Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №320/13518/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №320/13518/25

Суддя: Діска А.Б.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року № 320/13518/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати додаткового грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

2. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 1000908,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2024 позивачем було отримано бойове поранення під час участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією в районі державного кордону України, а тому, на думку позивача, він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, виплату якої не здійснено Військовою частиною НОМЕР_2 . Окрім того, за рапортом позивача йому не було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Позивач вважає, що загальна сума позовних вимог становить 1000908,50 грн., з яких: 522580,65 грн додаткова винагорода у розмірі 100000 грн на місяць за період з серпня 2024 року по січень 2025 року; 21932,55 грн – матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; 456395,30 грн додаткова винагорода у розмірі 100000 грн на місяць за період з січня 2025 року по червень 2025 року.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову не погоджується, вважає вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що в довідці ВЛК ДНП «Національний Інститут Раку»№146 від 17.09.2024 не вказано, що травма отримана під час Захисту Батьківщини. Також зазначає, що до військової частини позивачем не було надано оригінал відповідної довідки ВЛК, що виключає можливість прийняття рішення про виплати чи невиплати військовослужбовцю відповідної додаткової винагороди.

Крім того, відповідач вважає, що представник позивача не наділений відповідними повноваженнями, представляти інтереси позивача в суді.

Відповідач просив поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, враховуючи, що представник відповідача та особовий склад військової частини НОМЕР_2 перебуває в районі бойових дій та приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погодився та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Щодо підтвердження права на представництво інтересів позивача в суді, представник позивача послався на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/5870/24.

Ухвалою суду від 20.05.2026 замінено відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .

26.05.2026 та 15.06.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 було подано до суду додаткові докази по справі.

Ухвалою суду 16.07.2026 було повторно витребувано у відповідача докази по справі та частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у відповідача.

Ухвалою суду від 24.08.2026 витребувано у в/ч НОМЕР_3 додаткові докази по справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 та у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_2 від 19.10.2024 № 1815/3483, ОСОБА_1 у період з 12.08.2024 по 17.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_2 від 26.09.2024 № 1815/3162 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ОСОБА_1 17.08.2024 отримав бойове травмування: мінно-вибухову травму, акубаротравму, струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму. За обставин: під час прийняття участі у бойових діях та бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією в районі державного кордону України внаслідок артилерійського обстрілу 10.08.2024. Вважати таким, що під час виконання обов`язків військової служби, в районі бойових дій та бойових завдань і районі виконання бойових (спеціальних) завдань з оборони, охорони державного кордону України.

Відповідно до вказаної довідки, бойове травмування пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства Національного інституту раку від 17.09.2024 № 146, травма отримана позивачем під час поранення 17.08.2024 згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 є тяжкою.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8378, з 30.08.2024 по 31.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному медичному закладі з основними та супутніми захворюваннями. Стан після МВТ 10.08.2024, 17.08.2024, ЗЧМТ, струс головного мозку.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого ДНП «Національний інститут раку» №27973, позивач у період з 31.08.2024 по 19.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, основний діагноз: МВТ (17.08.2024), акубаротравма, постконтузійний синдром, ЗЧМТ, струс головного мозку.

Відповідно до виписного екіпризу із медичної карти стаціонарного хворого № 2009 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни від 23.12.2024, ОСОБА_1 у період з 19.09.2024 по 23.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, через стан після повторних МВТ (10.08.2024, 17.08.2024), ЗЧМТ, струсів головного мозку, акубаротравм у вигляді постконтузійного синдрому з цефалгічним, церебрастенічним синдромами.

Позивач звертався до в/ч НОМЕР_2 з рапортом від 18.11.2024 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 від 28.02.2022 у збільшеному до 100000 розмірі на підставі абз. 5 п. 1 вказаної постанови.

Також до матеріалів позовної заяви позивачем було долучено рапорт від 09.12.2024 щодо надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки отримане позивачем поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2025 № 160 старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього кулеметника відділення снайперів роти вогневої підтримки, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та у списках військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №47-PC від 15 травня 2025 року, для подальшого проходження служби на посаду стрільця-зенітник 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу зенітної батареї зенітного дивізіону управління у військової частини НОМЕР_5 , вважати таким, що справи та посаду здав, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено до нового місця служби до військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

3 06 червня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зі сніданку 07 червня 2025 року та видати продовольчий атестат.

Вислуга років у військовій частині НОМЕР_2 станом на 06 червня 2025 року становить: календарна 03 роки 00 місяців 12 днів, пільгова 00 роки 00 місяців 00 днів, загальна 03 роки 00 місяців 12 днів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року №15б/уд щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, виплатити оклад за військовим званням та надбавки за вислугу років за період "04" по "06" червня 2025 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу у збільшеному розмірі додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у спірний період та невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням поданого представником відповідача клопотання та поважності причин пропуску строку на подання відзиву, з огляду пропуску відповідачем незначного строку, з метою забезпечення права сторін здійснити свої процесуальні права та обов`язки, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання відзиву, а тому клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися з військовою частиною НОМЕР_2 , правонаступником якої є в/ч НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 та іншими, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 11 якої встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління охорони здоров`я, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть участь безпосередньо в бойових діях або здійсненні заходів, які залишаються для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи також у районах їх здійснення, на тимчасово окупованій території Російської Федерації України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військової держави-агресора, що виплачується додатково винагорода в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та витратах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території України, між позиціями сил оборони та позиціями військової держави-агресора в районах ведення військових (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода розміром 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно розрахункових) виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 12 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди створюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів створено в порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Слідом до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені в пунктах 1 та 1 - 1 , у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузом, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і початкового складу служби цивільного захисту – із участю у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи разом із районами їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупований російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), у тому числі під час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

25.03.2022 для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.

В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому, в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовці, зокрема, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Згідно з п.9 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

Отже військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

Тобто, нормами Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі №280/7364/23. У зазначеній постанові суд касаційної інстанції вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд дійшов висновку, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за який конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання вбачається, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Як вбачається судом із виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8378 КНП, з 30.08.2024 по 31.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному медичному закладі.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого ДНП «Національний інститут раку» №27973, позивач у період з 31.08.2024 по 19.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до виписного екіпризу із медичної карти стаціонарного хворого № 2009 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни від 23.12.2024, ОСОБА_1 у період з 19.09.2024 по 23.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до довідки ВЛК Держаного некомерційного підприємства Національний інститут раку від 17.09.2024 № 146, діагноз та постанова: стан після медикаментозного лікування з приводу МВТ (17.08.2024), акубаротравми, постконтузійного синдрому, ЗЧМТ, струсу головного мозку, виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з 30.08.2024 по 23.12.2024 позивач перебував на лікуванні у зв`язку з травмами, отриманими під час виконання бойових завдань.

В даному випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди у позивача за час перебування на стаціонарному лікуванні з 30.08.2024 по 23.12.2024 у зв`язку з травмою, отриманою 10.08.2024, 17.08.2024 під час виконання бойових завдань позивачем дотримані.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 22 від 22.01.2025 прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн військовослужбовцям за час лікування, у зв`язку із отриманими пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом) за періоди з 30.08.2024-31.08.2024, 31.08.2024-19.09.2024, 19.09.2024-23.12.2024 відповідно до додатку 3 до цього наказу.

Водночас, доказів проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою в розмірі по 100000 грн пропорційно із розрахунку на місяць саме за періоди з 30.08.2024 по 23.12.2024, матеріали справи не містять, відповідачем не надано, а тому не проводячи виплату за цей період додаткової грошової винагороди у належному розмірі відповідач допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 грн винагороди за період з 30.08.2024 по 23.12.2024 (включно) за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини.

Окрім того, суд зазначає, що згідно наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 від 24.12.2024 №367, позивач вибув у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» з 24.12.2024 на підставі, у тому числі, направлення на консультацію ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/1/11889 від 24.12.2024 з діагнозом, зокрема, стан після повторних МВТ (10.08.2024, 17.08.2024), ЗЧМТ струсів головного мозку.

02.01.2025 позивач вибув у Державну установу «Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» на підставі наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 № 2 від 02.01.2025 на підставі направлення від 02.01.2025 № 2/1/13 з діагнозом МР картина статики та дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта. Грижа диску та ін.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 30 від 30.01.2025 позивач вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою тривалістю 30 діб з 30.01.2025 по 28.02.2025 на підставі відпускного квитка № 51 від 30.01.2025, довідки ВЛК № 2764 від 29.01.2025 та рапорту ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається судом з довідки Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.01.2025 №2764, проведено медичний огляд позивача 29.01.2025, діагноз М51.1. Стан після лівобічної інтерлямінектомії L4-L5, дискектомія з міжтіловим корпородезом кейджом від 21.01.2025. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Тобто, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що періоди лікування позивача та перебування його у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою з 02.01.2025 по 28.02.2025 не пов`язані з отриманими травмами позивачем під час захисту Батьківщини 10.08.2024 та 17.08.2024.

Водночас, суд зазначає, що нормами Постанови №168 передбачено, що умовою для нарахування додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі є саме перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що лікування позивача у вказаний період відбувалось внаслідок захворювань, які пов`язані із його травмуванням 10.08.2024 та 17.08.2024, а отже такі не створювали правових підстав для нарахування та виплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за час перебування на лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Отже, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачу додаткової винагороди в інші періоди лікування з 02.01.2025 по 28.02.2025, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивач перебував на лікуванні чи у відпустці для лікування саме після тяжкого поранення чи травми, отриманої 10.08.2024, 17.08.2024.

Разом із тим, судом враховується, що позивач перебував у Національному Військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» з 24.12.2024 по 01.01.2025, саме у зв`язку із отриманою 17.08.2024 тяжкою травмою під час захисту Батьківщини, про що свідчить направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2024 №2/1/11889. Тобто, позивач перебував у відпустці саме у зв`язку із лікуванням отриманої травми 10.08.2024, 17.08.2024 (відпустці за станом здоров`я), а не з інших підстав. А тому позивач має право на виплату додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування у період з 24.12.2024 по 01.01.2025.

Згідно із пунктом 8.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається пунктом 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Таким чином позивачу підлягає нарахуванню та виплата суми додаткової винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров`я з 24.12.2024 по 01.01.2025 в розмірі до 100000 грн пропорційно із розрахунку на місяць, а тому не проводячи виплату за цей період додаткової грошової винагороди у належному розмірі відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Відтак, враховуючи вищезазначене, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000,00 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 24.12.2024 по 01.01.2025 за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати такої винагороди у відповідний період є протиправними.

При цьому, є необґрунтованими посилання позивача щодо права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,0 грн на місяць, оскільки як зазначалось судом вище, додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 виплачується пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні чи у відпустці за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу, що стягнення з відповідача додаткової винагороди можливе лише у конкретно визначеній сумі та в разі, якщо такий розмір допомоги був нарахований, але протиправно не виплачений.

Разом з тим, відповідачем не було проведено нарахування додаткової винагороди у спірному періоді, а тому належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Суд зазначає, що не є спірним та не заперечується сторонами, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 правонаступником якої є в/ч НОМЕР_1 .

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за 2024 та 2025 роки, у вересні 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду до 100 000 грн, передбачену постановою № 168 в розмірі 77419,35 грн та у січні 2025 року позивачу було нараховано додаткову винагороду в розмірі 380645,16 грн.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Форма ОК-7), позивач отримав грошове забезпечення у серпні 2024 року в сумі 104190,61 грн. та в грудні 2024 року – 421554,49 грн.

При цьому, суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів військовою частиною НОМЕР_3 було повідомлено, що у спірний період документи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за час лікування не надходили. Наказ в/ч НОМЕР_2 від 22.01.2025 № 22 до військової частини НОМЕР_3 для опрацювання не подавався.

Судом було зобов`язано військову частину НОМЕР_3 надати суду письмові пояснення за який саме період було виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 380645,16 грн.

Станом на час розгляду справи відповідь до суду не надходила.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується отримання у спірний період позивачем додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 та, водночас, матеріали справи не містять доказів, що така виплата стосувалась саме періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням чи у відпустці для лікування у спірний період, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я з 30.08.2024 до 01.01.2025 (включно) та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30.08.2024 до 01.01.2025 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується позовних вимог за період з 01.03.2025 по 06.06.2025, суд зазначає, що ані позивачем ані відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про право позивача на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.

Матеріали справи не містять відомостей щодо перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини.

Суд зазначає, що відповідачем було надано до суду наказ командира військової частини від 01.03.2025 № 60, яким вирішено призупинити виплату грошового забезпечення позивачу. Докази оскарження чи скасування такого наказу матеріали справи не містять. А тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Ані вказаним Законом № 2011-XII, ані постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не визначений.

В той же час, частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 7 розділу XXIV Порядку №260).

Відповідно до п.9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

На 2024 рік виплата такої допомоги передбачена окремим дорученням Міністра оборони від 16 січня 2024 № 183/уд у розмірі місячного грошового забезпечення (до якого включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги) та за наявності однієї із визначених у цьому окремому дорученні підстав.

За встановлених у справі обставин, судом з`ясовано, сторонами не спростовано, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивачу не надавалась.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 09.12.2024 позивачем написано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , керуючись п. 6 Окремого рішення Міністра оборони України № 168/уд від 16.01.2024 щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із вказаним рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік під час проходження військової служби.

Натомість, в матеріалах справи наявний рапорт начальника групи цивільно-військового співробітництва НОМЕР_6 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , яким підтверджується, що ОСОБА_1 до командира в/ч НОМЕР_2 з рапортом від 09.12.2024 про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не звертався.

Відтак, у відповідача не виник обов`язок здійснювати виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, адже згідно положень п.9 розділу XXIV Порядку №260 право ініціювати таку виплату належить виключно військовослужбовцю, а позивач з відповідним рапортом до відповідача не звертався. Доказів зворотного позивачем не було надано та судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу доводів відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність повноважень представника позивача представляти інтереси ОСОБА_1 у зв`язку з видачею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокату Мамаєву Д.Ю. неуповноваженою особою суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що адвокатом Мамаєвим Д.Ю. до позовної заяви, крім ордеру, також було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6127, виданого 12 липня 2018 року на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14 червня 2018 року №14 та підписаного головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В. Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять. Також відсутні докази, щодо припинення права ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом на час звернення із позовом до суду. За таких обставин суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження повноважень Мамаєва Д. Ю. на представництво інтересів позивача в суді.

Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про поновлення строку для подання відзиву по справі - задовольнити.

Поновити Військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву по справі № 320/13518/25 та прийняти відзив до розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30.08.2024 до 01.01.2025 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30.08.2024 до 01.01.2025 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua