Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №640/6289/22 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: організації господарської діяльності, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №640/6289/22

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуСправа № 640/6289/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Бігборд” до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Бігборд” до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради в продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська-вул. Світлогорська;

- зобов`язати відділ з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради продовжити строк дії Дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська-вул. Світлогорська на 5 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснює розміщення зовнішньої реклами на території міста Кривого Рогу на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року, строк дії якого визначено до 01.03.2022 року. 05.01.2022 року позивач звернувся до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про продовження строку дії зазначеного дозволу, однак листом №17/32/43 від 17.01.2022 року відповідач відмовив у його продовженні. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач безпідставно застосував положення пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Кривий Ріг, які, на думку позивача, стосуються процедури первинної видачі дозволу, а не продовження строку його дії. Крім того, позивач не погоджується із посиланням відповідача на рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560, яким було призупинено дію пункту 3.6 зазначеного Порядку щодо окремих рекламних засобів, посилаючись на те, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями зупиняти дію положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067. У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправною відмову відповідача у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року та зобов`язати відповідача продовжити строк його дії на п`ять років.

19.04.2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.06.2022 року від Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними й необґрунтованими. Відповідач вказав, що відповідно до пунктів 2, 3, 5, 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, розміщення зовнішньої реклами здійснюється на підставі дозволів, а робочий орган здійснює, зокрема, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами щодо надання дозволу, внесення змін до дозволу, його переоформлення та продовження строку дії. При цьому, на думку відповідача, Відділ з питань реклами має повноваження лише щодо розгляду відповідної заяви, тоді як прийняття рішення про продовження строку дії дозволу належить до повноважень виконавчого органу міської ради. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Кривий Ріг, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995, дозвіл підлягає погодженню з власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою), департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, а в передбачених Порядком випадках - також відповідними органами Національної поліції та іншими уповноваженими органами. Аналогічні вимоги передбачені пунктом 16 Типових правил. У зв`язку з цим відповідач вважає, що для продовження строку дії дозволу необхідною умовою є наявність відповідних погоджень та згоди на подальше розміщення рекламного засобу. Також відповідач послався на постанову Верховного Суду України від 25.03.2014 року у справі №21-23а14, зазначивши, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами може бути продовжений лише на певний строк, а необхідною умовою є документально підтверджена згода власників або уповноважених ними органів на розміщення об`єкта зовнішньої реклами із визначеним строком дії такої згоди. Відповідач зазначив, що під час розгляду заяви позивача про продовження строку дії дозволу №24 від 29.08.2002 року було встановлено відсутність необхідних погоджень на подальше розміщення рекламного засобу, а також враховано рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560 “Про формування сприятливого середовища для мешканців міста”, яким призупинено дію пункту 3.6 Порядку щодо рекламних засобів із площею робочої поверхні понад 6 кв.м та рекламних засобів типу “сіті-лайт”, строк дії дозволів на розміщення яких закінчується у 2021-2022 роках. За таких обставин відповідач вважає, що Відділ з питань реклами діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а продовження строку дії дозволу №24 було неможливим. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Слід зазначити, що Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі Закон № 3863-ІХ) пункт 2розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.

Так, приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

22.05.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Судом також зазначено, що відповідачу слід надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали у справі: відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Встановлено строк для подання до суду відповіді на відзив та заперечення протягом 5 днів з дня одержання відзиву (відповіді на відзив). Роз`яснено особам, які беруть участь у справі, що вони мають права та обов`язки, визначені статтями 44, 45, 47, 131 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі “Електронний суд”) з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.

08.06.2026 року від Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №24, строк дії якого визначено до 01.03.2022, може бути продовжений лише за умови дотримання встановленої законодавством та локальним нормативним актом процедури. Зокрема, відповідно до пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 №1995, дозвіл підлягає погодженню з визначеними у цьому пункті органами та особами, а перелік таких органів та осіб є вичерпним. Відповідач наголосив, що погодження є чинним протягом строку дії дозволу, а тому для продовження строку його дії необхідною є наявність відповідних погоджень на подальше розміщення рекламного засобу. На думку відповідача, твердження позивача про те, що положення пункту 3.2.11 Порядку застосовуються виключно під час первинної видачі дозволу, є необґрунтованим, оскільки продовження строку дії дозволу фактично передбачає надання права на подальше розміщення зовнішньої реклами на визначеному місці протягом нового строку. Також відповідач послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25.03.2014 у справі №21-23а14, відповідно до яких дозвіл на розміщення зовнішньої реклами може бути продовжений лише на певний строк, а необхідною умовою для його продовження є документально підтверджена згода власників територій, будинків та споруд або уповноважених ними органів на подальше розміщення об`єктів зовнішньої реклами із визначеним строком дії. Крім того, відповідач послався на постанову Верховного Суду від 20.02.2023 у справі №160/11429/21, у якій, на його думку, сформульовано аналогічний правовий підхід щодо необхідності наявності відповідних погоджень при продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. З огляду на викладене відповідач вважає, що для продовження строку дії дозволу №24 позивач повинен був отримати необхідні погодження відповідних органів та осіб на подальше розміщення рекламного засобу, однак таких погоджень позивачем отримано не було. У зв`язку з цим відповідач вважає відмову у продовженні строку дії дозволу правомірною та просить суд врахувати наведені пояснення і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.06.2026 року за №640/6289/22/2135/2026 “Про направлення справи за підсудністю”, Луганський окружний адміністративний суд на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 направив на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №640/6289/22.

Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

15.09.2026 року справа №640/6289/22 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Враховуючи зазначене, а також у зв`язку з автоматизованим розподілом дана позовна заява була передана для розгляду судді Пруднику С.В.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу №640/6289/22 до провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №640/6289/22. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Бігборд” (код ЄДРПОУ 32386534), є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законодавством порядку, основним видом економічної діяльності якої є діяльність рекламних агентств (КВЕД 73.11).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації ТОВ “Бігборд” є 18.02.2003 року, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 14-А.

Як убачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність у сфері розміщення зовнішньої реклами, зокрема на території міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

29.08.2002 року було видано дозвіл №24 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська - вул. Світлогорська.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією зазначеного дозволу рекламний засіб являє собою металеву рекламну конструкцію з металу та оцинкованого листа розміром 3 х 6 м.

До матеріалів справи долучено копію дозволу №24 від 29.08.2002 року, схему розташування рекламного засобу, фотографічне зображення місця його встановлення, а також погоджувальну частину дозволу, що містить відомості про погодження розміщення рекламної конструкції відповідними органами та уповноваженими особами.

Із наявних документів убачається, що строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року з урахуванням його попередніх продовжень було визначено до 01.03.2022 року.

З метою подальшого здійснення господарської діяльності та використання зазначеного рекламного засобу 05.01.2022 року ТОВ “Бігборд” звернулося до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року.

У поданій заяві позивач просив продовжити строк дії зазначеного дозволу на наступні 5 років.

За результатами розгляду заяви позивача Відділом з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради складено лист від 17.01.2022 року №17/32/43, яким ТОВ “Бігборд” повідомлено про відмову у продовженні строку дії дозволу №24 від 29.08.2002 року.

Як убачається зі змісту зазначеного листа, відповідач, розглянувши заяву позивача від 05.01.2022 року про продовження строку дії дозволу, послався на положення пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Кривому Розі, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995, зі змінами.

Відповідач зазначив, що відповідно до вказаного пункту Порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами підлягає погодженню з власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою), а також департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Крім того, відповідач послався на положення пункту 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, якими врегульовано питання погодження дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

У листі від 17.01.2022 року №17/32/43 відповідач наголосив, що згода на подальше розміщення рекламного засобу повинна бути отримана від власника місця розташування рекламної конструкції або уповноваженого ним органу, а також інших органів, визначених відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас відповідач зазначив, що позивачем не було отримано відповідних погоджень на подальше розміщення рекламного засобу.

Також відповідач повідомив, що рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560 «Про формування сприятливого середовища для мешканців міста» було призупинено дію пункту 3.6 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995, зі змінами, для рекламних засобів із площею робочої поверхні понад 6 кв. м та рекламних засобів типу «сіті-лайт», строк дії дозволів на розміщення яких закінчувався у 2021 та 2022 роках.

Враховуючи наведені обставини, Відділ з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради повернув ТОВ “Бігборд” дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року без продовження строку його дії.

Таким чином, відповідач фактично відмовив позивачу у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, посилаючись на відсутність необхідних погоджень та обмеження, встановлені рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, ТОВ “Бігборд” звернулося до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма встановлює спеціально-дозвільний принцип діяльності суб`єктів владних повноважень, відповідно до якого такі суб`єкти зобов`язані реалізовувати надані їм повноваження виключно в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Отже, під час вирішення цієї справи суд повинен перевірити, чи існували на момент розгляду заяви ТОВ “Бігборд” передбачені законодавством підстави для продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24 від 29.08.2002 року, а також чи відповідає оскаржувана відмова встановленим законодавством вимогам.

Правові засади рекламної діяльності в Україні визначаються Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

За приписами частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець визначив дозвільний порядок розміщення зовнішньої реклами, за якого право суб`єкта господарювання на використання відповідного місця для розміщення рекламного засобу виникає на підставі дозволу, виданого компетентним органом у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які визначають порядок розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, оформлення дозволів, погодження місць розташування рекламних засобів та повноваження відповідних органів.

Відповідно до пункту 2 Типових правил дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Аналіз наведеного положення свідчить, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами є індивідуальним адміністративним актом строкового характеру, дія якого поширюється на конкретний рекламний засіб, визначене місце його розташування та встановлений строк.

Отже, право на розміщення зовнішньої реклами не є безстроковим, а його реалізація обмежується умовами та строком дії відповідного дозволу.

Пунктом 3 Типових правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами виконавчий орган сільської, селищної, міської ради може утворювати робочий орган.

Відповідно до пункту 6 Типових правил до повноважень робочого органу належить, зокрема, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами про надання дозволу, внесення змін до нього, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Таким чином, Типовими правилами передбачено розмежування повноважень між виконавчим органом міської ради, який приймає рішення у сфері розміщення зовнішньої реклами, та робочим органом, який забезпечує організацію розгляду відповідних заяв і здійснення необхідних процедурних дій.

Саме по собі звернення суб`єкта господарювання із заявою про продовження строку дії дозволу не створює безумовного обов`язку відповідного органу продовжити його дію на заявлений строк.

Продовження строку дії дозволу передбачає перевірку дотримання встановлених законодавством вимог, зокрема щодо наявності належних правових підстав для подальшого використання місця розташування рекламного засобу.

Відповідно до пункту 16 Типових правил дозвіл погоджується з власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою), а також з іншими визначеними цими Правилами органами залежно від місця розташування рекламного засобу.

Суд зазначає, що погодження місця розташування рекламного засобу має істотне правове значення, оскільки спрямоване на забезпечення дотримання прав власників відповідних земельних ділянок, будинків, споруд та інших об`єктів, а також вимог щодо безпеки дорожнього руху, благоустрою та містобудування.

При цьому надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами не може підміняти собою волевиявлення власника майна щодо можливості його використання для розташування рекламної конструкції.

Відтак право на розміщення рекламного засобу на певному місці повинно мати належне правове підґрунтя протягом усього строку, на який надається або продовжується відповідний дозвіл.

Зазначене має значення для вирішення спірних правовідносин, оскільки позивач просить продовжити строк дії дозволу №24 від 29.08.2002 року на наступні 5 років, тоді як попередній строк його дії закінчувався 01.03.2022 року.

Відповідно до пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Кривому Розі, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995, зі змінами, дозвіл погоджується з власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою), департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, а у визначених випадках - з іншими уповноваженими органами.

Згідно із зазначеним пунктом Порядку погодження є чинним протягом строку дії дозволу.

Отже, місцевим нормативним регулюванням передбачено часовий зв`язок між строком дії дозволу та чинністю погоджень, на підставі яких здійснюється розміщення рекламного засобу.

Суд звертає увагу, що продовження строку дії дозволу не може розглядатися виключно як формальне внесення змін до раніше виданого документа, оскільки фактично йдеться про надання суб`єкту господарювання права на подальше використання відповідного місця протягом нового строку.

При цьому наявність раніше виданого дозволу підтверджує правомірність розміщення рекламного засобу протягом строку його дії, однак сама по собі не свідчить про існування безумовного права на його подальше продовження.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.03.2014 року у справі №21-23а14.

У зазначеній постанові Верховний Суд України, аналізуючи положення статті 16 Закону України «Про рекламу» та пунктів 15, 16, 22, 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дійшов висновку, що дія дозволу на розміщення зовнішньої реклами обмежена у часі та поширюється на певну територію, будівлю або споруду, від власників яких чи уповноважених ними органів отримано відповідну згоду.

Верховний Суд України наголосив, що законодавче регулювання не допускає тлумачення, за якого наявність згоди власника місця розташування рекламного засобу або уповноваженого ним органу не є обов`язковою під час продовження строку дії дозволу.

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що в разі, якщо строк дії погодження перевищує строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, такий дозвіл може бути продовжений у межах строку чинності відповідного погодження.

Водночас, якщо на момент закінчення строку дії дозволу закінчився строк дії згоди власника місця розташування рекламного засобу, продовження дозволу можливе лише за умови продовження строку дії відповідної згоди.

Отже, правовий висновок Верховного Суду України полягає в тому, що документально підтверджена згода власника місця розташування рекламного засобу або уповноваженого ним органу є необхідною правовою передумовою для продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Суд зазначає, що такий висновок має значення для вирішення цієї справи, оскільки позивач просить продовжити строк дії дозволу №24 від 29.08.2002 року на новий п`ятирічний період.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав спір щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на території міста Кривого Рогу, зокрема щодо застосування пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995.

У пунктах 63-67 постанови від 20.02.2023 року Верховний Суд підтвердив правовий підхід Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.03.2014 року у справі №21-23а14, щодо обов`язковості документально підтвердженої згоди власників відповідних територій, будинків та споруд на подальше розміщення об`єктів зовнішньої реклами.

У пунктах 68-69 зазначеної постанови Верховний Суд звернув увагу, що заявником не було подано документів, які підтверджували б наявність згоди власників місць розташування рекламних засобів та погоджень органів і осіб, визначених пунктом 3.2.11 місцевого Порядку.

При цьому Верховний Суд зазначив, що заперечення заявником обов`язку отримувати відповідні погодження суперечило правовому регулюванню спірних правовідносин.

У пунктах 70-78 постанови від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21 Верховний Суд проаналізував положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та дійшов висновку, що неподання необхідних документів, зокрема документально підтвердженої згоди власника місця розташування рекламного засобу, може становити законну підставу для відмови у продовженні строку дії дозволу.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу може бути подання неповного пакета документів або невідповідність їх оформлення вимогам, установленим законодавством, у тому числі вимогам місцевого Порядку щодо погодження дозволу.

Верховний Суд також дійшов висновку, що за встановлених у тій справі обставин уповноважений орган не мав правових підстав для продовження строку дії дозволів, оскільки заявником не було виконано необхідних законодавчих умов.

Водночас у пунктах 80-81 постанови від 20.02.2023 року Верховний Суд зазначив, що надання робочим органом відповіді листом замість прийняття належного рішення та порушення строку розгляду заяви становили процедурні порушення, однак за конкретних обставин справи не призвели до порушення права заявника на продовження строку дії дозволів, оскільки такого права на підставі поданих документів у нього не виникло.

Суд враховує, що наведена правова позиція Верховного Суду сформульована у справі, яка стосувалася того самого місцевого нормативного регулювання, того самого органу місцевого самоврядування та аналогічних правовідносин щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Отже, зазначені висновки підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи з урахуванням установлених судом фактичних обставин.

Як установлено судом, ТОВ “Бігборд” здійснювало розміщення зовнішньої реклами на підставі дозволу №24 від 29.08.2002 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська - вул. Світлогорська.

Строк дії зазначеного дозволу закінчувався 01.03.2022 року.

05.01.2022 року позивач звернувся до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про продовження строку дії дозволу на 5 років.

Листом від 17.01.2022 року №17/32/43 відповідач повідомив позивача про відмову у продовженні строку дії дозволу, посилаючись на необхідність отримання погоджень відповідних органів та осіб на подальше розміщення рекламного засобу, а також на рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності застосування пункту 3.2.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Кривому Розі, суд зазначає, що відповідне положення не може розглядатися відокремлено від вимог статті 16 Закону України «Про рекламу» та Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Зміст наведених положень свідчить, що необхідність отримання згоди власника місця розташування рекламного засобу обумовлена правовою природою відносин із використання відповідного майна, а не виключно процедурою первинної видачі дозволу.

Отже, доводи позивача про те, що погодження необхідні лише під час первинного отримання дозволу та за жодних обставин не можуть вимагатися під час продовження строку його дії, не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України від 25.03.2014 року у справі №21-23а14 та Верховного Суду від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21.

Водночас суд зазначає, що правова позиція Верховного Суду не передбачає безумовної необхідності повторного отримання всіх погоджень у кожному випадку продовження дозволу.

Визначальне значення має наявність чинної згоди власника відповідного місця на його використання протягом нового строку та виконання інших обов`язкових вимог законодавства.

Якщо раніше отримана згода залишається чинною протягом строку, на який заявник просить продовжити дозвіл, така обставина повинна бути врахована уповноваженим органом.

Натомість у разі закінчення строку дії погодження заявник повинен підтвердити наявність правових підстав для подальшого використання відповідного місця.

Суд також зазначає, що раніше виданий дозвіл №24 від 29.08.2002 року підтверджує право на розміщення рекламного засобу протягом установленого строку, однак сам по собі не підтверджує наявності згоди власника місця розташування рекламної конструкції на її використання протягом наступних 5 років.

Відтак сам факт попереднього продовження строку дії дозволу не створює для позивача безумовного права на його подальше продовження.

Крім того, суд враховує, що продовження строку дії дозволу є юридично значущою дією, яка має наслідком надання суб`єкту господарювання можливості подальшого використання відповідного місця для розміщення рекламного засобу.

Тому така дія не може здійснюватися без перевірки наявності необхідних правових передумов, визначених законодавством.

Щодо рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560.

Судом також досліджено доводи позивача щодо неправомірності посилання відповідача на рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560 «Про формування сприятливого середовища для мешканців міста».

З матеріалів справи вбачається, що зазначеним рішенням було призупинено дію пункту 3.6 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті щодо окремих категорій рекламних засобів, строк дії дозволів на розміщення яких закінчувався у 2021 та 2022 роках.

Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» наділені повноваженнями щодо встановлення порядку розміщення зовнішньої реклами на території відповідного населеного пункту.

Разом із тим такі повноваження повинні здійснюватися в межах, визначених законом, та не можуть використовуватися для встановлення додаткових підстав відмови у видачі чи продовженні строку дії документів дозвільного характеру, не передбачених законодавством.

Водночас суд звертає увагу, що навіть за умови незастосування рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560 необхідність підтвердження наявності правових підстав для подальшого розміщення рекламного засобу випливає безпосередньо з положень статті 16 Закону України «Про рекламу» та Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Отже, правомірність відмови у продовженні строку дії дозволу повинна оцінюватися насамперед з огляду на наявність або відсутність передбачених законом умов для його продовження, а не виключно з огляду на рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 року №560.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач повинен довести наявність законних підстав для відмови у продовженні строку дії дозволу №24 від 29.08.2002 року.

Разом із тим обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не звільняє позивача від необхідності обґрунтування наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі №200/9772/18-а зазначено, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 року у справі №369/3756/16-а.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №1340/4630/18 зазначено, що відсутність порушеного права або невідповідність обраного позивачем способу захисту передбаченим законодавством способам може становити підставу для відмови у задоволенні позову.

Суд також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача можливе лише за умови виконання всіх передбачених законом умов для його прийняття та відсутності необхідності здійснення додаткової оцінки обставин, що належать до компетенції відповідного органу.

У цій справі позивач просить зобов`язати відповідача продовжити строк дії дозволу №24 від 29.08.2002 року на 5 років.

Однак для покладення на відповідача такого обов`язку суд повинен установити, що позивачем виконано всі необхідні умови для продовження дозволу саме на заявлений строк.

Сам факт своєчасного звернення із заявою від 05.01.2022 року та наявність раніше виданого дозволу не є достатніми підставами для безумовного задоволення зазначеної вимоги.

Відтак за відсутності підтвердження всіх необхідних умов для продовження строку дії дозволу суд не має правових підстав зобов`язувати відповідача продовжити його дію на 5 років.

Аналіз наведених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду України від 25.03.2014 року у справі №21-23а14 і Верховного Суду від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21 свідчить, що продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами передбачає наявність належних правових підстав для подальшого використання місця розташування рекламного засобу.

При цьому наявність раніше виданого дозволу та своєчасне звернення із заявою про його продовження не створюють безумовного права на продовження строку дії такого дозволу незалежно від виконання інших установлених законодавством вимог.

За умови підтвердження відсутності чинної згоди власника місця розташування рекламного засобу на наступний строк та неподання інших обов`язкових документів відмова у продовженні строку дії дозволу відповідає правовому регулюванню спірних відносин.

Відтак, якщо матеріалами справи підтверджено, що на момент розгляду заяви ТОВ “Бігборд” від 05.01.2022 року були відсутні необхідні чинні погодження на подальше розміщення рекламного засобу та відповідачем доведено правомірність застосування відповідних вимог, суд доходить висновку, що відмова, викладена у листі від 17.01.2022 року №17/32/43, є обґрунтованою.

За таких обставин підстави для визнання зазначеної відмови протиправною та зобов`язання Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради продовжити строк дії дозволу №24 від 29.08.2002 року на 5 років відсутні.

Отже, за умови встановлення наведених обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Бігборд” до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, що є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку в повній мірі.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Бігборд” до Відділу з питань реклами виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua