Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: за участю органів доходів і зборів
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №320/21946/25
Суддя: Жук Р.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/21946/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (далі – ТОВ «Гравіс», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 січня 2025 року №0049802303 (далі – оскаржуване рішення).
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, які були покладені в основу акта перевірки та в подальшому стали підставою для прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, базуються на неналежних та недостатніх доказах, які б вказували на порушення позивачем вимог пункту 103.1 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, з урахуванням пункту 5 статті 12 «Роялті» Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголосив, що метою укладання договору від 21 серпня 2017 року №210801 щодо надання виключних прав (Ліцензії) на телевізійний показ фільмів на території протягом Ліцензійного строку у системах Безплатного телебачення ТОВ «Гравіс» з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) було отримання переваг пільгового режиму оподаткування, а саме застосування нульової ставки податку відповідно до Конвенції між Україною та Королівством Великобританії та використання податкової системи Великобританії в частині неоподаткування виплат у вигляді роялті за авторське право на кінематографічні фільми та відеозаписи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами до провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем, в порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подано відзив на позовну заяву.
05 червня 2025 року представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» представником позивача були надані додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
26 червня 2025 року представником відповідача через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача було подано до суду клопотання про долучення доказів.
Позивач заперечував проти долучення поданих контролюючим органом доказів, з огляду, зокрема, на відсутність перекладу деяких з них на українську мову, а також відсутність посилань в акті перевірки на їх використання в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гравіс».
За наслідками розгляду вказаного клопотання, його було задоволено, подані представником ГУ ДПС у м. Києві докази долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В ході судового розгляду справи представника сторін були через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» надано додаткові письмові пояснення по суті спору, відповідь на відзив, додаткові пояснення до відповіді на відзив, заперечення щодо додаткових пояснень, в яких сторони викладали свої міркування та доводи по суті спірних правовідносин.
В судовому засіданні 10 жовтня 2025 року суд протокольною ухвалою перейшов до подальшого розгляду справи № 320/21946/25 в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
На підставі направлення від 03 грудня 2024 року № 30395/26-15-23-03-19, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України), з урахуванням змін підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, внесеними Законом України від 09 листопада 2023 року № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29 листопада 2024 року № 7907-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гравіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті доходу у вигляді роялті із джерелом його походження з України нерезиденту «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) із джерелом їх походження з України за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16 грудня 2024 року № 132398/Ж5/26-15-23-03-21/19133985 (далі – акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Гравіс» вимог пункту 103.2 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, а саме заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати на користь компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті на загальну суму 5 794 371, 00 грн, у тому числі за 2018 рік – 1 532 639, 00 грн та за 2019 рік – 4 261 732, 00 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у м. Києві від 16 січня 2025 року № 979/Ж12/26-15-23-03-08 повідомило ТОВ «Гравіс» про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення – без задоволення.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2025 року № 0049802303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 7 242 963, 75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням – 5 794 371, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 448 592, 75 грн.
Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги ТОВ «Гравіс» (вх. № 6119/6 від 10 лютого 2025 року) на податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2025 року № 0049802303 прийняла рішення від 08 квітня 2025 року № 9825/6/99-00-06-01-01-06, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
За правилами, визначеними в пункті 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.3 статті 86 ПК України регламентовано, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
Згідно із пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Отже, однією з підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки інформації та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
При цьому така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Матеріалами справи встановлено, що між компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) (ліцензіар) та позивачем (ліцензіат) було укладено договір від 21 серпня 2017 року № 210801, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату виключні права (ліцензію) на телевізійний показ фільмів на території протягом ліцензійного строку у системах безоплатного телебачення (далі – Договір).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Договору за надання виключних прав ліцензіат сплачує ліценізарові авторську винагороду (роялті) у розмірі та у порядку, що визначається сторонами у додатках до цього договору. Ціна Договору становить суму всіх додатків до цього Договору.
Для цілей уникнення подвійного оподаткування, а також для забезпечення належного застосування Угоди про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і приріст вартості майна між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії (далі - Угода), сторони, зокрема, підтверджують, що ліцензіар є резидентом Сполученого Королівства Великобританії та не має постійного представництва в України (підпункт 3.4.1 пункту 3.4 Договору).
До Договору сторонами складено та підписано: додаток № 3 (авторська винагорода (роялті) склала 47 605, 00 Євро); додаток № 4 (авторська винагорода (роялті) склала 55 466,07 Євро); додаток № 5 (авторська винагорода (роялті) склала 200 486, 16 Євро); додаток № 6 (авторська винагорода (роялті) склала 40 627, 13 Євро); додаток № 7 (авторська винагорода (роялті) склала 42 508, 51 Євро); додаток № 8 (авторська винагорода (роялті) склала 99 884, 08 Євро); додаток № 9 (авторська винагорода (роялті) склала 38 201, 64 Євро); додаток № 10 (авторська винагорода (роялті) склала 63 893, 10 Євро); додаток № 11 (авторська винагорода (роялті) склала 13 309, 77 Євро); додаток № 13 (авторська винагорода (роялті) склала 64 664, 27 Євро); додаток № 13 (авторська винагорода (роялті) склала 120 760, 22 Євро); додаток № 14 (авторська винагорода (роялті) склала 110 474, 08 Євро); додаток № 15 (авторська винагорода (роялті) склала 16 477, 42 Євро); додаток № 16 (авторська винагорода (роялті) склала 40 541, 56 Євро); додаток № 17 (авторська винагорода (роялті) склала 5 240, 91 Євро); додаток № 18 (авторська винагорода (роялті) склала 22 398, 00 Євро); додаток № 19 (авторська винагорода (роялті) склала 6 491, 00 Євро); додаток № 20 (авторська винагорода (роялті) склала 9 199, 00 Євро); додаток № 21 (авторська винагорода (роялті) склала 22 204, 00 Євро); додаток № 22 (авторська винагорода (роялті) склала 4 138, 00 Євро); додаток № 23 (авторська винагорода (роялті) склала 84 793, 00 Євро); додаток № 24 (авторська винагорода (роялті) склала 13 200, 00 Євро); додаток № 25 (авторська винагорода (роялті) склала 14 940, 00 Євро); додаток № 26 (авторська винагорода (роялті) склала 50 100, 00 Євро); додаток № 27 (авторська винагорода (роялті) склала 11 900, 00 Євро); додаткові угоди до додатків № 3, № 6, № 10, № 16.
Також сторонами, в межах виконання Договору складено та підписано Акти про передачу (надання) ліцензіату виключних прав (ліцензії) на телевізійні покази фільмів.
Позивачем надано виписки по банківському рахунку Акціонерного банку «Південний» (м. Одеса) за 24 січня 2018 року, 22 травня 2018 року, 07 червня 2018 року, 10 січня 2019 року, 17 січня 2019 року, 23 квітня 2019 року, 14 травня 2019 року, 22 травня 2019 року, 29 травня 2019 року, 31 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, з 10 червня 2019 року по 11 червня 2019 року, 17 липня 2019 року, 25 липня 2019 року, 06 серпня 2019 року, 03 жовтня 2019 року.
ГУ ДПС у м. Києві не заперечував обставини укладання позивачем договору із компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD», яка є резидентом Великобританії, не ставив під сумнів умови укладеного договору та додаткових угод до нього.
ТОВ «Гравіс» є суб`єктом кінематографії, що підтверджується довідками від 15 лютого 2018 року №№ 216/7/11-18, 208/7/11-18, виданими Державним агентством з питань кіно, відповідно до яких позивача:
- включено до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів та демонстраторів фільмів, розповсюджувача фільмів на території України шляхом передачі (продажу) прав на трансляцію каналами ефірного, супутникового, кабельного ТВ, тиражування, продаж (прокат) на кіноплівці, магнітних та цифрових носіях та розповсюдження шляхом публічного комерційного відео та присвоєно серію РУ номер 000229;
- включено до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів та демонстраторів фільмів як виробника ігрових, неігрових, анімаційних фільмів на кіноплівці, магнітних та електронних носіях на частково власній, часткового орендованій виробничій базі та присвоєно серію В номер 000521.
За висновками податкового органу, як зазначено в акті перевірки, що підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у сумі 5 794 371, 00 грн стало те, що під час аналізу здійснення оцінки доказів та фактів щодо неправомірності отримання переваг, наданих Конвенцією Україна Великобританія, при виплаті роялті ТОВ «Гравіс» на користь нерезидента Великобританії «SPINTREX HOLDINGS LTD», податковий орган виходив, зокрема, з наступного:
- компанія «Spintrex Holdings LTD» (Великобританія) зареєстрована 24 січня 2017 року;
- у компанії «Spintrex Holdings LTD» (Великобританія) відсутні співробітники, окрім директора;
- компанія «Spintrex Holdings LTD» (Великобританія) займається продажем прав на розповсюдження художніх фільмів, телевізійних програм та інших форматів контенту, захистом та підтримкою контенту (контроль за дотриманням прав за контрактом) але компанія не бере участі у розробленні, вдосконаленні та незалежному використанні контенту, оскільки «Spintrex Holdings LTD» не є телеканалом або компанією-виробником.
Компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) було укладено 458 ліцензійних договорів та додаткових угод з 132 компаніями на придбання прав трансляцій кіно-матеріалів на території України, та згідно наведених обсягів платежів встановлено, що кошти (роялті), отримані компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) від ТОВ «Гравіс» майже повністю були перераховані на рахунки ліцензіарів, що знаходяться в інших країнах. Найбільший обсяг виплат у вигляді роялті Компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) здійснено на користь резидентів Британських Віргінських островів та Республіки Кіпр, які не є виробниками кіномотографічних фільмів та відеозаписів.
Таким чином, метою укладання договору від 21 серпня 2017 року №210801 щодо надання виключних прав (Ліцензії) на телевізійний показ фільмів на території протягом Ліцензійного строку у системах Безплатного телебачення ТОВ «Гравіс» з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) було отримання переваг пільгового режиму оподаткування, а саме застосування нульової ставки податку відповідно до Конвенції між Україною та Королівством Великобританії та використання податкової системи Великобританії в частині неоподаткування виплат у вигляді роялті за авторське право на кінематографічні фільми та відеозаписи.
Відповідно до пункту 5 статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна зазначено, що «положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.»
Згідно із пунктом 103.2 статті 103 ПК України «податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору».
Частинами 1, 2, 3 статті 31 Віденської конвенція про право міжнародних договорів (набула чинності 13.06.1986) визначено «Загальне правило тлумачення». Так вказано, що Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. Для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, включаючи преамбулу й додатки: а) усяку угоду, яка стосується договору і якої було досягнуто між усіма учасниками у зв`язку з укладенням договору; b) усякий документ, складений одним або кількома учасниками у зв`язку з укладенням договору і прийнятий іншими учасниками як документ, що стосується договору.
Об`єкт і цілі Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії закріплено як безпосередньо в назві, так і в преамбулі Конвенції. «Уряд України і Уряд Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії; прагнучи укласти Конвенцію про усунення подвійного оподаткування і запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна».
ГУ ДПС у м. Києві вважає, що ТОВ «Гравіс» не було враховано вимоги пункту 5 статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, згідно якого положення цієї статті не застосовується, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачується роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
Таким чином, позивачем під час виплати на користь компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) доходу з джерелом його походження з України у вигляді роялті неправомірно застосовано ставку податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 0 %.
Надаючи оцінку спірним правовідносин, які виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до підпункту 14.1.54 (а) пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Абзацом першим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно із положеннями підпункту 141.4.1 (в) пункту 141.1 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є роялті.
Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (у редакції до 23 травня 2020 року) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (у редакції з 23 травня 2020 року) резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Тобто, роялті це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, зокрема, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів.
Положення ПК України зобов`язують резидента, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом, зокрема, роялті утримувати податок з таких доходів, за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати.
При цьому, положеннями ПК України передбачено виключення в окресленій частині, а саме, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
10.02.1992 між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості (далі Конвенція), яка набула чинності 11.08.1993.
Згідно зі статтею 1 Конвенції вона буде застосовуватися до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Відповідно до статті 2 Конвенції вона застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягнені від імені Договірних Держав або їх політичних підрозділів або від місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків.
Податками на доход і на приріст вартості майна вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів або елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчуження рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, що виплачуються підприємствами.
Податки, на які поширюється ця Конвенція, є: у Сполученому Королівстві, зокрема, прибутковий податок, податок на приріст вартості майна, а в Україні, серед іншого податок на прибуток (доходи) підприємств.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі.
Відповідно до пунктів 3-5 статті 12 Конвенції положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо особа, яка фактично має право на одержання роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає цій другій Договірній Державі індивідуальні послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачується роялті, дійсно зв`язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, в залежності від обставин.
Згідно з пунктом 5 статті 12 Конвенції положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення для утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачується роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
Між тим, 09 жовтня 2017 року складено Протокол між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, вчиненої у Лондоні 10 лютого 1993 року, який ратифіковано Законом України № 244-IX від 30 жовтня 2019 року та набув чинності для України 05 грудня 2019 року (далі – Протокол).
Відповідно до статті 8 Протоколу пункт 1 статті 12 «Роялті» Конвенції видалено та замінено таким:
« 1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.».
2. Такий новий пункт 2 додано до статті 12 Роялті Конвенції:
« 2. Однак роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті.».
3. Пункт 2 статті 12 «Роялті» Конвенції перенумерувано на пункт 3.
4. Пункт 3 статті 12 «Роялті» Конвенції перенумерувано на пункт 4 та слова «Положення пункту 1» видалено та замінено словами «Положення пунктів 1 та 2».
5. Пункт 5 статті 12 «Роялті» Конвенції видалено та замінено таким:
« 5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є ця Держава, адміністративно-політична одиниця, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, з якими безпосередньо пов`язане право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, і витрати зі сплати цих роялті несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база».
6. Пункт 4 етап і 12 «Роялті» Конвенції перенумерувано на пункт 6.
Згідно зі статтею 9 Протоколу статтю 23 «Обмеження пільг» Конвенції видалено та замінено такою:
« 1. Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, вигоди, передбачені цією Конвенцією, не надаються стосовно певного виду доходу або майна, якщо з урахуванням всіх відповідних фактів та обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди, якщо не встановлено, що надання такої вигоди і за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.
2. Якщо, відповідно до пункту 1, особі відмовлено в наданні вигоди, передбаченої цією Конвенцією, компетентний орган Договірної Держави, який в іншому випадку надав би цю вигоду, тим не менш, повинен вважати цю особу як таку, що має право на отримання цієї вигоди або інших вигід стосовно певного виду доходів або майна, якщо такий компетентний орган за запитом цієї особи та після розгляду відповідних фактів та обставин доходить висновку, що такі вигоди були б надані цій особі за відсутності угоди або операції, зазначених у пункті 1. Компетентний орган Договірної Держави, до якої направляється запит, повинен проконсультуватися з компетентним органом іншої Договірної Держави, перш ніж відмовити у запиті, зробленому резидентом цієї іншої Держави, відповідно до цього пункту.
3. Якщо відповідно до будь-якого положення цієї Конвенції, будь-який дохід звільняється від оподаткування у Договірній Державі та згідно з діючим законодавством в іншій Договірній Державі, особа, якої стосується такий дохід, підлягає оподаткуванню відносно тієї частини доходу, яка перерахована до або отримана в цій іншій Договірній Державі, а не відносно всієї суми такого доходу, тоді звільнення відповідно до цієї Конвенції в першій згаданій Договірній Державі дозволяється тільки тієї суми доходу, яка підлягає оподаткуванню в іншій Договірній Державі.».
У той же час, порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано положеннями статті 103 ПК України.
Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Положеннями пунктів 103.2-103.5 статті 103 ПК України передбачено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Пункти 103.2-103.5 статті 103 ПК України, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2245-VIII від 07 грудня 2017 року, № 466-IX від 16 січня 2020 року, викладено в такій редакції:
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.
У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:
а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті «б» цього пункту;
б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
- зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або
- зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов`язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв`язку із здійсненням операції з такої передачі.
Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов`язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.
Для цілей застосування цього пункту у випадках, коли резиденти - суб`єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об`єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Отже, до 04 грудня 2019 року ставка податку при виплаті роялті резиденту Великобританії становила 0 %.
При цьому, починаючи з 05 грудня 2019 року роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, що не має перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті.
Таким чином, починаючи з 05 грудня 2019 року при виплаті роялті резиденту Великобританії, у разі якщо він є бенефіціарним власником роялті, податок не повинен перевищувати 5 % від суми роялті.
При цьому, Конвенцією, на переконання колегії судів касаційної інстанції, передбачено так званий запобіжник від ухилення (мінімізації) сплати податку на прибуток, а саме пунктом 5 статті 12 Конвенції закріплено, що якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення для утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачується роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі, положення цієї Конвенції не застосовуються.
Починаючи з 23 травня 2020 року законодавцем фактично запроваджено в дію запобіжник, визначений у статті 12 Конвенції в положення пункту 103.2 статті 103 ПК України шляхом доповнення новим абзацом:
«Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору».
При цьому, стаття 23 Конвенції (з урахуванням змін, внесених Протоколом) передбачає, що вигоди не можуть бути надані, у разі якщо всі відповідні факти та обставини дають підстави для обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди.
Одночасно положення цієї статті Конвенції (з урахуванням змін, внесених Протоколом) не підлягають застосуванню, якщо встановлено, що надання вигоди і за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.
Разом з цим, до внесення змін до Конвенції положення статті 23 Конвенції не передбачали такого обмеження пільг. Пунктом 5 статті 12 Конвенції в частині не застосування цієї статті, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав у відношенні яких сплачується роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі - змін не зазнавала.
У свою чергу, положення Конвенції, з урахуванням внесених змін Протоколом та й відповідно ПК України, не деталізують та не встановлюють чітких критеріїв та умов, за наявності яких можливо дійти висновку, що отримання вигоди згідно Конвенції було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди (в даному випадку виплата роялті позивачем резиденту Великобританії), як і не регламентують критерії і умови, наявність яких свідчить про те, що надання вигоди і обставини, за яких така вигода надана, узгоджується з метою та цілями відповідних положень Конвенції.
Статтею 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів, до якої України приєдналася із застереженнями та заявою, відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР № 2077-XI від 14.04.1986, передбачено «Загальні правила тлумачення».
Так, договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору.
Для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, включаючи преамбулу й додатки:
а) усяку угоду, яка стосується договору і якої було досягнуто між усіма учасниками у зв`язку з укладенням договору;
b) усякий документ, складений одним або кількома учасниками у зв`язку з укладенням договору і прийнятий іншими учасниками як документ, що стосується договору.
Поряд з контекстом враховуються:
а) усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень;
b) наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення;
с) будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Спеціального значення надається термінові, в тому випадку, коли встановлено, що учасники мали такий намір.
Аналізуючи наведені положення статті 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів, суд констатує, що одним з ключових аспектів для вірного тлумачення є об`єкт і ціль укладеного договору.
Суд зазначає, що об`єктом Конвенції є податки, на які поширюється Конвенція, а ціллю Конвенції усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і приріст вартості майна.
Разом з цим дана Конвенція розроблена на основі Модельної конвенції ОЕСР щодо податків на доходи і капітал (далі - Модельна конвенція), для тлумачення якої використовуються роз`яснення, які містяться в Офіційних коментарях до Модельної конвенції (далі - Коментарі).
Стаття 29 Модельної конвенції (у редакції від 2017 року) передбачає спеціальні положення щодо обмеження пільг, передбачених конвенціями про уникнення подвійного оподаткування «тест основної мети», який полягає в наступному: незважаючи на будь-які положення конвенції про уникнення подвійного оподаткування, пільги, передбачені конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, не повинні надаватися щодо доходу або капіталу, якщо існують розумні підстави зробити висновок, з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин, що одержання такої пільги було однієї з основних цілей будь-яких домовленостей або операцій, які прямо або опосередковано призвели до цієї пільги, якщо не буде визначено, що надання цієї пільги за цих обставин буде відповідати цілі і задачі відповідних положень конвенції про уникнення подвійного оподаткування, на яку поширюється дія конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Відповідно до пункту 178 Коментарів до статті 29 Модельної конвенції висновки про те, що однією з головних / головною метою операції чи структури є застосування пільг, передбачених конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, повинні ґрунтуватися на дослідженні усіх фактів та обставин, що мають відношення до такої операції, та з урахуванням наступного:
(i) такий висновок не повинен ґрунтуватися на припущеннях;
(ii) дослідження всіх фактів та обставин не повинно зводитися до дослідження виключно податкового ефекту операції, що пов`язана з отриманням пільг по конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Відповідно до пункту 181 Коментарів до статті 29 Модельної конвенції, мета отримання пільг, передбачених конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, не буде вважатися основною, якщо існують розумні підстави зробити висновок, з урахуванням всіх фактів та обставин, які стосуються конкретної операції, що отримання таких пільг не було основним фактором та не може обґрунтувати здійснення певної операції, яка самостійно або разом з іншими операціями, призвела до таких пільг.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №803/1005/17.
Таким чином, в межах розгляду даної адміністративної справи необхідно встановити наявність/відсутність у ТОВ «Графіс» головної мети або однієї з головних цілей одержання переваг, передбачених статтею 12 Конвенції, а саме шляхом зменшення податкового навантаження, в частині сплати податку на доходи іноземних юридичних осіб, при виплаті роялті компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) за період 2018-2019 роки.
Однією з головних цілей одержання переваг, передбачених статтею 12 Конвенції, може бути встановлення ознак пов`язаності осіб.
Відповідно до пункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції до 16 січня 2020 року) пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема:
а) для юридичних осіб:
одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;
принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;
одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;
повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;
Контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.
Разом з цим, пунктом 17 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX внесено зміни у підпункті 14.1.159:
- абзац перший після слів «фізичні особи» доповнити словами «та/або утворення без статусу юридичної особи»;
у підпункті «а»:
в абзаці другому цифри « 20» замінити цифрами « 25», а після слів «більше відсотків» доповнити словами та цифрами «(крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації)»;
в абзаці третьому цифри « 20» замінити цифрами « 25»;
перше речення абзацу одинадцятого викласти в такій редакції:
«сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів)»;
в абзаці другому підпункту «б» цифри « 20» замінити цифрами « 25»;
у підпункті «в»:
в абзаці п`ятому цифри « 20» замінити цифрами « 25»;
абзац шостий викласти в такій редакції:
«безпосередньо та/або опосередковано належать такій фізичній особі в юридичній особі через володіння корпоративними правами»;
абзац сьомий доповнити словами «(без врахування осіб, пов`язаних з такою фізичною особою через пряме та/або опосередковане володіння корпоративними правами)»;
в абзаці восьмому слова «цього підпункту» замінити словами та цифрами «підпункту 14.1.159 цього пункту»;
після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:
«У разі здійснення господарських операцій утвореннями без статусу юридичної особи з пов`язаною особою будь-якого з учасників договору про спільну діяльність, розмір вкладів яких у спільне майно становить 25 і більше відсотків, пов`язаними визнаються утворення без статусу юридичної особи (договору про спільну діяльність) і така пов`язана особа будь-якого з учасників такого договору».
У зв`язку з цим абзаци дев`ятий - п`ятнадцятий вважати відповідно абзацами десятим - шістнадцятим;
абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:
«Контролюючий орган у судовому порядку може довести пов`язаність осіб на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, утворення без статусу юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи та/або утворення без статусу юридичної особи».
Аналізуючи наведених правових положень дає підстави для висновку, що пов`язаними юридичними особами є особи, які відповідають критеріям, що визначені в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
При цьому, контролюючому органу надано право довести у судовому порядку пов`язаність осіб на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, утворення без статусу юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи та/або утворення без статусу юридичної особи.
Водночас суд зауважує, що в акті перевірки відповідачем не зафіксовано наявності жодних із критеріїв пов`язаності позивача з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія), як і не доведено ГУ ДПС у м. Києві в судовому порядку наявність здійснення позивачем фактичного контролю за бізнес-рішеннями компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) та/або здійснення контролю компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) за бізнес-рішеннями ТОВ «Гравіс».
Натомість, відповідно до відповіді компетентного органу Великобританії від 27 січня 2021 року № EQI/F41784/DC кінцевим власником компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) є Savina Holdings LP; Actis LLP; Actis New GP Co Limited; Actis 4 PCC; Upstream S.A.; Tzedakan Funds S.C.A; Sprintex Holdings Ltd. Поточний акціонер 100% власник - Tzedakan Funds S.C.A, 2 Av/ Charies de Gaulle Luxembourg, Luxembourg, L-2013.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів пов`язаності позивача з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія), що, в свою чергу, виключає можливість стверджувати про зменшення позивачем податкового навантаження в частині сплати податку на доходи іноземних юридичних осіб, при виплаті роялті компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) за період з 2018-2019 роки у зв`язку з пов`язаністю з цією компанією. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Так, в акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві, як на підтвердження наявності підстав, передбачених пунктом 5 статті 12 Конвенції, зазначає про те, що компанія «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) заключила ряд ліцензійних договорів із компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) та ліцензіарами з Республіки Кіпру (з якими раніше українські підприємства мали прямі ліцензійні угоди) на отримання права (ліцензії) на телевізійний показ фільмів на території України у системах безоплатного телебачення протягом ліцензійного строку, на підставі яких компанія «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) здійснювала сплату роялті ліцензіатам.
Також контролюючий орган зазначив про наявність ряду договорів щодо зміни ліцензіатів, за наслідками укладання яких відбулась зміна країни юрисдикції нерезидента, отримувача доходів, у вигляді роялті, використані, на думку відповідача, для застосування пониженої ставки податку та про наявність кредиторської заборгованості по таким договорам.
Водночас, ГУ ДПС у м. Києві не обґрунтовано, яким чином наявність кредиторської заборгованості по операціям з іншими суб`єктами господарювання (резидентами інших країн) може свідчити про наявність обставин, визначених пунктом 5 статті 12 Конвенції у взаємовідносинах ТОВ «Гравіс» з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія).
На переконання суду, податковим органом не надано належних доказів, як господарська діяльність компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) з іншими суб`єктами господарювання (резидентами інших країн) свідчить про наявність у ТОВ «Гравіс» основної цілі укладення договору з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія), а саме зменшення податкового навантаження, тобто отримання вигоди від Конвенції.
На спростування тверджень відповідача, викладених в акті перевірки ТОВ «Гравіс» надано відповідь компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) від 05 червня 2025 року №б/н, з нотаріально засвідченою копією перекладу, відповідно до якого компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) повідомлено, серед іншого, про те, що компанія у 2018-2019 роках була податковим резидентом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та і наразі є її податковим резидентом, не має постійного представництва в Україні, є постійним платником податку Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії і не застосовує жодних спеціальних (сприятливих) податкових режимів.
За період 2017-2020 роки компанією було сплачено більше ніж 110 000 фунтів стерлінгів податку на прибуток та вона не виступає в ролі агента, номінального власника, посередника між Українською компанією та будь-якими третіми особами стосовно доходу (роялті), який виплачується українською компанією, не здійснювала їх перерахування, відразу або незабаром після отримання роялті у минулому. Роялті з джерелом походження з України не передавалися автоматично іншим особам. Банківські рахунки компанії, на які зараховувалися та зараховуються роялті з джерелом походження з України, відкриті в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії та інших країнах Європи. Компанія має і завжди мала виключне володіння та контроль над своїми банківськими рахунками, на які зараховуються роялті з джерелом походження з України від української компанії. Також у зазначеному листі вказано напрям спрямування роялті (на виплату заробітної плати, орендної плати тощо), про суттєву економічну присутність компанії у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, повідомлено, що за супроводження та забезпечення операційної діяльності компанії, оплату консультаційних послуг за 2017-2020 роки нею було сплачено на користь зовнішніх консультантів більше ніж 610 000 євро.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що основною статтею доходів компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) є отримані роялті, а основою статтею витрат є сплачені роялті, при цьому середньооблікова чисельність працівників за перевіряємий період становила 1 особу, суд зазначає таке.
Як вже було зазначалося судом та підтверджується матеріалами справи, компанія «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) є та була податковим резидентом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та вона не виступає в ролі агента, номінального власника, посередника між Українською компанією та будь-якими третіми особами стосовно доходу (роялті), який виплачується українською компанією, не здійснювала їх перерахування, відразу або незабаром після отримання роялті у минулому. Роялті з джерелом походження з України не передавалися автоматично іншим особам. Здійснює свою діяльність на власний ризик.
Середньооблікова кількість працівників 1 особа також не свідчить про їх наявність, оскільки як слідує з матеріалів справи компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) залучалися на договірній основі інші суб`єкти господарювання для надання аудиторських послуг, підготовки фінансової звітності, податкових послуг, послуг щодо оплати праці, разових консультаційних послуг, консультації з інвестиційних питань тощо.
Судом не встановлено належних та достатніх доказів, які б підтверджували доводи ГУ ДПС у м. Києві про причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними ним у цій частині твердженнями із можливістю сформувати висновки про наявність обставин, передбачених пунктом 5 статті 12 Конвенції.
Будь-які припущення контролюючого органу не можуть бути покладені в основу для формування висновку про те, що укладення ТОВ «Гравіс» договору з компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) мало своєю головною метою отримання вигоди від Конвенції.
На переконання суду, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано, що нерезидент - компанія «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) здійснювала активну та реальну діяльність, несла ризики, відповідна діяльність для неї характерна.
При цьому, позивачем аргументовано та підтверджено належними та достатніми доказами наявність ознак економічної вигоди у зміні контрагента - на компанію «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія), окрім податкової пільги.
Також суд вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, посилання позивача на те, що відповідно до положень статті 103 ПК України в редакції Закону України від 07 листопада 2017 року №2176-VIII для підтвердження правомірності застосування суб`єктами кінематографії України пільгової ставки податку на доходи іноземних юридичних осіб у вигляді роялті за субліцензійними договорами на використання аудіовізуальних творів достатнім є надання довідки про податковий статус нерезидента, без додаткового підтвердження того, що такі нерезиденти є бенефіціарними власниками роялті.
Як було вказано раніше, позивач є суб`єктом кінематографії України, що підтверджується довідками Держкіно, примірники яких надавались позивачем під час перевірки, що, у свою чергу, свідчить про відсутність необхідності додаткового підтвердження ознаки бенефіціарності компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) як передумови для застосування пільгової ставки податку за 2018-2019 роки.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які були покладені в основу акта перевірки та в подальшому стали підставою для прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, базуються на неналежних та недостатніх доказах, які б вказували на порушення позивачем вимог пункту 103.1 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, з урахуванням пункту 5 статті 12 «Роялті» Конвенції.
Щодо тверджень позивача про порушення прядку проведення перевірки, суд зазначає про таке.
Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, крім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Матеріалами справи встановлено, що юридичною підставою прийняття наказу, за наслідками реалізації якого проведено перевірку та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є підпункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78, підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
У контексті висновків щодо порушення самої процедури призначення перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Згідно з підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Як передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У зв`язку з набранням чинності у грудні 2021 року Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX вказана норма викладена наступній редакції:
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.
Повертаючись до тверджень щодо фактичного зазначення у наказі підстав для її проведення, то необхідно вказати, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі №620/309/20 Верховний Суд вказав, що надіслати на адресу платника (вручити платнику) обов`язковий письмовий запит з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження контролюючий орган має право лише у разі виявлення фактів, які свідчать про порушення таким платником податкового, валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, за наслідками отримання податкової інформації.
У наведеній вище постанові, покликаючись на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, зазначено, що аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Також аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №160/8721/23, від 19 травня 2025 року у справі №160/9787/23, від 1 липня 2025 року у справі №160/9196/23.
За наслідками дослідження матеріалів справи, судом не встановлено порушень відповідачем приписів законодавства в частині призначення і проведення на підставі наказу №7907-п від 29 листопада 2024 року позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Гравіс».
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
VI. Судові витрати.
За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведених вище положень, суд дійшов висновку про стягнення документально підтвердженої суми судового збору у розмірі 30 280, 00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23 січня 2025 року №0049802303.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23; код ЄДРПОУ 19133985) судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua