Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №640/20321/19 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: цивільного захисту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №640/20321/19

Суддя: Дудін С.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Київ справа №640/20321/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві, за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР Поділ Плаза», Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смак», Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна», Іноземного підприємства «Амадеус» Україна», про визнання неправомірним та скасування припису в частині.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сковорода Інвест») з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДСНС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимоги органу ДСНС щодо вжиття заходів усунення порушень, зазначених у пунктах №№ 2, 6, 21, 22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 46, 51 припису та скасувати припис в частині вимог органу ДСНС щодо вжиття заходів усунення порушень, зазначених у пунктах №№ 2, 6, 21, 22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 46, 51.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що припис в частині усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки підлягає скасуванню, оскільки зазначені порушення не мають відношення до діяльності позивача, а відтак, позиція органу ДСНС щодо їх наявності є необґрунтованою, а вимога їх усунути - протиправною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними вимоги органу ДСНС щодо вжиття заходів на усунення порушень, зазначених в пунктах № 2, 6, 21-22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 51 припису та скасовано припис в частині вимог органу ДСНС щодо вжиття заходів на усунення порушень, зазначених в пунктах №№ 2, 6, 21-22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 51.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 задоволено апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві.

Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сковорода Інвест» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві про визнання неправомірним та скасування припису в частині.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2024 касаційну скаргу ТОВ «Сковорода Інвест» задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі №640/20321/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу 26.04.2024 справу було передано на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛР Поділ Плаза», Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смак», Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», Іноземне підприємство «Амадеус» Україна».

Відповідачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що договорами оренди з ТОВ «ЛР Поділ Плаза» та суборенди з ТОВ «ІНГ Банк Україна» підтверджено факт здійснення господарської діяльності позивача як орендодавця та власника нежитлових приміщень. При цьому, стосовно наданих ТОВ «ІНГ Банк Україна» пояснень та доказів, відповідач наголосив, що Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд, зазначив про ненадання судами оцінки договірним відносинам позивача з ТОВ «ЛР Поділ Плаза» та в порушення процесуальних норм не залучив до участі у справі третіх осіб, права, свободи та інтереси яких зачіпає таке судове рішення.

На переконання відповідача, при новому розгляді справи оцінка порушень та дослідження нових доказів, наданих ТОВ «ІНГ Банк Україна», є процесуальною дією, яка виходить за межі розгляду справи.

ПрАТ «Філіп Морріс Україна» надано до суду пояснення, в яких зазначено, що протягом строку оренди приміщень у будівлі «Поділ-Плаза» дотримувалося вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що, на думку третьої особи, підтверджується поданими та зареєстрованими деклараціями відповідності матеріально-технічної бази та позитивними висновками за результатами оцінки протипожежного стану. Також третя особа вказує, що серверні приміщення на 5 поверсі були обладнані автоматичною системою пожежогасіння, яка належним чином обслуговувалася, а окремі приміщення, зазначені у приписі, на момент подання пояснень товариством уже не орендувалися.

Щодо вимог, пов`язаних з проведеним у 2018 році ремонтом приміщень та використаними будівельними матеріалами, ПрАТ «Філіп Морріс Україна» пояснило, що відповідна технічна документація зберігалася у Харківській області та була знищена внаслідок обстрілу і пожежі у травні 2022 року. У зв`язку з цим третя особа наразі не має можливості надати відповідні документи, однак звернулася до підрядника щодо їх відновлення та має намір подати їх до суду в разі отримання.

ТОВ «ЛР Поділ Плаза» подано до суду пояснення, в яких зазначено, що між ним та позивачем було укладено договори оренди приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 30, за умовами яких на орендаря приміщень покладено обов`язок забезпечення пожежної безпеки в орендованих приміщеннях. Крім того, умовами договорів визначено право орендаря передавати орендовані приміщення у суборенду з покладенням на суборендарів обов`язку забезпечення пожежної безпеки в приміщенні, що свідчить про покладення обов`язку дотримання правил пожежної безпеки на суборендарів (кінцевих наймачів).

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких наголошено на відмінності понять «забезпечення пожежної безпеки» та «дотримання пожежної безпеки».

Відповідач наголосив на тому, що з аналізу договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ЛР Поділ Плаза», слідує, що відповідальність на орендаря покладена щодо дотримання правил пожежної безпеки. Натомість, жодним пунктом договору не передбачено прав та обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки.

ТОВ «ІНГ Банк Україна» подано до суду пояснення щодо оскаржуваних пунктів припису, які стосуються безпосередньо означеної третьої особи та зазначено про їх необґрунтованість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Після надання представниками сторін усних пояснень та після дослідження доказів представник позивача подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив вирішення клопотання на розсуд суду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеного, у судовому засіданні 29.07.2026 судом була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Посадовими особами Подільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві у період з 13 травня по 24 травня 2019 року проводилися планові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Сковорода Інвест» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Результати проведеної перевірки відображені в акті, складеному за результатами проведення планової перевірки щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 25.05.2019 №462.

За результатами проведення перевірки та на підставі акта перевірки орган ДСНС видав припис №402 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 29.05.2019, відповідно до якого вимагається вжити відповідних заходів ТОВ «Сковорода Інвест» з метою усунення виявлених під час перевірки та вказаних в акті перевірки порушень законодавства.

Так, приписом № 402, зокрема, вимагалося:

- пункт 2: подати декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки господарювання на приміщення передані в оренду;

- пункт 6: всі серверні на 5 поверсі («Філіп Моріс») обладнати автоматичною системою пожежогасіння;

- пункт 21: у будівлі умовною висотою понад 26,5 м влаштувати незадимлювані сходові клітки. Порушення п.7.3.19. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

- пункт 22: ліфтові шахти забезпечити підпором повітря під час пожежі. Порушення п.6.33. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

- пункт 24: виконати ширину сходових площадок не меншою за ширину маршу сходових кліток;

- пункт 27: здійснити перевірку працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопостачання;

- пункт 28: встановити вбудовані або навісні шафки пожежних кран-комплектів в нижньому паркінгу, які мають отвори для опломбування та візуального огляду їх без розкривання;

- пункт 33: зони з кухонним обладнанням (плити, сковороди, печі, фритюрниці, жарові шафи, системи витяжної вентиляції) обладнати модульною системою локального пожежогасіння. Порушення п.8.1.5. ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту»; п.9.14. ДБН В.2.2-25-2009 «Будинки і споруди. Підприємства харчування»;

- пункт 34: приміщення закладу громадського харчування (ресторану) забезпечити засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, під час пожежі для обслуговуючого персоналу;

- пункт 36: знижено клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів (дверей) у протипожежних перешкодах складських приміщень 2, 4 пов. блоку 4, 9 пов. блоку 3, та серверних («Філіп Моріс», «Амадеус»);

- пункт 38: приміщення для зберігання автомобілів відокремити глухими протипожежними перегородками 1-го типу під службових, складських приміщень. Порушення: п.6.45. ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;

- пункт 43: в закладі громадського харчування навісити плани евакуації людей на випадок пожежі;

- пункт 45: вестибюль (фойє, хол), через який влаштовується вихід назовні зі сходової клітки відокремити від суміжних приміщень(банку) протипожежними перегородками 1-го типу;

- пункт 46: демонтувати облицювання стін на шляхах евакуації (5 пов. Філіп Моріс) будівельними матеріалами з невизначеними показниками пожежної небезпеки, порушення п.7.3.3. ДБН В.1.1.-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- пункт 51: провести ідентифікацію об`єкту підвищеної небезпеки.

Позивачем 16.06.2019 надано до органу ДСНС план заходів з усунення зауважень, згідно з результатами перевірки з відповідними додатками до нього, в якому зазначено, що зауваження органу ДСНС або не стосуються об`єкту перевірки або вже виконані, або не можуть спричинити виникнення пожежі.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього припису в частині пунктів 2, 6, 21-22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 46, 51, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Глава 14 Кодексу цивільного захисту України урегульовує питання здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За приписами статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є, серед інших, потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; інші об`єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії.

Відповідно до статті 51 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях. Забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Згідно з частинами першою - третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд врегульовані Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі по тексту - Правила №1417).

Відповідно до пункту 6 розділу І Правил №1417 у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди.

Отже, з частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України та Правил №1417 слідує, що пожежну безпеку на об`єктах нерухомого майна забезпечують:

1) за загальним правилом - власники таких об`єктів як суб`єкти, які відповідно до Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) наділені всіма правомочностями, які випливають зі змісту права власності: права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина друга статті 319 ЦК України). Цивільні права, як і цивільні обов`язки, особа, в тому числі власник, здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 та частина перша статті 14 ЦК України). Крім цього, згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Аналогічні норми містить частина четверта - п`ята статті 319 ЦК України. Отже, покладення на власника об`єкта нерухомого майна обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті є цілком закономірним і пов`язується з розумінням правової природи права власності;

2) за правилом, що випливає з договірних відносин (в разі укладення договору найму (оренди) об`єкта нерухомого майна) - наймачем (орендарем) при умові, що обов`язок щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті передбачений таким договором. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Право володіння і користування як елементи права власності також надають наймачеві частину прав та обов`язків, пов`язаних з орендою об`єкта нерухомого майна, що виникають саме на підставі зазначеного договору.

Отже, на відміну від власника об`єкта нерухомого майна, у якого обов`язок щодо забезпечення пожежної безпеки виникає на підставі закону та в силу наявності у нього права власності, яке власне включає не лише права, але й зобов`язує до певної поведінки на постійній основі, у наймача (орендаря) такий обов`язок має тимчасовий характер та зумовлений виключно угодою сторін, вираженою у договорі оренди.

Тож, укладаючи договір оренди певного об`єкта нерухомого майна, орендодавець як його власник може узгодити з орендарем питання про виконання ним (наймачем) обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті і відповідно ця умова зазначається у договорі оренди. У такому випадку вбачається, що саме орендар несе відповідальність за виконання зазначеного обов`язку.

В іншій ситуації, коли сторони при укладенні договору не вирішували питання про те, хто забезпечуватиме пожежну безпеку на орендованому об`єкті та не обумовлювали таку умову у договорі, то тягар виконання цього обов`язку автоматично на наймодавця не покладається.

Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Частиною другою статті 759 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі №640/20321/19 зазначив, що у взаємозв`язку з суб`єктами, відповідальними за пожежну безпеку на об`єктах нерухомого майна, також варто звернути увагу на розуміння окремих юридичних категорій, зокрема «забезпечення пожежної безпеки» та «дотримання норм пожежної безпеки».

У словниках з української мови (тлумачних, енциклопедичних) термін «забезпечення», як правило, пов`язують зі створенням надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантуванням чогось; захистом, охороною кого-, що- небудь від небезпеки; постачанням чогось у достатній кількості, задоволенням кого-, що-небудь у якихось потребах; наданням кому-небудь достатніх матеріальних засобів до існування та ін.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд передбачені Правилами №1417, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (пункти 1-2 розділу І).

Згідно з пунктами 4-5 розділу І Правил №1417 пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. Особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об`єктах, їх права та обов`язки визначаються відповідно до законодавства.

Із зазначеного випливає, що забезпечення пожежної безпеки включає низку організаційних та технічних засобів, що в сукупності призводить до очікуваного результату - пожежної безпеки.

Аналіз структури та змісту Правил №1417 свідчить про те, що вони містять комплекс різних організаційних заходів та вимог щодо пожежної безпеки, зокрема:

ІІ. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

ІІІ. Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів;

IV. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання;

V. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту;

VI. Основні вимоги пожежної безпеки до об`єктів різного функціонального призначення;

VII. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих, фарбувальних та будівельно-монтажних робіт;

VIII. Порядок дій у разі пожежі.

Крім того, положеннями статті 56 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що нормативні документи (проекти стандартів, норм і правил, технічних умов на виготовлення продукції та виконання робіт), які встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологічних процесів та продукції, повинні включати вимоги пожежної безпеки і погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Вимоги пожежної безпеки, що містяться у відомчих нормативних актах, не повинні суперечити національним стандартам, нормам і правилам.

Таким чином, забезпечення пожежної безпеки здійснюється в рамках пожежної охорони як виду діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров`я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.

Стаття 58 Кодексу цивільного захисту України визначає призначення і завдання пожежної охорони. Так, пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров`я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є: забезпечення пожежної безпеки; запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж; гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.

Отже, забезпечення пожежної безпеки є комплексною понятійною категорією, яка включає як організаційну діяльність (наприклад, визначення обов`язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту, розроблення та затвердження інструкцій про заходи пожежної безпеки та інші), так і використання різних технічних засобів (наприклад, системи протипожежного захисту, наявність пожежних щитів, вогнегасників тощо).

Щодо «дотримання», то, в першу чергу, цей термін асоціюється з додержанням певних заборон. У теорії права «дотримання» є формою реалізації заборонних чи охоронних норм права, суть якої полягає в бездіяльності (пасивній поведінці), тобто утриманні від здійснення дій, що знаходяться під забороною правових норм.

Таким чином, правове регулювання у сфері забезпечення пожежної безпеки, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин не є категоричним щодо визначення єдиного суб`єкта, відповідального за забезпечення пожежної безпеки, що прослідковується зі змісту статті 55 Кодексу цивільного захисту України. Диспозитивний характер положення частини третьої цієї статті та пункт 6 Розділу І Правил №1417 вказує на те, що власник об`єкта нерухомого майна або його наймач, якщо це обумовлено договором найму, є відповідальними за забезпечення пожежної безпеки. Саме межі прав та обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальність за порушення її вимог на такому об`єкті сторони самостійно і добровільно повинні узгодити при укладенні договору оренди. Інакше суб`єктом забезпечення пожежної безпеки на об`єкті нерухомого майна має бути його власник, оскільки такий обов`язок автоматично не перекладається на орендаря.

Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі по тексту - Закон №877-V), цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 47 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням відповідачем припису №402 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 29.05.2019, відповідно до якого вимагається вжити відповідних заходів ТОВ «Сковорода Інвест» з метою усунення виявлених під час перевірки та вказаних в акті перевірки порушень законодавства.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що оскаржуваний припис складено відповідачем в межах своїх повноважень та в зв`язку з виявленими під час проведення перевірки ряду порушень пожежної безпеки. При цьому, позивач не заперечує висновки органу державного нагляду (контролю), зроблені під час проведення перевірки щодо наявності порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на об`єкті перевірки.

Проте ТОВ «Сковорода Інвест» не погоджується із тим, що саме на нього покладається обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки, а не на суборендарів приміщень, розташованих за адресою м. Київ, вул. Спаська, 30.

Матеріалами справи підтверджено, що порушення, зафіксовані у акті №462 від 25.05.2019, та які стали підставою для винесення оскаржуваного припису, безпосередньо відносяться до приміщень, розташованих за адресою м. Київ, вул. Спаська, 30, які належать на праві приватної власності ТОВ «Сковорода Інвест».

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Сковорода Інвест» (ідентифікаційний код 35250849, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 30) є суб`єктом господарювання, який проводить господарську діяльність за КВЕД 68.20: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 зазначив таке:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження здійснення господарської діяльності по вулиці Спаській, 30 в місті Києві,, позивачем надані договори суборенди від 08 грудня 2014 року №66607 із ПАТ «Філіп Морріс Україна», від 13 травня 2019 року №130519-2 із ТОВ «ЄВРО СМАК», від 28 березня 2020 року №723668 із ПАТ «ІНГ Банк Україна», від 30 листопада 2018 року №30/11/18 із Іноземним підприємством «Амадеус Україна».

62. Відповідно до перелічених договорів суборенди, орендарем є ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА». Проте, які саме правовідносини склалися між ТОВ «Сковорода Інвест» з суборендарями з вказаних договорів – не вбачається. Позивач не є стороною договорів суборенди.

63. Верховний Суд звертає увагу на те, що суборендар не несе відповідальності перед первинним орендодавцем (ТОВ «Сковорода Інвест»), так як договірними відносинами щодо об`єкта оренди з ним не пов`язаний.

64. При розгляді адміністративних справ, у яких спірним є питання про визначення суб`єкта забезпечення пожежної безпеки на конкретному об`єкті нерухомості, предметом оцінки має бути договір оренди такого об`єкту та його положення щодо прав та обов`язків сторін у сфері забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення її вимог. Отже, зміст договору оренди об`єкту нерухомого майна є визначальним при вирішенні цього питання.

65. Виконання обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки залежить від деяких умов:

- якщо відсутній договір найму об`єкта нерухомого майна, то за загальним правилом покладається на його власника;

- якщо наявний договір найму об`єкта нерухомого майна та передбачає межі прав та обов`язків сторін, то покладається на того суб`єкта, яким визначений саме таким у договорі.

66. Ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не проаналізовано та не надано оцінку договірним відносинам ТОВ «Сковорода Інвест», як орендодавцем, з ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА» - орендарем.

67. Судами попередніх інстанцій документи, які підтверджують договірні відносини між ТОВ «Сковорода Інвест» та ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА» не досліджувалися, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність орендних відносин між ТОВ «Сковорода Інвест» та іншими суб`єктами господарювання (суборендарями) щодо нерухомого майна, яке було об`єктом перевірки.

69. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на пункт 12.10 Договору суборенди №30/11/18 від 30 листопада 2018 року, відповідно до якого суборендар несе виключну відповідальність за задоволення вимог, за власний рахунок, всіх місцевих органів влади щодо стану орендованих приміщень впродовж строку суборенди, включаючи вимоги органів пожежної безпеки тощо, дійшли протилежних висновків.

70. Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, указав на те, що виявленні порушення не можуть бути усунені ТОВ «Сковорода Інвест» самостійно з тих причин, що за договорами суборенди відповідальність за дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у цих приміщеннях несуть безпосередньо треті особи – суб`єкти господарювання, які користуються такими приміщеннями.

71. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначив про те, що саме на позивача покладається обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки, а не на суборендаря.

72. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що однією із обов`язкових підстав для скасування судом касаційної інстанції судових рішень є порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій щодо не залучення до участі у справі осіб, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких зачіпає рішення у справі.

73. Верховний Суд зазначає, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

74. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому, участь у справі третіх осіб, з одного боку, обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

75. Водночас наявність копій договорів суборенди в матеріалах справи свідчить про те, що суд першої інстанцій фактично ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, та які ведуть господарську діяльність на цьому об`єкті, а судом апеляційної інстанції не виправлено допущену помилку судом першої інстанції.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд указує на те, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі аналізу пункту 12.10 Договору суборенди №30/11/18 від 30 листопада 2018 року є передчасними.».

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (орендодавець) та ТОВ «ЛР Поділ Плаза» (орендар) укладено договори оренди від 28.03.2012 №193333, від 28.03.2012 №193332, від 13.05.2019 №130519/1, від 30.11.2018 №301118, за умовами яких позивачем передано у строкове платне користування ТОВ «ЛР Поділ Плаза» нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 30, відомі під назвою «Поділ-Плаза».

Відповідно до пункту 12.10 договору від 28.03.2012 №193333 орендар несе відповідальність за задоволення вимог місцевих органів влади, пов`язаних з дотриманням, зокрема, правил пожежної безпеки (в поняття «дотримання правил» не стосується технічного оснащення приміщень засобами пожежогасіння та іншим обладнанням, але не обмежуючись такими, за винятком ситуацій, коли, відповідно до положень законів України, задоволення вимог є відповідальністю орендодавця.

Відповідно до пункту 12.10 договору оренди від 13.05.2019 №130519-1 орендар несе відповідальність за задоволення вимог місцевих органів влади, пов`язаних, зокрема, з дотриманням правил пожежної безпеки, крім випадків, коли відповідно до положень законів України задоволення таких вимог є відповідальністю орендодавця.

Відповідно до пункту 11.7 договору оренди від 30.11.2018 №301118 орендодавець повинен забезпечити, щоб будівля відповідала вимогам законодавства України щодо пожежної безпеки, які не є специфічними для орендаря або орендованих приміщень, включаючи наступне:

- щоб всі необхідні погодження щодо пожежної безпеки для будівлі, які згідно з законодавством України, повинні бути одержані, орендодавцем були одержані;

- щоб всі частини системи пожежної сигналізації, включаючи обладнання попередження пожежі та пожежогасіння, автоматичні детектори вогню та вогнегасники, у місцях встановлення підтримувались в робочому стані.

Пунктом 12.10 означеного договору встановлено, що орендар несе виключно відповідальність за задоволення, за власний рахунок, всіх місцевих органів влади у зв`язку із станом орендованих приміщень впродовж строку дії оренди, які є специфічними для орендаря та для орендованих приміщень, включаючи вимоги органів пожежної безпеки, але не обмежуючись такими у тому випадку, якщо орендодавець належним чином виконав та виконує зобов`язання, покладені на нього пунктами 11.8, 11.10 цього договору оренди.

Дослідивши зміст укладених між ТОВ «Сковорода Інвест» та ТОВ «ЛР Поділ Плаза» договорів оренди, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у нього обов`язку щодо усунення виявлених органом державного нагляду порушень лише з огляду на передачу відповідних приміщень в оренду є необґрунтованими.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у цій справі №640/20321/19, при визначенні суб`єкта забезпечення пожежної безпеки на конкретному об`єкті нерухомого майна визначальним є зміст договору оренди, зокрема його положення щодо розподілу між орендодавцем та орендарем прав і обов`язків у сфері забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення відповідних вимог.

У цьому випадку сторонами договорів оренди такий розподіл обов`язків визначено безпосередньо умовами договорів.

Так, відповідно до пункту 12.10 договору від 28.03.2012 №193333 орендар несе відповідальність за задоволення вимог місцевих органів влади, пов`язаних, зокрема, з дотриманням правил пожежної безпеки, однак у цьому ж пункті прямо зазначено, що до поняття такого «дотримання правил» не належить технічне оснащення приміщень засобами пожежогасіння та іншим обладнанням, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства виконання відповідних вимог є відповідальністю орендодавця.

Аналогічно пунктом 12.10 договору оренди від 13.05.2019 №130519-1 на орендаря покладено відповідальність за задоволення вимог місцевих органів влади, пов`язаних, зокрема, з дотриманням правил пожежної безпеки, крім випадків, коли відповідно до законодавства виконання таких вимог є відповідальністю орендодавця.

Водночас найбільш детально розподіл обов`язків сторін у цій сфері визначений договором оренди від 30.11.2018 №301118, згідно з пунктом 11.7 якого саме орендодавець повинен забезпечити відповідність будівлі вимогам законодавства України щодо пожежної безпеки, які не є специфічними для орендаря або орендованих приміщень. При цьому на орендодавця прямо покладено обов`язок забезпечити отримання необхідних погоджень щодо пожежної безпеки будівлі, а також підтримання у робочому стані всіх частин системи пожежної сигналізації, обладнання попередження пожежі та пожежогасіння, автоматичних детекторів вогню та вогнегасників у місцях їх встановлення.

Натомість відповідно до пункту 12.10 цього договору орендар несе виключну відповідальність за задоволення за власний рахунок вимог місцевих органів влади, пов`язаних зі станом орендованих приміщень, які є специфічними для орендаря та орендованих приміщень, у тому числі вимог органів пожежної безпеки, за умови належного виконання орендодавцем своїх обов`язків, визначених договором.

Отже, зі змісту наведених договорів убачається, що позивачем не передано орендарю, та, як наслідок, подальшим суборендарям, в повному обсязі обов`язок із забезпечення пожежної безпеки об`єкта нерухомого майна. На противагу означеному, умовами договорів оренди розмежовано сфери відповідальності залежно від характеру відповідної вимоги: обов`язки щодо самої будівлі, її загального протипожежного стану та відповідного технічного оснащення покладені на орендодавця, тоді як виконання вимог, зумовлених специфікою діяльності орендаря або використанням конкретних орендованих приміщень, покладено на орендаря.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі №360/4540/19 зазначив, що питання розподілу обов`язків із забезпечення пожежної безпеки в інших спорудах, які покладаються на власників або орендарів згідно договорів найму, впливає на господарські правовідносини між суб`єктами цивільних правовідносин та не можуть виключати реалізацію дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, саме за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди.

Натомість, договірний обов`язок сторін зазначений у договорах оренди щодо «утримання об`єкта оренди у відповідності до правил протипожежної безпеки» є більш вузьким поняттям та не є тотожним поняттю «забезпечення пожежної безпеки» відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України.

Подібний висновок вже був висловлений у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 804/3214/18, від 25.06.2020 у справі № 640/21249/18.

Таким чином, виходячи з наведених умов договорів, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що передача будівлі в оренду сама по собі звільнила його від обов`язків у сфері пожежної безпеки.

При цьому суд враховує, що умовами наведених договорів оренди не встановлено чіткого та вичерпного переліку конкретних заходів, порушень або технічних вимог у сфері пожежної безпеки, виконання яких покладено виключно на орендаря та, як наслідок, на суборендарів. Договірні положення визначають розподіл обов`язків сторін переважно за загальними критеріями, пов`язуючи відповідальність орендаря з вимогами, що є специфічними для орендаря, його діяльності або орендованих приміщень, тоді як на орендодавця покладено забезпечення пожежної безпеки будівлі та її загальних протипожежних систем.

За таких обставин сам лише факт віднесення певного порушення до конкретного орендованого приміщення не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідний обов`язок був переданий саме орендарю, оскільки передумовою для такого висновку є віднесення в межах договірних відносин такого порушення до «специфічних» чи «неспецифічних».

При цьому, положення договорів оренди не містять застереження про те, що орендар відповідає за усунення будь-яких порушень вимог пожежної безпеки, виявлених у межах орендованих ним приміщень, незалежно від їх характеру, причин виникнення та необхідних способів усунення.

Отже, за відсутності у договорах чіткого та вичерпного визначення того, які саме обов`язки у сфері пожежної безпеки передані орендарю та в подальшому - суборендарям, питання про належного суб`єкта обов`язку щодо усунення кожного конкретного порушення не може вирішуватися виключно з огляду на факт передачі відповідного приміщення в оренду.

З огляду на це суд не вбачає правових підстав для висновку, що за умовами укладених договорів орендарю було передано загальний та безумовний обов`язок із забезпечення пожежної безпеки орендованих приміщень, який виключав би обов`язки позивача як власника відповідного об`єкта нерухомого майна.

Разом з тим суд враховує, що відповідач у межах здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки не наділений повноваженнями самостійно встановлювати зміст цивільно-правових правовідносин між власником та орендарем шляхом аналізу та довільного тлумачення умов договорів оренди з метою визначення того, на кого саме з договірних сторін покладено обов`язок щодо виконання конкретної вимоги пожежної безпеки у розрізі розподілу «специфічних» чи «неспецифічних» вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, оскільки предметом державного нагляду є дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а не визначення та розмежування між учасниками цивільно-правових відносин їх договірних обов`язків і відповідальності. Відтак орган державного нагляду, встановивши на об`єкті порушення вимог пожежної безпеки, вправі вимагати їх усунення в межах наданих законом повноважень, однак не може підміняти суд при вирішенні питання про зміст договірних зобов`язань орендодавця та орендаря.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua