Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: облік внутрішньо переміщених осіб
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №320/41725/24
Суддя: Кушнова А.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року справа №320/41725/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчини певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 66 сесії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 07.06.2024 за №2708 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , яка розташована на території с. Стоянка;
- визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0753 га із кадастровим номером 3222482000:10:001:0016 для сінокосіння і випасання худоби, що розташована в с. Стоянка Бучанського району Київської області;
- зобов`язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477) на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , загальною площею 0,0753 га (кадастровий номер 3222482000:10:001:0016) для сінокосіння і випасання худоби, що розташована в с. Стоянка Бучанського району Київської області.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що розроблений на її замовлення проєкт землеустрою погоджено в установленому законом порядку, а земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера. Вважає безпідставною відмову відповідача в затвердженні проєкту через невідповідність цільового призначення категорії земель, оскільки згідно з кадастровим витягом ділянка належить до земель водного фонду, а за генеральним планом розташована в межах прибережної захисної смуги джерела "Лісове". На переконання позивачки, після погодження проєкту та державної реєстрації земельної ділянки передбачені законом підстави для відмови в його затвердженні були відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання уточненої позовної заяви з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; надання оригіналу квитанції №13 від 23.08.2024 на суму 1211,20 грн. та доказів сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
10.10.2024 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, подані позивачем через канцелярію суду 04.10.2024, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 23.09.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача документи щодо розгляду заяви позивачки від 29.04.2024, зокрема рішення від 07.06.2024 №2708, матеріали, на підставі яких його прийнято, протокол засідання сесії з результатами поіменного голосування, висновок профільної постійної комісії та письмові пояснення щодо підстав відмови в затвердженні проєкту землеустрою.
13.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначивши, що відповідно до генерального плану, поєднаного з детальним планом села Стоянка, спірна земельна ділянка розташована в межах території громадської забудови та частково - прибережної захисної смуги, тому її використання для сінокосіння і випасання худоби не відповідає функціональному призначенню території. Наголосив, що погодження проєкту землеустрою не зумовлює обов`язку ради затвердити його за наявності невідповідності законодавству та містобудівній документації. Вважає вимогу про визнання бездіяльності протиправною безпідставною, оскільки заяву позивачки розглянуто та прийнято відповідне рішення, а зобов`язання затвердити проєкт - втручанням у повноваження органу місцевого самоврядування.
В прохальній частині позовної заяви позивачкою заявлено клопотання про розгляд справи за участі сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
Рішенням LXIII сесії VII скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.06.2020 №3/53 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, терміном на 49 років громадянці України ОСОБА_1 на території села Стоянка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" позивачці надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0753 га для сінокосіння та випасання худоби в селі Стоянка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району (а.с. 22).
Зазначеним рішенням передбачено, що зміст проєкту землеустрою повинен відповідати вимогам земельного законодавства України, а матеріали, отримані за результатами його розроблення, належить подати на затвердження до сільської ради. Також визначено, що розроблення проєкту землеустрою не надає права на використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі та одержання документа, що посвідчує право користування нею.
На замовлення ОСОБА_1 ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння і випасання худоби в с. Стоянка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 10-73).
У пояснювальній записці до проєкту підставами його розроблення зазначено рішення Гореницької сільської ради від 12.06.2020 №3/53, договір на виконання робіт від 06.08.2020 №816 та завдання на виконання робіт. Завдання на виконання робіт затверджено позивачкою 15.10.2020.
Згідно з пояснювальною запискою земельна ділянка розташована в межах населеного пункту с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області. Категорію земель визначено як землі водного фонду, цільове призначення — для сінокосіння і випасання худоби, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 01.08, склад угідь - сіножаті, код 002.01. У проєкті зазначено обмеження у використанні земельної ділянки: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, код 05.02, площею 0,0753 га.
Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.01.2021 №1270/82-21 проєкт подано на погодження 16.01.2021. У висновку категорію земель як на момент складення документації, так і запроєктовану документацією визначено як землі водного фонду; цільове призначення - 01.08 для сінокосіння і випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ; форму власності - комунальну. Також зазначено наявність обмеження у використанні земельної ділянки за кодом 05.02 на площі 0,0753 га (а.с.72-73).
За результатами розгляду документації у висновку зазначено її відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, відсутність зауважень і пропозицій. Проєкт землеустрою погоджено, строк дії висновку визначено як необмежений.
06.09.2021 Відділом у Вільшанському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0753 га з присвоєнням кадастрового номера 3222482000:10:001:0016.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.09.2021 №НВ-3513240092021 місце розташування земельної ділянки - Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка; категорія земель - землі водного фонду; цільове призначення - 01.08 "Для сінокосіння і випасання худоби"; вид використання - для сінокосіння і випасання худоби. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Підставою державної реєстрації зазначено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 15.10.2020, розроблений ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою", ОСОБА_2 (а.с.5-9).
29.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0753 га, кадастровий номер 3222482000:10:001:0016, для сінокосіння і випасання худоби, розташованої в с. Стоянка Бучанського району Київської області. Додатком до заяви зазначено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння і випасання худоби (а.с.101, зворотній бік).
Рішенням LXVI сесії VIII скликання Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 07.06.2024 №2708 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , яка розташована на території с.Стоянка" позивачці відмовлено в затвердженні зазначеного проєкту землеустрою (а.с.98).
У преамбулі рішення зазначено, що його прийнято з урахуванням висновків та рекомендацій постійної комісії Білогородської сільської ради з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури про те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає категорії земель.
Правовими підставами прийняття рішення зазначено статті 12, 19, 34 глави 12, статті 83, 122– 126, 134 Земельного кодексу України, Закони України "Про землеустрій", "Про оренду землі" та "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання чергової шістдесят шостої сесії Білогородської сільської ради VIII скликання від 07.06.2024, сформованого 03.08.2026, питання щодо відмови в затвердженні проєкту землеустрою розглянуто під номером 106 порядку денного. За результатами голосування: "за" - 20, "проти" - 0, "утримались" - 1, "не голосували" - 3. Рішення №2708 прийнято (а.с.102).
До матеріалів справи відповідачем надано викопіювання з містобудівної документації - Генерального плану поєднаного з детальним планом с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, масштаб 1:2000, на якому позначено межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0016 (а.с.103).
Не погоджуючись із рішенням Білогородської сільської ради від 07.06.2024 №2708, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правомірність оскаржуваного рішення суд оцінює відповідно до законодавства, чинного на час його прийняття - 07.06.2024.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами пунктів "а", "в" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною першою зазначеної статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки, крім поділу та об`єднання, та надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення.
Частиною шостою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до частини дванадцятої статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.
За змістом частини п`ятнадцятої статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Пунктом 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Частиною десятою статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частинами другою та третьою статті 124 Земельного кодексу України передбачено передачу в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності за результатами земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача таких земельних ділянок громадянам та юридичним особам у випадках, визначених зазначеними нормами, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частина третя статті 134 Земельного кодексу України передбачає, зокрема, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам в оренду для сінокосіння і випасання худоби.
Водночас правовий режим земельної ділянки визначається з урахуванням категорії земель та встановлених законом вимог до їх використання.
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду.
Згідно з частиною другою статті 18 Земельного кодексу України категорії земель України мають особливий правовий режим.
Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
За змістом пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення надаються громадянам, зокрема, для сінокосіння і випасання худоби.
Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Особливості використання земель водного фонду визначено главою 12 Земельного кодексу України та Водним кодексом України.
Згідно з пунктами "а", "б" частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, та прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо.
Зазначене положення кореспондується із частиною третьою статті 85 Водного кодексу України, яка передбачає можливість передачі на умовах оренди земельних ділянок прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів для визначених цією нормою потреб, зокрема для сінокосіння.
За приписами статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Частиною першою статті 61 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Обмеження у використанні земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг установлено цією статтею та статтею 89 Водного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.
Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, наведеним у додатку 59 до зазначеного Порядку, у розділі 01 "Земельні ділянки сільськогосподарського призначення" передбачено код 01.08 "Для сінокосіння і випасання худоби", а в розділі 10 "Земельні ділянки водного фонду" - код 10.06 "Для сінокосіння".
Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" змінено порядок погодження та затвердження документації із землеустрою, зокрема виключено статтю 186-1 Земельного кодексу України та викладено статтю 186 цього Кодексу в новій редакції.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності належить до повноважень відповідної сільської ради. При цьому рада повинна не лише перевірити відповідність поданої документації вимогам законодавства, а й у разі відмови в її затвердженні зазначити конкретні недоліки, розкрити їхній зміст та навести відповідне правове обґрунтування.
Отже, під час вирішення цього спору суд перевіряє як наявність установлених законом підстав для відмови в затвердженні проєкту землеустрою, так і дотримання відповідачем вимог до змісту та обґрунтованості прийнятого рішення.
Як установлено судом, у рішенні Білогородської сільської ради від 07.06.2024 №2708 підставою відмови зазначено те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає категорії земель.
Водночас відповідач не конкретизував, яке саме положення поданого проєкту землеустрою суперечить установленому правовому режиму земельної ділянки та в чому полягає невідповідність. Рішення не містить пояснення щодо співвідношення визначеної проєктом категорії земель водного фонду та цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби.
У рішенні наведено посилання на статті 12, 19, 34 глави 12, статті 83, 122-126, 134 Земельного кодексу України, Закони України "Про землеустрій", "Про оренду землі" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Проте загальне посилання на зазначені положення без розкриття їхнього зв`язку з конкретним недоліком проєкту не забезпечує належного обґрунтування відмови відповідно до частини десятої статті 186 Земельного кодексу України.
Суд ураховує, що в преамбулі оскаржуваного рішення міститься посилання на висновки та рекомендації постійної комісії Білогородської сільської ради з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури. Однак зміст установлених комісією недоліків у рішенні не розкрито.
Ухвалою суду від 03.12.2024 відповідний висновок комісії витребувано у відповідача. Проте в наданих відповідачем матеріалах цей документ відсутній. Витяг із протоколу пленарного засідання та результати поіменного голосування підтверджують розгляд питання й прийняття рішення, але не розкривають конкретного змісту встановленої комісією невідповідності.
Натомість у відзиві відповідач обґрунтовує відмову тим, що відповідно до Генерального плану, поєднаного з детальним планом села Стоянка, земельна ділянка розташована в межах території громадської забудови, а її використання для сінокосіння і випасання худоби не відповідає функціональному призначенню території.
Суд зазначає, що категорія земель, цільове призначення земельної ділянки та функціональне призначення території є різними характеристиками її правового режиму. Тому посилання у відзиві на невідповідність містобудівній документації не розкриває зазначеної в оскаржуваному рішенні невідповідності цільового призначення категорії земель.
Надане відповідачем викопіювання з містобудівної документації підлягає оцінці разом з іншими доказами, однак його подання під час судового розгляду не замінює обов`язку ради належно викласти фактичні та правові підстави відмови у своєму рішенні.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За наявними матеріалами відповідач не довів, що наведені у відзиві обставини щодо функціонального призначення території становили конкретне фактичне обґрунтування прийнятого рішення. Посилання на висновок комісії, який суду не надано, для такого висновку недостатньо.
Таким чином, оскаржуване рішення не містить належного опису недоліку проєкту землеустрою та його правового обґрунтування, а надані під час розгляду справи пояснення не усувають цієї вади.
Судовий контроль за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень не передбачає формування судом замість відповідного органу відсутнього мотивування прийнятого ним рішення. Виявлення під час судового розгляду обставин, які можуть перешкоджати затвердженню проєкту землеустрою, не звільняє відповідача від дотримання встановлених законом вимог до змісту відмови.
За таких обставин рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 07.06.2024 №2708 не відповідає вимогам частини десятої статті 186 Земельного кодексу України та критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою суд зазначає таке.
Визнання протиправним та скасування рішення про відмову через його неналежну обґрунтованість не означає встановлення судом відповідності поданого проєкту всім вимогам законодавства та наявності безумовних підстав для його затвердження.
З пояснювальної записки до проєкту землеустрою, висновку про розгляд документації із землеустрою від 20.01.2021 №1270/82-21 та витягу з Державного земельного кадастру від 06.09.2021 №НВ-3513240092021 вбачається, що земельна ділянка площею 0,0753 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0016 належить до земель водного фонду. Водночас проєктом передбачено її використання для сінокосіння і випасання худоби за кодом цільового призначення 01.08.
Частина четверта статті 59 Земельного кодексу України передбачає можливість передачі земельних ділянок водного фонду в оренду для сінокосіння, однак не передбачає їх передачі для випасання худоби. Для земель водного фонду класифікатором установлено окремий вид цільового призначення - 10.06 "Для сінокосіння".
У пункті 55 постанови від 21.05.2025 у справі №617/1856/19 Верховний Суд також звернув увагу на те, що частина четверта статті 59 Земельного кодексу України не передбачає можливості передання в оренду земельної ділянки водного фонду для випасання худоби. Зазначений висновок суд ураховує в частині тлумачення спеціального правового режиму земель водного фонду.
Таким чином, матеріали справи не дають підстав для висновку про виконання всіх установлених законом умов затвердження проєкту в поданій редакції. При цьому суд не вправі самостійно змінити зміст проєкту, виключивши передбачене ним використання ділянки для випасання худоби або замінивши її цільове призначення.
Посилання позивачки на погодження проєкту землеустрою та державну реєстрацію земельної ділянки зазначеного висновку не спростовують.
Висновком про розгляд документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.01.2021 №1270/82-21 проєкт погоджено без зауважень і пропозицій. Однак його погодження відбулося за правового регулювання, яке передувало змінам, унесеним Законом України від 28.04.2021 №1423-IX. На час звернення позивачки із заявою від 29.04.2024 та прийняття рішення від 07.06.2024 статтю 186-1 Земельного кодексу України було виключено, а стаття 186 цього Кодексу передбачала можливість відмови в затвердженні документації через її невідповідність установленим законом вимогам.
У постанові від 14.02.2024 у справі №320/7878/21 Верховний Суд виходив із необхідності застосування законодавства, чинного на час прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою, та відхилив доводи про неможливість відмови в затвердженні раніше погодженого проєкту, обґрунтовані попереднім правовим регулюванням.
Отже, позитивний висновок про погодження проєкту не усував необхідності перевірити його відповідність законодавству під час затвердження. Державна реєстрація земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера також не підміняють рішення про затвердження проєкту й надання ділянки у користування.
Посилання позивачки на розташування ділянки в межах прибережної захисної смуги джерела "Лісове", зокрема з посиланням на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014, стосується правового режиму відповідної території. Належність спірної ділянки до земель водного фонду суд ураховує. Водночас підтвердження цієї обставини не створює права на використання ділянки всупереч установленим для зазначеної категорії земель вимогам.
Наведені обставини оцінюються судом для вирішення вимоги про зобов`язання затвердити проєкт землеустрою та не використовуються для доповнення відсутнього мотивування оскаржуваного рішення ради.
За таких обставин підстав для зобов`язання Білогородської сільської ради затвердити проєкт землеустрою в поданій редакції суд не встановив.
Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд виходить із необхідності відновлення її права на розгляд заяви та прийняття законного й обґрунтованого рішення.
Заявлена позивачкою вимога про зобов`язання затвердити проєкт землеустрою спрямована на завершення процедури розгляду її заяви від 29.04.2024. Оскільки суд не встановив усіх передбачених законом умов для затвердження проєкту в поданій редакції, належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Такий спосіб захисту забезпечує усунення наслідків протиправного рішення та водночас не передбачає покладення на раду обов`язку затвердити документацію незалежно від її відповідності законодавству. Застосовуючи його, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі сформульованої позивачкою вимоги про зобов`язання затвердити проєкт у тій мірі, яка необхідна для ефективного захисту її порушеного права.
Під час повторного розгляду відповідач повинен оцінити подану документацію з урахуванням установленої в ній категорії земель, запроєктованого використання ділянки та спеціального правового режиму земель водного фонду. У разі встановлення перешкод для затвердження проєкту рішення має містити конкретний опис недоліків і посилання на відповідні правові норми, як того вимагає частина десята статті 186 Земельного кодексу України.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності ради стосовно незатвердження проєкту землеустрою суд зазначає, що заява позивачки була розглянута на пленарному засіданні, за результатами якого прийнято рішення від 07.06.2024 №2708.
Незаконність цього рішення не свідчить про наявність окремої бездіяльності щодо невирішення заяви. Позивачка оскаржує саме незатвердження проєкту, а не бездіяльність протягом певного періоду прострочення розгляду. Тому підстав для задоволення цієї вимоги як самостійного способу захисту суд не встановив.
Водночас твердження відповідача про дотримання строку розгляду заяви не є визначальним для вирішення заявлених вимог - факт прийняття рішення не підтверджує своєчасності його ухвалення, а можливе порушення строку не створює безумовного обов`язку затвердити проєкт землеустрою.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 07.06.2024 №2708 і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0753 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0016 з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому посилання відповідача на недоведеність позивачкою протиправності оскаржуваного рішення не звільняє його від обов`язку довести, що це рішення прийнято з дотриманням установлених законом вимог, зокрема щодо його обґрунтованості.
За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належної обґрунтованості рішення від 07.06.2024 №2708. Водночас матеріали справи не підтверджують наявності всіх установлених законом умов для зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою в поданій редакції.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви, яка містить дві позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією від 23.08.2024 № 13 та від 03.10.2024 № 3.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на суму 1211,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 07.06.2024 №2708 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , яка розташована на території с. Стоянка".
3. Зобов`язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0753 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0016 для сінокосіння і випасання худоби, розташованої в с. Стоянка Бучанського району Київської області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua