Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №320/33959/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: внутрішньо переміщених осіб

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №320/33959/25

Суддя: Дудін С.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Київ справа №320/33959/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту також відповідач 1, Управління), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління щодо непризначення і виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління здійснити призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з грудня 2024 року на другий шестимісячний термін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що їй не призначається допомога на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

Позивач пояснила, що вона постійно проживала та була зареєстрована в Автономній Республіці Крим. 23.03.2019 позивач переїхала на підконтрольну територію України та стала на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Київ, після чого повернулась в АР Крим. У грудні 2023 року позивач перемістилась на підконтрольну частину України та 15.12.2023 повторно стала на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивач зазначила, що у грудні 2023 року зверталась до Управління зі заявою про призначення та виплату допомоги на проживання як ВПО, проте отримала відмову, оскаржену до суду в межах адміністративної справи №320/11214/24. Рішенням суду від 22.10.2024 у справі №320/11214/24 визнано протиправною відмову Управління у призначенні позивачу допомоги на проживання як ВПО та зобов`язано Управління здійснити призначення означеної допомоги з грудня 2023 року. На виконання цього судового рішення позивачу була сплачена допомога на проживання ВПО у сумі 12 000,00 грн за період з грудня 2023 року по травень 2024 року.

Позивач пояснила, що в подальшому вона розраховувала на те, що з урахуванням позиції Київського окружного адміністративного суду у справі №320/11214/24 їй будуть продовжені виплати. Проте, оскільки жодних виплат позивачу не надходило, у грудні 2024 року вона повторно звернулась до Управління із заявою про призначення та виплату їй допомоги на проживання як ВПО, на який їй було відмовлено з огляду на е, що позивач не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Позивач стверджує про відсутність такої підстави для відмови у призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам як відсутність повторного переміщення.

Означені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач 2).

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що з 01.07.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 №765 функції з призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюються органами Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим уповноваженим органом щодо призначення такої допомоги є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

По суті спору відповідач пояснив, що позивач перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа, однак 15.12.2023 була знята з обліку на підставі відповідної заяви, після чого того самого дня повторно взята на облік. За твердженням відповідача, відповідно до пункту 13 та пунктів 13-1 - 13-4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі по тексту – Порядок №332), призначення допомоги на другий шестимісячний період можливе лише за умови відповідності встановленим критеріям. Оскільки позивач, на думку відповідача, не належить до визначених цими положеннями категорій осіб, правові підстави для призначення їй допомоги на другий шестимісячний період відсутні.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що позивач не надала належних підтверджень обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. Відповідач зауважив, що перерахування бюджетних коштів на виплату допомоги здійснюється Міністерством соціальної політики України на підставі відповідного реєстру, сформованого державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».

З огляду на викладене відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин (звернення позивача із заявою про призначення допомоги від 12.06.2025) право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам мало конкретно визначене коло осіб, до якого не відносилась позивач.

Враховуючи викладене, на думку відповідача 2, правові підстави для призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання на другий шестимісячний період відсутні, оскільки вона не належить до визначеного Порядком №332 кола осіб.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Відповідно до довідки від 15.12.2023 №3002-5003077546 ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання в АР Крим, фактичне місце проживання - м. Київ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 в адміністративній справі №320/11214/24 адміністративного позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації у призначенні допомоги на проживання ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації здійснити призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.12.2023 з грудня 2023 року.

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 23.05.2025 вбачається, що в листопаді 2024 року позивачу виплачено соціальні виплати у сумі 12 000,00 грн.

Листом Управління від 02.02.2024 №01-05/553 за результатами розгляду заяви від 24.01.2024 стосовно призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам повідомлено, що позивач у період з 25.03.2019 по 15.12.2023 перебувала на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа по фактичному місцю проживання (перебування) у м. Києві та 15.12.2023 знята з обліку на підставі заяви від 15.12.2023. З 15.12.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа по фактичному місцю проживання у м. Києві. Оскільки відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, м. Київ не належить до територіальної громади, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), правові підстави для призначення допомоги на проживання відсутні, оскільки після 01.01.2022 позивач не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією та не подавала до Управління документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф.

Листами Управління від 05.01.2024 №01-05/59 на заяву від 27.12.2023, від 26.12.2023 №01/05/5360 на заяву від 13.12.2023, від 10.12.2024 №01-05/7247 на заяву від 06.12.2024, від 17.06.2025 №101/38-2247 на заяву від 12.06.2025 позивачу надавались відповіді аналогічного змісту.

Виходячи з прохальної частини позовних вимог, позивач фактично не погоджується з відмовою у призначенні їй допомоги на проживання з грудня 2024 року. При цьому, виходячи з наявних у справі матеріалів, така відмова оформлена листом Управління від 10.12.2024 № 01-05/7247, а тому в межах спірних правовідносин судом досліджується правомірність відмови у призначенні позивачу відповідної допомоги з підстав, наведених у зазначеному листі.

При цьому суд зауважує, що предметом судового розгляду є перевірка правомірності конкретної відмови суб`єкта владних повноважень, а відтак оцінці підлягають обставини та мотиви, які були покладені в її основу. Доводи відповідачів щодо інших обставин або підстав, які не були зазначені у листі від 10.12.2024 №01-05/7247, самостійного значення для вирішення питання про правомірність цієї відмови не мають і не можуть підміняти мотиви, якими відповідач керувався на момент її надання.

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача 1 у призначенні та виплаті допомоги на проживання з грудня 2024 року, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі по тексту також - Закон №1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

За приписами частин другої та третьої статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Частиною першою статті 9 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) визначається Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №332 допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з пунктом 2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

За приписами пункту 132 Порядку №332 для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 131, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

1) у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та:

фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або

сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти.

У разі відсутності інформаційної взаємодії уповноважена особа, яка звернулася за призначенням допомоги на сім`ю, надає підтвердний документ щодо відсутності місця у закладі дошкільної освіти та/або закладі загальної середньої освіти для влаштування дитини або щодо проведення навчання в таких закладах в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Допомога може бути продовжена незалежно від місцезнаходження закладу освіти, у якому навчання проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку;

2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку;

3) у складі сім`ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку; за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність; або у складі сім`ї є фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду, що підтверджується документально.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку;

4) у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність / незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності / мікрогрант / грант на створення або розвиток власного бізнесу / ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку;

5) у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку;

6) особа віком від 55 років, на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або працює, провадить підприємницьку діяльність / незалежну професійну діяльність, або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності / мікрогрант / грант на створення або розвиток власного бізнесу / ваучер на навчання;

7) до складу сім`ї включені тільки непрацездатні особи. Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї;

8) особа віком до 23 років, яка навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

З аналізу наведених правових норм слідує, що призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на другий шестимісячний період здійснюється за умови відповідності отримувача встановленим Порядком №332 критеріям. Зокрема, для осіб, які не належать до категорій, визначених пунктом 13-1 цього Порядку, необхідною передумовою призначення допомоги на наступний період є переміщення (повторне переміщення) після 01.01.2022 з територій, включених до відповідного переліку, та дотримання інших установлених пунктом 13-2 умов, у тому числі щодо середньомісячного сукупного доходу сім`ї та належності до однієї з передбачених цим пунктом категорій.

Отже, право на призначення допомоги на другий шестимісячний період не виникає виключно внаслідок перебування особи на обліку як внутрішньо переміщеної особи або отримання допомоги за попередній період. Для вирішення питання про призначення допомоги необхідно встановити наявність передбачених Порядком №332 юридичних фактів, з якими нормативне регулювання пов`язує виникнення такого права.

Судом встановлено, що позивач з 25.03.2019 по 15.12.2023 та з 15.12.2023 перебувала на обліку Управління як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання у м. Києві. Відомості про отримання позивачем допомоги на проживання, крім виплаченої на виконання судового рішення у справі №320/11214/24, в матеріалах справи відсутні.

Виходячи зі змісту листа Управління від 10.12.2024 №01-05/7247, єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з посиланням на пункт 132 Порядку №332 зазначено, що позивач після 01.01.2022 не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Таким чином, для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на другий шестимісячний період позивач має відповідати умовам, установленим пунктом 13-2 Порядку №332 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин. Зокрема, виходячи з підстав відмови у призначенні допомоги належить з`ясувати, чи перемістилася (повторно перемістилася) позивач після 01.01.2022 з території, включеної до відповідного переліку, чи відповідає вона встановленим вимогам щодо доходу сім`ї та чи належить до однієї з категорій осіб, для яких передбачено призначення допомоги на другий шестимісячний період.

Як вже зазначалося судом, єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, наведеною Управлінням у листі від 10.12.2024 №01-05/7247, є відсутність, на думку відповідача, переміщення/повторного переміщення позивача після 01.01.2022 з території, включеної до відповідного переліку.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, позивач має зареєстроване місце проживання в Автономній Республіці Крим. Сторонами підтверджується, що у березні 2019 року позивач перемістилася на підконтрольну Україні територію та перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в місті Києві.

Позивач пояснила, що після взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи у 2019 році, вона повернулась до місця проживання в АР Крим для вирішення особистих питань, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи копію листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.01.2024 №19/К-223-115 щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2019 по 04.01.2024 позивачем, з якого вбачається про перетинання позивачем в означений період лінії розмежування. Водночас, суд наголошує, що у період з моменту взяття позивач на облік як внутрішньо переміщеної особи у 2019 році та до моменту виникнення спірних правовідносин відсутні відомості щодо зняття її з обліку як внутрішньо переміщеної особи.

В подальшому, 15.12.2023 позивача було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу та цією ж датою взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №320/11214/24 вже було визнано протиправною попередню відмову Управління у призначенні позивачу допомоги на проживання та зобов`язано призначити таку допомогу на підставі заяви від 13.12.2023. На виконання цього рішення позивачу виплачено допомогу за період із грудня 2023 року по травень 2024 року.

В означеному рішенні суду встановлено, що «…відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке посилається п.2 Порядку №332, станом на 24.02.2022 м. Київ входило до цього переліку. Це свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 перебувала на території, включеній до переліку зон бойових дій.

Оскільки на момент 24.02.2022 позивач була зареєстрована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні їй допомоги як внутрішньо переміщеній особі.».

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що факт первинного переміщення позивача з АР Крим у березні 2019 року сторонами не заперечується та підтверджується відомостями про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Водночас для застосування пункту 13-2 Порядку №332 у спірних правовідносинах має значення не лише факт первинного переміщення позивача, а й установлення обставин її повторного переміщення після 01 січня 2022 року з території, включеної до відповідного переліку.

На підтвердження повернення до АР Крим після переміщення у березні 2019 року позивач посилається на лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.01.2024 №19/К-223-115, з якого вбачається факт перетинання нею лінії розмежування в період з 2019 по 2024 роки. Разом з тим зазначений документ містить лише інформацію про факти перетинання позивачем лінії розмежування, однак не дає змоги встановити напрямок такого перетинання, місце її перебування після кожного перетинання. Відтак сам по собі цей документ не є достатнім доказом того, що позивач після 01 січня 2022 року фактично повернулася до місця свого попереднього проживання на тимчасово окупованій території, а згодом повторно перемістилася звідти на підконтрольну Україні територію.

При цьому суд враховує, що 15.12.2023 позивача було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу та цього ж дня повторно взято на такий облік. Однак зазначена обставина підтверджує зміну облікового статусу позивача, але не встановлює факту її фактичного переміщення з тимчасово окупованої території після 01 січня 2022 року.

Суд також бере до уваги рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №320/11214/24, яким було визнано протиправною попередню відмову Управління у призначенні позивачу допомоги на проживання та зобов`язано призначити таку допомогу з грудня 2023 року. Водночас предметом розгляду в зазначеній справі було питання правомірності відмови у первинному призначенні допомоги на підставі заяви від 13.12.2023, тоді як у цій справі перевіряється правомірність відмови у призначенні допомоги на другий шестимісячний період за правилами пункту 13-2 Порядку №332.

Отже, висновки, викладені у рішенні від 22.10.2024, не звільняють суд від обов`язку самостійно встановити наявність передбачених пунктом 13-2 Порядку №332 умов для призначення допомоги на наступний період. Факт виконання попереднього судового рішення та виплати позивачу допомоги за період із грудня 2023 року по травень 2024 року також не свідчить про автоматичне виникнення у неї права на призначення допомоги на наступний шестимісячний період.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують перебування позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи та повторне оформлення відповідної довідки 15.12.2023, проте не підтверджують факту її повторного переміщення після 01 січня 2022 року саме з території, включеної до відповідного переліку.

Враховуючи означені обставини суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності необхідної передумови для призначення допомоги на другий шестимісячний період, установленої пунктом 13-2 Порядку №332, а відтак відмова Управління, оформлена листом від 10.12.2024 №01-05/7247, з огляду на недоведеність факту повторного переміщення позивача з відповідної території, не може бути визнана протиправною, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України суд залишає за позивачем понесені ним витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua