Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №519/1238/26 — Південний міський суд Одеської області

Суд: Південний міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №519/1238/26

Суддя: Москаленко І. О.

Справа №519/1238/26

3/519/204/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026 м.Південне

Суддя Південного міського суду Одеської області Москаленко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі.

1.17.06.2026 о 14:00 год. в Одеській обл., м. Південне, вул. Приморська, 19 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного та в медичному закладі відмовився під відеозапис б/к 000333. Від керування транспортним засобом відсторонено. Зазначеним порушив п.2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

2.По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №695487 від 17.06.2026 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3.У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт перебування біля автотранспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння 17.06.2026 о 14:00 год. в Одеській обл., м. Південне, вул. Приморська, 19, пояснив, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння саме через очевидність зазначеного факту. Водночас, пояснив, що керування автотранспортним засобом не здійснював, передав керування знайомому молодику. Після наїзду колесом на бордюр, ОСОБА_1 пообіцяв молодику взяти відповідальність на себе, через що останній зник з місця події. В момент приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 був єдиною особою біля автотранспортного засобу, тому протокол було складено відносно нього, хоча фактично керування транспортним засобом він не здійснював.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

4.Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

5.Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

6.Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.

7.Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

8.В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

9.Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

10.Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

11.Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід вважати закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

12.При перегляді відеозапису з бодікамери №000333 судом встановлено, що перебування за кермом та факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано. Тому, судом викликались для допиту свідки, пояснення яких долучено до матеріалів справи

13.Так, допитана у судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань, ОСОБА_2 , пояснила суду, що 17.06.2026 приблизно о 14:00 годині за адресою Одеська область, м. Південне, вул. Приморська 19 стала свідком події як транспортний засіб Hyundai р.н. НОМЕР_1 рухався по дорозі з неадекватними маневрами, в результаті чого наїхав колесом на бордюр, проколовши його. Водій хотів поїхали з місця події, тому вона викликала поліцію. Через деякий час з переднього пасажирського сидіння вийшов підліток. Вони разом з ОСОБА_1 намагалися відштовхнути та завезти автомобіль. До приїзду наряду поліції хлопець пішов у невідомому напрямку. Отже, хто керував транспортним засобом їй достеменно невідомо. На питання суду, чи бачила вона як правопорушник мінявся місцями з хлопцем за кермом автомобілю, свідок зазначив, що таких обставин не бачила, проте, вони дійсно довго не виходили з автомобілю після зупинки, що саме вони стільки часу там робили їй невідомо.

14.Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правдивості її свідчень щодо обставин правопорушення.

15.Крім того, її показання узгоджуються з матеріалами справи.

16.Так, з повідомлення ЄО 7614 від 17.06.2026 встановлено, що ОСОБА_2 була заявником, зазначала, що невідома особа у алкогольному стані намагається сісти за кермо і поїхати.

17.Згідно пояснень свідків від 17.06.2026, відібраних інспектором С. Рудковським, вбачається, що на місці події був невідомий хлопець, який вийшов з переднього сидіння та у подальшому пішов з місця події.

18.Досліджуючи відеозапис з бодікамери №000333 судом встановлено, що на записі №0000333_000333202 60617145339_0019 міститься відео з розмовою свідків, у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та працівників поліції. Підчас розмови свідки зазначать: «Справа в тому, що він також був з дитиною!», «А з ним був хлопчик, ну підліток».

19.Допитаний у судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань, ОСОБА_3 , 19 років, пояснив суду, що 17.06.2026 у денний час доби зустрів ОСОБА_1 , який біля автомобіля розпивав алкогольні напої і слухав музику. Свідок попросив покататися на машині, на що ОСОБА_1 погодився. Свідок, керуючи автотранспортним засобом Hyundai р.н. НОМЕР_1 наїхав на бордюр колесом за адресою в Одеській обл., м. Південне, вул. Приморська, 19. Оскільки біля автотранспортного засобу почати збиратися свідки події, ОСОБА_1 сказав, що візьме на себе усю відповідальність, тому вони помінялися місцями. Після чого ОСОБА_1 сів на місце водія, а свідок вийшов з машині і пішов по своїх справах. У подальшому свідок з ОСОБА_1 не контактував. ОСОБА_1 знайшов його у соціальних мережах і попросив надати свідчення суду з метою захисту у справі про адміністративне правопорушення, на що свідок надав згоду. Посвідчення водія свідок не має, керує автотранспортними засобами незадовільно, через що і наїхав на бордюр колесом.

20.Свідок ОСОБА_2 , яка перебувала у залі судового засідання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань, впізнала ОСОБА_3 , як підлітка, що перебував з ОСОБА_1 на місці події та виходив з автотранспортного засобу правопорушника. Відповідаючи на уточнююче запитання суду про вік ОСОБА_3 , який є повнолітнім, свідок пояснила, що ОСОБА_3 виглядає як підліток, на її думку, з огляду на худорляву будову тіла, одяг та безформову зачіску, що є характерним для підлітків.

Висновки суду

21.Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

22.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17 рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

23.Також, суд враховує правову позицію висловлену Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє працівників поліції від доведення правомірності свого рішення.

24.При цьому, суддя зазначає, що рапорт є внутрішнім документом та не може слугувати доказом у справі, оскільки механізм складання рапорту не врегульований законодавцем. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена зокрема у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 № 489/4827/16-а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю.

25.Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

26.Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

27.На думку суду, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження як суб`єктивної так і об`єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно і наявності в діях останнього складу зазначеного правопорушення. Факт керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом не зафіксовано на відеозаписі з бодікамери 000333, свідки, які надали пояснення, також не засвідчили такого факту підчас розгляду справи судом.

28.Доказів на спростування доводів сторони захисту матеріали справи не містять.

29.В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

30.Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

31.Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

32.Фактично, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Проте, Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суддю повноваженнями самостійно змінювати статтю обвинувачення на іншу. Суд розглядає справу виключно в межах протоколу, складного працівниками поліції. Крім того, розгляд справ за ч. 2 ст. 126 КУпАП не відноситься до компетенції суду.

33.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Тому, суд вважає за необхідне закрити адміністративну справу щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

34.Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ч.1 ст.130, ст.ст.283-284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

35.Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

36. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через суд, який виніс постанову.

Суддя Південного міського суду Одеської області Інна МОСКАЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua