Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №160/9174/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №160/9174/26

Суддя: Конєва Світлана Олександрівна

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуСправа № 160/9174/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026р. (згідно відомостей Нової Пошти) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 27.04.2026р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні;

- зобов`язати відповідача внести відомості про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до тимчасового посвідчення він 06.05.2005 визнаний непридатним до військової служби за гр.І ст.12-А з виключенням з військового обліку НМОУ №2 від 1994 року (прот №14), відповідно до довідки МСЕК Серія 12 ААВ №151148 у 2021 році йому була встановлена 3 група інвалідності безстроково з дитинства, а 08.06.2005р. він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке наразі є тимчасово окупованою територією). У зв`язку із наведеними обставинами він звернувся до відповідача із заявою про внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» ( далі – відповідний Реєстр) інформацію про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до наведеного тимчасового посвідчення, як це передбачено ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, однак відповіді від відповідача на свою заяву не отримав. Оскільки Центрально-міський РВК м. Горлівка Донецької області був розформований, про що повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на його звернення, на переконання позивача та його представника, у даному випадку органом ведення відповідного реєстру є саме відповідач у справі – Міністерство оборони України згідно до ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-УІІІ, тому вважає, що не внесення згаданих відомостей до відповідного Реєструє на підставі його заяви є протиправною бездіяльністю відповідача, яка суперечить принципу правової визначеності, так як не виконання відносно нього встановлених законом гарантій (не належне внесення відомостей до Реєстру про його виключення з військового обліку через непридатність його до військової служби відповідно до інформації, яка міститься у його тимчасовому посвідченні) не може бути поставлене в залежність від якості виконання своїх обов`язків працівниками відповідача, відповідальними за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку. Щодо проходження ВЛК позивач зазначив, що Наказ МОУ №402 скасовує лише чинність наказу МОУ №2, однак, не скасовує чинності рішень ВЛК, прийнятих на підставі Наказу МОУ №2, вважає, що рішення ВЛК при РВК, згідно якого він був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку по категорії А, є дійсним. Також позивач вказав і на те, що статтею 7 Закону №2232 взяття на облік тих, хто був з нього знятий/виключений згідно рішення ВЛК, не передбачено. За викладеного, позивач вважає, що він є особою, яка була виключена з військового обліку за висновком ВЛК за станом здоров`я як непридатна, не відноситься до жодної з категорій військовозобов`язаних (призовників, військовозобов`язаних, резервістів), відповідно, на нього не поширюється законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правил військового обліку (зокрема, в частині взяття на військовий облік, проходження ВЛК та оновлення персональних даних), тому він не підлягає і призову на військову службу під час мобілізації, не повинен оновлювати дані та оформлювати відстрочку від мобілізації. Також позивач вказав і на те, що ні Порядком №94, ні Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для внесення змін до відповідного Реєстру по виключення з військового обліку через непридатність до військової служби, вважає, що ефективним способом відновлення його права має бути зобов`язання відповідача внести відомості до Реєстру про виключення його з військового обліку через його непридатність до військової служби, на основі інформації, яка міститься у його тимчасовому посвідченні згідно до вимог п.4 ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповіді на відзив від 19.06.2026р. представник позивача додатково зазначив, що саме до повноважень Міністерства оборони України належать повноваження щодо внесення до Реєстру відомостей про взяття/постановлення військовозобов`язаних на військовий облік у відповідності до вимог Порядку №932, оскільки позивач є виключеним з військового обліку і до жодної категорії осіб військового обліку не відноситься, вважає, що ставати на військовий облік за новим місцем проживання позивач не мав обов`язку.

Ухвалою суду від 25.05.2026р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24 червня 2026 року та зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 19.02.2026р., направленої відповідачу 26.02.2026р., виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті фактично 27.05.2025р. (у робочий час), що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 КАС України, наявної у справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, 15.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечував, посилаючись на те, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП згідно до ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ, органами адміністрування цього Реєстру також є згадані ТЦК та СП та у разі наявності в Реєстрі неактуальних даних чи таких, що не відповідають дійсності, особа, яка не погоджується із такими даними та має намір актуалізувати їх, звертається до органу ведення Реєстру із заявою щодо неправомірного включення (не включення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей реєстру. Стосовно розгляду заяви позивача від 19.02.2026р. поданої у порядку звернення громадян, відповідач зазначив, що відповідна заява позивача Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації з резолюцією начальника відповідного управління була надіслана до ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно інформації, яка міститься в СЕДО щодо розгляду цієї заяви, та ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачеві була надана відповідь за вих. №08-02-636 від 12.03.2026р., копія якої позивачем додана до позову, тобто, на переконання відповідача заяву позивача відповідачем було опрацьовано та надано відповідь. Відповідач також вказав у відзиві на позов і на те, що, виявивши відсутність даних стосовно себе в Реєстрі через застосунок Резерв+ згідно ч.3 ст.33 Закону №2232-ХІІ та Порядку №1487 для відновлення своїх персональних військово-облікових даних та внесення їх до відповідного Реєстру, позивачеві необхідно особисто звернутися до розташованого в найзручнішому для позивача місці ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте, позивач до жодного ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості до відповідного Реєстру, представник відповідача зазначив, що відповідач не є органом ведення цього реєстру, тому відповідач не має можливості внести відомості до такого реєстру щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог позивачеві просив відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 10.11.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 10.11.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 10.11.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (наразі м. Горлівка є тимчасово окупованою територією військами рф), є внутрішньо-переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.03.2021р. є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, про що свідчать відомості, наявні у копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 11.02.2005р., у копії Довідки від 22.02.2018р. №0000482315/1203004756 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у копії Довідки МСЕК серії 12 ААВ №151148 від 01.03.2021р., наявних у справі.

Згідно до інформації, яка міститься у копії Тимчасового посвідчення (замість військового квитка) №7881 від 08.06.2005р. від 11.02.2004р. ОСОБА_1 , останній перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 у званні рядовий, група обліку – НПО, категорія 2, згідно відмітки у вказаному тимчасовому посвідченні 06.05.2005р. ВЛК при НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з в/обліку згідно ст.12-а гр. І Укр 207-99 та знятий з обліку 08.06.2005р. згідно до ст.37 п.5а за станом здоров`я.

Як зазначив позивач у позові, вказані вище наведені дані стосовно нього щодо виключення його з військового обліку з підстав непридатності його до військової служби, які містяться у його Тимчасовому посвідченні №7881 від 08.06.2005р. не відображаються у відповідному Реєстрі «Оберіг», на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 він не перебуває, що було підтверджено і листом-відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про надання інформації» від 12.03.2025р. №08-02-636.

З метою приведення вказаних відомостей у відповідність у відповідному Реєстрі «Оберіг», 19.02.2026р. позивач звернувся до Міністерства оборони України (органу ведення цього Реєстру згідно ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ) із заявою про внесення даних, у якій просив внести до згаданого Реєстру «Оберіг» коректні дані щодо позивача з відображенням їх у відповідній електронній системі на підставі п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, до якої було додано у тому числі, і копію вищенаведеного Тимчасового посвідчення, що підтверджується змістом копії наведеної заяви.

Вказана заява позивачем була надіслана на адресу Міністерства оборони України засобами поштового зв`язку Укрпошта 26.02.2026р., про що свідчить копія накладної №4900100468706, наявна у справі.

Згідно даних з офіційного сайту Укрпошти про відстеження згаданого відправлення -4900100468706 вказана заява позивача відповідачем була отримана – 04.03.2026р.

Наведена вище заява позивача про внесення даних від 19.02.2026р., подана у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, яка була отримана 04.03.2026р., Міністерством оборони України не розглядалась та жодного вмотивованого рішення за нею не приймалось у відповідності до п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ (таких відомостей матеріали справи не містять).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до згаданого Реєстру «Оберіг» інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у його тимчасовому посвідченні, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до вимог ч.9 ст.1 Закону №2232-XII встановлено, що призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі – Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Зміни до військово-облікового документа на бланку вносяться за письмовим зверненням громадянина України протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви, поданої громадянином України, крім відомостей щодо проходження військової служби, якщо її строк потребує уточнення у військовій частині (установі) або архівній установі – п.19 Порядку №559.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру – ч.3 ст.5 закону №1951-УІІІ.

У відповідності до ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ встановлено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних -ч.9 ст.5 Закону №1951-УІІІ.

Таким чином, із аналізу вище досліджених приписів чинного законодавства висновується, що органом ведення вищенаведеного Реєстру є, у тому числі, й Міністерство оборони України, в силу приписів ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ.

Відповідно, військовозобов`язані наділені правом звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру (тобто і до Міністерства оборони України) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру у порядку п.2 ч.1 ст. 9 Закону №1951-УІІІ.

В свою чергу, орган ведення реєстру (яким є у тому числі і Міністерство оборони України) має обов`язок розглянути таку заяву військовозобов`язаного та прийняти за нею вмотивоване рішення (надати відповідь) з урахуванням його повноважень, як органу ведення відповідного Реєстру.

При цьому, перенаправлення таких заяв військовозобов`язаних, поданих у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ для розгляду іншими державними органами (іншими органами ведення реєстру) вищенаведеними дослідженими приписами чинного законодавства не передбачено.

Так, повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що, маючи відмітки у своєму Тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) №7881 від 08.06.2005р. про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військової служби за висновками ВЛК військового комісара Центрально-Міського райвійськомату м. Горлівки Донецької області від 06.05.2005р. згідно ст.12-а гр.1 Укр. 207-99, зняття з військового обліку 08.06.2005р. на підставі ст.37 п.5а (за стан здоров`я), проте, не відображення таких відомостей у відповідному Реєстрі «Оберіг», позивач (через те, що м. Горлівка Донецької області перебуває у тимчасовій окупації військами рф) звернувся саме до відповідача (органу ведення цього Реєстру) із заявою про внесення зазначених даних до відповідного Реєстру «Оберіг» від 19.02.2026р., яка була отримана відповідачем 04.03.2026р. (накладна Укрпошти №4900100468706 та відомості з офіційного сайту про відстеження щодо вручення цього відправлення відповідачу).

Разом з тим, як свідчить зміст відзиву на позов, фактично вказана заява позивача від 19.02.2026р., подана позивачем у порядку ч.2 п.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, до відповідача як органу ведення Реєстрі згідно ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ, отримана відповідачем 04.03.2026р., Міністерством оборони України не розглядалась та відповідного рішення (надання на неї відповіді) за нею не приймалось.

На вимогу ухвали суду від 25.05.2026р. щодо надання доказів правомірності бездіяльності відповідача з приводу не розгляду заяви позивача від 19.02.2026р., виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем жодних таких доказів до відзиву на позов надано не було.

При цьому, судом критично надається правова оцінка посиланням представника відповідача у відзиві на позов стосовно того, що заява позивача від 19.02.2026р. була опрацьована відповідачем у порядку звернення громадян і доступу до публічної інформації та скерована керівництву ІНФОРМАЦІЯ_4 , з огляду на те, що вищенаведена заява позивача не містила жодних посилань на необхідність надання йому публічної інформації у порядку звернення громадян, а була подана до відповідача як органу ведення відповідного Реєстру «Оберіг (за ч.8 ст.5 закону №1951-УІІІ) у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, відтак, аргументи відповідача про розгляд згаданої заяви позивача у поряду звернення громадян та доступу до публічної інформації є неспроможними та відхиляються судом.

Тобто, із встановлених судом обставин та аналізу вище досліджених копій документів, слід зробити висновок, що відповідачем – Міністерством оборони України, як одним із органів ведення відповідного Реєстру, до якого мають право звертатися військовозобов`язані із заявами у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, заява позивача про внесення відомостей до цього Реєстру в порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, отримана 04.03.2026р., відповідачем не розглядалась та відповідного вмотивованою рішення за нею (надання відповіді) не приймалось.

Є безпідставним і посилання відповідача на надання відповіді на заяву позивача від 19.02.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_8 за вих. №08-02-636 від 12.03.2026р., оскільки вказаними приписами п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559 перенаправлення таких заяв іншим державним органам для їх розгляду не передбачено.

З огляду на наведене, посилання на розгляд заяви позивача від 19.02.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_8 (який не є органом ведення Реєстру за Законом №1951-УІІІ), є неспроможними та такими, що не відповідають вимогам ч. 8 ст.5 Закону №1951-УІІІ.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що не розгляд відповідачем заяви позивача про внесення даних до відповідного реєстру «Оберіг» від 19.02.2026р., отриману відповідачем 04.03.2026р., є протиправною бездіяльністю відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даній частині позовних вимог з урахуванням того, що судом встановлено вище обставини, які свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді згаданої заяви позивача від 19.02.2026р., з урахуванням дискреційних повноважень відповідача у даних спірних правовідносинах, слід обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме: вищенаведений судом спосіб захисту порушеного права з виходом за межі позовних вимог у цій частині, що передбачено приписами ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому у наведеній частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність його бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача від 19.02.2026р. про внесення даних до відповідного Реєстру, з урахуванням норм вищенаведеного чинного законодавства, обставин справи, встановлених судом, яка викладена вище та відповідачем не спростована.

Також, на переконання суду, аргументи відповідача з приводу того, що Міністерство оборони України не є «органом ведення Реєстру» є неспроможними, оскільки спростовані змістом приписів ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ, у якій чітко зазначено, що органами ведення реєстру у тому числі є і Міністерство оборони України.

В той же час, вказані приписи ч.8 ст.5 згаданого Закону №1951-УІІІ не відносять до органів ведення реєстру – обласні ТЦК та СП, відтак, скерування Міністерством оборони України заяви позивача від 19.02.2026р. для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_4 відбулося всупереч наведеним вимогам, тобто протиправно.

Суд звертає увагу відповідача і на те, незважаючи на те, що Міністерство оборони України не наділене повноваженнями ведення обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, взяття, зняття та виключення з військового обліку військовозобов`язаних (що віднесено до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що відповідач зазначив у відзиві на позов, однак, ці обставини не звільняють відповідача від обов`язку розглянути заяву позивача від 19.02.2026р., подану у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ до відповідача як до органу ведення відповідного Реєстру та прийняти за нею відповідне рішення (надати відповідь) у межах його повноважень.

Також суд зазначає, що при розгляді адміністративних справ, адміністративний суд не втручається у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а лише перевіряє, у межах заявленого предмету спору, чи прийнято акт індивідуальної дії, вчинено дії або бездіяльність суб`єктом владних повноважень з дотриманням вимог законів та Конституції України, у межах наданих йому повноважень, добросовісно розсудливо, пропорційно, розсудливо, та за результатами такої перевірки адміністративний суд наділений повноваженнями спонукати відповідача – суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, у тому числі, і спонукати відповідача прийняти відповідне рішення на користь позивача за приписами абз.1 ч.4 ст.245 КАС України, що відповідає заданню адміністративного судочинства – захист прав та інтересів осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень згідно до ч.1 ст.2 наведеного Кодексу.

Всі інші аргументи учасників справи уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача про внесення даних до відповідного Реєстру (має назву «Оберіг») від 19.02.2026р., отриманої відповідачем 04.03.2026р., суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, вищенаведеною бездіяльністю, яка полягає у не розгляді заяви позивача про внесення даних до відповідного Реєстру (має назву «Оберіг») від 19.02.2026р., отриманої відповідачем 04.03.2026р., відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності відповідача протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача внести відомості про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні, то у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п.23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що похідна позовна вимога – вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

А за приписами ч.2 ст.9 згаданого Кодексу, передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, заява позивача від 19.02.2026р. про внесення даних до відповідного Реєстру, отриманої 04.03.2026р. відповідачем фактично не розглядалась, що судом вище визнано протиправною бездіяльністю відповідача.

Відтак, у наведеній частині позову вказана основна позовна вимога з наведених вище підстав судом була задоволена частково з виходом судом за межі позовних вимог, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України.

А відтак, і позовна вимога щодо спонукання відповідача розглянути вказану заяву від 19.02.2026р. про внесення до відповідного Реєстру інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні, з урахуванням висновків, наведених у цьому судовому рішенні, як похідна вимога від основної (визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача), також підлягає задоволенню частково.

Між тим, оскільки судом встановлено, що згадана вище заява позивача від 19.02.2026р. відповідачем фактично ще не розглядалася та будь-якого рішення за результатами її розгляду ще не приймалося, то у задоволенні позовних вимог позивача в частині спонукання відповідача внести до Реєстру інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні, слід відмовити, у зв`язку із їх передчасністю, виходячи з наступного.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно до вимог ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами абз. 2 ч.4 згаданої статті, також визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, у даному випадку, при вирішенні питання щодо не розгляду відповідачем (як органом ведення реєстру за ч.8 ст.5 Закону №1951-УІІІ) заяви позивача від 19.02.2026р. щодо внесення до відповідного Реєстру інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні, з якою до відповідача звернувся позивач, втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень адміністративний суд позбавлений повноважень через те, що відповідач у даних правовідносинах вчинив протиправну бездіяльність та заяву позивача у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та Порядку №559 ще не вирішував, а відтак, останній у вирішенні даного питання має свободу розсуду, у яку адміністративний суд не втручається.

В той же час, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач, отримавши згадану вище заяву позивача 19.02.2026р. (підтверджено відомостями з офіційного сайту Укрпошти про отримання 04.03.2026р.), її не розглянув у спосіб, встановлений Законом №1951-УІІІ та Порядком №559, чим вчинив протиправну бездіяльність, а тому, у даних правовідносинах, слід спонукати відповідача лише розглянути заяву позивача (не втручаючись у його свободу розсуду – дискрецію) та прийняти вмотивоване рішення (надати відповідь на заяву) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні, що відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному у ст.2 та абз.1 ч.4 ст.245 вищенаведеного Кодексу.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Міністерства оборони України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені згідно платіжного документа №8126-0670-3895-7528 від 10.04.2026р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 665 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: сума сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн. згідно до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»/2 з урахуванням вимог ч.3 ст.139 наведеного Кодексу.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви

ОСОБА_1 від 19.02.2026р. щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключення з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні – протиправною.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 19.02.2026р. щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні та прийняти вмотивоване рішення (надати відповідь на заяву) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua