Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №509/7219/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №509/7219/25

Суддя: Барвенко В. К.

Справа №509/7219/25

Провадження №2/504/3390/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) проти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача – Оболонкова Ю.В. звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 07.04.2025-100003214 від 07.04.2025 у розмірі 29 050,00 грн, з яких 10 000,00 грн – тіло кредиту, 12 400,00 грн – проценти, 1 800,00 грн – комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4 850,00 грн – неустойка, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.04.2025 між позивачем та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 217 днів. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав: 08.05.2025 сплатив лише 4 150,00 грн, після чого платежів не вносив.

На думку позивача, умова про комісію за обслуговування кредитної заборгованості є оспорюваною, а не нікчемною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17). Неустойка, на думку позивача, підлягає стягненню, оскільки договір укладено після виключення Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а цей Закон є спеціальним щодо норм ЦК України.

Позивач також зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовно 6 000,00 грн) будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав.

У судовому засіданні 09.11.2026 він позов визнав частково: не погодився зі стягненням неустойки та комісії.

Рух справи.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2026 справу передано за підсудністю до Доброславського районного суду Одеської області.

Справа надійшла до суду 18.05.2026.

Ухвалою судді від 18.05.2026 справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності.

У судовому засіданні 09.11.2026 відповідач надав пояснення. Після завершення розгляду справи по суті суд перейшов до ухвалення рішення та оголосив, що рішення буде проголошено 12.11.2026 (ст. 244 ЦПК України).

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 07.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 07.04.2025-100003214 від 07.04.2025, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором E485, надісланим на його фінансовий номер телефону. Відповідача ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ (банк – АТ КБ «ПриватБанк»). У договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-0542.

Відповідно до заявки сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк кредитування – 217 днів, дата повернення кредиту – 09.11.2025. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % на день і застосовується протягом перших трьох чергових періодів, процентна ставка «Економ» – 0,5 % на день у наступних чергових періодах. Денна процентна ставка за договором становить 0,84 %.

Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, – 9 % від суми кредиту, що становить 900,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості – 900,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.

Згідно з п. 17 заявки неустойка становить 150,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання.

За графіком платежів перший платіж у сумі 4 000,00 грн (3 100,00 грн – проценти, 900,00 грн – комісія за надання кредиту) відповідач мав сплатити 07.05.2025, а тіло кредиту – останнім платежем 09.11.2025.

07.04.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахувало на платіжну картку відповідача 4441114402490542 кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн з призначенням «Видача за договором кредиту № 07.04.2025-100003214», що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.12.2025 № 163-0812. Номер картки відповідає реквізитам, зазначеним відповідачем у договорі.

08.05.2025 відповідач сплатив 4 150,00 грн. Більше платежів він не вносив.

Згідно з довідкою-розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 29 050,00 грн, з яких 10 000,00 грн – основний борг, 12 400,00 грн – проценти, нараховані з 07.04.2025 по 09.11.2025, 1 800,00 грн – комісія за обслуговування, 4 850,00 грн – неустойка.

Норми права та їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд переконаний, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено у належній формі, а його умови погоджені сторонами.

Щодо тіла кредиту.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. Сплачені ним 08.05.2025 кошти в погашення тіла кредиту не зараховувалися.

Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо процентів за користування кредитом.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Договір укладено 07.04.2025, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. Процентні ставки за договором (1 % та 0,5 % на день), а також денна процентна ставка (0,84 %) не перевищують встановленого законом граничного розміру.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Позивач нарахував проценти з 07.04.2025 по 09.11.2025, тобто в межах строку кредитування.

Згідно з графіком платежів проценти за весь строк кредитування становлять 15 500,00 грн: 10 000,00 грн ? 1 % ? 93 дні (три чергові періоди) = 9 300,00 грн та 10 000,00 грн ? 0,5 % ? 124 дні (чотири чергові періоди) = 6 200,00 грн. Позивач заявив до стягнення 12 400,00 грн, тобто за вирахуванням 3 100,00 грн, зарахованих у погашення процентів.

Позивач не заявляє до стягнення комісію за надання кредиту в сумі 900,00 грн, а неустойку заявляє в розмірі, меншому за нараховану. Отже, на думку суду, з платежу відповідача від 08.05.2025 в сумі 4 150,00 грн кредитодавець зарахував 3 100,00 грн у погашення процентів, 900,00 грн – у погашення комісії за надання кредиту та 150,00 грн – у погашення неустойки за один день прострочення.

Як зазначено нижче, умова про комісію за надання кредиту є нікчемною, а відповідач звільнений від сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану. Тому сплачені відповідачем 900,00 грн і 150,00 грн, а всього 1 050,00 грн, не могли погашати ці платежі і мають бути зараховані в погашення процентів за користування кредитом.

Отже, заборгованість за процентами становить 11 350,00 грн (12 400,00 – 1 050,00) і підлягає стягненню з відповідача. У стягненні процентів у сумі 1 050,00 грн слід відмовити.

Щодо комісій.

Комісія за надання кредиту є платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, та за дії позичальника, спрямовані на встановлення кредитних правовідносин (укладення кредитного договору), і не є платою за будь-яку самостійну послугу, надану споживачу.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, як вбачається з її опису в договорі, встановлена, зокрема, за інформаційну підтримку позичальника, можливість здійснювати платежі, відновлення пароля до особистого кабінету, інформування про дати сплати платежів та консультації. Ці дії кредитодавець вчиняє у зв`язку з обслуговуванням власного кредиту, а не як окрему послугу, яку споживач отримує за власним вибором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо плати за інформацію про стан заборгованості, яку споживач запитує не частіше ніж один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умови договору в частині сплати позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними. Нікчемність умови правочину суд враховує за власною ініціативою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 суд не бере до уваги, оскільки нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», прямо встановлена ч. 5 ст. 12 цього Закону, а отже, визнання таких умов недійсними судом не вимагається.

Отже, суд погоджується з запереченнями відповідача: у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1 800,00 грн слід відмовити.

Щодо неустойки.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Воєнний стан в Україні, введений з 24.02.2022, триває дотепер.

Неустойку нараховано за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, допущене після 07.05.2025, тобто в період дії воєнного стану.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що після виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право стягувати неустойку за прострочення, допущене в період воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним, а Закон № 3498-IX його не змінював і не скасовував. Ця норма стосується будь-яких договорів, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, у тому числі договорів про споживчий кредит, та не залежить від дати укладення договору.

Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка б дозволяла кредитодавцю стягувати неустойку за прострочення, допущене в період воєнного стану, а отже, колізії між цими законами, яку необхідно було б долати за правилом lex specialis, немає. Виключення спеціальної норми цього Закону не скасовує дії загальної норми ЦК України, яка регулює ці ж відносини.

Отже, суд погоджується з запереченнями відповідача: він звільнений від обов`язку сплати неустойки, а у стягненні 4 850,00 грн слід відмовити.

Висновки суду.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 07.04.2025-100003214 від 07.04.2025 у розмірі 21 350,00 грн, з яких 10 000,00 грн – тіло кредиту, 11 350,00 грн – проценти за користування кредитом.

У стягненні процентів у сумі 1 050,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1 800,00 грн та неустойки в сумі 4 850,00 грн, а всього 7 700,00 грн, слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково – на суму 21 350,00 грн із заявлених 29 050,00 грн, що становить 73,49 %.

Сплата позивачем судового збору в сумі 2 422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00060113 від 08.12.2025.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 2 422,40 грн ? 21 350,00 грн / 29 050,00 грн = 1 780,32 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивач у позовній заяві повідомив про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення, питання про їх розподіл може бути вирішене після надходження таких доказів у порядку ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 244, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 215, 216, 526, 610-612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) проти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 07.04.2025-100003214 від 07.04.2025 у розмірі 21 350,00 грн, з яких 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11 350,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 1 780,32 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяВ. К. Барвенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua