Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №160/14846/26
Суддя: Луніна Олена Станіславівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокуСправа № 160/14846/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 31.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 31.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.06.2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для обчислення її розміру відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії. Такий перерахунок здійснюється відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124. На переконання позивача, під час проведення щорічної індексації його пенсії відповідач повинен був забезпечити послідовне збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів, установлених постановами Кабінету Міністрів України, а саме: з 01.03.2022 року - 1,14 відповідно до постанови від 16.02.2022 року №118; з 01.03.2023 року - 1,197 відповідно до постанови від 24.02.2023 року №168; з 01.03.2024 року - 1,0796 відповідно до постанови від 23.02.2024 року №185; з 01.03.2025 року - 1,115 відповідно до постанови від 25.02.2025 року №209; з 01.03.2026 року - 1,121 відповідно до постанови від 25.02.2026 року №236. Водночас, як стверджує позивач, відповідачем не забезпечено належного проведення індексації його пенсії шляхом послідовного застосування зазначених коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні пенсії, що призвело до заниження розміру належних йому пенсійних виплат. З метою відновлення порушеного права представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідним запитом щодо проведення перерахунку пенсії. Однак відповідач у листі від 24.04.2026 року №0400-010303-8/76863 повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у спосіб, запропонований позивачем, посилаючись на застосування інших показників середньої заробітної плати під час проведення індексації. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною та такою, що не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, оскільки, на його думку, застосування коефіцієнтів індексації до іншого показника середньої заробітної плати замість показника 9118,81 грн, врахованого при призначенні його пенсії, порушує встановлений законодавством механізм підвищення пенсійних виплат. Крім того, позивач наголошує, що виплата пенсії після проведення відповідного перерахунку повинна здійснюватися в загальному порядку за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачених для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України №1058-IV, а не за рахунок видатків, призначених для погашення заборгованості за судовими рішеннями. Вважаючи, що відповідачем порушено його право на належне пенсійне забезпечення внаслідок незастосування передбаченого законодавством механізму індексації пенсії, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою, в якій просить визнати відповідні дії відповідача протиправними та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням зазначених коефіцієнтів збільшення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
17.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначено умови призначення, порядок обчислення, перерахунку та виплати пенсій. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 з 03.10.2013 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України №1058-IV, а з 03.06.2021 року його переведено на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 114 цього Закону. При обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. При цьому розмір пенсії визначено з урахуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря. Відповідач наголошує, що проведення індексації пенсій здійснюється відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, з урахуванням особливостей, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України на кожний рік. На переконання відповідача, зазначені нормативно-правові акти не передбачають безумовного застосування всіх установлених коефіцієнтів збільшення безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн у спосіб, визначений позивачем. Так, відповідач зазначає, що під час проведення індексації пенсій у 2022-2024 роках застосовувався показник середньої заробітної плати в Україні станом на 01.10.2017 року в розмірі 3764,40 грн, збільшений на відповідні коефіцієнти попередніх років. Зокрема, з 01.03.2022 року зазначений показник становив 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн, а з 01.03.2024 року - 7994,47 грн. Оскільки при призначенні пенсії позивача у 2021 році застосовано показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, який перевищував зазначені проіндексовані показники, відповідач вважає, що проведення перерахунку пенсії із застосуванням останніх призвело б до зменшення її розміру. У зв`язку із цим відповідач зазначає, що позивачу були встановлені передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України щомісячні доплати до пенсії, а саме: з 01.03.2022 року - 135 грн відповідно до пункту 4 постанови №118, з 01.03.2023 року - 100 грн відповідно до пункту 6 постанови №168 та з 01.03.2024 року - 100 грн відповідно до постанови №185. Крім того, відповідач зазначає, що з 01.03.2025 року відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 проведено перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки на коефіцієнт 1,0575. У результаті такого перерахунку показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, збільшено з 9118,81 грн до 9643,14 грн. Також відповідач вказує, що з 01.03.2026 року відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 проведено черговий перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061 до раніше підвищеного показника середньої заробітної плати. Унаслідок цього показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії позивача становив 10 231,37 грн. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що індексація пенсії позивача проводилася відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням року призначення пенсії, показника середньої заробітної плати, застосованого при її обчисленні, та особливостей проведення індексації, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Відповідач вважає, що правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн відсутні, оскільки такий спосіб обчислення не відповідає передбаченому нормативно-правовими актами механізму індексації пенсій. Посилаючись на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач стверджує, що діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог пенсійного законодавства. З огляду на викладене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підтверджують порушення прав позивача з боку пенсійного органу, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є отримувачем пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що з 03.10.2013 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України №1058-IV.
З 03.06.2021 року позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України №1058-IV.
При обчисленні розміру пенсії позивача відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.
При цьому розрахунок пенсії позивача здійснено з урахуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», виходячи з 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами пенсійної справи та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2026 року №0400-010303-8/76863.
Судом встановлено, що у зв`язку з проведенням щорічної індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236 відповідачем здійснювалися відповідні перерахунки пенсійних виплат.
Згідно з наданими відповідачем поясненнями та документами пенсійної справи, під час проведення індексації пенсій у 2022-2024 роках застосовувався показник середньої заробітної плати в Україні станом на 01.10.2017 року в розмірі 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнти, визначені відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Зокрема, зазначений показник середньої заробітної плати становив:
з 01.03.2022 року - 6186,32 грн;
з 01.03.2023 року - 7405,03 грн;
з 01.03.2024 року - 7994,47 грн.
Водночас показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії позивача з 03.06.2021 року, становив 9118,81 грн та перевищував відповідні показники, визначені за результатами індексації у 2022-2024 роках.
З огляду на зазначене відповідачем не здійснювалося збільшення показника середньої заробітної плати позивача на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 безпосередньо до показника 9118,81 грн.
Натомість, відповідно до відомостей, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачу встановлювалися щомісячні доплати до пенсії, а саме: з 01.03.2022 року - 135 грн, з 01.03.2023 року - 100 грн та з 01.03.2024 року - 100 грн.
Судом також встановлено, що з 01.03.2025 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209.
Під час зазначеного перерахунку до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн застосовано коефіцієнт збільшення 1,0575, унаслідок чого відповідний показник для обчислення пенсії становив 9643,14 грн.
Крім того, з 01.03.2026 року відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061 до раніше підвищеного показника середньої заробітної плати.
У результаті зазначеного перерахунку показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, визначено в розмірі 10 231,37 грн, виходячи з розрахунку: 9118,81 грн Ч 1,0575 Ч 1,061.
Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2025 та 2026 роках проведено перерахунки пенсії позивача із застосуванням спеціальних коефіцієнтів збільшення, передбачених для пенсій, призначених із використанням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.
Як убачається з матеріалів справи, 14.04.2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом №9862-04/2026 щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та правильності проведення індексації його пенсії.
Листом від 24.04.2026 року №0400-010303-8/76863 відповідач повідомив представника позивача про порядок обчислення та проведення перерахунків пенсії.
Зі змісту зазначеного листа вбачається, що відповідач підтвердив застосування при обчисленні пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Водночас пенсійний орган повідомив, що автоматизованому проведенню індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 23.02.2024 року №185 підлягав показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти.
У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року у справі №160/28441/24 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 року вирішувалося питання щодо врахування окремих періодів страхового стажу та заробітної плати позивача.
На виконання зазначених судових рішень відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 року з урахуванням страхового стажу за період з 01.07.1998 року по 01.07.2000 року, без включення заробітної плати за цей період, та з виключенням періодів страхового стажу з 01.09.2001 року по 01.11.2003 року відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону України №1058-IV.
Разом із тим предметом спору в цій адміністративній справі є не правильність виконання зазначених судових рішень, а правомірність застосованого відповідачем механізму щорічної індексації пенсії позивача та визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти.
Не погоджуючись із застосованим відповідачем порядком проведення індексації пенсії та вважаючи, що внаслідок таких дій порушено його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) застрахованої особи за визначені законом періоди страхового стажу.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону України №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.
Частиною другою статті 42 Закону України №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням установлених законом вимог щодо мінімального розміру збільшення.
Отже, законодавець передбачив механізм щорічного підвищення пенсійних виплат, спрямований на підтримання їх купівельної спроможності та забезпечення належного рівня соціального захисту пенсіонерів.
Водночас положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV необхідно застосовувати у системному зв`язку з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок проведення відповідної індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зазначений Порядок визначає механізм проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії.
Суд звертає увагу, що щорічна індексація пенсій не є новим призначенням пенсії, а становить передбачений законом механізм перегляду раніше визначеного розміру пенсійних виплат.
Разом із тим право особи на індексацію пенсії не означає автоматичного права на застосування будь-якого коефіцієнта збільшення без урахування встановленого законодавством порядку його застосування.
Як встановлено судом, з 03.06.2021 року позивачу призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Зазначена обставина визнається сторонами та підтверджується матеріалами пенсійної справи.
Спір між сторонами виник щодо правомірності застосування відповідачем під час проведення індексації пенсії у 2022-2026 роках відповідних коефіцієнтів збільшення та визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій з 01.03.2022 року в розмірі 1,14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 установлено відповідний коефіцієнт збільшення з 01.03.2023 року в розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 установлено коефіцієнт збільшення з 01.03.2024 року в розмірі 1,0796.
Відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається на те, що показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн перевищував показники, отримані внаслідок застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Зокрема, відповідачем визначено такі показники: з 01.03.2022 року - 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн та з 01.03.2024 року - 7994,47 грн.
У зв`язку із цим відповідачем замість проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії позивача, встановлено щомісячні доплати в розмірах 135 грн, 100 грн та 100 грн відповідно.
Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону України №1058-IV.
Так, у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення щорічної індексації пенсії збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який фактично враховувався при обчисленні пенсії відповідної особи.
Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24.
Особливе значення для вирішення спірних правовідносин має постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглянувши питання щодо можливості відступлення від раніше сформованого правового висновку стосовно проведення індексації пенсій, не знайшов підстав для такого відступлення.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування положень пункту 5 Порядку №124 під час проведення індексації пенсій починаючи з 2020 року в частині, яка суперечить частині другій статті 42 Закону України №1058-IV, є протиправним.
При цьому Верховний Суд наголосив, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати або звужувати зміст права на індексацію пенсії, безпосередньо передбаченого законом.
Верховний Суд також зазначив, що встановлення пенсіонеру щомісячних доплат у розмірах 135 грн, 100 грн та 100 грн у 2022-2024 роках замість застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, не відповідає вимогам законодавства.
Зазначені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом під час вибору і застосування норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сам по собі факт перевищення показником середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн показників середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшених на відповідні коефіцієнти, не є належною правовою підставою для відмови у проведенні індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV.
Відтак доводи відповідача про правомірність незастосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, суд відхиляє як такі, що не узгоджуються з наведеними правовими висновками Верховного Суду.
Щодо проведення індексації пенсії у 2025 та 2026 роках суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2025 року в розмірі 1,115.
Разом із тим підпунктом 6 пункту 2 зазначеної постанови передбачено особливості проведення перерахунку пенсій, призначених у різні роки, зокрема із застосуванням коефіцієнта 1,0575 до показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення пенсій у 2021 році.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з 01.03.2025 року застосовано до показника 9118,81 грн коефіцієнт 1,0575, унаслідок чого відповідний показник становив 9643,14 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення індексації пенсій із застосуванням загального коефіцієнта збільшення 1,121, а також визначено особливості перерахунку окремих категорій пенсій.
Зокрема, відповідачем з 01.03.2026 року застосовано коефіцієнт 1,061, унаслідок чого показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, визначено в розмірі 10 231,37 грн.
Однак проведення відповідачем перерахунків у 2025 та 2026 роках не спростовує необхідності належного застосування механізму індексації пенсії за попередні роки.
При цьому суд враховує, що розмір пенсії, визначений унаслідок проведення попередніх перерахунків, впливає на подальше обчислення пенсійних виплат.
Отже, застосування відповідачем у 2025 та 2026 роках спеціальних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який не був належним чином проіндексований у попередні роки, саме по собі не свідчить про повне відновлення права позивача на отримання пенсії у визначеному законом розмірі.
Разом із тим суд зазначає, що встановлення протиправності незастосування відповідачем коефіцієнтів індексації за попередні роки не означає автоматичного визнання протиправним кожного елемента проведених у 2025 та 2026 роках перерахунків.
Відповідні перерахунки мають здійснюватися з урахуванням частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, правових висновків Верховного Суду та нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення індексації у відповідному році, в частині, що не суперечить закону.
Щодо дати, з якої належить здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву сформовано та подано через систему «Електронний суд» 31.05.2026 року.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить здійснити перерахунок пенсії починаючи з 31.11.2025 року.
Водночас зазначена дата є календарно неможливою, оскільки листопад має 30 календарних днів.
З урахуванням дати звернення позивача до суду - 31.05.2026 року - та шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, суд вважає належним визначити початковою датою захисту порушеного права 01.12.2025 року, тобто перший день місяця, що перебуває в межах шестимісячного періоду, який передував зверненню до суду.
При цьому суд враховує, що спірні правовідносини стосуються періодичних пенсійних виплат, які здійснюються щомісячно, а тому визначення початкової дати перерахунку має забезпечувати ефективне поновлення порушеного права позивача.
Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З огляду на наведене суд вважає, що визначення дати 01.12.2025 року замість зазначеної позивачем календарно неможливої дати 31.11.2025 року не змінює предмета позову, а спрямоване на конкретизацію належного способу судового захисту.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення належної індексації пенсії та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату з 01.12.2025 року, із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача, та з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому застосування коефіцієнтів збільшення має здійснюватися послідовно, відповідно до законодавства, чинного на час проведення відповідної індексації, з урахуванням правових висновків Верховного Суду.
Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії виключно з видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачених для поточних пенсійних виплат, а не з видатків на погашення заборгованості за судовими рішеннями, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Закону України №1058-IV фінансування пенсійних виплат здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Водночас питання бюджетного обліку та віднесення відповідних видатків до окремих бюджетних програм належить до сфери бюджетних правовідносин і вирішується уповноваженими органами відповідно до бюджетного законодавства.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачем уже прийнято конкретне рішення про здійснення виплат, які будуть нараховані на виконання рішення у цій справі, виключно за рахунок бюджетної програми погашення заборгованості за судовими рішеннями.
За таких обставин зазначена позовна вимога у відповідній частині має характер вимоги щодо можливих майбутніх дій відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, а не попереднє вирішення питань щодо правомірності дій суб`єкта владних повноважень, які ще не були вчинені та щодо яких відсутній фактичний спір.
Відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визначення конкретної бюджетної програми, за рахунок якої відповідач повинен здійснювати виплату перерахованої пенсії.
При цьому відмова у задоволенні зазначеної частини позовних вимог не звільняє відповідача від обов`язку належного та своєчасного виконання судового рішення щодо перерахунку і виплати пенсії.
У цій справі відповідач не довів правомірності незастосування до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, відповідних коефіцієнтів індексації за 2022-2024 роки.
Водночас позивачем не доведено наявності фактичного порушення його прав у частині визначення конкретного джерела бюджетного фінансування майбутніх виплат.
З урахуванням установлених обставин справи, положень статей 19, 46 Конституції України, статей 40, 42 Закону України №1058-IV, правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24 та від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Зокрема, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення належного перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на відповідні коефіцієнти індексації та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 709,97 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення належного перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року - із застосуванням додаткового коефіцієнта збільшення 1,121, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення та раніше виплачених сум пенсії.
У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 709,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua