Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №640/3101/22
Суддя: Головенко О.Д.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м. Київ справа №640/3101/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:
визнати дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки по день фактичного розрахунку (18.01.2022) протиправними;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного грошового забезпечення - 330,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 19.07.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки фактичний розрахунок при звільненні відбувся 16.03.2018. Також зазначив, що позивач не звертався до фінансового органу ГУНП із заявою про виплату середнього заробітку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах Національної поліції та наказом ГУНП в Київській області від 16.03.2018 № 146 о/с був звільнений за власним бажанням. При звільненні відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористані відпустки за 2016-2017 роки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2021 у справі № 640/8298/20, яке набрало законної сили 20.12.2021, дії ГУНП визнано протиправними та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 65 днів невикористаної відпустки.
На виконання судового рішення, відповідач 18.01.2022 перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 20614,20 грн. Таким чином, повний розрахунок із належних позивачу при звільненні сум відбувся з простроченням у 1403 дні, водночас не виплатив середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є протиправними, що і зумовило останнього на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Не є спірним те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2021 у справі № 640/8298/20, яке набрало законної сили 20.12.2021, дії ГУНП визнано протиправними та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 65 днів невикористаної відпустки.
На виконання судового рішення, відповідач 18.01.2022 перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 20614,20 грн.
Оскільки остаточний розрахунок при звільненні з позивачем не було здійснено, такими діями відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.
Тож, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При вирішенні цього питання слід враховувати принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначено про те, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини другої цієї статті при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Також, відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Верховний Суд у своїх постановах вже зазначав, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, ураховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку запроваджено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
У даній справі період затримки становить з 16.03.2018 по 18.01.2022.
Таким чином, суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи позивача про наявність затримки з боку відповідача виконання рішення суду щодо грошової компенсації за 65 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016-2017 роки, що є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку.
У зв`язку з тим, що відповідачем порушено строки виплати компенсації у розмірі 20614,20 грн, а розрахований позивачем та заявлений до стягнення розмір середнього заробітку є непропорційним до розміру невиплаченої суми, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням принципу пропорційності та справедливості.
Відтак, враховуючи вказані Великою Палатою Верховного Суду критерії розміру простроченої заборгованості, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми у розмірі 20614,20 грн, що є сумою самої грошової компенсації, з приводу невчасної виплати якої і виник даний спір. Також, підлягає врахуванню й те, що затримка виплати виникла не з усієї заробітної плати/грошового забезпечення, а лише з грошової компенсації невикористаної відпустки.
Також, суд враховується й позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, в якій зауважено на тому, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак, загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. (п. 106)
При цьому, належним та ефективним способом захисту порушеного права є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності затримки розрахунку з позивачем.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що перебіг тримісячного строку для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку розпочинається з наступного дня після того, як роботодавець фактично розрахувався з працівником. Оскільки виплату проведено 18.01.2022, а позов подано 20.01.2022, строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Суд відхиляє твердження відповідача та посилання на лист УФЗБО ГУНП в Київській області від 08.09.2022, де зазначено, що звернень від ОСОБА_1 щодо нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку до фінансового управління не надходило, а тому й офіційної відмови йому не надавалось, з огляду на те. що приписи ст. 116 КЗпП України покладають на підприємство, установу чи організацію прямий та безумовний обов`язок провести повний і остаточний розрахунок із працівником у день його звільнення. Чинне законодавство України не передбачає обов`язку працівника звертатися до роботодавця з окремими заявами про виплату належних йому сум або відшкодувань. Відповідальність за несвоєчасний розрахунок (виплата середнього заробітку за ст. 117 КЗпП) настає автоматично в силу закону у випадку прострочення виплати з вини роботодавця. Таким чином, відсутність окремої письмової відмови ГУНП на звернення позивача, на переконання суду, не свідчить про відсутність спору та не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки по день фактичного розрахунку.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку, у розмірі 20614,20 грн (двадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 20 коп).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1198,55 грн (одна тисяча сто дев`яносто вісім гривень 55 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua