Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №160/14523/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/14523/26

Суддя: Рябчук Олена Сергіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуСправа № 160/14523/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО МОНТАЖНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВІДРОДЖЕННЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

28.05.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО МОНТАЖНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВІДРОДЖЕННЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №010833 від 03.02.2026 року, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «ВІДРОДЖЕННЯ» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №010834 від 03.02.2026 року, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «ВІДРОДЖЕННЯ» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 03.02.2026 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову №010833 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00грн. за порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», та №010834 за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, на думку Відповідача, передбачена абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 51 000,00грн. На переконання Позивача, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Відповідач не довів належними та допустимими доказами подію і склад кожного з інкримінованих правопорушень; не забезпечив належного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; не надав належної оцінки письмовим запереченням Позивача, поданим ще до винесення постанов; фактично розглянув справу за відсутності представника Товариства, попри активну позицію Позивача та подані клопотання; не конкретизував, який саме документ, передбачений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», був відсутній у водія; не обґрунтував належним чином правомірність результатів габаритно-вагового контролю, застосування нормативу 25,000 т та розрахунок перевищення вагових норм; прийняв індивідуальні акти, які не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, правової визначеності, пропорційності, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.06.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив проти позову. Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанови від 03.02.2026 № 010833, 010834. Згідно акту, Акт № ОАР 008021 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 грудня 2025 року зокрема встановлено таке: «Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 27.11.2025 № 000213. Під час перевірки виявлено порушення перевищення встановлених законодавством вагових норм склало 45,6 %, а саме 36,400 т, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 р. Відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 03.12.2025 р. з діючого і повіреного тахографа, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу; ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: не надав. Акт підписав, копію отримав».

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

П. 6.4. Положення № 340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Отже, форма бланку чітко визначена та передбачена чинним законодавством.

Згідно додатку 4 Положення № 340 бланк підтвердження заповнюється перевізником і водієм.

Тобто, перевізником та водієм заповнюється бланк підтвердження діяльності у разі якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Зазначений бланк є єдиним документом який підтверджує час відпочинку водія, адже він заповнюється перед рейсом та має бути в наявності у водія в момент проведення перевірки.

Такі документи як графік роботи, накази , табелі обліку робочого часу, правила внутрішнього розпорядку та інше є внутрішніми документами підприємства та не можуть бути наявними у водія в момент проведення перевірки.

Також зазначають, що повідомлення про розгляд справи було надіслано ними в строк передбачений законодавством засобами поштового зв`язку. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567.

Заповнена тахокарта є документом, що належить до «інших документів», обов`язок наявності яких повинен забезпечити перевізник відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (стаття що регулює внутрішні перевезення вантажів). Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17: «54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. 63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.» З урахуванням наведеного, вважають, що передбачений у ст.48 Закону №2344- III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III оформлені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством».

Також зауважують, що вантажем, який перевозився, є вугілля, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено. Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищевикладене вважають прийняті постанови правомірними та просять відмовити в задоволенні адміністративного позову.

15.06.2026 року ТОВ «Будівельно монтажне підприємство «Відродження» подано відповідь на відзив проти позову, в якому представник позивача звертає увагу на порушення Порядку №1567, оскільки позивача було повідомлено 28.01.2026 року про розгляд справи, що призначено на 03.02.2026 року, тобто з порушенням встановленого семиденного строку. Також позивач звертає увагу, що клопотання представника позивача щодо неможливості участі у розгляді справи було розглянуто після прийняття оскаржуваних постанов, та не було забезпечено право позивача на ознайомлення з матеріалами справи. Позивач не погоджується з тим, що формальна наявність документів є достатньою для висновку про правомірність постанови №010834, оскільки акт, довідка і талон зважування є похідними документами, складеними посадовими особами або у межах контролю. Зазначають, що ані акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, ані довідка про результати здійснення габаритно – вагового контролю не містять повного обгрунтування того, яким саме чином посадові особи дійшли висновку про застосування саме нормативу 25,000т та як саме враховувалась допустима похибка, адже і у постанові №010834 відсутнє будь – яке самостійне мотивування з цих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

03.12.2025 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №000213 від 27.11.2025 у Дніпропетровській області було здійснено рейдову перевірку, в тому числі і габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки КОБАЛЬТ, номерний знак НОМЕР_1 , водій – ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу (вугілля).

Згідно акту, Акт № ОАР 008021 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 грудня 2025 року зокрема встановлено таке: «Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 27.11.2025 № 000213.

Під час перевірки виявлено порушення перевищення встановлених законодавством вагових норм склало 45,6 %, а саме 36,400 т, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 р.

Відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 03.12.2025 р. з діючого і повіреного тахографа, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу; ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Пояснення водія про причини порушень: не надав. Акт підписав, копію отримав».

03.12.2025 року старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області ухвалено рішення РС №000382 про супроводження транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування ( на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно – вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого транспортного засобу марки «Кобальт», номерний знак НОМЕР_2 . Ознаками порушення нормативів вагових або габаритних параметрів є: просідання вузлів підвіски транспортного засобу. Копію рішення отримано водієм ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис.

03.12.2025 року відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області ухвалено рішення АБ №000378 про блокування автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування ( на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно – вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого транспорту марки «Кобальт», номерний знак НОМЕР_2 . Підстава блокування транспортного засобу: відмова водія транспортного засобу привести вагові або габаритні параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно – вагового контролю після встановлення порушення вагових або габаритних параметрів. Дата і час розблокування 04.12.2025 13:47год. Копію акта отримано водієм ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис.

Згідно довідки № 032184 від 03.12.2025, п. 6 результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 9,050; 2) 14,400; 3.) 12,950. Повна маса транспортного засобу: 36,400 тонн.

Також під час проведення габаритно-вагового контролю був складений Акт №000495 від 03.12.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому визначено повну масу тонн: Нормативно-допустиму: 25 т; Фактичну: 36,400 т. В пункті 9 цього Акту зазначено відстані між осями: 4,15 1,40 метрів.

28.01.2026 року Відділом державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано ТОВ «БМП Відродження» повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №6766/26.2/24-26, яким повідомлено про розгляд справи 03 лютого 2026 року з 09:00 до 12:00.

Внаслідок виявленого порушення начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010833 від 03.02.2026 року, що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00грн.

Внаслідок виявленого порушення начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010834 від 03.02.2026 року, що передбачено статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху, якою на позивача накладено штраф у розмірі 51 000,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими постановами про накладення адміністративно - господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши доводи, що викладені у позовній заяві, відзиві на позов, надані до матеріалів справи докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - ) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції майстерні або механіка та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.5, п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.

Отже, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа, індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 008021 від 03.12.2025 року відповідач зробив висновок про порушення позивачем Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу №340 від 07.06.2010. Суть виявленого порушення полягає в тому, що під час перевезення була відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 03.12.2025р. з діючого та повіреного тахографа.

Встановлене порушення позивач не заперечив, проте навів аргументи, що при складанні акту посадовими особами не було контретизовано в чому саме полягає порушення та не було перевірену індивідуальну контрольну книжку водія.

Відповідно до пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно пункту 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Пунктом 3.5.передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Також в пункті 3.6. зазначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Саме визначити про дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

В розумінні норми ст.18 Закону №2344 контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року по справі №823/1199/17.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Також, 07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Разом з цим законодавцем покладено обов`язок заповнювати індивідуальну контрольну книжку водія лише в разі відсутності цифрового тахографа, а отже доводи позивача про те, що посадовими особами відповідача не здійснено перевірку індивідуальної контрольної книжки водія відхиляються судом.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Однак позивачем не було доведено наявність зазначених документів при приведенні перевірки, в позовній заяві також не спростовується факт виявленого порушення, а лише зазначається про правову невизначеність зафіксованого в акті рейдової перевірки порушення.

Таким чином, суд вважає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим інспектором правомірно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, судом не було встановлено протиправність прийняття постанови від 03.02.2026 №010833, а отже відсутні підстави для її скасування.

Щодо встановленого 03.12.2025 року відповідачем порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 17 частина перша перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, також визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року /надалі - Правила дорожнього руху №1306/, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси, а саме: комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 40 тонн; для автомобільних доріг місцевого значення 24 тонни.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування врегульовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 /надалі - Порядок № 879/.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку № 879,

-документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

-точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання);

-вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення / пункт 18 Порядку № 879/.

У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт (пункт 2.4-2 Правил дорожного руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

З наведеного правового регулювання слідує, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки та під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів. Одним із видів габаритно-вагового контролю є документальний, який передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю, що вагові або габаритні параметри транспортного засобу перевищують нормативні, складається акт.

Відповідно до абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Так, згідно акту, Акт № ОАР 008021 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 грудня 2025 року зокрема встановлено таке: «Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 27.11.2025 № 000213.

Під час перевірки виявлено порушення перевищення встановлених законодавством вагових норм склало 45,6 %, а саме 36,400 т, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 р.

Відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 03.12.2025 р. з діючого і повіреного тахографа, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу; ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Пояснення водія про причини порушень: не надав. Акт підписав, копію отримав».

03.12.2025 року старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області ухвалено рішення РС №000382 про супроводження транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування ( на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно – вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого транспортного засобу марки «Кобальт», номерний знак НОМЕР_2 . Ознаками порушення нормативів вагових або габаритних параметрів є: просідання вузлів підвіски транспортного засобу. Копію рішення отримано водієм ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис.

03.12.2025 року відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області ухвалено рішення АБ №000378 про блокування автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування ( на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно – вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого транспорту марки «Кобальт», номерний знак НОМЕР_2 . Підстава блокування транспортного засобу: відмова водія транспортного засобу привести вагові або габаритні параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно – вагового контролю після встановлення порушення вагових або габаритних параметрів. Дата і час розблокування 04.12.2025 13:47год. Копію акта отримано водієм ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис.

Згідно довідки № 032184 від 03.12.2025, п. 6 результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 9,050; 2) 14,400; 3.) 12,950. Повна маса транспортного засобу: 36,400 тонн.

Також під час проведення габаритно-вагового контролю був складений Акт №000495 від 03.12.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому визначено повну масу тонн: Нормативно-допустиму: 25 т; Фактичну: 36,400 т. В пункті 9 цього Акту зазначено відстані між осями: 4,15 1,40 метрів.

При цьому товаро – транспортною накладною підтверджено, що автомобільним перевізником ТОВ «БМП «Відродження» здійснювалось перевезення вантажу – вугілля, що є подільним вантажем.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів із перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, якщо перевищення вагових чи габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 7%.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один із параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів, якщо, зокрема, навантаження на одиночну вісь перевищує 11 т.

Водночас цією ж нормою передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів з перевищенням установлених осьових навантажень у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, нормативне регулювання розмежовувало порядок перевезення неподільних та подільних вантажів.

Перевезення неподільного вантажу з перевищенням нормативних габаритно-вагових параметрів за певних умов могло здійснюватися на підставі спеціального дозволу.

Натомість рух транспортного засобу з перевищенням установлених вагових параметрів у разі перевезення подільного вантажу був прямо заборонений, у зв`язку з чим дозвіл на таке перевезення не видавався.

Таким чином, позивачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 45,6%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Відтак, постанова №010834 від 03.02.2026 року про застосування адміністративно господарського штрафу в сумі 51 000 грн є правомірною.

Оцінюючи вказані доводи в контексті наданих матеріалів рейдової перевірки, суд зазначає про наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлена Порядком № 1567, пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу вказаних приписів законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується із позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі № 340/1617/22.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог п.26 Порядку № 1567 Відповідач направив повідомлення про розгляд справи від 28.01.2026 № 6766/26.2/24-26 на 03 лютого 2026 року разом з копією акту № 008021, яке було отримано Позивачем 28.01.2026.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення ТОВ «БМП Відродження» про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Також суд звертає увагу про обізнаність працівника підприємства, а саме водія ОСОБА_1 про складений акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2025 року №008021, акту №000495 від 03.12.2025 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу від 03.12.2025 року серії НОМЕР_3 , акту про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 03.12.2025р. серії НОМЕР_4 , про що свідчать його підписи на зазначених документах.

При цьому будь-яких інших обов`язків з цього приводу Порядок № 1567 на відповідача не покладає, оскільки в межах спірних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Тому, аргументи позивача щодо неповідомлення його про час та місце розгляду такої справи не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Оскільки пунктом 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі, то відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі позивача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

У постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 Верховний Суд виснував: «коллегія суддів наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури прийняття та оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть в разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при прийнятті оскаржуваного рішення, це не може потягнути за собою безумовне його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Також суд зазначає, що позивачем не спростовуються виявлені в ході проведення перевірки порушення, а лише зазначається про виявлені процедурні порушення з боку Державної служби України з безпеки на транспорті, зокрема повідомлення підприємства про розгляд справи за 5 днів до засідання, замість встановлених 7, нерозгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи та його загальну необізнаність відносно повірки вагів, на яких здійснювалось зваження транспортного засобу.

Таким чином, наведені позивачем в позовній заяві процедурні порушення не спливають на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом" "

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.88, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.98, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006, "Шабельник проти України" від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд не вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО МОНТАЖНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВІДРОДЖЕННЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua