Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №160/32154/26
Суддя: Ремез Катерина Ігорівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокуСправа № 160/32154/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
07.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не прийняття, не реєстрації та не доведення до відома командування військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 про направлення на оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд;
- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття рапорту, не розгляду по суті рапорту позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 про направлення на оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд;
- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти та розглянути по суті рапорт позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 та вжити заходів щодо направлення позивача ОСОБА_2 на оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти, зареєструвати та довести до відома командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 щодо направлення позивача ОСОБА_2 на оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 і під час несення служби стан його здоров`я почав різко погіршуватися. Наявні в позивача хронічні захворювання, підтверджені обстеженнями, виписками та консультаціями, унеможливлюють повноцінне виконання покладених на нього службових обов`язків. У зв`язку з цим 12.08.2026 до командування Військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони України подано рапорт про направлення позивача на огляд комісії з оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд, однак станом на день звернення до суду відповіді по суті рапорту не отримано, рапорт залишився поза увагою.
Позивач послався на пункти 1.1, 1.2 глави 1 розділу I, пункти 3.1, 3.2 глави 3 та пункти 6.1, 6.4, 6.10 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, і зазначив, що направлення військовослужбовців на медичний огляд здійснюють як прямі начальники від командира окремої частини, так і військові лікувальні заклади за місцем лікування, тоді як його рапорт не розглянуто і жодного рішення за результатами рапорту не прийнято. Позивач також послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003, за яким орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання доказів направлення рапорту від 12.08.2026 Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 і його отримання адресатами або клопотання про їх витребування.
10.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію опису вкладення у цінний лист від 12.08.2026 та копію накладної акціонерного товариства «Укрпошта» від 12.08.2026 № 5401712110719.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.11.2026. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Цією ж ухвалою суд витребував у Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії документів щодо надходження рапорту ОСОБА_1 від 12.08.2026 (поштове відправлення № 5401712110719), його реєстрації та вчинених щодо нього дій, зокрема щодо його надіслання до Військової частини НОМЕР_1 , а у Військової частини НОМЕР_1 - належним чином засвідчені копії документів щодо надходження рапорту ОСОБА_1 від 12.08.2026 та результатів його розгляду.
20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.08.2021, рапорт військовослужбовець має подавати за підпорядкованістю, починаючи з безпосереднього командира, а закон не передбачає ні подання рапорту в інший спосіб, ні направлення рапорту з органу військового управління вищого рівня до військової частини. Водночас рапорт позивача медичною службою військової частини в межах компетенції (доручення № 25166 від 24.08.2026) розглянуто і позивачу повідомлено, що військова частина не має повноважень безпосередньо направляти військовослужбовців на оцінювання повсякденного функціонування, позивача направлено на консультації до профільних лікарів, а після збору медичних документів їх буде передано сімейному лікарю для вирішення питання про направлення на оцінювання. Відповідач також посилається на виконання військовою частиною бойових завдань і постійну зміну місця дислокації, що, на його думку, заважає своєчасному опрацюванню документів. До відзиву додано витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 і відповідь за результатами розгляду рапорту позивача.
29.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України. Відповідач зазначає, що поштове відправлення № 5401712110719 з рапортом позивача надійшло до Міністерства оборони України, рапорт прийнято, зареєстровано та спрямовано за належністю до командування Військової частини НОМЕР_1 для розгляду по суті, а Військова частина НОМЕР_1 отримала його та прийняла до виконання за дорученням № 25166 від 24.08.2026. На думку відповідача, військовослужбовець має звертатися з рапортом за субординацією до безпосереднього, а далі до прямого начальника, Міністерство оборони України не є посередником для передання рапортів командирам військових частин і не належить до суб`єктів, уповноважених направляти військовослужбовців на медичний огляд військово-лікарською комісією чи на оцінювання повсякденного функціонування; вимога позивача зобов`язати Міністерство оборони України прийняти, зареєструвати та довести рапорт до відома командування військової частини фактично виконана, а прав позивача Міністерство оборони України не порушило.
Витребуваних ухвалою від 13.10.2026 копій документів щодо надходження рапорту позивача, його реєстрації та надіслання до Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України до відзиву не додало.
Відповіді на відзиви позивач не подав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 : згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2021 № 249 солдата, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.08.2021 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія відділення енергозабезпечення взводу штабних машин роти зв`язку.
12.08.2026 позивач склав рапорт про направлення на оцінювання повсякденного функціонування. Адресатом у рапорті зазначено командира Військової частини НОМЕР_1 «через Міністерство оборони України», за адресою - АДРЕСА_1 . У рапорті позивач просив клопотання перед відповідними медичними службами про направлення його на оцінювання повсякденного функціонування та медичний огляд для встановлення ступеня обмеження життєдіяльності та придатності до подальшої військової служби у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я під час проходження служби. Додатками до рапорту названо копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та медичних документів.
Того ж дня позивач надіслав рапорт з додатками листом з оголошеною цінністю та описом вкладення на адресу Міністерства оборони України. Згідно з накладною акціонерного товариства «Укрпошта» № 5401712110719 відправлення прийнято до пересилання 12.08.2026, відправник - ОСОБА_1 , одержувач - Міністерство оборони України, Київ, 03168. В описі вкладення форми 107 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку Миколаїв-17 від 12.08.2026 адресатом зазначено Міністерство оборони України (Київ, проспект Повітряних Сил, 6, 03168), а вкладенням - рапорт ОСОБА_1 від 12.08.2026 з додатками; номер відправлення на описі збігається з номером накладної.
Міністерство оборони України у відзиві підтвердило, що це поштове відправлення з рапортом позивача надійшло до Міністерства оборони України, рапорт прийнято, зареєстровано та спрямовано за належністю до командування Військової частини НОМЕР_1 .
Доказів направлення позивачем рапорту від 12.08.2026 безпосередньо на адресу Військової частини НОМЕР_1 чи передання його безпосередньому командирові (начальникові) позивача матеріали справи не містять. Водночас, як зазначили обидва відповідачі у відзивах і як убачається з відповіді за результатами розгляду рапорту, рапорт позивача надійшов до Військової частини НОМЕР_1 (доручення № 25166 від 24.08.2026) і розглянутий медичною службою військової частини.
У відповіді за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту позивачу повідомлено, що безпосереднє направлення на оцінювання повсякденного функціонування на цьому етапі неможливе, оскільки військова частина не має повноважень безпосередньо направляти військовослужбовців на таке оцінювання; з метою всебічного вивчення стану здоров`я позивача направлено на консультації до профільних лікарів, а після завершення збору медичних документів пакет матеріалів буде передано сімейному лікарю для вирішення питання про направлення на оцінювання. Щодо порушеного в рапорті питання про направлення позивача на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби відповідь жодних відомостей не містить. Відповідь адресовано позивачу на адресу електронної пошти; сама відповідь дати не містить, а Міністерство оборони України у відзиві зазначило її реквізити як вих. № 855/18632 від 20.10.2026; доказів її надіслання позивачу матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.04.2026 у справі № 990/395/25 вказала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, у редакції, чинній станом на 12.08.2026, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі – Порядок № 531), до якого на час виникнення спірних правовідносин зміни не вносилися.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктом 3 розділу I Порядку № 531 передбачено, що військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Пунктом 6 розділу III Порядку № 531 встановлено, що всі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. За пунктом 8 цього розділу початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) – дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику). У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Відповідно до пункту 9 розділу III Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту, - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, і у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо решти питань.
Згідно з пунктом 2 розділу III Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку. Відповідно до пункту 3 цього розділу відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою, а за пунктом 4 якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Отже, Порядок № 531 зобов`язує командира (начальника), уповноваженого вирішувати порушене в рапорті питання, розглянути рапорт і прийняти рішення по його суті: задовольнити рапорт, вмотивовано відмовити в його задоволенні або, якщо інформації чи документів недостатньо, зазначити вичерпний перелік підстав і документів, необхідних для вирішення рапорту по суті.
Щодо позовних вимог до командування Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке.
Рапорт від 12.08.2026, адресований командирові Військової частини НОМЕР_1 , позивач надіслав не на адресу цієї військової частини, а на адресу Міністерства оборони України. Разом з тим обидва відповідачі підтвердили, що рапорт до Військової частини НОМЕР_1 надійшов (доручення № 25166 від 24.08.2026), а військова частина прийняла його до розгляду і розглянула в частині, що стосується оцінювання повсякденного функціонування. Отже, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності командування Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рапорту та про зобов`язання прийняти рапорт задоволенню не підлягають.
Доводи відповідачів про те, що рапорт військовослужбовець має подавати за підпорядкованістю (статті 11, 12, 14, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України), а його надсилання через Міністерство оборони України законом не передбачено, для вирішення спору щодо Військової частини НОМЕР_1 значення не мають: рапорт надійшов до командування військової частини, у якій позивач проходить службу, і командування, прийнявши його до розгляду, мало розглянути рапорт у порядку, визначеному Порядком № 531. Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 120/3458/19-а, на яку посилається Міністерство оборони України, ухвалена за інших обставин у спорі про звільнення військовослужбовця з військової служби за рапортом, який він не відкликав, і висновків суду не спростовує.
У рапорті позивач порушив два питання: про направлення його на оцінювання повсякденного функціонування та про направлення на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до подальшої військової служби. Хоча в заголовку рапорту зазначено лише оцінювання повсякденного функціонування, у його тексті позивач прямо просив і про направлення на медичний огляд, а тому кожне з цих питань потребувало рішення по суті.
Згідно з пунктом 17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», у редакції, чинній станом на 12.08.2026, оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають таким критеріям.
Отже, командир військової частини не належить до осіб, які формують направлення на оцінювання повсякденного функціонування. Повідомивши позивача про відсутність у військової частини повноважень безпосередньо направляти військовослужбовців на таке оцінювання, про направлення його на консультації до профільних лікарів і про передання після збору медичних документів пакета матеріалів сімейному лікарю для вирішення питання про направлення на оцінювання, командир Військової частини НОМЕР_1 розглянув рапорт у цій частині по суті з наведенням підстав прийнятого рішення, правомірність змісту якого предметом позову не є. Те, що, за даними Міністерства оборони України, відповідь оформлено 20.10.2026 (вих. № 855/18632), а доказів її надіслання позивачу немає, цього висновку не змінює: зміст відповіді доведено до відома позивача під час розгляду справи (копію відзиву з додатками доставлено до електронного кабінету його представника 20.10.2026), а вимог щодо порушення строку розгляду рапорту чи неповідомлення про його результати позивач не заявляв. Тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту в частині направлення на оцінювання повсякденного функціонування, про зобов`язання розглянути рапорт у цій частині та вжити заходів щодо такого направлення задоволенню не підлягають.
Щодо направлення на медичний огляд суд зазначає таке. Відповідно до абзацу першого пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402), у редакції, чинній станом на 12.08.2026, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Отже, вирішення питання про направлення позивача на медичний огляд ВЛК належить до повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 як прямого начальника позивача, – що визнає й Міністерство оборони України у відзиві, – і пов`язане з наявністю рекомендації лікаря закладу охорони здоров`я (установи). Тому рапорт позивача в цій частині підлягав розгляду командуванням Військової частини НОМЕР_1 з прийняттям рішення по суті: про направлення позивача на медичний огляд, про вмотивовану відмову в цьому або, якщо інформації чи документів для такого рішення недостатньо, із зазначенням вичерпного переліку підстав та документів, які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті (пункти 3, 4 розділу III Порядку № 531).
Проте відповідь за результатами розгляду рапорту стосується лише направлення позивача на оцінювання повсякденного функціонування. Щодо направлення на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби вона не містить ані рішення, ані зазначення документів, яких для його прийняття бракує. Інших доказів розгляду рапорту в цій частині та повідомлення позивача про його результати відповідачі суду не надали, хоча відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Направлення позивача на консультації до профільних лікарів, як зазначено в самій відповіді, здійснено для збору медичних документів з метою вирішення питання про направлення на оцінювання повсякденного функціонування; рішенням щодо направлення на медичний огляд воно не є.
За таких обставин бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту позивача від 12.08.2026 в частині направлення на медичний огляд є протиправною.
Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» суд враховує: у частині оцінювання повсякденного функціонування командування військової частини навело підстави свого рішення, тоді як у частині медичного огляду жодного рішення з наведенням підстав позивачу не надано.
Доводи Військової частини НОМЕР_1 про виконання нею бойових завдань і постійну зміну місця дислокації, що ускладнює опрацювання документів, обов`язку розглянути рапорт не скасовують: Порядок № 531 не звільняє командирів (начальників) від розгляду рапортів військовослужбовців в умовах воєнного стану і встановлює строки такого розгляду (пункт 9 розділу III), а частину рапорту, що стосувалася оцінювання повсякденного функціонування, військова частина в тих самих умовах розглянула.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Направлення військовослужбовця на медичний огляд ВЛК абзац другий пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 пов`язує з рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), а наявність підстав для такого направлення має оцінити командир (начальник) за результатами розгляду рапорту. Суд такої оцінки замість нього не надає, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання командування Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт позивача від 12.08.2026 в частині направлення на медичний огляд. Вимога зобов`язати відповідача вжити заходів щодо направлення позивача на медичний огляд задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України, суд зазначає таке.
Порядок № 531 не передбачає подання рапорту командирові військової частини через Міністерство оборони України і не покладає на Міністерство оборони України обов`язку приймати та реєструвати такі рапорти і доводити їх до відома командира військової частини. Водночас порядок роботи з письмовими зверненнями військовослужбовців, які надходять до Міністерства оборони України, визначено такими нормами.
Відповідно до статті 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, у редакції, чинній станом на 12.08.2026, вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» у редакції, чинній станом на 12.08.2026, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Порядок розгляду, реєстрації та приймання звернень військовослужбовців у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962 (далі – Інструкція № 735), у редакції, чинній станом на 12.08.2026. Пунктом 6 розділу II Інструкції № 735 передбачено, що всі звернення, що надійшли поштою (електронною поштою) або надаються особисто громадянами, повинні прийматися, попередньо розглядатися та централізовано реєструватися в день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочі день та час, наступного після нього робочого дня.
За пунктом 14 розділу II Інструкції № 735 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
Наведені норми пов`язують виникнення в Міністерства оборони України обов`язку прийняти і зареєструвати письмове звернення військовослужбовця та у п`ятиденний строк передати його на вирішення за належністю з надходженням такого звернення до Міністерства оборони України.
Як установлено судом, рапорт позивача від 12.08.2026 надійшов до Міністерства оборони України і доведений до відома командування Військової частини НОМЕР_1 , яке отримало його за дорученням № 25166 від 24.08.2026, тобто до звернення позивача до суду. Позивач надіслав рапорт лише на адресу Міністерства оборони України, іншого шляху його надходження до військової частини матеріали справи не містять, а Міністерство оборони України у відзиві підтвердило, що прийняло, зареєструвало та спрямувало рапорт за належністю до командування Військової частини НОМЕР_1 . Неподання Міністерством оборони України витребуваних судом копій документів про реєстрацію рапорту та його надіслання до військової частини цього висновку не змінює, оскільки доведення рапорту до відома командування Військової частини НОМЕР_1 підтверджено доказами, наданими самою військовою частиною.
Отже, Міністерство оборони України вчинило ті дії, невчинення яких позивач уважає протиправною бездіяльністю, а мета звернення позивача до Міністерства оборони України - доведення рапорту до відома командування військової частини - досягнута ще до звернення до суду. За таких обставин бездіяльності Міністерства оборони України щодо неприйняття, нереєстрації та недоведення до відома командування Військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача від 12.08.2026 суд не встановив, а вимога зобов`язати Міністерство оборони України прийняти, зареєструвати та довести цей рапорт до відома командування військової частини задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідачів за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що командування Військової частини НОМЕР_1 , не розглянувши по суті рапорт позивача в частині направлення на медичний огляд, не діяло у спосіб, визначений Порядком № 531, і не забезпечило своєчасного вирішення порушеного позивачем питання. Порушень цих критеріїв у діях Міністерства оборони України щодо рапорту позивача, а також у вирішенні командуванням Військової частини НОМЕР_1 питання про направлення позивача на оцінювання повсякденного функціонування суд не встановив.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності командування Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту позивача від 12.08.2026 в частині направлення на медичний огляд та зобов`язання командування Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті цей рапорт у зазначеній частині. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 в частині направлення на медичний огляд.
Зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт позивача ОСОБА_1 від 12.08.2026 в частині направлення на медичний огляд.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез
Оригінал: reyestr.court.gov.ua