Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №160/14804/26
Суддя: Луніна Олена Станіславівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокуСправа № 160/14804/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 02.12.2025 року, та коефіцієнта 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, для забезпечення індексації пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 02.12.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховувався для обчислення пенсії за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а починаючи з 01.03.2026 року - додатково коефіцієнта 1,121 з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення, та здійснювати виплату перерахованої пенсії в повному обсязі за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не за рахунок видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він з 17.09.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для обчислення її розміру відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Позивач вважає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV його пенсія підлягає щорічній індексації шляхом збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, а саме: з 01.03.2021 року - 1,11, з 01.03.2022 року - 1,14, з 01.03.2023 року - 1,197, з 01.03.2024 року - 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115 та з 01.03.2026 року - 1,121. На переконання позивача, відповідачем протиправно не здійснено послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на відповідні коефіцієнти індексації, що призвело до неправильного визначення розміру належної йому пенсії. Позивач зазначає, що застосування відповідачем під час проведення індексації показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки замість показника за 2017-2019 роки, який було враховано при первинному призначенні пенсії, порушує його право на належне пенсійне забезпечення та суперечить положенням статті 42 Закону №1058-IV. Крім того, позивач вважає, що виплата пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, повинна здійснюватися в загальному порядку за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, а не за рахунок окремих бюджетних видатків, передбачених для погашення заборгованості за судовими рішеннями, оскільки такий порядок, на його думку, може призвести до несвоєчасного отримання належних пенсійних виплат. З огляду на викладене, вважаючи дії відповідача щодо не проведення належної індексації пенсії протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з 02.12.2025 року, а з 01.03.2026 року - з урахуванням додаткового коефіцієнта індексації 1,121, та забезпечити виплату перерахованої пенсії в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
17.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що позивач з 17.09.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач посилається на положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 та відповідних нормативно-правових актів, якими врегульовано проведення щорічної індексації пенсій. Зокрема, відповідач зазначає, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться шляхом збільшення визначеного законодавством показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів. При цьому відповідач наголошує, що під час проведення масових перерахунків пенсій застосовується показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти індексації, а не індивідуальний показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, який використовувався при призначенні пенсії позивачу. Відповідач зазначає, що у 2021-2023 роках автоматизований перерахунок пенсії позивача із застосуванням відповідних показників середньої заробітної плати не проводився, оскільки показник, використаний при призначенні його пенсії, перевищував показники, визначені для відповідних років індексації. Водночас з 01.03.2024 року позивачу проведено автоматизований перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 7994,47 грн, а в подальшому здійснювалися перерахунки відповідно до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які регулювали індексацію пенсій у 2025 та 2026 роках. На переконання відповідача, вимоги позивача щодо послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн не відповідають установленому законодавством механізму проведення індексації пенсій. Також відповідач заперечує проти вимог щодо визначення окремого порядку фінансування та виплати сум пенсії, перерахованих на виконання судового рішення, посилаючись на необхідність здійснення відповідних виплат у порядку, передбаченому чинним законодавством та бюджетними призначеннями Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивача здійснювався відповідно до вимог чинного законодавства, порушення його прав з боку пенсійного органу відсутнє, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 17.09.2020 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії позивачу відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, в розмірі 7763,17 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №1, а також на застосування положень Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів пенсійної справи №046350006191 страховий стаж позивача становить 56 років 5 місяців 12 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 17 років 4 місяці 11 днів, після 01.01.2004 року - 17 років 1 місяць 1 день, додаткові роки за Списком №1 - 22 роки, а період роботи за Списком №1 - 22 роки 7 місяців 10 днів.
Коефіцієнт страхового стажу позивача становить 0,56417.
Судом встановлено, що питання правильності обчислення та індексації пенсії ОСОБА_1 раніше було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25, з урахуванням ухвали цього суду від 29.10.2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано провести з 11.09.2024 року перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.
Зокрема, судовим рішенням передбачено застосування коефіцієнта збільшення 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127, коефіцієнта 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, коефіцієнта 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 та коефіцієнта 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185.
Крім того, зазначеним судовим рішенням передбачено проведення виплати недоотриманих сум пенсії, починаючи з 11.09.2024 року, з урахуванням мінімального розміру пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який становить 80 відсотків заробітної плати (доходу) позивача, визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, збільшеної на відповідні коефіцієнти індексації.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25 - без змін.
Отже, зазначене рішення суду набрало законної сили 13.10.2025 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25 відповідачем прийнято рішення від 11.11.2025 року №046350006191 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Як убачається з розрахунку пенсії, сформованого 10.11.2025 року о 14 год 13 хв, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 11.09.2024 року.
Відповідно до зазначеного розрахунку середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії визначено в розмірі 28 229,80 грн.
Основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV становив 15 926,41 грн, доплата за понаднормовий стаж за 21 рік - 495,81 грн, загальний розмір пенсії за віком - 16 422,22 грн.
При цьому доплата відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» становила 6161,62 грн, а розрахунковий розмір пенсії на рівні 80 відсотків заробітної плати - 22 583,84 грн.
Водночас у розрахунку пенсії відображено обмеження індексації з 01.03.2023 року в розмірі 1942,76 грн та з 01.03.2024 року в розмірі 165,12 грн.
За результатами проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з надбавками визначено в сумі 20 475,96 грн щомісячно з 11.09.2024 року.
Судом також встановлено, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, протягом 2021-2026 років Кабінетом Міністрів України встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення щорічної індексації пенсій.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 з 01.03.2021 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 з 01.03.2022 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,14.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 з 01.03.2023 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 з 01.03.2024 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,0796.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 з 01.03.2025 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,115.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 з 01.03.2026 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,121.
Як убачається з матеріалів справи, 05.05.2026 року представник позивача, адвокат Хомич Іван Олександрович, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом за вих. №2886/26/гз щодо правильності проведення індексації пенсії ОСОБА_1 .
Зазначений запит зареєстровано відповідачем 05.05.2026 року за вх. №23420/8.
За результатами розгляду адвокатського запиту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь від 11.05.2026 року №0400-010303-8/89040.
У вказаному листі відповідач повідомив, що під час проведення автоматизованих перерахунків пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127, від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 23.02.2024 року №185 застосовувався показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшений на відповідні коефіцієнти індексації.
Зокрема, відповідачем зазначено, що з 01.03.2021 року відповідний показник становив 5426,60 грн, з 01.03.2022 року - 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн, з 01.03.2024 року - 7994,47 грн.
При цьому пенсійний орган повідомив, що оскільки при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, який перевищував показники, визначені для проведення індексації у 2021-2023 роках, підстав для проведення автоматизованих перерахунків пенсії позивача з 01.03.2021 року, 01.03.2022 року та 01.03.2023 року не було.
Водночас відповідач зазначив, що з 01.03.2024 року позивачу проведено автоматизований перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 7994,47 грн.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 відповідачем з 01.03.2025 року проведено автоматизований перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 8913,83 грн.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 відповідачем з 01.03.2026 року проведено автоматизований перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 9992,40 грн.
Таким чином, відповідно до наданих відповідачем відомостей, при проведенні автоматизованих перерахунків пенсії позивача з 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та 01.03.2026 року застосовувалися показники середньої заробітної плати в розмірах 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно.
Водночас позивач вважає, що для проведення індексації його пенсії необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн із послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
При цьому позивач просить здійснити відповідний перерахунок пенсії з 02.12.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2021-2025 роки, а з 01.03.2026 року - додатково коефіцієнта 1,121.
Судом встановлено, що 01.06.2026 року позивач через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою.
17.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 15.06.2026 року №0400-010906-7/113618, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність проведених перерахунків пенсії та відсутність підстав для застосування запропонованого позивачем механізму індексації.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність між сторонами спору щодо правильності застосування показника середньої заробітної плати та коефіцієнтів індексації при обчисленні пенсії позивача за період з 02.12.2025 року, а також щодо порядку здійснення виплати сум пенсії, нарахованих за результатами відповідного перерахунку.
При цьому суд зазначає, що факт проведення відповідачем автоматизованих перерахунків пенсії у 2025 та 2026 роках сам собою не вирішує питання про правильність застосованого механізму індексації, оскільки предметом спору є не лише факт проведення перерахунків, а й правомірність визначення показника середньої заробітної плати, який використовувався для обчислення пенсії позивача.
Крім того, при вирішенні цього спору підлягають дослідженню обставини виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25, яке набрало законної сили 13.10.2025 року, та вплив установленого цим рішенням порядку обчислення пенсії на подальші перерахунки, проведені відповідачем з 01.03.2025 року та 01.03.2026 року.
Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права на пенсійні виплати, порядок визначення їх розмірів та здійснення виплат у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, яка враховує заробітну плату (дохід) застрахованої особи, визначену відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідні календарні роки.
При цьому механізм подальшого збільшення показника середньої заробітної плати для забезпечення індексації раніше призначених пенсій визначено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на відповідний коефіцієнт, визначений у встановленому законодавством порядку.
Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124.
Разом із тим суд наголошує, що підзаконний нормативно-правовий акт, яким урегульовано порядок проведення індексації пенсій, не може звужувати зміст та обсяг прав на пенсійне забезпечення, встановлених законом.
У разі виникнення суперечності між положеннями закону та підзаконного нормативно-правового акта застосуванню підлягають положення закону як акта вищої юридичної сили.
Аналогічний підхід до застосування норм пенсійного законодавства викладено Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи.
Зазначений правовий висновок підтримано судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
У цій постанові Верховний Суд наголосив на пріоритетності положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV над положеннями підзаконних нормативно-правових актів, які встановлюють інший механізм визначення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсії.
Судова палата зазначила, що положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.
При цьому судова палата не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
Отже, наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про необхідність застосування під час індексації пенсії показника середньої заробітної плати, який був використаний при обчисленні пенсії конкретної особи, а не іншого показника, визначеного пенсійним органом на підставі підзаконного нормативно-правового акта.
Аналогічне розуміння механізму індексації пенсій узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24, щодо правової природи індексації як державного механізму підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат.
Суд зазначає, що індексація пенсії має забезпечувати реальне збільшення її розміру відповідно до встановленого законом механізму, а не зводитися виключно до формального проведення автоматизованого перерахунку.
Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , з 17.09.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону №1058-IV.
При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
Зазначена обставина визнається відповідачем та підтверджується матеріалами пенсійної справи.
Крім того, суд враховує, що правомірність застосування саме цього показника середньої заробітної плати під час індексації пенсії позивача вже була предметом судового розгляду у справі №160/7408/25.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25, з урахуванням ухвали від 29.10.2025 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 11.09.2024 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 року зазначене рішення залишено без змін.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №160/7408/25 набрало законної сили 13.10.2025 року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені судовим рішенням у справі №160/7408/25 обставини щодо застосованого при призначенні пенсії позивача показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн та визначеного судом порядку її перерахунку з 11.09.2024 року підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.
При цьому суд звертає увагу, що предметом розгляду в цій справі є правомірність проведення індексації пенсії позивача за наступні періоди, починаючи з 02.12.2025 року, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2025 та 2026 роках.
Тому вирішення цього спору не є повторним розглядом тотожних позовних вимог у справі №160/7408/25, а стосується подальших пенсійних правовідносин між тими самими сторонами.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №160/7408/25 відповідачем прийнято рішення від 11.11.2025 року №046350006191 про перерахунок пенсії позивача з 11.09.2024 року.
Згідно з відповідним розрахунком середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 28 229,80 грн, основний розмір пенсії за віком - 15 926,41 грн, доплата за понаднормовий стаж - 495,81 грн, доплата відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 6161,62 грн.
Водночас у розрахунку відображено обмеження індексації з 01.03.2023 року в розмірі 1942,76 грн та з 01.03.2024 року в розмірі 165,12 грн.
За результатами зазначеного перерахунку розмір пенсії позивача з надбавками визначено в сумі 20 475,96 грн щомісячно з 11.09.2024 року.
Разом із тим з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.05.2026 року №0400-010303-8/89040 вбачається, що під час проведення автоматизованих перерахунків пенсії позивача пенсійний орган продовжував застосовувати показники середньої заробітної плати, визначені на підставі показника за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.
Зокрема, відповідач повідомив про застосування з 01.03.2024 року показника середньої заробітної плати в розмірі 7994,47 грн, з 01.03.2025 року - 8913,83 грн, з 01.03.2026 року - 9992,40 грн.
Однак зазначені показники не відповідають результату послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на відповідні коефіцієнти індексації.
При цьому суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 з 01.03.2021 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 з 01.03.2022 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,14.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 з 01.03.2023 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 з 01.03.2024 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,0796.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 з 01.03.2025 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,115.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 з 01.03.2026 року встановлено коефіцієнт збільшення 1,121.
Таким чином, з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 та від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, під час проведення індексації пенсії позивача належить застосовувати показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, який використовувався при її призначенні, із послідовним збільшенням на відповідні коефіцієнти індексації.
Суд наголошує, що застосування відповідачем показників середньої заробітної плати в розмірі 8913,83 грн з 01.03.2025 року та 9992,40 грн з 01.03.2026 року не може вважатися належним виконанням обов`язку щодо проведення індексації пенсії позивача, оскільки такі показники сформовані за іншим механізмом, ніж передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV у її тлумаченні Верховним Судом.
Крім того, відповідачем не доведено, що під час проведення перерахунків пенсії позивача з 01.03.2025 року та 01.03.2026 року було забезпечено послідовне збільшення саме показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації.
Суд також зазначає, що проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №160/7408/25 не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати подальшу індексацію пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.
Інше тлумачення призводило б до ситуації, за якої пенсіонер після отримання судового рішення на свою користь фактично позбавлявся б належного збільшення пенсійних виплат у наступних роках.
Такий підхід суперечив би правовій природі індексації пенсій та принципу ефективного захисту права особи на соціальне забезпечення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності незастосування до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 під час проведення індексації пенсії позивача.
Водночас відповідачем не надано належних і достатніх доказів, які б підтверджували проведення перерахунку пенсії позивача з 02.12.2025 року та з 01.03.2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшеного на відповідні коефіцієнти індексації.
Отже, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення належного перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, починаючи з 02.12.2025 року, а з 01.03.2026 року - додатково на коефіцієнт 1,121.
Відповідно, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 02.12.2025 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року - із додатковим застосуванням коефіцієнта 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд звертає увагу, що визначення конкретного розміру пенсії після проведення відповідного перерахунку належить до повноважень пенсійного органу, який зобов`язаний здійснити відповідні обчислення на підставі встановлених судом правових критеріїв.
Щодо позовних вимог про визначення джерела фінансування та порядку виплати перерахованої пенсії.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату перерахованої пенсії в повному обсязі за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не за рахунок видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Згідно зі статтею 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду України використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг та інші цілі, визначені законодавством.
Порядок формування та використання коштів бюджету Пенсійного фонду України регулюється Законом №1058-IV, бюджетним законодавством України та відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що питання визначення конкретного джерела фінансування пенсійних виплат, розподілу бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету Пенсійного фонду України належать до сфери бюджетних правовідносин і вирішуються уповноваженими органами відповідно до законодавства.
При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно визначати бюджетну програму, напрям видатків або інше конкретне джерело фінансування пенсійних виплат замість відповідного суб`єкта владних повноважень, якщо такий обов`язок прямо не випливає із закону.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов`язковою передумовою надання судового захисту є встановлення факту порушення суб`єктом владних повноважень конкретного права або охоронюваного законом інтересу особи.
При цьому судовому захисту підлягає порушене право, а не припущення особи щодо можливості його порушення в майбутньому.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №800/416/17 сформульовано підхід, відповідно до якого право на звернення до адміністративного суду пов`язується з наявністю порушеного права чи законного інтересу особи, а не лише з її незгодою з діяльністю суб`єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що в межах цієї справи позивачем не надано доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення про виплату належних йому сум пенсії виключно за рахунок видатків на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями або фактично відмовило у виплаті поточної пенсії з підстав відсутності відповідних бюджетних асигнувань.
Матеріали справи також не містять належних доказів того, що відповідачем уже здійснено розподіл сум пенсії, які підлягають нарахуванню за результатами вирішення цього спору, між відповідними напрямами бюджетного фінансування всупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, вимога позивача про визначення конкретного джерела фінансування майбутніх пенсійних виплат фактично спрямована на врегулювання порядку виконання судового рішення, яке на момент звернення з позовом у цій справі ще не було ухвалене.
Суд звертає увагу, що задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії покладає на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок та виплатити належні позивачу суми пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Водночас такий обов`язок не означає необхідності визначення судом конкретного напряму бюджетних видатків, за рахунок яких має здійснюватися відповідна виплата.
Сам по собі факт проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення не змінює правової природи пенсійної виплати та не звільняє відповідача від обов`язку забезпечити її виплату відповідно до законодавства.
Разом із тим питання бюджетного обліку та фінансування таких виплат вирішується в порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами, а не шляхом встановлення судом індивідуального бюджетного механізму для конкретного пенсіонера.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 було врегульовано питання здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень.
Крім того, пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено особливості здійснення відповідних видатків за окремими напрямами фінансування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року №1046 визначено правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих або перерахованих на виконання судових рішень, зокрема порядок розподілу коштів на поточні виплати та погашення заборгованості за попередні періоди.
Зазначене свідчить про те, що питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на відповідні виплати врегульоване спеціальними нормативно-правовими актами.
При цьому суд не вирішує питання правомірності зазначених нормативно-правових актів, оскільки вони не є предметом оскарження в цій справі.
Суд зазначає, що положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначають механізм проведення індексації пенсій, однак не встановлюють права пенсіонера самостійно обирати бюджетну програму чи напрям видатків, за рахунок яких повинні здійснюватися виплати, нараховані за результатами виконання судового рішення.
Отже, наявність у позивача права на належний перерахунок пенсії не свідчить про наявність у нього окремого суб`єктивного права вимагати визначення судом конкретного джерела фінансування відповідних пенсійних виплат.
Водночас суд наголошує, що відмова у задоволенні цієї частини позовних вимог не звільняє відповідача від обов`язку провести перерахунок пенсії позивача та забезпечити виплату належних сум відповідно до вимог законодавства.
У разі невиконання відповідачем судового рішення або порушення порядку здійснення відповідних виплат позивач не позбавлений права скористатися передбаченими законодавством механізмами судового контролю за виконанням судового рішення та захисту своїх прав.
Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату перерахованої пенсії в повному обсязі виключно за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не за рахунок видатків на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дослідивши доводи позивача та заперечення відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства та врахувавши правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосованого механізму індексації пенсії позивача за спірний період.
При цьому встановлені судом обставини підтверджують наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2025 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а починаючи з 01.03.2026 року - додатково на коефіцієнт 1,121.
Разом із тим позовні вимоги щодо визначення конкретного джерела фінансування та порядку здійснення виплати перерахованої пенсії задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факту порушення його права в цій частині, а питання використання відповідних бюджетних видатків врегульовано спеціальним законодавством.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме в частині визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення належного перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 709,97 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 з 02.12.2025 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року - додатково на коефіцієнт збільшення 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 02.12.2025 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення 1,11, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127, коефіцієнт збільшення 1,14, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, коефіцієнт збільшення 1,197, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, коефіцієнт збільшення 1,0796, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185, та коефіцієнт збільшення 1,115, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209, а починаючи з 01.03.2026 року - із додатковим застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 709,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua