може бути нарахована така компенсація. Разом із тим відповідач вказує, що компенсація втрати частини доходів має компенсаторний характер, спрямований на відшкодування знецінення грошових доходів унаслідок інфляційних процесів. З огляду на це, посилаючись на судову практику, відповідач вважає можливим застосування за аналогією закону обмеження, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. На цій підставі стверджує, що компенсація втрати частини доходів може бути присуджена позивачу лише в межах шестимісячного строку. Крім того, заперечуючи проти визнання своєї бездіяльності протиправною, відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.06.2017 у справі № 800/490/15 та від 11.08.2020 у справі № 320/5970/17. Зазначає, що для кваліфікації бездіяльності суб`єкта владних повноважень як протиправної недостатньо самого факту невчинення або несвоєчасного вчинення певних дій, оскільки необхідно встановити наявність відповідного юридичного обов`язку, об`єктивну можливість його виконання, причини та обставини невиконання, а також наслідки для прав та інтересів особи. З урахуванням наведеного відповідач заперечує проти визнання його бездіяльності протиправною та наполягає на обмеженні можливого періоду нарахування компенсації шістьма місяцями (а.с. 24-26).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №340/1441/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

25.06.2026 на рахунок позивача на виконання рішення суду у справі № 340/1441/25 перераховано грошові кошти (грошове забезпечення) у розмірі 118 957,60 грн (а.с. 15).

Водночас матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення, а відповідачем таких доказів суду також не надано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 380/8640/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 420/16557/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 вказала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які були нараховані на виконання рішення суду у справі № 340/1441/25, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата грошового забезпечення, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації, відтак, порушене право позивача має бути відновленим.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначену компенсацію на суму грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду у справі №340/1441/25, за весь період затримки виплати – з 24.02.2022 по 25.06.2026.

Водночас доводи відповідача щодо можливості обмеження періоду нарахування компенсації втрати частини доходів шестимісячним строком є необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини врегульовані Законом № 2050-III та Порядком № 159, положення яких не передбачають обмеження періоду нарахування такої компенсації шістьма місяцями. При цьому застосування за аналогією закону положень статті 117 КЗпП України є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, тоді як компенсація втрати частини доходів має іншу правову природу та спрямована на відшкодування знецінення несвоєчасно виплачених доходів унаслідок інфляційних процесів.

Також необґрунтованими є заперечення щодо відсутності протиправної бездіяльності військової частини, оскільки обов`язок нарахувати та виплатити відповідну компенсацію безпосередньо передбачений статтями 2– 4 Закону № 2050-III, а факт виплати позивачу 25.06.2026 раніше недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 підтверджує порушення строків їх виплати. Отже, ненарахування та невиплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, а наведені у відзиві доводи не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №340/1441/25, за весь час затримки виплати – з 24.02.2022 по день фактичної виплати 25.06.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №340/1441/25, за весь час затримки виплати – з 24.02.2022 по день фактичної виплати 25.06.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua