Суд: Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №487/6622/26
Суддя: Рак Л. М.
ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 487/6622/26
Провадження № 2/483/1060/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
10 листопада 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого – судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –
В С Т А Н О В И В :
21 вересня 2026 року з Заводського районного суду м. Миколаєва до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла вказана цивільна справа в порядку ст.ст. 31, 32 ЦПК України.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , предметом якої є розірвання шлюбу між сторонами, що зареєстрований 13 грудня 2025 року. Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому 13 грудня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 660. Від шлюбу дітей не мають. Позивачка посилаючись на те, що подружні відносини між нею та відповідачем фактично припинені, спільне господарство не ведеться та подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливими, примирення з відповідачем вона не бажає та не вважає його можливим, а також, що відповідач не бажає подавати спільну заяву про розірвання шлюбу, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом, просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.
28 вересня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він категорично не згоден з позовом про розірвання шлюбу та вважає, що сім`я може бути збережена. При цьому, посилається на його перебуванні на військовій службі та неможливість приділяти достатньо часу на спілкування з позивачкою та вирішення побутових питань у звичайний спосіб. Також відповідач зазначив, що кохає, поважає та прагне зберегти шлюб з позивачкою та просить вжити заходів щодо примирення сторін та надати строк для примирення тривалість шість місяців, зупинивши провадження у справі.
30 вересня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка зазначила, що її чоловік має проблеми з алкогольною залежністю, що негативно впливає на їх сімейні відносини та унеможливлює побудову стабільного, здорового й повноцінного подружнього життя. У зв`язку із систематичним вживанням алкоголю, постійними конфліктами, проявами агресивної поведінки та моральним насильством з його боку вона втратила довіру до відповідача та не баче жодної можливості для подальшого спільного життя. Крім того, на цей час відповідач перебуває у статусі самовільного залишення військової частини. Вона неодноразово намагалася налагодити сімейні стосунки, переконувала відповідача відмовитися від вживання алкогольних напоїв, закликала до взаємоповаги, відповідальності та спільного створення повноцінної сім`ї. Однак її спроби не дали результату, відповідач не виявляв належного бажання змінювати свою поведінку та працювати над збереженням шлюбу. Фактично сімейні відносини між нами припинені. Вони не проживають разом з 25 червня 2026 року. Спільне господарство не ведуть, подружні стосунки не підтримують, наміру відновлювати сімейне життя позивачка не має. Після її рішення припинити спільне проживання відповідач неодноразово вдавався до погроз, принижень та образ на її адресу, як під час телефонних розмов, так і в текстових повідомленнях. Така поведінка завдала їй значних моральних переживань та негативно позначилася на її психологічному стані. Позивачка просить не надавати сторонам строку для примирення у зв`язку з категоричним її небажанням відновлювати подружні відносини з відповідачем та фактичним припиненням сімейного життя, та задовольнити позовні вимоги про розірвання шлюбу в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій крім того, просила прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
08 жовтня 2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява, в якій відповідач просив розглядати справу без його участі у порядку письмового провадження та при вирішенні спору врахувати його правову позицію та заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 13 грудня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 660. Зазначений факт підтверджується дослідженим у судовому засіданні свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 2).
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинилися, мешкають окремо.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36, ст. 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України).
Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, фактично розпався, збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної поваги і любові, та, що за зазначених обставин їх подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим, тому, в силу ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, вимоги позивачки про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка клопотання про зміну прізвища не заявляла, суд залишає їй прізвище, що взяте нею у зв`язку з реєстрацією шлюбу.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Також, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки 1331 грн. 20 коп. судового збору, оплата яких підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.
Шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13 грудня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 660, – розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище взяте нею у зв`язку з реєстрацією шлюбу, – ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз`яснити, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є наявне рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua