Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №320/40746/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №320/40746/25

Суддя: Горобцова Я.В.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року Київ справа №320/40746/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2025 № 262140015651 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.08.1988 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1981, за виключенням періодів роботи з 01.01.1999 по 26.12.1999 та з 01.01.2000 по 27.08.2002;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1988 по 01.01.1999, що складає 10 років 4 місяці 19 днів та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.04.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що при визначенні страхового стажу та призначенні пенсії за віком відповідачем протиправно не був зарахований до страхового стажу період роботи з 15.08.1988 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1981 та період догляду до 3-х років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.11.1995.

Зазначає, що її страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , а також іншими документами (дипломом про вищу освіту, свідоцтвом про народження дитини, довідкою № 391 від 24.06.2025, довідкою форми ОК-5 тощо ) та складає 35 років 4 місяці 24 дні. Проте відповідач-2 у рішенні від 22.04.2025 р. № 262140015651 протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, зокрема відповідач-2 визнав за позивачем страховий стаж 25 років 05 днів, не зарахувавши до нього період, що склав 10 років 4 місяці 19 днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем-1 відзиву на позовну заяву подано не було.

Відповідач-2 у подано відзиві проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що рішенням від 22.04.2025 №262140015651 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком оскільки відсутній належним чином підтверджений страховий стаж. Позивачем станом на 22.04.2025 підтверджено лише 25 років страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 від 07.12.1999.

14.04.2025 позивач по досягненні 60-річного віку та звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 22.04.2025 №262140015651 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В рішенні зазначено:

- необхідний вік становить 60 років,

- вік позивача 60 років 1 місяць,

- необхідний страховий стаж 32,

- страховий стаж позивача 25 років.

Рішення обґрунтовано тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 15.08.1988 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1981, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві у записі про прийняття на роботу та відсутня інформація про перейменування, реорганізацію (до страхового стажу зараховано періоди роботи з 01.01.1999 по 26.12.1999 та з 01.01.2000 по 27.08.2002 згідно відомостей у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5);

- період догляду до 3-х років за дитиною 30.09.1995 р.н., згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.11.1995, оскільки відсутній штамп про отримання паспорту та в анкеті-опитуванні у графі про виховання дитини до трирічного віку заявницею вказано - «НІ».

Вважаючи протиправними такі дії відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Згідно із пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, при призначенні пенсії в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно із частиною другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 219/4003/17, від 28.12.2021 у справі №539/1398/17, від 12.12.2019 у справі №219/2866/17, від 21.11.2019 у справі №701/1232/16-а, від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як вбачається матеріалів справи предметом спору у даному випадку є неврахуванням відповідачем до страхового стажу позивача період його роботи:

- з 15.08.1988 по 01.01.1999, оскільки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1981 запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві у записі про прийняття на роботу та відсутня інформація про перейменування, реорганізацію.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 06.07.1981 містить наступні записи про його роботу в оскаржувані періоди:

- запис №7 від 15.08.1988 – призначена на посаду вчителя англійської мови у Стахановській середній школі №9 (наказ №185-к від 15.08.1988);

- запис №8 від 27.08.2002 – звільнена у зв`язку зі зміною місця проживання стаття 38 КЗоТ УССР (наказ № 202-к від 22.08.2002).

Отже вказані записи у трудовій книжні позивача підтверджують факт її роботи на посаді вчителя англійської мови у Стахановській середній школі № 9 з 15.08.1988 по 27.08.2002.

Крім того в матеріалах справи наявна довідка від 24.06.2025 № 391, видана Адміністрацією «Стахановської спеціалізованою школою №9 імені Олексія Стаханова», згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно працювала в Стаханівскій середній школі № 9 з 15.08.1988 вчителем англійської мови (наказ від 19.08.1988 №185-к). На підставі свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 14.03.1995 прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_1 . 04.06.2002 Стахівська середня школа №9 перейменована в спеціалізовано середню загальноосвітню школу №9 з поглибленим вивченням зарубіжних мов (рішення виконкому Стаханівського міської ради від 04.06.2002 №338). Звільнена 27.08.2002 (наказ від 22.08.2002 №212-к) згідно зі статтею 38 КЗОТ України. З 01.04.2024 на підставі постанови уряду Луганської народної республіки від 22.12.2023 № 150/23 школа перейменована в Державне бюджетне загальноосвітню установу Луганської народної республіки «Стахановської спеціалізованою школою № 9 імені Олексія Стаханова».

Судом встановлено, що у вказаній вище довідці вказано посаду де працював позивач, містяться дати прийняття на роботу та звільнення, міститься номери наказів про прийняття на роботу та звільнення, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, вказана інформація про зміну прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу та вказана інформація про перейменування назви школи № 9.

Суд також враховує, що наведені довідки видані підприємствами, що на даний час перебувають на тимчасово окупованій території.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

При розгляду даної справи суд також враховує, що обставини, які підлягають встановленню і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що вказана вище довідка від 24.06.2025 №391 є достатніми доказами для підтвердження трудового стажу позивача відповідно до пунктом 3 Порядку № 637 на посаді вчителя англійської мови у Стахановській середній школі № 9 з 15.08.1988 по 27.08.2002.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що надана позивачем трудова книжка НОМЕР_1 від 06.07.1981, а також уточнююча довідка від 24.06.2025 № 391 повністю підтверджує страховий стаж позивача у спірні періоди з 15.08.1988 по 27.08.2002 на посаді вчителя англійської мови у Стахановській середній школі №9 з 15.08.1988 по 27.08.2002.

Отже відповідач-2 мав би провести обрахунок стажу роботи позивача у спірних періодах відповідно до даних трудової книжки, а також наданої довідки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує те, що за наявності у відповідача будь-яких сумнівів щодо недоліків заповнення трудової книжки застрахованої особи, відповідачем необхідно враховувати наступне.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

На переконання суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Щодо певних недоліків трудової книжки позивача, суд зазначає наступне.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Суд також враховує, що обов`язок належного оформлення таких документів як трудова книжка покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність).

Крім того, суд зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем його трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 15.08.1988 по 01.01.1999 на посаді вчителя англійської мови у Стахановській середній школі №9 є обґрунтованими.

Стосовно неврахуванням відповідачем до страхового стажу позивача періоди догляду за дитиною до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорта, суд зазначає наступне.

На підтвердження періоду догляду за дитиною позивачкою надано свідоцтво від 10.11.1995 НОМЕР_2 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , що підтверджує факт народження дитини та право позивача на зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу.

Так, зазначений період не був зарахований позивачу до страхового стажу через відсутність відмітки про одержання паспорта відповідно до пункту 11 Порядку № 637, яким визначено, що час догляду непрацюючої матері до досягнення дитиною 3-річного віку встановлюється на підставі, зокрема, свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). У рішенні вказано про необхідність надати паспорт дитини.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 наведеного вище Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Суд вважає безпідставними вимоги пенсійного органу щодо обов`язкового подання паспорта дитини для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку за наявності поданого свідоцтва про народження дитини, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність відмітки про отримання паспорта у свідоцтві про народження є самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №607/6447/17-а, від 16.05.2019 у справі №607/15077/16-а, від 15.06.2020 у справі №607/2233/17 та від 29.07.2020 у справі №607/5038/16-а.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для не зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку стало те, що у свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про отримання паспорта.

Суд вважає, що твердження відповідача про надання позивачем свідоцтва про народження дитини без відмітки про одержання паспорта є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем не надано належної оцінки заяві позивача про призначення пенсії від 14.04.2025 та доданим до неї документам, зокрема щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу, врахування періодів роботи з 15.08.1988 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1981, а також періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.09.1995 по 30.09.1998.

Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 22.04.2025 № 262140015651 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що оскільки оскаржуване у даній справі рішення від 22.04.2025 № 262140015651 про відмову позивачу в призначенні пенсії було ГУ ПФУ в Одеській області, право позивача на призначення пенсії було порушено безпосередньо ГУ ПФУ в Одеській області.

Отже суд зобов`язує саме ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового пенсійного стажу позивача періоди роботи з 15.08.1988 по 01.01.1999.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

В силу статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 2422,41 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2422,41 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2025 № 262140015651 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу період роботи з 15.08.1988 по 01.01.1999 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1981, періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити з 14.04.2025 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 2422,41 грн. (дві тисяча чотириста двадцять дві гривні 41 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua