Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №508/1004/26 — Миколаївський районний суд Одеської області

Суд: Миколаївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №508/1004/26

Суддя: Банташ Д. С.

Справа № 508/1004/26

Номер провадження 2-а/508/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Банташ Д.С.

з участю: секретаря судового засідання Грибонос О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в селищі Миколаївка Березівського району Одеської області матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 в особі представника Ковтун К.В. звернулася до суду з вказаним позовом про визнання незаконною та скасування постанови поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 1 (смт. Миколаївка) Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області - капрала поліції Мазарака Юрія Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7994082 від 04 жовтня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 , до Адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.5 ст.121 КУпАП та закриття провадження по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2026 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем в селі Скосарівка по вулиці Центральна, була зупинена на вимогу працівників поліції. Після зупинки автомобіля до Позивача підійшли працівники поліції, які не представились та не повідомили їй про причини зупинки (Запис з нагрудного відеорегістратора 0002022_00024620261004141355_0009" – час 2026/10/04 14:14:33 - 14:14:58). В подальшому працівник поліції почав з?ясовувати, чому пасажир був не пристебнутий ременем безпеки та порекомендував «стопи надо зробить» (Запис з нагрудного відеорегістратора 0002022_00024620261004141355_0009" – час 2026/10/04 14:14:33 - 14:15:05). Далі працівник поліції перевірив наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом (Запис з нагрудного відеорегістратора 0002022_00024620261004141355_0009" – час 2026/10/04 14:15:11 - 14:15:50). В подальшому ОСОБА_1 було перевірено на стан алкогольного сп?яніння. Та лише після того, як працівники поліції почали складати протокол відносно неї за ст. 130 КУПАП, при з?ясуванні працівниками місця народження ОСОБА_1 , останній було повідомлено про те, що її зупинили за те, що пасажир не був пристегнутий ременем безпеки. Працівник поліції зазначив: «У вас пасажир не був пристегнутий ремньом безпеки» (Запис з нагрудного відеорегістратора 0002022_00024620261004141355_ООО9" – час 2026/10/04 14:25:37 - 14:25:39). При цьому винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої: «водій керував автомобілем... ..., який був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в.ПДР....».

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не була поінформована співробітником поліції про конкретну причину зупинки, а отже вона була зупинена безпідставно; у зв?язку із цим вимоги посадової особи про пред?явлення водієм документів є неправомірними. Крім того, працівник поліції при зупинці водія не представився, чим порушив вимоги законодавства України. Підстав для зупинки транспортного засобу не було, оскільки будь-яких порушень позивач не допускала. Разом з тим, жодних доказів щодо порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху працівник поліції не надав. Власне, Позивач керувала автомобілем, будучи пристебнутою ременем безпеки, та відстебнулася після зупинки її працівниками поліції, коли виходила з автомобіля для з`ясування причини зупинки. У постанові ж інспектор зазначив, що водій керував автомобілем ВАЗ 21051, Д.Н. 10-160, який був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, але таким автомобілем Позивач не керувала, що свідчить про невірність встановлених інспектором обставин справи дійсності. З запису з нагрудного відеореєстратора 0002022_00024620261004141355_0009 - 2026/10/04 вбачається, що працівники поліції їхали на службовому автомобілі слідом за Позивачем. Фактично з такого ракурсу працівники поліції не могли встановити ту обставину, що нібито «...водій керував автомобілем ВАЗ 21051, Д.Н. 10-160, який був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в.ПДР - Поруш. Правил користування ременями безпеки». Запис з нагрудного відеореєстратора 0002022_00024620261004141355_0009 - 2026/10/04 не містить доказів керування ОСОБА_1 автомобілем з непристебнутим ременем безпеки. Позивач була пристебнута паском безпеки та відстебнулася після зупинки її працівниками поліції, коли виходила з автомобіля для з?ясування причини зупинки. З запису з нагрудного відеореєстратора «000202200024620261004141355_0009- 2026/10/04» час «14:25:37 - 14:25:39» вбачається, що працівники поліції стверджують наступне: «У вас пасажир не був пристегнутий ремньом безпеки». При цьому відсутні докази того, що пасажир був не пристегнутий ременем безпеки саме під час руху автомобіля. При цьому винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої: «водій керував автомобілем......, який був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в.ПДР...» Висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, під час руху Позивач користувалася ременем безпеки та була пристебнута, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Працівник поліції зробив помилковий висновок, що не відповідає дійсності, в оскаржуваній постанові, а тому Позивач не порушувалав жодних вимог ПДР України, в тому числі не вчиняла порушення, зазначене в оскаржуваній постанові. У зв?язку з відсутністю підстав зупинки Позивача та належних доказів у співробітника поліції, які б підтверджували наявність вини Позивача, відсутність полії адміністративного правопорушення, враховуючи те, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважає, що винесена постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Отже, Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невиннию, постанову Серії ЕНА № 7994082 від 04 жовтня 2026 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв?язку з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2026 року продовжено процесуальний строк розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

02.11.2026 року на адресу суду від представника Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що доводи та аргументи, наведені позивачем в позовній заяві, є необґрунтованими та безпідставними. Так з запису відеореєстратора № 0002022_000246 вбачається як позивач керував вищезгаданим автомобілем та порушив вимоги користування ременем безпеки п.п. 2.3.в. ПДР України. Поліцейські роз?яснили позивачеві його права та обов?язки відповідно до ст. 268 КУПАП (а саме: відеофайл 000202200024620261004141355_0009 з 11:17 год. до 10:54 год). За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, поліцейським сектору реагування патрульної поліції Ю. Мазараком було винесено постанову серії ЕНА 7994082 від 04.10.2026 року. Після закінчення розгляду справи позивачу надано копію постанови, під підпис, про що остання була згодна з винесеною постановою, де свідчить її підпис на постанові, a також на відеозаписі відеофайлу 0002022_00024620261004144356_ 0011 з 11:42 год. до 11:06 год., видно як поліцейські вручають копію ОСОБА_2 . Разом з тим, позивач не надав жодних доказів, що він мав право не пристібатись відповідно до п.п.2.3.в Постанови «Про Правила дорожнього руху України» затвердженої КМУ від 10 жовтня 2001 р. N? 1306, в якому визначено, що дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, надано до суду відеозаписи з боді-камери поліцейського. Таким чином, з огляду на вищезазначене в діях позивача є склад адміністративного правопорушення. Поліцейський мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, ним дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обгрунтована, винесена напідставі та у порядку, передбаченому законодавством. У зв`язку з чим просить суд залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

06.11.2026 року від представника позивача, адвоката Ковтун К.В. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого з запису з нагрудного відеорегістратора “0002022_00024620261004141355_0009 - 2026/10/04” вбачається, що працівники поліції їхали на службовому автомобілі слідом за Позивачем. Фактично з такого ракурсу працівники поліції не могли встановити ту обставину, що нібито “....водій керував автомобілем ВАЗ 21051, Д.Н. 10-160, який був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в.ПДР – Поруш. Правил користування ременями безпеки”. Після зупинки автомобіля до Позивача підійшли працівники поліції, які не представились та не повідомили їй про причини такої зупинки. В подальшому працівник поліції почав з`ясовувати, чому пасажир був не пристебнутий ременем безпеки та порекомендував “стопи надо зробить”. В подальшому Водія було перевірено на стан алкогольного сп`яніння. Та лише після того, як працівники поліції почали складати протокол відносно Водія за ст. 130 КУпАП, при з`ясуванні працівниками місця народження Водія, останній було повідомлено про те, що її зупинили за те, що пасажир не був пристегнутий ременем безпеки. Отже, приймаючи до уваги вищезазначене існують достатні підстави стверджувати, що запис з нагрудного відеорегістратора № 0002022_000246 не містить доказів керування Водієм автомобілем з непристебнутим ременем безпеки. Водій була пристебнута паском безпеки та відстебнулася після зупинки її працівниками поліції, коли виходила з автомобіля для з`ясування причини зупинки. Працівником поліції не в повному обсязі було роз`яснено її права та позивач взагалі не зрозумів, що працівник поліції безпосередньо розмовляє саме з нею, зачитиючи її права. Отже, на записі відеореєстратора не зафіксовано, як інспектор поліції роз`яснює позивачу її права відповідно до ст.268 КУпАП в рамках розгляду справи за ч.5 ст.121 КУпАП за наслідками якого в подальшому була складена оскаржувана постанова. Відповідач не подав жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин, викладених у адміністративному позові та доведення винуватості позивача у порушенні правил дорожнього руху, а саме того, що позивач не була пристебнута ременем безпеки під час руху транспортним засобом.

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

За приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 4 статті 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, працівники відповідних органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7994082 від 04 жовтня 2026 року, винесеної поліцейським Відділу поліцейської діяльності № 1 (смт. Миколаївка) Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капралом поліції Мазараком Ю.Ю., відносно ОСОБА_1 , 04.10.2026 року близько о 14 год. 15 хв. по вул. Центральна в с.Скосарівка водій керував автомобілем ВАЗ 21051, ДНЗ 10-160, який був непристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР – Порушення правил користування ремнями безпеки. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами ч.1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (їх посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 цього Кодексу розглядають органи Національної поліції.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оскільки ОСОБА_1 притягалась до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, то розгляд такої справи про адміністративне правопорушення віднесено до компетенції Національної поліції України.

Пунктом 3 ч.1 ст.288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції та її територіальних органів.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Втім, позивач зазначив відповідачем Березівський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, проте як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Березівський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області є філією (іншим відокремленим підрозділом) Головного управління національної поліції в Одеській області.

Отже, відповідний районний відділ не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями ст.222 КУпАП і покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даному випадку, є Головне управління Національної поліції України, від імені якого і діяв поліцейський Відділу поліцейської діяльності № 1 (смт. Миколаївка) Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області капрал поліції Мазарак Ю.Ю. і уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Клопотання про залучення Головного управління національної поліції, як суб`єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавалося, а також клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також подано не було.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області.

Належним відповідачем у даній справі є Головне управління національної поліції у Одеській області, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого поліцейським винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

За положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – залишити без задоволення, а Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7994082 від 04.10.2026 року без змін.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Березівський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, 67300 Одеська область Березівський район м. Березівка вул. Яблунева, 3, код ЄДРПОУ 41411477.

Повний текст рішення складено 12.11.2026.

Суддя Дмитро БАНТАШ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua