Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №911/3504/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: будівельного підряду

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №911/3504/25

Суддя: Берднік І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 911/3504/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Військової частини НОМЕР_1 - Гавришкевича І.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Глобал Білд Інжиніринг» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням уточнень) Військової частини НОМЕР_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 (у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. (головуючий), Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 (суддя Бацуца В.М.) у частині вирішення первісного позову

у справі № 911/3504/25

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Білд Інжиніринг»

про стягнення 4 554 099, 65 грн;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Білд Інжиніринг»

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Білд Інжиніринг» (далі - ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг») про стягнення 4 554 099, 65 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договору) № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд від 24.04.2025 щодо виконання робіт у строки, передбачені контрактом.

У грудні 2025 року ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» звернулося до суду з зустрічним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним пункту 14.5 державного контракту (договору) № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд від 24.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 14.5 державного контракту суперечить положенням абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК), який був чинним на момент укладення договору, а також не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, позов Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню в сумі 210 682,35 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 160,23 грн. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення первісного позову, у вересні 2026 року Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій (із урахуванням уточнень), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 911/3504/25 за первісним позовом повністю. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 за первісним позовом задовольнити повністю та стягнути з ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» на користь Військової частини НОМЕР_1 4 554 099, 65 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3504/25 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на зазначені судові рішення в частині вирішення первісного позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.11.2026.

ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні первісного позову, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» свого представника в судове засідання не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов`язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Військової частини НОМЕР_1 , дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 24.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» (Виконавець) укладено державний контракт (договір) № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд (далі - договір), за умовами якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов договору, виконати роботи в повному обсязі на об`єкті: «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 15 у Харківській області» код ДК 021:2015 - 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (за бюджетною програмою КПКВ 2105010, КЕКВ 3122.010, код платежу 4D) (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Склад, обсяги та вартість робіт визначаються проєктною документацією та договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 1.3 договору).

Вартість робіт по договору визначена за договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (Додаток 1), і складає 24 353 474, 00 грн, у тому числі податки, встановлені чинним законодавством - 4 058 912, 33 грн, та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта (пункт 2.1 договору).

Строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2) та встановлюються до 30.06.2025 включно (пункт 3.1 договору).

Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, після обстеження території саперами та складання акта виконаних робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів (виявлення, знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів), але не пізніше 3 (трьох) календарних днів після отримання Об`єкту на виконання робіт (пункт 3.2 договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі: виникнення обставин непереборної сили та відповідного їх письмового підтвердження у встановленому Договором порядку; коригування проектно-кошторисної документації (пункт 3.3 договору).

Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акта готовності Об`єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього Акта приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в. Виконання робіт може бути закінчено достроково, про що Підрядник письмово повідомляє Замовника (пункт 3.5 договору).

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 договору передбачено, що Замовник має право: у разі порушення Підрядником господарських зобов`язань за договором, в тому числі відмови Підрядника від виконання договору, Замовником в односторонньому порядку застосовуються заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме:

достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:

а) Підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) Об`єкта протягом 3 календарних днів після отримання Об`єкту на виконання робіт або відмовився від виконання договору, в тому числі відмовився отримувати Об`єкт на виконання робіт. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника;

б) Підрядник більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника;

в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва Об`єкта та не усунув їх протягом встановленого Замовником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень.

Договір вважається розірваним через 5 (п`ять) календарних днів з дати направлення Замовником на адресу Підрядника письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

У пункті 4.4 договору встановлено, що Підрядник зобов`язаний:

Виконувати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки всі роботи, обумовлені Договором у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 3.1. договору) (п.п. 4.4.1);

Своєчасно забезпечувати Об`єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт. Усі матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, повинні відповідати діючим нормативним вимогам та стандартам (п.п. 4.4.4);

У письмовій формі інформувати Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не пізніше 3 календарних днів з моменту настання таких обставин), з наступним наданням відповідного письмового підтвердження, встановленого пунктом 15.2 цього договору (пп. 4.4.15).

Відповідно до пункту 5.1 договору Підрядник забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 1 % суми договору платіжним дорученням від 23.04.2025 № 392 у сумі 243 534,74 грн у формі перерахування коштів на розрахунковий рахунок Замовника.

Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (Додаток 2) та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва», інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт (пункт 9.2 договору).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (пункт 11.1 договору).

Розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкта проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 30 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання Підрядником проміжного пакету документів, а саме товарно-матеріальних накладних, проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду. Вартість матеріальних ресурсів, включена до «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою № КБ-2в, повинна бути підтверджена копіями фінансових документів на їх придбання та не може перевищувати договірну ціну (пункт 12.1 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2025 включно, а в частині невиконаних зобов`язань та непроведених розрахунків - до їх повного виконання, проведення (пункт 17.1 договору).

Також між сторонами було підписано Додаток № 1 до договору № 167-ДСК від 24.04.2025 «Договірна ціна на будівництво Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 15 у Харківській області, що здійснюється у 2025 році», згідно з яким загальна вартість робіт та матеріалів з ПДВ становить 24 353 474,00 грн; Додаток № 4 до договору № 167-ДСК від 24.04.2025 «Календарний графік виконання робіт», згідно з яким загальний строк виконання робіт до 30.06.2025, а саме: виконання земляних робіт траншей - до кінця ІІІ декади квітня 2025 року; улаштування залізобетонних конструкцій споруд - до кінця ІІІ декади квітня 2025 року; улаштування траншей з одягом крутості - до кінця II декади травня 2025 року; улаштування протидронового укриття об`єкту - до кінця II декади червня 2025 року; улаштування протитанкового рову - до кінця II декади червня 2025; улаштування пірамід ПЗ-1 - до кінця II декади червня 2025 року; встановлення тросу ягози - до кінця IIІ декади червня 2025 року; Додаток № 5 до договору № 167-ДСК від 24.04.2025 «План фінансування будівництва».

На виконання умов договору ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» частково виконані будівельні роботи на загальну суму 13 865 567, 70 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року від 22.05.2025 (форма КБ-2в) на суму 2 175 956,38 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року від 22.05.2025 (форма КБ-3), актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 17.06.2025 (форма КБ-2в) на суму 8 023 382,81 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2025 року від 17.06.2025 (форма КБ-3), актом № 3 прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 25.06.2025 (форма КБ-2в) на суму 1 891 074,91 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2025 року від 25.06.2025 (форма КБ-3), актом № 4 прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 30.06.2025 (форма КБ-2в) на суму 1 775 153,57 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2025 року від 30.06.2025 (форма КБ-3), наявними в матеріалах справи.

Відповідно до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року від 22.05.2025 частково виконано роботи з улаштування залізобетонних конструкцій споруд на суму 875 464,91 грн, улаштування пірамід ПЗ-1 на суму 1 300 491,46 грн.

Згідно з актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року від 17.06.2025 частково виконано роботи з улаштування протитанкового рову на суму 55 336,90 грн, улаштування пірамід ПЗ-1 на суму 7 968 045,91 грн

Актами № 3, № 4 прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2025 року виконано роботи з улаштування протитанкового рову на загальну суму 3 666 228,48 грн.

Військова частина НОМЕР_1 виконала свій обов`язок з оплати виконаних робіт у сумі 13 865 567,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 296 від 22.05.2025 на суму 2 175 956,38 грн, платіжною інструкцією № 441 від 17.06.2025 на суму 8 023 382,81 грн, платіжною інструкцією № 492 від 26.06.2025 на суму 1 891 074,91 грн, платіжною інструкцією № 818 від 22.07.2025 на суму 1 775 153,57 грн, наявними в матеріалах справи.

25.06.2025 начальником будівельно-відновлювального відділу Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 , заступником головного інженера НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 та інженером технічного нагляду ОСОБА_3 складено акт огляду будівельного майданчика об`єкта «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 15 у Харківській області», відповідно до якого станом на 25.06.2025 ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» за договором не виконано в повному обсязі роботи з улаштування залізобетонних конструкцій, улаштування траншей з одягом крутості, улаштування протидронового укриття об`єкта, улаштування протитанкового рову, улаштування пірамід ПЗ-1, встановлення тросу ягози.

У червні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 направила ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» повідомлення від 25.06.2025 № 619 про розірвання договору в односторонньому порядку, що передбачено умовами договору, у зв`язку з порушенням останнім строків виконання робіт. Факт направлення та отримання товариством цього повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0210000109201 від 25.06.2025, накладною № 0210000109201 від 25.06.2025, трекінгом поштового відправлення № 0210000109201.

Відповідно до довідки № 193 від 05.11.2025 щодо стану виконання робіт за договором ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» не виконано роботи на загальну суму 10 487 906,30 грн, а саме: виконання земляних робіт траншей на суму 200 640,48 грн, улаштування залізобетонних конструкцій споруд на суму 828 556,26 грн, улаштування траншей з одягом крутості на суму 2 630 641,06 грн, улаштування протидронового укриття об`єкта на суму 197 718,95 грн, встановлення тросу ягози на суму 6 630 349,58 грн.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» про стягнення пені в сумі 4 554 099,65 грн, нарахованої за прострочення виконання робіт за період з 01.05.2025 до 29.06.2025.

ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» звернулося до суду з зустрічним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним пункту 14.5 договору з підстав його невідповідності положенням абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК, статті 61 Конституції України.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов Військової частини НОМЕР_1 та мотивував таке рішення тим, що за встановлених у справі обставин ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» допустило порушення строку виконання зобов`язань за договором, що передбачено у Додатку № 4 «Календарний графік виконання робіт», що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої за періоди з 01.05.2025 по 29.06.2025, з 21.05.2025 по 29.06.2025, з 21.06.2025 по 29.06.2025 у сумі 210 682,35 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 14.5 договору за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення.

Суд відхилив доводи ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» про те, що пункт 14.5 договору суперечить абзацу третьому частини 2 статті 231 ГК, що стало підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову, а також доводи про те, що відповідальність підрядника може наступати лише за порушення строку здачі об`єкта в експлуатацію в цілому, оскільки у пункті 14.5 договору прямо передбачено можливість нарахування пені за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт.

Поряд із цим суд погодився з доводами ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» про те, що нарахування пені у розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт (договірної ціни) за різні види робіт, узгоджені графіком на один і той самий період, є подвійним притягненням до юридичної відповідальності, оскільки пеня має нараховуватися у відсотковому відношенні до вартості тієї частини робіт, з яких допущено прострочення.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок розміру пені: за період прострочення з 01.05.2025 по 29.06.2025 щодо виконання земляних робіт траншей та робіт з улаштування залізобетонних конструкцій; за період прострочення з 21.05.2025 по 29.06.2025 щодо улаштування траншей з одягом крутості; за період прострочення з 21.06.2025 по 29.06.2025 щодо робіт з улаштування протидронового укриття, робіт з улаштування протитанкового рву.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що за розрахунком Військової частини НОМЕР_1 загальний розмір штрафної санкції становить 4 554 099,65 грн, а сумарна кількість днів прострочення за період з 01.05.2025 по 29.06.2025 - 187 днів. Позивач застосовує договірну ціну для нарахування пені в розрізі видів робіт (а не періодів прострочення), внаслідок чого в одному календарному періоді ставка пені застосовується повторно відповідно кількості видів робіт.

Якщо базою нарахування пені є договірна ціна, а не вартість окремих видів (етапів) робіт, то у випадку якщо на один календарний період припадає прострочення виконання двох і більше видів (етапів) робіт, нарахування пені має здійснюватися в розмірі 0,1% від договірної ціни за відповідну кількість днів у такому періоді безвідносно до кількості видів робіт, оскільки сукупна вартість таких робіт не може перевищувати договірну ціну.

Отже, нарахування пені у розмірі 0,1 % договірної ціни окремо за різні види робіт, узгоджених графіком на один і той самий період, є подвійним притягненням до юридичної відповідальності, пеня має нараховуватись у відсоткову відношенні до вартості тієї частин робіт, з яких допущено прострочення.

Нарахування пені за прострочення двох і більше видів робіт в одному календарному періоді не призводить до подвійної відповідальності підрядника, якщо базою нарахування буде кошторисна вартість кожного окремого виду (етапу) робіт.

Такий підхід відповідає вимогам абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК, який був чинним на момент укладення та виконання договору, а також виключає методологічну помилку, яка призводить до повторного нарахування пені за один і той самий період прострочення та подвійної відповідальності підрядника.

У поданій касаційній скарзі (з урахуванням доповнень) Військова частина НОМЕР_1 в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення пені в заявленому розмірі, зазначила, зокрема, таке:

- при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 231 ГК, статей 6, 549, 551, 610-612, 627, 628, 846, 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та постановах Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21 стосовно застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій відповідно до статті 231 ГК (чинного на час укладення договору);

- поза увагою судів залишилися ті обставини, що враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання робіт, позивач як замовник на підставі норм законодавства та умов пункту 14.5 договору отримав право для нарахування пені в розмірі 0,1% договірної ціни (23 353 474, 00 грн) за кожен день такого прострочення; у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання робіт, визначених Календарним графіком виконання робіт, у останнього виник обов`язок щодо сплати пені на користь Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення в сумі 4 554 099, 65 грн;

- у спірних правовідносинах замовник не нараховував окрему пеню за порушення кінцевого строку завершення об`єкта, а здійснив нарахування за прострочення окремих видів робіт до припинення договору. Тому, помилковими є доводи суду про застосування до відповідача подвійної відповідальності та про одночасне стягнення пені і за порушення проміжних строків виконання окремих робіт за договором, і за порушення кінцевого строку виконання робіт. Аналогічний за змістом висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 904/6682/25 при вирішенні спору у подібних правовідносинах;

- висновки судів апеляційної та першої інстанцій про те, що нарахування пені окремо за прострочення строків виконання різних видів робіт фактично становить неодноразове притягнення підрядника до юридичної відповідальності одного виду за порушення єдиного договірного зобов`язання та не узгоджується зі статтею 61 Конституції України є хибни, оскільки питання про допустимість нарахування неустойки за прострочення певної частини або етапу підрядних робіт залежить насамперед від того, який саме обов`язок установлений договором, чи має відповідний строк самостійне договірне значення та чи передбачили сторони відповідальність за його порушення;

- у відповідній конструкції пункту 14.5 сполучник «та» поєднує два передбачені сторонами випадки порушення строків: строки виконання окремих видів робіт та строк закінчення виконання всього комплексу робіт. Умов на кшталт «за умови одночасного порушення», «у разі одночасного настання» чи іншого застереження, яке б ставило відповідальність за проміжний строк у залежність від подальшого порушення кінцевого строку, договір не містить. Отже, згідно з доданими до позовної заяви розрахунків відповідач повинен сплатити на рахунок позивачапеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а саме: 4 554 099,65 грн;

- з огляду на положення статей 6, 627 та 628 ЦК сторони мають право врегулювати свої зобов`язання на власний розсуд, якщо це не суперечить імперативним нормам. Підписавши договір, відповідач реалізував своє право, надане йому статтями 627, 628 ЦК, на вільне укладення правочину, виборі контрагента та визначення умов цього правочину. Жодна норма законодавства не містить заборони встановлювати пеню в розмірі 0,1 % від договірної ціни - саме такий підхід допускався статтею 231 ГК;

- суди першої та апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку, що нарахування пені у розмірі 0,1% від договірної ціни окремо за різні види робіт, не залежить від договірного волевиявлення сторін і може бути стягнена безпосередньо на підставі норми закону. Це суперечить буквальному тлумаченню пункту 14.5 договору, яким сторони вільно погодили саме такий розмір і порядок нарахування пені. При цьому суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, стосовно того, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання;

- суди першої та апеляційної інстанцій фактично дійшли помилкового висновку про те, що наявність будь-якого часткового виконання автоматично унеможливлює нарахування пені на загальну суму зобов`язання, не надавши належної оцінки обсягу невиконаних у строк робіт, умовам договору та характеру допущеного порушення. Такий підхід суперечить правовій природі неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та виду цивільно-правової відповідальності за його порушення, передбаченого статтями 549, 610, 611, 612 ЦК, а також не відповідає принципу належного виконання зобов`язань, визначеному статтею 526 ЦК;

- суди попередніх інстанцій при визнанні встановленою обставини порушення відповідачем строків виконання робіт за договором не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам договору та Додатку № 4 до нього, де встановлено види виконання робіт із визначенням строків завершення кожного виду роботи. При цьому застосування штрафних санкцій прямо пов`язане з фактом порушення строків виконання відповідного виду робіт, а не з деталізацією кожної окремої позиції кошторису. Таким чином, для нарахування пені та штрафу достатнім є встановлення факту прострочення виконання виду робіт у цілому, що відповідає умовам договору та правовій природі відповідальності за порушення строків зобов`язання. Висновок про неможливість застосування штрафних санкцій з підстав нібито недостатньої деталізації кошторисної номенклатури суперечить власним установленим судом фактичним обставинам справи та порушує принцип правової визначеності;

- чинне законодавство не покладає на кредитора обов`язку доводити розмір штрафних санкцій шляхом обов`язкового подання детального переліку невиконаних робіт із покошторисною розбивкою, якщо порядок обчислення штрафних санкцій прямо передбачений договором і не залежить від вартості кожного окремого виду робіт, оскільки сторонами у договорі базою нарахування пені, як таку було визначено договірну ціну. Суд фактично поклав на позивача додатковий обов`язок доказування, який не передбачений ані договором, ані нормами матеріального права;

- за наявності сумнівів щодо правильності розрахунку штрафних санкцій суд відповідно до статей 13, 74, 86 ГПК був зобов`язаний надати оцінку поданим доказам у їх сукупності, а за необхідності - скористатися своїм правом на витребування додаткових доказів або призначення експертизи, а не відмовляти у застосуванні відповідальності виключно з формальних підстав;

- застосований судом підхід фактично нівелює договірні умови про відповідальність за порушення строків виконання робіт та створює ситуацію, за якої встановлене судом порушення зобов`язання не тягне жодних правових наслідків для боржника, що суперечить статтям 525, 526, 530, 610, 611 ЦК та усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо обов`язковості відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань;

- для зменшення розміру штрафних санкцій у процесі розгляду справи відповідачем відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним у встановлений договором строк (в Додатку № 4 «Календарний графік виконання робіт») свого обов`язку щодо своєчасного виконання у повному обсязі робіт.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У справі, що розглядається, судові рішення оскаржуються позивачем в частині первісного позову, який задоволено частково.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК).

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Відповідно до положень статті 883 ЦК підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (частина 1). За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частина 2). Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну (частина 3).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відносини сторін виникли на підставі державного контракту (договору) від 24.04.2025 № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд, за умовами якого відповідач зобов`язався відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил, в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи в повному обсязі на об`єкті: «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 15 у Харківській області» код ДК 021:2015 - 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (за бюджетною програмою КПКВ 2105010, КЕКВ 3122.010, код платежу 4D).

Строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2) та встановлюються до 30.06.2025 включно (пункт 3.1 договору).

Отже, за умовами договору підрядник зобов`язався виконати роботи у вигляді будівництва комплексу фортифікаційних споруд оборонного призначення, тобто комплексу різних об`єктів.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору (або окремої його частини), цей договір є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Також суди установили обставини, за якими відповідач прострочив виконання робіт за договором, що в подальшому стало підставою для розірвання позивачем договору в односторонньому порядку відповідно до пункту 4.1.1 договору, за яким замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у разі порушення підрядником строків виконання будь-якого виду робіт більш ніж на п`ять календарних днів.

За умовами договору у пункті 14.5 сторони погодили відповідальність підрядника у вигляді пені за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день такого прострочення.

Військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала свої вимоги про стягнення з ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» 4 554 099, 65 грн пені за прострочення виконання останнім зобов`язань за державним контрактом (договором) № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд від 24.04.2025, навівши розрахунок, який ґрунтується на поданих позивачем доказах, наявних в матеріалах справи (договір, Календарний графік виконання робіт, акти виконаних робіт за формою КБ-2а, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 тощо).

Заперечуючи проти позову відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 14.5 державного контракту (договору) № 167-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд від 24.04.2025 з огляду на його невідповідність положенням абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК та статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, у задоволенні якого судом було відмовлено у зв`язку з недоведеністю таких вимог, і рішення суду в цій частині не оскаржується.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що розрахунок пені, здійснений позивачем за порушення відповідачем строків виконання робіт згідно з договором у розмірі 0,1% договірної ціни окремо за різні види робіт, узгоджених графіком, є подвійним притягненням до юридичної відповідальності та суперечить статті 61 Конституції України, не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору, зокрема пунктам 3.1, 3.2, 4.1.1, 9.2, 11.1, 11.2 і 14.5 у їх сукупності з Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4), яким визначено погоджений сторонами порядок і строки виконання окремих видів робіт у межах загального строку дії зобов`язання і який є невід`ємною частиною договору.

Без належної правової оцінки судів попередніх інстанцій у контексті наведених норм законодавства щодо обов`язковості договору та презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 ЦК, залишилося те, що сторони реалізували своє право як на визначення в договорі не лише кінцевої дати завершення всього комплексу робіт, а й поетапне виконання окремих видів робіт у строки, визначені Календарним графіком, так і на визначення в договорі конкретного виду та розміру відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Водночас поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися ті обставини, що позивач розрахував пеню з договірної ціни відповідно до прямої умови пункту 14.5 договору, який є чинним і у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 904/6682/25 при вирішенні спору у подібних правовідносинах (у тому числі за аналогічних умов державного контракту (договору) на будівництво фортифікаційних споруд), на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, наведено висновки, за якими, зокрема, формулювання, використане сторонами у пункті 14.5 договору, свідчить про виокремлення двох самостійних підстав для нарахування пені: 1) порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором і 2) порушення закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію). При цьому використане сторонами формулювання «будь-якого окремого виду робіт за договором» фактично індивідуалізує кожний окремий вид робіт. Умови договору не ставлять відповідальність за проміжний строк виконання робіт у залежність від одночасного порушення кінцевого строку. Використання у пункті 14.5 договору сполучника «та» не свідчить про необхідність одночасного порушення двох строків, а цей сполучник використаний для поєднання двох однорідних об`єктів правового регулювання - строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків закінчення виконання робіт у цілому. Таке формулювання не містить ознак кумулятивної умови відповідальності, а визначає перелік випадків, за настання яких підрядник зобов`язаний сплатити пеню.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що з огляду на вимоги частини 5 статті 236, статті 237 і статті 86 ГПК господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наведено правовий висновок, за яким, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Таким чином, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій при вирішенні первісного позову не було дотримано принципу всебічності, обґрунтованості та змагальності, позаяк для дотримання умови обґрунтованості судового рішення судам необхідно враховувати як доводи і розрахунки позивача так і аргументи відповідача з приводу наявності/відсутності підстав для покладення на нього визначеної умовами договору відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ці суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову за наведених у судових рішеннях обставин.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій допустили наведені порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані докази й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення первісного позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу (із урахуванням уточнень) Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3504/25 у частині вирішення позову Військової частини НОМЕР_1 та стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 3 160,23 грн скасувати, а справу № 911/3504/25 у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua