Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №522/20441/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №522/20441/26

Суддя: Косіцина В. В.

Справа №522/20441/26

Провадження №2-о/522/615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у змішаній формі (паперовій та електронній) цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у якій заявник просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2015 року до державної реєстрації шлюбу 06 серпня 2019 року.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку окремого провадження у змішаній формі (паперовій та електронній). Витребувано у Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції наступні відомості: належним чином засвідчені копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб та розірвання шлюбу, де в графі «Відомості про чоловіка» зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ; належним чином засвідчені копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб та розірвання шлюбу, де в графі «Відомості про дружину» зазначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 . Судове засідання по справі призначено на 05 листопада 2026 року.

30 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Приморського ВДРАЦС у м. Одесі ОМУМЮ надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 05 листопада 2026 року з`явився заявник та його представник, а також заінтересована особа.

Заявник та заінтересована особа у судовому засіданні підтримали заяву, просили її задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 12 листопада 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Звертаючись до суду із заявою, заявник посилається на те, що у період з вересня 2015 року по 06 серпня 2019 року він та заінтересована особа спільно проживали, виховували дітей, організовували повсякденний побут і виконували взаємні сімейні обов`язки. Вказує, що спільне проживання з трьома дітьми передбачало узгоджене забезпечення житла, харчування, лікування, освіти, дозвілля та інших щоденних потреб сім`ї. Документи про місце проживання, склад сім`ї, навчання і медичне обслуговування дітей у сукупності підтверджують сталість сімейного господарства, сімейний характер витрат та виконання обома батьками взаємних обов`язків. Зазначає, що юридичною метою такого звернення є захист майнових прав заявника щодо об`єкта права спільної сумісної власності, набутого у заявлений період спільного проживання, а тому, заявник просить встановити передбачену законом юридичну підставу виникнення відповідного майнового режиму, а предмет заяви охоплює виключно встановлення юридичного факту та виключає вирішення питань про належність конкретного майна, його поділ, визначення часток або присудження майна.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Тобто, встановлення конкретного факту в окремому провадженні повинно мати певну процесуальну мету, яка в подальшому впливатиме на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника.

У заяві заявник вказує, що юридичною метою такого звернення є захист майнових прав заявника щодо об`єкта права спільної сумісної власності, набутого у заявлений період спільного проживання.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №501404738, за ОСОБА_1 не здійснювалася реєстрація речових прав на нерухоме майно, набуте ним в період з вересня 2015 року до 06 серпня 2019 року.

Дійсно, у інформаційній довідці наявні відомості про державну реєстрацію права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка проведена 07.04.2017. Проте, підставою для державної реєстрації є: свідоцтво про право власності від 07.12.1999; свідоцтво про право на спадщину від 05.08.2010; технічний паспорт від 12.07.2010.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №501404261, відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на будь-які об`єкти нерухомого майна у період з вересня 2015 року до 06 серпня 2019 року – відсутні.

У судовому засіданні, призначеному на 05 листопада 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на питання про те, чи придбавалося ними у спірний період будь-які об`єкти рухомого або нерухомого майна, останні пояснили, що у період з вересня 2015 по 06 серпня 2019 року будь-які об`єкти рухомого або нерухомого майна ними не набувалися.

Вказане у сукупності свідчить про те, що встановлення заявленого факту позбавлено будь-якої процесуальної мети, оскільки, навіть у випадку задоволення заяви, це не призведе до виникнення, зміни або припинення особистих або майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Саме лише посилання у судовому засіданні на те, що їм потрібно підтвердити факт «цивільного шлюбу» не може бути метою встановлення такого факту, оскільки, встановлення такого факту не матиме будь-якого юридичного значення.

Тому, враховуючи те, що встановлення заявленого факту позбавлено будь-якої процесуальної мети, беручи до уваги те, що встановлення такого факту не призведе до виникнення, зміни або припинення особистих або майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд доходить до висновку про те, що підстави для задоволення заяви відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 315, 319, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 12 листопада 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua