Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №915/1858/23
Суддя: Краснов Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 915/1858/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Трембача Василя Васильовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 (колегія суддів: Богацька Н. С., Савицький Я. Ф., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради до фізичної-особи підприємця Трембача Василя Васильовича, за участю - Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. У грудні 2023 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця Трембача Василя Васильовича (далі - ФОП Трембач В. В.), в якому просив:
- розірвати договір оренди від 03.06.2011 № 683 земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), укладений між Новоодеською РДА та Трембачем В. В.;
- зобов`язати ФОП Трембача В. В. повернути Раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 в стані, придатному для використання за призначенням.
2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 у справі № 915/1858/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.04.2026, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 у справі № 915/1858/23 скасовано, ухвалене нове рішення, яким позов прокурора задоволено повністю: розірвано договір оренди та зобов`язано відповідача повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням.
4. На виконання вищевказаного рішення судом видано відповідні накази, які згодом були пред`явлені до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Новоодеський відділ ДВС) для примусового виконання.
5. Зокрема, 10.02.2026 Господарським судом Миколаївської області виданий наказ про зобов`язання ФОП Трембача В. В. повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням.
6. 10.03.2026 державним виконавцем Новоодеського відділу ДВС Драполенко О. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 0462498 з примусового виконання наказу суду про зобов`язання ФОП Трембача В. В. повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням, встановлено боржнику 10 робочих днів виконати рішення суду.
7. 16.03.2026 від боржника ФОП Трембача В. В. до відділу ДВС надійшла заява, у якій він повідомив про виконання постанови державного виконавця від 10.03.2026, а саме, повернення Раді земельної ділянки, в стані придатному для її подальшого використання.
8. До заяви від 16.03.2026 боржником долучено Акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.03.2016, з якого вбачається, що на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/1858/23 боржник передав, а стягувач прийняв земельну ділянку з такими характеристиками: місцезнаходження: Миколаївська область, Миколаївський район; кадастровий номер: 4824810000:01:005:0008; площа 154,8883 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення); зареєстрована на праві власності за Новоодеською міською радою, ЄДРПОУ 35433613. З моменту підписання цього Акта земельна ділянка вважається переданою та прийнятою у повному обсязі. Стан земельної ділянки: земельна ділянка придатна для використання відповідно до її цільового призначення та вимог земельного законодавства України. Претензії сторін: сторони підтверджують, що взаємних претензій щодо факту передачі, прийняття та стану земельної ділянки не мають. Вказаний Акт підписано боржником - ФОП Трембач В. В. та стягувачем - Новоодеською міською радою в особі представника начальника відділу з питань земельних відносин та екології апарату виконавчого комітету Гети П.П. та скріплено печаткою Новоодеської міської ради.
9. 16.03.2026 державним виконавцем направлено запит до Новоодеської міської ради про стан виконання рішення згідно з наказом Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2026 № 915/1858/23, а саме, чи повернута Новоодеській міській раді земельна ділянка за кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 в стані, придатному для використання за призначенням.
10. Листом від 18.03.2026 № 984-06-38/26 виконавчий комітет Новоодеської міської ради повідомив державного виконавця про те, що на виконання наказу від 10.02.2026 № 915/1858/23, виданого Господарським судом Миколаївської області, земельна ділянка кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 (площею 154,8883 га) була повернута Новоодеській міській територіальній громаді; факт прийняття земельних ділянок підтверджується Актами приймання-передачі від 16.03.2026, підписані представником Новоодеської міської ради та представником боржника (орендаря) та повідомлено, що зобов`язання, визначені рішенням суду, виконані.
11. 20.03.2026 державним виконавцем складено акт, яким встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, та цього ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
12. 02.06.2026 від прокурора до суду надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій він просив суд визнати дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасувати цю постанову та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
13. На обґрунтування скарги прокурор посилався на те, що рішення суду відповідачем виконано не було, адже спірна ділянка мала бути повернута громаді за тими характеристиками, які існували до порушення її цільового призначення, тобто наповнена водою. Проте ділянка і досі осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур.
14. Разом зі скаргою прокурором заявлено клопотання про поновлення строку на її подання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. 23.06.2026 Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою поновив прокурору строк на подачу скарги, проте відмовив у її задоволенні.
16. Суд виходив з того, що спірна земельна ділянка при передачі в оренду відповідачу не була заповнена водою, оскільки в акті приймання-передачі було зазначено лише про відсутність забур`яненості та засміченості. Боржник та стягувач 16.03.2026 підписали Акт приймання-передачі, у якому підтвердили, що ділянка повернута, придатна для використання за цільовим призначенням і сторони не мають взаємних претензій. Державний виконавець перед закриттям провадження провів перевірку, отримав цей Акт, а також офіційний лист від стягувача, який підтвердив факт прийняття ділянки та виконання рішення суду.
17. 06.10.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою частково скасував ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026, а саме: поновив прокурору строк на подачу скарги; визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення 20.03.2026 постанови про закінчення виконавчого провадження № 80462498 та скасував постанову від 20.03.2026; в задоволенні решти скарги - відмовив.
18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в 2011 році на підставі договору оренди від 03.06.2011 ФОП Трембачу В. В. було передано в оренду земельну ділянку разом із розташованим на ній водним об`єктом - штучним водосховищем площею 146,57 га, а тому повернути її ФОП Трембач В. В. мав у стані, в якому він одержав її в оренду - разом із розташованим на ній водним об`єктом. Натомість доказів повернення ФОП Трембачем В. В. земельної ділянки у власність Новоодеської міської ради в стані, у якому відповідач одержав її в оренду, тобто в стані, придатному для використання за призначенням, як визначено у виконавчому документі, ні матеріали виконавчого провадження, ні матеріали цієї справи не містять. На даний час вказана земельна ділянка осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур, що унеможливлює її використання за цільовим призначенням (для риборозведення).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. ФОП Трембач В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
20. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
21. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- резолютивна частина судового рішення передбачала повернення земельної ділянки у стані, придатному для використання за призначенням, але не містила окремо сформульованої вимоги наповнити штучні водойми з водою, відновити певний рівень води чи провести гідротехнічні роботи. Суд фактично ототожнив наявність водного об`єкта з обов`язковою наявністю води в ньому на момент повернення, не врахувавши технологічні цикли рибогосподарських водойм, які включають спуск води та просушування ложа;
- суд помилково поширив преюдиційний висновок про передачу ділянки у 2011 році у придатному стані на обов`язок забезпечити конкретний стан води у 2026 році. Встановлений факт передачі ділянки зі штучними водоймами не означає автоматично, що у 2011 році вони були заповнені водою, і не встановлює безумовного обов`язку боржника забезпечити наповнення їх водою під час повернення незалежно від технологічного циклу;
- постанова державного виконавця про закінчення провадження була винесена 20.03.2026, однак апеляційний суд обґрунтував її незаконність актом обстеження ділянки від 14.05.2026 (складеним майже через два місяці), який зафіксував її осушений та оброблений стан. Скаржник наголошує, що цей акт не підтверджує стан ділянки безпосередньо на 20.03.2026 і не доводить незаконності дій виконавця, вчинених раніше;
- на момент закриття виконавчого провадження державний виконавець мав акт приймання-передачі від 16.03.2026 та лист від Ради від 18.03.2026, якими стягувач письмово підтвердив отримання ділянки та виконання рішення;
- апеляційний суд розцінив неможливість заповнити водойми водою як ускладнення, що потребує окремого звернення до суду для зміни способу і порядку виконання рішення. Скаржник вважає, що перед тим, як вимагати зміни способу виконання, суд мав спочатку правильно визначити зміст первісного обов`язку, який безпосередньо не передбачав наповнення водойм водою.
Виклад позицій інших учасників справи
22. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що постанова старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності належних та достатніх доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
23. Прокурор наголошує на тому, що державний виконавець не пересвідчився у фактичному виконанні рішення суду (не перевірив, чи була земельна ділянка наповнена водою відповідно до її цільового призначення) та неправомірно закрив провадження, спираючись лише на підписаний між стягувачем і боржником акт приймання-передачі.
24. Новоодеська міська рада у додаткових поясненнях у справі просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що використання спірної земельної ділянки (цільове призначення якої - для рибогосподарських потреб) без наявності води є фактично неможливим, у зв`язку з чим визнає помилковість дій щодо визнання фактичного виконання рішення суду. Передчасне закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не забезпечило реального та належного виконання судового рішення.
Позиція Верховного Суду
25. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
26. Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
27. Зазначені конституційні принципи знайшли своє відображення у статтях 18, 316 ГПК України, які кореспондуються з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
28. У частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
29. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
30. Приписами статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
31. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
32. Отже, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа.
33. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 20.03.2026 про закінчення виконавчого провадження слугували наступні обставини: підписання 16.03.2026 між боржником (ФОП Трембачем В. В.) та стягувачем (Новоодеською міською радою) Акта приймання-передачі земельної ділянки, у якому сторони прямо зазначили, що земельна ділянка придатна для використання відповідно до її цільового призначення та що вони не мають взаємних претензій щодо факту передачі та стану ділянки; отримання державним виконавцем офіційного листа виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 18.03.2026, яким стягувач підтвердив факт прийняття земельної ділянки та виконання боржником зобов`язань, визначених рішенням суду.
34. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець, отримавши вказані документи, діяв правомірно та мав усі передбачені пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення та зазначає, що виконавець зобов`язаний перевіряти стан виконання рішення суду, однак він не наділений повноваженнями ставити під сумнів офіційне письмове волевиявлення стягувача, який підтвердив належне виконання судового рішення у повному обсязі та відсутність претензій до стану земельної ділянки.
35. При цьому колегія суддів вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права і фактичних обставинах справи, висновки суду апеляційної інстанції про те, що судове рішення фактично залишилося невиконаним, а земельна ділянка у стан, придатний для використання за призначенням, як визначено у виконавчому документі, боржником приведена не була.
36. Так, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка мала бути повернута боржником виключно наповненою водою, і що осушена ділянка не може бути придатною для використання для рибогосподарських потреб.
37. Таких висновків апеляційний суд дійшов з огляду на те, що у 2011 році згідно з договором оренди та актом прийому-передачі ФОП Трембачу В. В. було передано в оренду земельну ділянку для рибогосподарських потреб (риборозведення) разом із розташованим на ній водним об`єктом - штучними водосховищами площею 146,57 га. Посилаючись на умови договору про обов`язок орендаря повернути ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав, а також на преюдиційні обставини, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 (щодо прийняття відповідачем ділянки у придатному для використання стані), апеляційний суд вказав, що ділянка мала бути повернута разом із водним об`єктом. Водночас, спираючись на акт обстеження від 14.05.2026, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент підписання акта приймання-передачі у виконавчому провадженні ділянка була осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур, з чого зробив висновок про її непридатність для риборозведення та невиконання виконавчого документа боржником.
38. Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки резолютивна частина судового рішення від 27.01.2026 зобов`язувала боржника повернути ділянку у стані, придатному для використання за призначенням, але не містила прямої вказівки наповнити водойми водою чи забезпечити конкретний рівень води.
39. Апеляційний суд помилково ототожнив сам факт наявності водного об`єкта (гідротехнічної споруди) з обов`язковою наявністю в ньому води на момент передачі, залишивши поза увагою технологічні особливості експлуатації рибогосподарських водойм, цикли яких можуть передбачати повний спуск води, просушування дна та механічну обробку.
40. Крім того, обставини про передачу земельної ділянки у 2011 році у придатному для використання стані не свідчать про наявність безумовного обов`язку боржника передати її Раді із заповненими водою ставками у 2026 році незалежно від технологічного циклу.
41. Більш того, вимога повернути ставок виключно у заповненому водою стані створює ризик невиконання судового рішення (ставить його виконання у повну залежність від дій боржника), адже у разі бездіяльності боржника воно може залишитися невиконаним назавжди.
42. Що стосується посилання апеляційного суду на Акт обстеження земельної ділянки від 14.05.2026, складений комісією стягувача, згідно з яким ділянка була осушена та оброблена під вирощування сільгоспкультур, то Верховний Суд наголошує, що оцінка правомірності дій державного виконавця має здійснюватися виключно станом на момент вчинення таких дій.
43. Оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена 20.03.2026, в той час як Акт від 14.05.2026, що складений майже через два місяці після закінчення виконавчого провадження, не може свідчити про незаконність дій виконавця в минулому. На момент винесення постанови (20.03.2026) виконавець керувався чинним і нескасованим Актом приймання-передачі від 16.03.2026 та листом стягувача від 18.03.2026, які засвідчували повне виконання рішення.
44. При цьому висновок апеляційного суду про те, що лише складання 16.03.2026 між боржником і стягувачем Акту приймання-передачі не свідчить про належне виконання рішення суду у даній справ, суперечить принципу диспозитивності.
45. Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням засади диспозитивності.
46. Відповідно до статті 19 вказаного Закону сторони виконавчого провадження наділені правом укладати мирову угоду, а згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону стягувач має право взагалі відмовитися від стягнення шляхом подання письмової заяви про повернення виконавчого документа.
47. З огляду на вказаний принцип, державний виконавець під час перевірки виконання рішення боржником та вирішення питання про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" має враховувати позицію стягувача щодо повноти та належності виконання боржником покладеного на нього обов`язку.
48. У цій справі стягувач (Новоодеська міська рада), реалізуючи свої диспозитивні права як сторона виконавчого провадження, підписав з боржником Акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.03.2026, у якому не лише засвідчив факт прийняття майна, а й прямо підтвердив стан земельної ділянки як такий, що придатний для використання відповідно до її цільового призначення, а також письмово зафіксував відсутність жодних претензій щодо факту передачі, прийняття та стану земельної ділянки.
49. Більше того, листом від 18.03.2026 стягувач безпосередньо повідомив державного виконавця, що зобов`язання боржника, визначені рішенням суду, виконані у повному обсязі.
50. За таких умов державний виконавець за відсутності підстав ставити під сумнів добровільне та однозначне волевиявлення стягувача щодо прийняття виконання як належного, діяв правомірно та обґрунтовано виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, що цілком узгоджується із засадою диспозитивності.
51. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та обґрунтовано закінчив виконавче провадження.
52. Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 - залишенню в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
54. Оскільки скарга подавалась у виконавчому провадженні, судовий збір за її подання та апеляційний / касаційний перегляд не справляється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Трембача Василя Васильовича задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 у справі № 915/1858/23 скасувати, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач
Оригінал: reyestr.court.gov.ua