Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №167/1212/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Суд: Рожищенський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №167/1212/26

Суддя: Гармай І. Т.

Справа № 167/1212/26

Номер провадження 2/167/1040/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 листопада 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

16 вересня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») Романенко М. Е. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 10 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі – ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір № 102074, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Представник позивача вказує, що Кредитний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час оформлення кредиту.

Зазначає, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за Кредитним договором № 102074 від 10 лютого 2024 року.

Зазначає, що відповідач належним чином не виконав узятих на себе зобов`язань. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 19072 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту, 6072 грн – відсотки, 1000 грн – комісія та 8000 грн – пеня.

У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 102074 від 10 лютого 2024 року у розмірі 19072 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М. Е. в судове засідання не з`явився. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася шляхом оприлюднення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 18 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Витребувано у акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» докази.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 14 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено.

Судом неодноразово та завчасно судова повістка направлялась відповідачу на зареєстровану в установленому законом порядку адресу місця проживання відповідача, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Поруч з цим, судом розміщувалося на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик відповідача в судове засідання на 10 год 00 хв 11 листопада 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання фінансового кредиту № 102074.

Відповідно до п. 1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09 травня 2024 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (п. 1.2 Договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5 Договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua (п. 1.7 Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в додатку(ах) до цього даного Договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Індивідуальна частина Договору та додаток № 1 містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором KL1511.

З довідки про ідентифікацію, встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», одноразовий ідентифікатор KL1511, дата відправки ідентифікатора - 10 лютого 2024 року о 08:26:01, номер телефону: НОМЕР_2 , номер картки НОМЕР_1 .

10 лютого 2025 року згідно Договору № 102074 ОСОБА_1 на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 4000 грн, що підтверджується інформацією наданою ТОВ «ПРОФІТГІД».

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 102074 від 10 лютого 2024 року в загальній сумі 19072 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту, 6072 грн – відсотки, 1000 грн – комісія та 8000 грн – пеня.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 102074 від 10 лютого 2024 року наданим ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» заборгованість ОСОБА_1 становить 19072 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту, 6072 грн – відсотки, 1000 грн – комісія та 8000 грн – пеня.

З інформації акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» від 28 жовтня 2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду, акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надало в електронному вигляду (диск DVD-R) виписку про рух грошових коштів, за період з 10 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року, по банківському рахунку, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 відкриту на ім`я ОСОБА_1 на яку 10 лютого 2024 року було зарахування коштів в розмірі 4000 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») за Кредитним договором № 102074 від 10 лютого 2024 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно з приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 10 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 102074. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 90 днів, відсотки - 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу).

Відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4000 грн були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти № НОМЕР_1 .

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що обумовлені між сторонами грошові кошти перераховані позичальнику у день укладення Договору, а їх розмір відповідає розміру узгодженого сторонами у Договорі.

Вказаний Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором KL1511, який є аналогом власноручного підпису, оскільки був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.

Первісний кредитор ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року.

Відтак, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним Кредитним договором № 102074 від 10 лютого 2024 року.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 102074 від 10 лютого 2024 року за тілом кредиту становить 4000 грн.

Ураховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) ні на рахунки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні на рахунки попереднього кредитора, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а відтак, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 4000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Як вбачається з позовної заяви позивач окрім тіла кредиту просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 6072 грн.

Однак, суд не погоджується з розрахунком відсотків за користування кредитом з таких підстав.

Відповідно до п. 1.2. Договору строк кредиту становить 90 днів.

Згідно з п. 1.3 Договору процентна ставка становить 2,2% на добу.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20 серпня 2024 року включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21 серпня 2024 року).

Отже, укладаючи 10 лютого 2024 року Кредитний договір № 102074 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» не мало права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 2,2 % на добу, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Таким чином, судом проведено власний розрахунок заборгованості по відсотках ОСОБА_1 за процентною ставкою 1% за період з 10 лютого 2024 року по 09 травня 2024 року (90 днів): 4000 грн (тіло кредиту) х 1 % х 90 днів = 3600 грн.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4000 грн за період з 10 лютого 2024 року по 09 травня 2024 року, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача становить 3600 грн.

Щодо вимог в частині стягнення комісії.

Відповідно до п. 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Тобто, п. 1.4 Кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

В Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено надання довідок, інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору.

Відтак, Кредитним договором фактично встановлено плату за надання інформації про стан кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку ( п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17).

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення комісії в розмірі 1000 грн не ґрунтується на вимогах закону і в її задоволенні необхідно відмовити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача пені.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_1 пеню в розмірі 8000 грн.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 8000 грн є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Оскільки позовна заява з доданими до неї матеріалами представником позивача подано через підсистему «Електронний суд», при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 19072 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 7600 грн, що становить 39,85% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1060,80 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (ч. 5 ст. 135 ЦПК України).

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц до судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога має надаватись саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України (п. 63 постанови Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано:

- Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, який укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП Міньковською А. В.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10;

- акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29 червня 2026 року укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_3 ;

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних ОСОБА_3 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 29 червня 2026 року на підставі Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року та Додаткової угоди до нього.

Незважаючи на те, що Міньковська А. В має право на зайняття адвокатською діяльністю Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року нею укладений з позивачем, саме як фізичною особою підприємцем.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому у п. 65.9 ст. 65 Податкового кодексу України передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, чинне законодавством не забороняє адвокату бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, але правничу допомогу саме як адвокат він може надавати лише як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на відповідному обліку.

Як вбачається з доданих на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу документів, юридичні послуги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» ОСОБА_3 надавалися саме як ФОП, а не адвокатом, або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Водночас належних доказів, які підтверджують статус Міньковської А. В. як адвоката відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і що остання саме як адвокат надавала професійну правничу допомогу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» позивачем надано не було.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

На підставі викладено, з врахуванням вимог ст. 137 ЦПК України та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 102074 від 10 лютого 2024 року в розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) гривень, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень - тіло кредиту, 3600 (три тисячі шістсот) гривень - відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 1060 (одну тисячу шістдесят) гривень 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного заочного рішення 11 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, код ЄДРПОУ 42649746.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua