Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №120/9868/25
Суддя: Віятик Наталія Володимирівна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
12 листопада 2026 р. Справа № 120/9868/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану".
Ухвалою від 23.07.2025 залишено позовну заяву без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення.
Ухвалою від 05.08.2025 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Відповідач зауважує, що звертаючись до суду із даним позовом позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог покликається в цілому на довідки № 1474 від 28.07.2022 року та № 1568 від 16.08.2022 року. Аналізуючи зміст поданих довідок відповідач доходить висновку, що такі не містять інформацію про те, що позивач отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини як того вимагають положення військово-фінансового законодавства України. При цьому, відповідач зазначає, що військові частини (в тому числі й військова частина НОМЕР_1 ) в межах наявних повноважень не наділені можливістю встановлення причинно-наслідкового зв`язку у разі травмування військовослужбовця, позаяк даний факт перебуває у площині відповідальності лікарів.
Крім того, відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.
Також відповідач зазначає, що позивачем було подано позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду, а тому просить залишити позовну заяву без розгляду.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення, а також просить не приймати відзив до уваги.
Оцінюючи клопотання сторін, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Згідно з ч. 1-5 ст. 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
У постанові № 500/1912/22 від 29.09.2022 Верховним Судом акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.
Крім того, у постанові № 500/787/19 від 30.01.2020 Верховний Суд вказав на необхідність уникати занадто формального ставлення до передбачених законом процесуальних вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
З огляду на викладене суд вважає, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
При цьому судом враховано те, що відзив на позовну заяву подано уповноваженою на те особою та направлений позивачу на його адресу рекомендованим листом.
Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, забезпечення принципу рівності сторін суд доходить висновку про необхідність поновлення відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою від 23.07.2025 було залишено позовну заяву без руху. На виконання вимог вказаної ухвали до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення. Ухвалою від 05.08.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено такий строк та відкрито провадження у справі. Таким чином, дане питання було вирішено судом при відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу з 25.02.2022 в складі НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №34 від 25.02.2022 позивача призначено на посаду лікар медичного пункту, ВОС-9010003А, ШПК «старшого лейтенанта медичного пункту».
Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2023 за №4674, позивач дійсно в період з 24.04.2022 по 22.06.2022 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ, Донецької області.
Згідно з Довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2022 №1474 та від 13.07.2023 №3150, позивач 27.05.2022 одержав травму (ЗЧМТ, струс головного мозку), стан середньої тяжкості, в районі виконання завдань за призначенням, у результаті ракетного обстрілу збройними силами російської федерації, внаслідок влучання у сусідній будинок, поблизу розміщення медичного пункту. Наявна медична документація даних про перебування в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних засобів в момент травмування не містить.
Крім того, 20.06.2022 позивач одержав акубаротравму в районі н.п. Привілля, внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу противником, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2022 №1568. Наявна медична документація даних про перебування в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних засобів в момент травмування не містить.
У зв`язку з отриманими травмами позивач проходив стаціонарне лікування з 13.07.2022 по 25.07.2022 у Неврологічному відділенні №1 Комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради», що підтверджується перевідним епікризом медичної карти стаціонарного хворого №2235 від 25.07.2022. Діагноз основний: Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, цефалгічний синдром. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
В подальшому у період з 25.07.2022 по 08.08.2022 проходив стаціонарне лікування у Реабілітаційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2375 від 08.08.2022. Діагноз основний – радикулопатія L5, S1,обумовлена патологією МХД L4-5, L5-S1 (за даними МРТ), стійкий больовий та м`язовотонічний с-м. ПФХІ ІІ ст. Діагноз супутній: Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, стійкий цефалгічний вестибуло-кохлеарний синдром, диссомнія. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
16.05.2024 військово-лікарською комісією ВМКЦ ЦР було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого оформлено довідку № 487, в якій вказано діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт на фоні виражених дегенеративно-дистрофічних змін в хребті з переважним ураженням LS, S1 корінців ліворуч з руховими та чутливими розладами, больовим, м`язево-тонічним синдромом при незначному порушенням функції (G54.4). Поширений остеохондроз хребта, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта першого ступеня з больовим синдромом з незначним порушенням функції (M42.1). Гемангіома тіла Тh11 хребця без клінічних проявів (D16.6). Гіпертонічна хвороба першої стадії, ступінь 1. СН 0 стадії (І11.9). Цукровий діабет другий тип, середнього ступеня важкості, стадія субкомпенсації (Е11). Аліментарно-конституційне ожиріння другого ступеню, стабільна форма (E66). Стеатогепатоз без порушення функції печінки (К76). Хронічний внутрішній геморой другого ступеня, стадія ремісії (І84.5).
Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.
Наслідки вибухової травми (27.05.2022): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому, постравматичної часткової низхідної атрофії обох зорових нервів при гостроті зору 1,0 без корекції на обидва ока з незначним порушенням функції (T90).
Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 №3150 від 13.07.2023).
Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до легких.
Наслідки вибухової травми (20.06.2022, 10.03.2023): акубаротравми у вигляді хронічної двобічної змішаної приглуховатості з середньотрофічною втратою слуху на частотах 500-4000Гц 58 дБ на праве та на 72 дБ ліве вухо (Т70).
Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 №1568 від 16.08.2022, №2419 від 31.05.2023).
Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до легких.»
Позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, він мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травм, пов`язаних із захистом Батьківщини. Разом із тим така винагорода за період лікування з 13.07.2022 по 08.08.2022 йому протиправно не була нарахована та виплачена.
Вважаючи, що його право на отримання додаткової винагороди порушене, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, із урахуванням вимог Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.
Разом із тим, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".
Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:
- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1. I. Загальні положення визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.)
Із процитованих вище норм випливає, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, відповідно до якої для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.
Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 "у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини" охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.
Верховний Суд зазначив, що оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами.
Верховний Суд звертає увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.
При цьому визначальним для вирішення питання щодо наявності права на додаткову винагороду є не формулювання поточного медичного діагнозу, а встановлення причинного зв`язку між отриманим пораненням та необхідністю подальшого лікування. Такий причинний зв`язок підтверджується, зокрема, постановою військово-лікарської комісії, якою встановлено, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Також зазначив, дата видання постанови ВЛК не впливає на право військовослужбовця на виплату додаткової винагороди за періоди, коли фактично існували підстави для її нарахування. Постанова ВЛК підтверджує причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, який існував з моменту отримання травми, а не з моменту офіційного оформлення документа.
Згідно з пунктом 21.7 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми.
Оцінюючи доводи сторін та досліджені у цій справі докази, суд виходить із того, що для виникнення у військовослужбовця права на додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за час стаціонарного лікування необхідною є сукупність таких умов: отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) після введення воєнного стану, зв`язок такої травми із захистом Батьківщини та перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку із зазначеними травмами або її наслідками.
Як встановлено судом, факт отримання позивачем травми під час виконання ним завдань за призначенням підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 28.07.2022 №1474 та від 13.07.2023 №3150 в яких зазначено що позивач 27.05.2022 одержав травму (ЗЧМТ, струс головного мозку), стан середньої тяжкості, в районі виконання завдань за призначенням, у результаті ракетного обстрілу збройними силами російської федерації, внаслідок влучання у сусідній будинок, поблизу розміщення медичного пункту. Наявна медична документація даних про перебування в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних засобів в момент травмування не містить.
Крім того, 20.06.2022 позивач одержав акубаротравму в районі н.п. Привілля, внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу противником, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2022 №1568. Наявна медична документація даних про перебування в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних засобів в момент травмування не містить.
Разом із тим, матеріалами справи підтверджено, що у період, який передував отриманню поранення, позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та захисту держави, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2023 за №4674.
У період з 13.07.2022 по 25.07.2022 у зв`язку з отриманими травмами позивач проходив стаціонарне лікування у Неврологічному відділенні №1 Комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради», що підтверджується перевідним епікризом медичної карти стаціонарного хворого №2235 від 25.07.2022. Діагноз основний: Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, цефалгічний синдром. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
В подальшому у період з 25.07.2022 по 08.08.2022 проходив стаціонарне лікування у Реабілітаційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2375 від. 08.08.2022. Діагноз основний – радикулопатія L5, S1,обумовлена патологією МХД L4-5, L5-S1 (за даними МРТ), стійкий больовий та м`язовотонічний с-м. ПФХІ ІІ ст. Діагноз супутній: Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, стійкий цефалгічний вестибуло-кохлеарний синдром, диссомнія. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
Водночас вирішальне значення для правильного вирішення спору має надана позивачем довідка військово-лікарської комісії № 487 від 16.05.2024, якою прямо встановлено: «Наслідки вибухової травми (27.05.2022): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому, постравматичної часткової низхідної атрофії обох зорових нервів при гостроті зору 1,0 без корекції на обидва ока з незначним порушенням функції (T90).
Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 №3150 від 13.07.2023).
Наслідки вибухової травми (20.06.2022, 10.03.2023): акубаротравми у вигляді хронічної двобічної змішаної приглуховатості з середньотрофічною втратою слуху на частотах 500-4000Гц 58 дБ на праве та на 72 дБ ліве вухо (Т70).
Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 №1568 від 16.08.2022, №2419 від 31.05.2023).»
Тому, суд зауважує, що на час розгляду справи існує належний доказ, виданий компетентним органом, який підтверджує причинний зв`язок отриманої позивачем травми із захистом Батьківщини.
При цьому суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що травма, у зв`язку з якою позивач перебував на лікуванні, не пов`язана із захистом Батьківщини.
Суд також враховує, що зі змісту перевідного епікрізу з медичної карти стаціонарного хворого №2235 від 25.07.2022 вбачається, що основний діагноз позивача - Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, цефалгічний синдром. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
Крім того, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2375 від 08.08.2022 визначено супутній діагноз позивача: Стан після ЗЧМТ (27.05.2022) струс головного мозку, гострий період, стійкий цефалгічний вестибуло-кохлеарний синдром, диссомнія. Акубаротравма. Гостра правобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. Лівобічна змішана втрата слуху ІІ ст.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24, визначальним є встановлення причинного зв`язку між отриманим пораненням (травмою) та необхідністю стаціонарного лікування, а не наявність чи відсутність у медичній документації інших супутніх захворювань.
У даному випадку такий причинний зв`язок підтверджений належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність передбачених законодавством умов для отримання додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, за час його перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 13.07.2022 по 25.07.2022 та з 25.07.2022 по 08.08.2022, оскільки таке лікування було зумовлене травмами, отриманими під час захисту Батьківщини.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за періоди його стаціонарного лікування з 13.07.2022 по 25.07.2022 та з 25.07.2022 по 08.08.2022, у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини є протиправною.
При цьому суд враховує, що належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за зазначений період.
З огляду на те, що предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу належних сум грошового забезпечення, а визначення конкретного розміру додаткової винагороди належить до компетенції військової частини, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення та вимог постанови Кабінету Міністрів України №168.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити, обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.07.2022 по 25.07.2022 та з 25.07.2022 по 08.08.2022 у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 13.07.2022 по 25.07.2022 та з 25.07.2022 по 08.08.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua